Постанова

від 24.06.2020 по справі 693/727/17

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/668/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 693/727/17 Категорія: 302000000 Шимчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.,

секретар Торопенко Н.М.

учасники справи:

позивач - фермерське господарство Степ ;

відповідач - іноземне підприємство Агро-Вільд Україна , Приватний нотаріус Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентина Петрівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

особа, що подала апеляційну скаргу - фермерське господарство Степ ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу фермерського господарства Степ на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , Приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та скасування рішення та за зустрічним позовом Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна до Фермерського господарства Степ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди недійсною ,

в с т а н о в и в:

у вересні 2017 року Фермерське господарство Степ звернулося до суду з позовом до Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_3 та приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни про визнання недійсним договору емфітевзису від 06 квітня 2015 року та скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права емфітевзису.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що 21 січня 2008 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі строком на п`ять років на використання земельної ділянки площею 6,30 га, кадастровий номер №7120984900:02:001:0077, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Вільшанської сільської ради Жашківського району Черкаської області. Вказаний договір зареєстровано у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК 21 лютого 2008 року за №040878200026.

Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року договір поновлено та встановлено строк його дії терміном до 31 грудня 2017 року. Додаткову угоду зареєстровано у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК 05 серпня 2011 року за №7120900025002444.

У подальшому моніторингом відомостей Державного земельного кадастру, розміщених на Публічній кадастровій карті України, установлено, що 06 квітня 2015 року за іноземним підприємством Агро-Вільд Україна зареєстровано право емфітевзису на вищевказану ділянку.

Реєстрацію права здійснено на підставі укладеного між ОСОБА_3 та ІП Агро-Вільд Україна договору встановлення емфітевзису від 06 квітня 2015 року.

За умовами договору емфітевзису ОСОБА_3 передала ІП Агро-Вільд Україна право володіння та право цільового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з 01 січня 2018 року до 01 січня 2030 року.

Позивач вважає, що укладення договору встановлення емфітевзису та дійсність запису про зареєстроване ІП Агро-Вільд Україна речове право на земельну ділянку безпосередньо порушує права позивача як поточного орендаря ділянки; суперечить діючому договору оренди ділянки та є порушенням вимог Закону України Про оренду землі .

Вказує, що відносини щодо строку дії договору емфітевзису врегульовано статтею 408 ЦК України, яка не містить норми щодо можливості визначення початку дії емфітевтичного права з визначеного сторонами часу в майбутньому. На думку позивача, договір емфітевзису всупереч вимогам цивільного та земельного законодавства не містить істотної умови щодо строку його дії та договором протиправно збільшено період дії взаємних прав та обов?язків, що свідчить про невідповідність останнього вимогам чинного законодавства.

Також позивач вважає, що укладення оскаржуваного договору порушує переважне право фермерського господарства на поновлення діючого договору оренди землі, оскільки наявність речового права, яке виникло за період дії права оренди, позбавляє можливості позивача поновити договір на новий строк у майбутньому.

Крім того, зазначає, що про порушення інтересів ФГ Степ свідчить і одночасне перебування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про зареєстроване за ІП Агро-Вільд Україна право емфітевзису, що опосередковане чинністю рішення про державну реєстрацію такого права. Вказане порушення викликане протиправністю дій державного реєстратора - приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., якою 06 квітня 2015 року до реєстру внесено відповідний запис.

Просив суд визнати недійсним договір емфітевзису від 06 квітня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна , на використання земельної ділянки площею 6,2986 га, розташованої в адміністративних межах Вільшанської сільської ради Жашківського району за межами населеного пункту, кадастровий номер 7120984900:02:001:0077; скасувати рішення приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни від 06 квітня 2015 року номер запису про речове право № 9301583 про реєстрацію права емфітевзису за іноземним підприємством Агро-Вільд Україна .

У грудні 2017 року Іноземне підприємство Агро-Вільд Україна подало зустрічний позов до Фермерського господарства Степ , ОСОБА_3 про визнання недійсною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 16 квітня 2013 року між Іноземним підприємством Агро-Вільд Україна та ОСОБА_3 було укладено договір оренди належної останній земельної ділянки. У квітні 2015 року при зверненні ІП Агро-Вільд Україна до державного реєстратора з метою реєстрації права оренди за укладеним договором, йому стало відомо, що у відділі Держкомзему у Жашківському районі Черкаської області зареєстрована Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 01 серпня 2011 року, укладена між ФГ Степ та ОСОБА_3 , якою строк дії Договору оренди № 80 від 21 січня 2008 року продовжено до 31 грудня 2017 року.

ОСОБА_3 пояснила позивачу, що не знала про існування додаткової угоди із ФГ Степ та не підписувала її, ФГ Степ сплачувало їй орендну плату лише до 2013 року, а у 2014-2016 роках орендну плату за договором сплачувало ІП Агро-Вільд Україна .

06 квітня 2015 року між ІП Агро-Вільд Україна та ОСОБА_3 було укладено договір встановлення емфітевзису на зазначену земельну ділянку, у якому сторонами визначено, що емфітевтичне право набирає чинності з 01 січня 2018 року і закінчується 01 січня 2030 року.

ІП Агро-Вільд України вважає, що ОСОБА_3 не укладаючи та не підписуючи Додаткову угоду від 01 серпня 2011 року до Договору оренди, укладеним із ФГ Степ не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії Договору, не вчиняла жодних дій, спрямованих на погодження та/або схвалення умов, викладених у Додатковій угоді, тому волевиявлення ОСОБА_3 на укладення такої угоди було відсутнє, що свідчить про її недійсність. Водночас, позивач вказує, що волевиявлення ОСОБА_3 було спрямоване на передачу належної ї земельної ділянки виключно у користування ІП Агро-Вільд Україна .

Враховуючи наведене, ІП Агро-Вільд Україна просило суд визнати недійсною укладені від імені ОСОБА_3 з Фермерським господарством Степ Додаткову угоду від 01 серпня 2011 року про поновлення Договору оренди № 80 від 21 січня 2008 року земельної ділянки, загальною площею 6,30 га, в тому числі рілля 6,30 га, кадастровий номер 7120984900:02:001:0077, яка знаходиться в адміністративних межах Вільшанської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

Відповідачка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тому судом до розгляду справи було залучено її правонаступників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2020 року в задоволенні позову Фермерського господарства Степ та зустрічного позову Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що волевиявлення ОСОБА_3 було спрямоване на продовження договірних відносин із ФГ Степ , наслідком чого є укладення і підписання нею додаткових угод від 01 серпня 2011 року та 02 грудня 2017 року про поновлення договору оренди землі від 21 серпня 2008 року, та підтверджується її позицією, викладеною у відзиві на зустрічний позов ІП Агро-Вільд Україна , де вона вказала, що оскаржувану додаткову угоду підписувала особисто і обов?язки за даною угодою виконувались ФГ Степ у повному обсязі.

Суд погодився із твердженням відповідача ІП Агро-Вільд Україна про те, що переважне право орендаря може існувати лише у випадку наявності інших претендентів на укладення саме договору оренди одного й того ж майна, а не інших договорів, зокрема, договору встановлення емфітевзису.

Також суд вказав, що на момент набрання чинності договором про встановлення емфітевзису ІП Агро-Вільд Україна було відомо про обмеження у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 за договором оренди із ФГ Степ , та про те, що термін дії Додаткової угоди від 01 серпня 2011 року має закінчитись 31 грудня 2017 року, а тому емфітевтичні права ІП Агро-Вільд Україна жодним чином не порушені оскаржуваною Додатковою угодою, що виключає підстави для визнання її недійсною та задоволення зустрічного позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство Степ подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2020 року в частині позовних вимог Фермерського господарства Степ про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису, скасування рішення державного реєстратора та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фермерського господарства Степ задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі, крім доводів викладених у позовній заяві, вказує, що одночасне використання земельної ділянки різними суб?єктами на підставі різних цивільно-правових титулів (на правах оренди та емфітевзису) не узгоджується з вимогами цивільного і земельного законодавства та є взаємовиключним, що зумовлює протиправність існування емфітевтичного права, яке виникло та зареєстроване пізніше.

Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржене Фермерським господарством Степ в частині відмови в задоволенні його позовних вимог до Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування рішення, колегія суддів в порядку статті 367 ЦПК України переглядає рішення суду лише в цій частині. Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна до Фермерського господарства Степ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди недійсною, учасниками справи не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши пояснення представника фермерського господарства Степ , перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2008 року між фермерським господарством Степ та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі №80 строком на п`ять років на використання земельної ділянки площею 6,30 га, кадастровий номер №7120984900:02:001:0077, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Вільшанської сільської ради Жашківського району Черкаської області. Даний договір зареєстровано у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК 21 лютого 2008 року за №040878200026 (т. 1 а.с. 10-11).

01 серпня 2011 року додатковою угодою договір оренди землі від 21 січня 2008 року поновлено та установлено строк його дії терміном до 31 грудня 2017 року. Дану угоду зареєстровано у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії Центру ДЗК 05 серпня 2011 року за № 7120900025002444 (т. 1 а.с. 14).

06 травня 2015 року між ОСОБА_3 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна було укладено договір встановлення емфітевзису, згідно якого ОСОБА_3 передала ІП Агро-Вільд Україна право на володіння та право цільового користування належною їй земельною ділянкою площею 6,30 га, кадастровий номер №7120984900:02:001:0077, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Вільшанської сільської ради Жашківського району Черкаської області, який набирає чинності з 01 січня 2018 року і закінчується 01 січня 2030 року (т. 1 а.с. 12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Правонаступниками після її смерті є спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які залучені до участі у розгляді справи в якості відповідачів.

Оскаржуваним рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2020 року відмовлено в задоволенні позову ІП Агро-Вільд Україна до ФГ Степ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеної між ФГ Степ та ОСОБА_3 01 серпня 2011 року. Рішення у цій частині не оскаржене.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 подавала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому вказувала, що вона підписувала із ФГ Степ додаткову угоду від 01 серпня 2011 року та обов?язки за вказаною угодою фермерським господарством виконувались у повному обсязі.

Отже, вказаною Додатковою угодою від 01 серпня 2011 року до Договору оренди від 21 січня 2008 року, укладеного між ФГ Степ та ОСОБА_3 , строк договору оренди продовжено до 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельною ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, частиною першою статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За змістом вищенаведеної норми права такий спосіб поновлення договору оренди може мати місце лише тоді, коли сторони до закінчення строку дії договору не вчиняли будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц(провадження № 14-65цс18).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що переважне право орендаря може існувати лише у випадку наявності інших претендентів на укладення саме договору оренди одного й того ж майна (у даному випадку земельної ділянки), а не інших договорів, зокрема, договору встановлення емфітевзису.

Так, згідно з частиною першою статті 102-1 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 395 ЦК України речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором (стаття 408 ЦК України).

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Під час вирішення спорів щодо права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) суди мають виходити з того, що згідно зі статтею 102-1 ЗК України право на таке користування виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися нею для сільськогосподарських потреб або для забудови відповідно до ЦК України.

З урахуванням вимог ЗК України укладення таких договорів, їх умови, строки та права і обов`язки сторін за ними, а також підстави припинення регулюються главою 33 ЦК України.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може бути припинено за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 3 частини першої статті 395 ЦК України передбачено, що самостійним різновидом виду речового права на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Підстави виникнення, порядок оформлення, припинення та інші питання щодо емфітевзису врегульовано частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України та Главою 33 Розділу II Речові права на чуже майно Книги третьої Право власності та інші речові права ЦК України, а орендні відносини щодо земельної ділянки регулюються іншими положеннями діючого законодавства.

Таким чином, посилання позивача на невідповідність законодавству оспорюваного договору в частині визначення строку його дії є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Можливість одного й того самого майна (речі) - земельної ділянки, за певних обставин виступати як предмет договору емфітевзису або як об`єкт оренди, зазначений у статті 15 Закону Про оренду землі , не є підставою для ототожнення правовідносин, що виникають на підставі договору емфітевзису, правовідносинам, пов`язаним з орендою, які регулюються іншими нормами законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 222/1733/17.

Також у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 573/624/17ц, від 05 червня 2019 року у справі № 693/45/18 вказано, що укладення орендодавцем не договору оренди земельної ділянки, а договору емфітевзису, який є іншим видом користування чужою земельною ділянкою, не свідчить про наявність у орендаря переважного права на укладення договору перед іншими.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладенням між ОСОБА_3 та ІП Агро-Вільд Україна договору емфітевзису від 06 квітня 2015 року, не порушено право позивача ФГ Степ на поновлення договору оренди землі від 21 січня 2008 року, оскільки укладення договору емфітевзису відноситься до речового права, а укладення договору оренди - до зобов?язальних правовідносин.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача надано копію Додаткової угоди від 02 грудня 2017 року про поновлення Договору оренди від 21 січня 2008 року на той самий строк та на тих самих умовах, яка підписана ОСОБА_3 та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 квітня 2018 року (т. 2 а.с. 108-109), що також свідчить про відсутність порушення відповідачами прав позивача на поновлення договору оренди землі від 21 січня 2008 року шляхом укладення договору емфітевзису від 06 квітня 2015 року.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції у повному обсязі дослідивши надані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ Степ .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги ФГ Степ та залишенні рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2020 року у справі, що переглядається, без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Степ залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 13 січня 2020 року у справі за позовом фермерського господарства Степ до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна , Приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько Валентини Петрівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та скасування рішення та за зустрічним позовом Іноземного підприємства Агро-Вільд Україна до Фермерського господарства Степ , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди недійсною, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції напротязі тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови на умовах та в порядку, визначених статтею 389 та пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України .

Судді Н.І. Гончар

С.І. Бондаренко

Б.Б. Вініченко

Повний текст постанови складений 25 червня 2020 року.