Рішення

від 19.06.2020 по справі 328/2895/19

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/2895/19

19.06.2020

2/328/58/20

РІШЕННЯ

Іменем України

19 червня 2020 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,представника відповідачів Маляр Н.В. , представника третьої особи Клименко В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новомиколаївська сільська рада Токмацького району Запорізької області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельного ділянкою,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст заяв по суті справи та стислий виклад позиції учасників процесу:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новомиколаївська сільська рада Токмацького району Запорізької області про усунення перешкод у здійсненні права користування земельного ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .

Співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 (подвір`я), знаходиться у комунальній власності та є територією загального користування, в`їзд в квартиру лише зі сторони квартири відповідачів. У 2018 році відповідачі по справі встановили на прилеглій території металевий паркан, який позбавив позивача можливості використовувати територію подвір`я для під`їзду до своєї квартири. Незважаючи на вимоги позивача щодо звільнення земельної ділянки загального користування від паркану, а також рекомендацій уповноважених органів, відповідачі так і не здійснили демонтаж паркану. В зв`язку з чим позивач звернулася до суду з метою захисту своїх прав щодо володіння та користування своєю власністю.

За позовною заявою ОСОБА_1 ухвалою від 10 грудня 2019 року у цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Відповідачами 08.01.2020 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечували, в задоволені позову просять відмовити, посилаючись на наступне. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 ), знаходиться у комунальній власності та є територією загального користування. Фактично в квартирі АДРЕСА_4 , мешкають лише ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є людьми похилого віку, крім того ОСОБА_4 має інвалідність ІІІ групи, онкозахворювання. Інші співвласники квартири АДРЕСА_5 мешкають за іншою адресою. Довгий час відповідачі з позивачкою не можуть дійти згоди щодо користування подвір`ям. Позивачка та її родина, а саме онук та син, які не мешкають в квартирі, але часто приїжджають на автомобілі до позивачки, постійно вчиняють сварки з відповідачами, чим порушують принцип добросусідства. В серпні 2019 року відповідачі між квартирами поставили паркан довжиною 12 м, для проходу була хвіртка 1 м. Паркан не є капітальною спорудою. Онук позивача ОСОБА_10 знищив 5 метрів паркану, тому залишилося 7 метрів паркану між квартирами, що відображено на фото. Тобто наявність 7 метрів паркану ніяк не може заважати проїзду до подвір`я позивача. Відповідачі зазначають, що саме дії родини позивача порушують їх права та інтереси. Відповідачі неодноразово зверталися до Новомиколаївської сільської ради та адміністрації району з приводу вирішення питання щодо визначення меж користування земельною ділянкою. Однак, позивачка не зацікавлена у тому, щоб була розроблена технічна документація і не надає дозволу, чим спричиняє надалі конфліктну ситуацію.

Ухвалою суду від 20.01.2020 закрито підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 17.02.2020 відкладено розгляд справи по суті на 23.03.2020 та визнано обов`язковою явку представника Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Ухвалою суду від 21.05.2020 відкладено розгляд справи по суті на 19.06.2020 та визнано обов`язковою явку представника Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що встановленим відповідачами парканом порушуються її права щодо користування земельною ділянкою загального користування. Також пояснила, що на даний час паркан частково стоїть, проїзд для автомобіля складає приблизно три метри. Підтвердила, що паркан на сьогодні має вигляд як на фото №№ 10, 11. Однак паркан все одно заважає її сину та онуку проїжджати до порога її квартири. Згоду не надає на розробку технічної документації через поведінку відповідачів.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених у позові. Пояснила, що земельна ділянка знаходиться у комунальній власності. Відповідачі не зверталися ні до ОСОБА_1 , ні до Новомиколаївської сільської ради з приводу встановлення паркану. Цей паркан заважає ОСОБА_1 в повній мірі користуватися земельною ділянкою. Просить усунути перешкоди та позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засідання пояснив, що поданий позивачем позов містить безліч недостовірних даних, а саме: що відсутній проїзд, тоді як видно з фото проїзд до порогу її вхідних дверей становить близько 7 метрів завширшки; також зазначив, що син та онук займаються бджолярством на її території, із спірної земельної ділянки зробили прохідний двір. Відповідач намагався врегулювати даний спір шляхом звернення до сільської ради з питання розмежування земельної ділянки, однак ОСОБА_1 відмовляється надати згоду на встановлення роздільної межі між квартирами.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засідання пояснила, що саме ОСОБА_1 чиняться перешкоди у вільному користуванні господарськими спорудами відповідача, так як до родини позивача усе подвір`я перейшло у повне користування.

Представник відповідачів Маляр Н.В. в судовому засіванні проти задоволення позовним вимог заперечувала в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В судовому засіданні також зазначила, що в даному випадку порушені права самих відповідачів на спокійне проживання в своїй квартирі. Зазначила, що позовні вимоги взагалі безпідставні, так як на момент пред`явлення позову до суду, паркан частково був демонтований, та проїзд до квартири позивача складає близько 7 метрів, що чітко видно з фото №10, 11. Зауважила, що сторони проживають в будинку типу багатоквартирного, що само по собі виключає можливість під`їзду до порогу кожної квартири. На даний час технічна документації на спірну земельну ділянку взагалі відсутня, тому не можливо зробити висновок хто саме є користувачем земельної ділянки, є лише припущення. Технічну документацію на земельну ділянку не можливо розробити, так як саме позивач ОСОБА_1 відмовляється надати необхідні документи, зі сторони родини ОСОБА_11 документи хоч і не в повній мірі, але надані. Документи до кінця не надані, так як не має сенсу в зв`язку з відмовою ОСОБА_1 надати документи взагалі. Крім того, зауважує, що законом не передбачено дозвільних документів на встановлення паркану у тому вигляді, в якому він встановлений. На фото №5, 6 чітко видно, та і не заперечується учасниками справи, що зі сторони позивача є проїзд до її квартири та прохід до вхідних дверей її квартири.

Представник третьої особи ОСОБА_12 під час слухання справи пояснила наступне. В 2018 році ОСОБА_13 звернувся до сільської ради з заявою про встановлення межі, яка б розділяла земельну ділянку загального користування. Комісія виїжджала на місцевість та оглянула спірну земельну ділянку. Земельна ділянка відповідно до Генерального плану є комунальною власністю, подвір`я з моменту побудови будинку АДРЕСА_3 є у загальному користуванні. Комісія дійшла висновку, що АДРЕСА_6 є заїзд АДРЕСА_6 з АДРЕСА_7 та АДРЕСА_6 , однак зі сторони ОСОБА_1 немає проїзду саме до вхідний дверей квартири АДРЕСА_6 , є проїзд саме до вхідний дверей АДРЕСА_6 лише зі АДРЕСА_5 , яка належить родині Цимбалів. Також зазначила, що неможливо зробити заїзд до вхідних дверей квартири АДРЕСА_6 зі сторони ОСОБА_1 . Сторонам по справі пояснила, які необхідно надати документи для подальшого вирішення проблеми. Документи були надані, але не в повному обсязі. Зі сторони родини Цимбалів деяких документів не було достатньо, а ОСОБА_1 взагалі відмовилася надавати документи. Через деякий час до сільської ради звернулася ОСОБА_1 зі скаргою про встановлення паркану на подвір`ї загального користування ОСОБА_3 . Комісія виїхала на місцевість. ОСОБА_3 не надав документів на встановлення паркану. На запитання адвоката Маляр Н.В. які саме документи повинен був надати ОСОБА_3 на встановлення паркану? , ОСОБА_12 надати відповідь не змогла. На запитання адвоката Маляр Н.В. чи були з боку сільської ради направлені на адресу ОСОБА_3 якісь зауваження, рекомендації або приписи щодо усунення порушень з приводу встановлення паркану? , ОСОБА_12 надала відповідь - ні. Після того, як паркан частково було демонтовано, комісія повторно виїжджала на місцевість. Однак згоди сторони по справі все одно не дійшли.

Інші учасники на розгляд справи по суті не з`явилися, причини неявки суду не повідомлено.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджено Свідоцтвом на право приватної власності на житло від 30.11.1994 та договором дарування від 28.05.2001.

Власниками квартири АДРЕСА_8 , є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що підтверджено Свідоцтвом на право власності на житло 06.05.1998.

Таким чином, сторони є власниками квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_8 .

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 зареєстровані та проживають за іншою адресою: АДРЕСА_9 .

В судовому засіданні встановлено, що, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , знаходиться у комунальній власності.

Як слідує з акту від 17.09.2018, складеного комісією у складі депутатів Новомиколаївської сільської ради, за заявою відповідача ОСОБА_3 , проведено обстеження території подвір`я будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з метою встановлення території прилеглої до цієї квартири. В результаті обстеження встановлено, що подвір`я з моменту побудови будинку АДРЕСА_3 є загальним у користуванні АДРЕСА_6 відсутній, в`їзд до будинку АДРЕСА_5 . В результаті спілкування з ОСОБА_1 з`ясовано, що остання добровільної згоди на встановлення роздільної межі між квартирами не надає та надалі буде використовувати територію подвір`я, що прилягає до квартири АДРЕСА_5 для проїзду АДРЕСА_6 .

З листа Новомиколаївської сільської ради від 23.01.2019 за №01-Ц, адресованого на ім`я ОСОБА_14 , слідує, що відповідач звертався до сільської ради з приводу приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

З листа Новомиколаївської сільської ради від 02.08.2019 за №Ц-10, адресованого на ім`я ОСОБА_14 , видно, що задля вирішення питання про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_3 необхідно надати на сесію сільської ради заяви від усіх співвласників будинку.

З листа Новомиколаївської сільської ради від 06.09.2019 за №Р-11 видно, що за скаргою ОСОБА_1 щодо конфліктної ситуації, яка склалася між сусідами по використанню подвір`я будинку АДРЕСА_3 , було створено комісію для повторного обстеження території, на якій АДРЕСА_3 використовується мешканцями будинку без земельно-кадастрової документації, яка б була основою для встановлення меж земельної ділянки. Для вирішення питання щодо дозволу на виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку під будинком АДРЕСА_10 4 власниками будинку не надано необхідних документів.

Як слідує з акту від 21.09.2018, складеного комісією у складі спеціаліста з земельних питань Клименко В .П., головного архітектора району Саврасової О.В., заступника начальника відділу Токмацьке бюро правової допомоги Антипенко А.В. , радника голови районної ради Овчаренко І.І., депутата сільської ради Стольнікової Т.В., за заявою відповідача ОСОБА_3 , проведено повторне обстеження присадибної території за адресою: АДРЕСА_3 . Комісією встановлено, що земельна ділянка, яка використовується для обслуговування житлового будинку і господарських споруд будинку АДРЕСА_3 , має орієнтовний розмір 0,10 га і використовується мешканцями будинку без земельно-кадастрової документації, яка б була основою для відновлення та встановлення меж земельної ділянки. Однак, до Новомиколаївської сільської ради не надано будівельний план на будинок АДРЕСА_3 , та на сесію сільської ради заяви від усіх співвласників будинку.

З відповідей Токмацького ВП Полгівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 13.08.2019, 15.08.2019, 21.10.2019 видно, що між сторонами по справі є конфлікт з приводу встановленого паркану між квартирами №1 та №2.

З листа Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 09.10.2018 за №08-Ц-024-2, адресованого на ім`я відповідача ОСОБА_4 , слідує наступне. Подвір`я будинку АДРЕСА_3 є загальним у користуванні. Земельно-кадастрова документація, що встановлює межі територій, прилеглих до квартир будинку, відсутня. Вирішенням проблеми є добровільна згода на встановлення роздільної межі між квартирами на території подвір`я. ОСОБА_1 добровільної згоди не надає.

З листа Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 29.10.2018 за №08-Ц-027-2, адресованого на ім`я відповідача ОСОБА_4 , слідує наступне. 22.10.2018 представники Токмацької райдержадміністрації, Токмацької районної ради та Новомиколаївської сільської ради здійснили робочу поїздку за адресою: АДРЕСА_3 . Зустріч відбулася за присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Подвір`я будинку АДРЕСА_3 є загальним у користуванні. Земельно-кадастрова документація, що встановлює межі територій, прилеглих до квартир будинку, відсутня. Вирішенням проблеми є добровільна згода на встановлення роздільної межі між квартирами на території подвір`я. ОСОБА_1 добровільної згоди не надає.

З листа Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 13.02.2019 за №08-Ц-008-2, адресованого на ім`я відповідача ОСОБА_3 , слідує наступне. 22.10.2018 представники Токмацької райдержадміністрації, Токмацької районної ради та Новомиколаївської сільської ради здійснили робочу поїздку за адресою: АДРЕСА_3 . Зустріч відбулася за присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Подвір`я будинку АДРЕСА_3 є загальним у користуванні. Земельно-кадастрова документація, що встановлює межі територій, прилеглих до квартир будинку, відсутня. Вирішенням проблеми є добровільна згода на встановлення роздільної межі між квартирами на території подвір`я. ОСОБА_1 добровільної згоди не надає.

З листа Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 21.05.2019 за №0657/11-30, адресованого на ім`я відповідача ОСОБА_3 , слідує наступне. 22.10.2018 представники Токмацької райдержадміністрації, Токмацької районної ради та Новомиколаївської сільської ради здійснили робочу поїздку за адресою: АДРЕСА_3 . Зустріч відбулася за присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Подвір`я будинку АДРЕСА_3 є загальним у користуванні. Земельно-кадастрова документація, що встановлює межі територій, прилеглих до квартир будинку, відсутня. Вирішенням проблеми є добровільна згода на встановлення роздільної межі між квартирами на території подвір`я. ОСОБА_1 добровільної згоди не надає.

З фотографій, досліджених у судовому засідання, судом з`ясовано, що проїзд до належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_6 є через наявні ворота зі сторони вулиці та є прохід безпосередньо до вхідних дверей квартири (фото №5, 6) зі сторони її квартири. Проїзд безпосередньо до вхідних дверей квартири АДРЕСА_6 є тільки зі сторони відповідачів. Даний факт не заперечувався учасниками процесу під час розгляду справи.

Судом з`ясовано, що на момент подання позовної заяви та розгляду справи паркан частково було демонтовано, та є проїзд до вхідний дверей квартири АДРЕСА_6 зі АДРЕСА_5 .

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У Постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16, суд зазначив: З огляду на зазначені приписи, правила статей 15,16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Окрім того, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі, передбачені законодавством, заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, звертаючись із позовом до суду власник майна повинен довести наявність порушеного права.

Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, а саме якщо цей об`єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року, у справі №6-225цс14.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , не приватизована, для обслуговування житлового будинку не відведена та відповідно до ст.83 Земельного кодексу України, є комунальною власністю територіальної громади в особі представницького органу Новомиколаївської сільської ради Токмацького району Запорізької області.

У позовній заяві позивач зазначала, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , є земельною ділянкою загального користування, відповідач перешкоджає їй у користуванні нею.

Частинами другою, третьою статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з частинами першою - третьою статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову (частини перша, четверта, сьома статті 376 ЦК України).

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Споруджений на земельній ділянці, що не перебуває в загальному користуванні інших осіб, а є комунальною власністю територіальної громади, яка не заявляла будь-яких вимог до відповідачів щодо неправомірності користування цією земельною ділянкою, паркан немає фундаменту та відповідно до Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406, має ознаки тимчасової споруди, яка не потребує документів, що дають право на виконання будівельних робіт.

У відповідності до вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна надати суду докази своїх вимог та заперечень.

Суд встановив, що за адресою: АДРЕСА_3 , паркан не є нерухомим майном та має ознаки тимчасової споруди, який не може бути знесено на підставі статті 376 ЦК України, та позивач не виклав обґрунтовані висновки щодо порушення її прав.

Таким чином, позивачем не доведено, що є реальна небезпека порушення відповідачами саме її права власності чи законного володіння приватною квартирою АДРЕСА_4 .

Висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, яка неодноразово викладалася в його Постановах, зокрема в Постанові від 10.04.2019 по справі № 554/12953/15-ц.

Суд звертає особливу увагу сторін по справі на необхідність компромісу та взаємних поступок у даному питанні, дотримання правил добросусідства. Крім того, із пояснень, наданих учасниками процесу, встановлено, що на час звернення до суду паркан частково демонтовано, та наявний проїзд до вхідних дверей квартири АДРЕСА_10 2 позивача зі сторони відповідачів.

Висновки суду:

На підставі викладеного, суд, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не надано доказів, що діями відповідачів, порушується її право у користуванні та розпорядженні приватною квартирою АДРЕСА_4 .

Висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами і не суперечать вимогам законодавства.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16, 376 ЦК України, ст.13, 95, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новомиколаївська сільська рада Токмацького району Запорізької області про усунення перешкод у здійсненні права користування земельного ділянкою - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорозької області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_11 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_12 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_12 .

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_13 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_13

Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_13 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Новомиколаївська сільська рада Токмацького району Запорізької області, місце знаходження: 71771, Запорізька область, Токмацький район, село Новомиколаївка, вулиця Космічна, будинок 46/1, код ЄДРПОУ 20512564.

Дата складення повного судового рішення 24.06.2020.

Суддя