Постанова

від 02.06.2020 по справі 910/15932/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа№ 910/15932/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМГАЗ"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 17.10.2019 (повний текст складено 25.10.2019)

у справі № 910/15932/18 ( суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз"

про зобов`язання виконати умови договору

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМГАЗ"

про стягнення 432 648, 00 грн. збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексимгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз" про зобов`язання ТОВ "Інкоргаз" виконати умови договору поставки природного газу №Т-01-0703/17 від 07.03.2017 та передати на користь позивача раніше оплачений обсяг природного газу в натурі в обсязі 70,43 тис.куб.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач повинен був подати після підписання договору, але не пізніше дати здійснення першої передоплати, реномінацію до ПАТ "Укртрансгаз" для передачі оплаченого обсягу природного газу на позивача. Проте, відповідач жодних дій щодо направлення документів до ПАТ "Укртрансгаз", які б підтверджували поставку природного газу для позивача не здійснив, а позивач в свою чергу не здійснив другий етап передоплати. В зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача виконати умови договору та передати раніше оплачений газ.

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексимгаз" про стягнення збитків у розмірі 432 648,00 грн.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом поніс збитки через неоплату позивачем за первісним позовом договірного обсягу природного газу, внаслідок чого відповідач за первісним позовом був вимушений поставляти договірний обсяг газу третім особам за нижчою ціною ніж було погоджено з позивачем. В зв`язку з чим відповідачу завдані збитки в розмірі 432 648,00 грн, які просить стягнути з позивача за зустрічним позовом.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/15932/18 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач за первісним позовом не сплатив попередню оплату в повному обсязі, за яку відповідач мав поставити газ, його вимоги є необґрунтованими.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову мотивовано тим, що ТОВ Інкоргаз не доведено складу цивільного правопорушення (збитків, порушення договірних зобов`язань, причинно-наслідкового зв`язку між збитками та понесеними збитками), у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення збитків, як правового наслідку порушення зобов`язання, відповідно до статей 22, 611 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМГАЗ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в даній частині нове рішення, яким позов ТОВ Ексимгаз задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм статті 693 Цивільного кодексу України, незастосуванням положень статей 538, 612 Цивільного кодексу України, а також неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовано положення 693 Цивільного кодексу України, оскільки перший етап попередньої оплати був зроблений позивачем у повному обсязі у строки, встановлені договором, проте на її розмір не було здійснено заведення обсягів природного газу відповідачем.

З рішенням суду першої інстанції не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз", яке також звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення зустрічного позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, та не застосовано до спірних правовідносин положень статті 526 Цивільного кодексу України.

Так, в обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги ТОВ Інкоргаз вказує, що внаслідок невиконання позивачем за первісним позовом своїх зобов`язання в частині внесення повної оплати за природний газ, відповідач за первісним позовом відповідач за первісним позовом був вимушений поставляти договірний обсяг газу третім особам за нижчою ціною ніж було погоджено з позивачем. В зв`язку з чим відповідачу завдані збитки в розмірі 432 648,00 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги ТОВ Ексимгаз , Товариством з обмеженою відповідальністю Інкоргаз подано відзив, у якому відповідач за первісним позовом визнає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову обґрунтованим, прийнятим із вірним застосуванням норм матеріального права та положень спірного договору у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу ТОВ Ексимгаз без задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову - без змін. ТОВ Інкоргаз посилається на те, що позивач за первісним позовом не сплатив попередню оплату у повному обсязі (залишок 3 599 180, 00 грн) у визначений договором строк. За вказаних обставин відповідач за первісним позовом скористався наданим йому умовами договору (п 8 специфікації №1 до договору) правом на утримання розміру нарахованого штрафу у розмірі 15% від розміру простроченого платежу, що склав 539877,00 грн. У подальшому відповідач за первісним позовом відмовився від договору та повернув позивачу за первісним позовом 460 123,00 грн суму попередньої оплати (за вирахуванням штрафу).

Позивач за первісним позовом подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ Інкоргаз , у якій заперечує проти її вимог, просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - без змін. Позивач за первісним позовом вказує, що відповідачем за первісним позовом не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про недоведення ТОВ Інкоргаз належними доказами розміру понесених збитків.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 03 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ексимгаз" (покупець) був укладений договір № Т-01-0703/17 поставки природного газу (далі - договір), відповідно до пункту 2.1. якого постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором та специфікаціями, що підписані сторонами, передавати у власність покупця природний газ, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, що визначені цим договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п.4.2. договору умови оплати визначаються відповідною специфікацією.

До договору була укладена специфікація №1 від 07.03.2017 (далі - специфікація), за умовами пункту 1 якої період, в якому повинен був бути поставлений природний газ - березень 2017 року.

Кількість природного газу, який був намічений до постачання, у відповідності до специфікації №1 - 600, 000 тис. м. куб. за ціною 6 387, 75 грн. за 1000 куб.м. без ПДВ.

Загальна вартість природного газу 4 599 180, 00 грн. з ПДВ.

Згідно умов п.5 специфікації умови оплати були визначені сторонами наступні:

- попередня оплата у сумі 1 000 000,00 грн. - не пізніше 10 березня 2017 року

- попередня оплата у сумі 3 599 180,00 грн. - не пізніше 15 березня 2017 року.

Згідно з п.6.1. договору постачальник здійснює поставку (передачу) газу в пункт поставки, який визначений відповідною специфікацією, а покупець зобов`язаний прийняти поставлений газ в пункті поставки.

Відповідно до п.4. специфікації № 4 пунктом поставки є точка виходу - віртуальна точка 56ZG- VTP_000000Z.

У відповідності до п.6.2. договору порядок передачі постачальником покупцеві природного газу визначається чинним законодавством України.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що приймання - передача газу, поставленого постачальником покупцеві протягом місяця поставки, оформлюється актами приймання - передачі газу, що підписуються уповноваженими представниками сторін та, у випадках, передбачених чинним законодавством України, представником оператора газотранспортної системи України.

Так, на виконання договору, 10 березня 2017 року позивачем за первісним позовом була здійснена перша попередня оплата в сумі 1 000 000,00 грн.

Проте, як вбачається яз матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач не здійснив другу частину передоплати у розмірі 3 599 180,00 грн.

У подальшому відповідачем за первісним позовом був надісланий на адресу позивача за первісним позовом лист вих. № 17/03/1455 від 21.03.2017, в якому останній повідомив про "призупинення" постачання природного газу за договором поставки, та про можливість його поновлення після здійснення ТОВ "Ексимгаз" другої частини попередньої оплати.

ТОВ "Інкоргаз" надіслало на адресу позивача лист №17/03/1465 від 27.03.2017, в якому повідомило про розірвання договору в односторонньому порядку, посилаючись на п. 7.6 договору, та утримання штрафних санкцій в односторонньому порядку в розмірі 539 877,00 грн., посилаючись на п. 8 специфікації № 1.

Як вбачається з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 - 18.05.2017 грошові кошти у розмірі 460 123,00 грн. були повернуті на рахунок позивача за первісним позовом, що також не заперечується сторонами.

ТОВ "Ексимагз", після отримання податкових документів від відповідача надіслав ще один лист на адресу ТОВ "Інкоргаз" вих. № 149 від 07.06.2017, в якому наполягав на незаконних діях відповідача, на тому, що другий платіж був не здійснений саме через відсутність поставки, на необхідності повернення грошових коштів та незаконності нарахування штрафних санкцій.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач повинен був подати після підписання договору, але не пізніше дати здійснення першої передоплати, реномінацію до ПАТ "Укртрансгаз" для передачі оплаченого обсягу природного газу на позивача. Проте, відповідач жодних дій щодо направлення документів до ПАТ "Укртрансгаз", які б підтверджували поставку природного газу для позивача не здійснив, у зв`язку з чим позивач в свою чергу не здійснив іншу частину передоплати. При цьому позивач за первісним позовом посилається на незаконність утримання відповідачем штрафних санкцій в односторонньому порядку в розмірі 539 877,00 грн та просить зобов`язати відповідача виконати умови договору та передати раніше оплачений газ на зазначену суму.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз" звернулось до суду із зустрічним позовом та просить стягнути з ТОВ Ексімгаз збитки у розмірі 432 648,00 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач за зустрічним позовом поніс збитки через неоплату позивачем за первісним позовом договірного обсягу природного газу, внаслідок чого відповідач за первісним позовом був вимушений поставляти договірний обсяг газу третім особам за нижчою ціною ніж було погоджено з позивачем, у зв`язку з чим відповідачу завдані збитки в розмірі 432 648,00 грн, які просить стягнути з позивача за зустрічним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до п.п.1 п.1 розділу XI Кодексу газотранспортної системи України, затвердженого Постановою НКРЕкП 30.09.2015 року № 2493 (далі - Кодекс) для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та/або точка виходу в установленому цим розділом порядку. Номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та/або виходу (що може бути як фізичною так. і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування. При цьому, якщо замовником послуг транспортування є постачальник, подана номінація повинна містити планові (замовлені) обсяги постачання природного газу у розрізі його споживачів та їх точок комерційного обліку (за необхідності) з визначенням їх ЕІС-кодів.

Замовник послуг транспортування у віртуальній точці, в якій відбувається передача природного газу, повинен надавати місячну номінацію/номінації/реномінації. у яких визначено обсяг природного газу, поданого до віртуальної точки виходу, в якій відбувається передача природного газу та/або отриманого з віртуальної точки входу, в якій відбувається передача природного газу.

При цьому, згідно п.п.1 п.3 розділу XI Кодексу замовники послуг транспортування мають право змінити заявлені обсяги на точках входу та виходу, у тому числі в розрізі власних контрагентів (споживачів), визначені в підтвердженій оператором газотранспортної системи номінації для даної газової доби.

Відповідно до п.4.2. договору умови оплати визначаються відповідною специфікацією.

За умовами пункту 5 специфікації №1 від 07.03.2017 попередня оплата у сумі 1 000 000,00 грн - не пізніше 10.03.2017; попередня оплата у сумі 3 599 180,00 грн - не пізніше 15.03.2017.

Як вказувалось вище, 10 березня 2017 року позивачем була здійснена перша попередня оплата в сумі 1 000 000,00 грн. Водночас у строк до 15.03.2017 другої частини оплати здійснено не було.

Судом також встановлено, що листом вих. № 17/03/1455 від 21.03.2017 відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про "призупинення" постачання природного газу за Договором поставки, та про можливість його поновлення після здійснення ТОВ "Ексимгаз" другої частини попередньої оплати.

Крім того, листом №17/03/1465 від 27.03.2017 ТОВ "Інкоргаз" повідомило ТОВ Ексимгаз про розірвання договору в односторонньому порядку, посилаючись на п. 7.6 договору, та утримання штрафних санкцій в односторонньому порядку в розмірі 539 877,00 грн., посилаючись на п. 8 специфікації № 1.

18.05.2017 грошові кошти у розмірі 460 123,00 грн. були повернуті на рахунок позивача за первісним позовом.

Водночас ТОВ "Ексимагз" у листі вих. № 149 від 07.06.2017 наполягав на незаконних діях відповідача щодо нарахування та утримання штрафних санкцій, та вказував, що другий платіж був не здійснений саме через відсутність поставки, відтак просив повернути утримані відповідачем грошові кошти.

Однак, як зазначалося вище, за умовами вищезазначеного договору, а саме п.2.1. постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором та специфікаціями, що підписані сторонами, передавати у власність покупця природний газ, а покупець зобов`язується приймати цей товар та оплачувати його на умовах, що визначені цим договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до приписів частини першої та другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторони передбачили розрахунки за договором №Т-01-0703/17 на умовах попередньої оплати. При цьому, матеріали справи не містять доказів здійснення повної сплати попередньої оплати позивачем.

Відповідно до п. 7.6 договору, якщо сторона не здійснює будь-який платіж, належний до сплати, сторона яка виконує зобов`язання, має право письмово повідомити стороні, яка не виконує зобов`язання, негайно призупинити чи припинити постачання газу згідно специфікаціями, в односторонньому порядку відмовитися від специфікацій.

З огляду на зазначене, враховуючи положення договору та вимоги частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, за умовами яких покупець зобов`язаний повністю оплатити товар до його передачі, якщо між сторонами досягнуто такої згоди, та оскільки позивачем за первісним позовом не виконано свого обов`язку щодо перерахування 100% передоплати за природний газ, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що позовні вимоги ТОВ Ексимгаз є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ТОВ Інкоргаз про стягнення збитків в розмірі 432 648,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що позивач за зустрічним позовом поніс збитки через не оплату відповідачем за зустрічним позовом договірного обсягу природного газу, внаслідок чого, позивач за зустрічним позовом був вимушений поставляти договірний обсяг газу третім особам за нижчою ціною ніж було погоджено з відповідачем за зустрічним позовом, у зв`язку з чим позивачу за зустрічним позовом завдані збитки в розмірі 432 648,00 грн, які просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Таким чином, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суд по справі № 921/377/14-г/7 від 11.04.2018.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

У зустрічній позовній заяві, ТОВ Інкоргаз вказує, що 20.03.2017 ним було укладено додаткову угоду № 2 до договору № С-01-2301-17 від 23.01.2017 з ТОВ "Овостар" щодо узгодження умов постачання природного газу у квітні 2017 року. Тобто 20.03.2017 вже укладена додаткова угода на постачання обсягу природного газу, ніби то замовленого для потреб ТОВ Ексимгаз на адресу третьої особи. Але 21.03.2017 позивач за зустрічним позовом надсилає лист на адресу ТОВ "Ексимгаз" про призупинення постачання природного газу до проведення повного розрахунку з сторони відповідача за зустрічним позовом. Та тільки - 27.03.2017 на адресу ТОВ Ексимгаз надійшов лист про відмову ТОВ Інкоргаз від виконання специфікації № 1.

Отже, 20.03.2017 позивач за зустрічним позовом вже знав, що в будь - якому випадку не виконає свій обов`язок щодо поставки замовленого обсягу природного газу на адресу відповідача за зустрічним позовом, у зв`язку із укладанням домовленості з третьою особою.

Колегії суддів також звертає увагу на те, що ТОВ Інкоргаз не доведено, що додаткова угода № 2 до договору № С-01-2301-17 від 23.01.2017 з ТОВ "Овостар" могла бути укладена на інших умовах, ніж ті, які погоджені сторонами, тобто, що сторони могли погодити іншу (вищу) ціну на природний газ, який поставляється ТОВ Інкоргаз .

Отже, надані до зустрічного позову копії договору №С-01-2301/17 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 23.01.2017, додаткова угода №2 від 20.03.2017, акт прийому-передачі природного газу № 182 від 30.04.2017 не є доказами понесення заявлених витрат саме з вини ТОВ "Ексимгаз" у розмірі 432 648,00 грн.

Враховуючи норми частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, якими на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Разом з тим, всупереч статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність усіх складових правопорушення відповідно до чинного законодавства (наявність неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та понесеними позивачем збитками і розміром відшкодування) щодо понесених збитків. Позивач за зустрічним позовом не надав доказів на підтвердження розміру понесених збитків.

Відтак, враховуючи недоведення ТОВ Інкоргаз складу цивільного правопорушення (збитків, порушення договірних зобов`язань, причинно-наслідкового зв`язку між збитками та понесеними збитками), відсутні підстави для стягнення збитків, як правового наслідку порушення зобов`язання, відповідно до статей 22, 611 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України. У зв`язку з викладеними обставинами, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/15932/18 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСИМГАЗ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкоргаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/15932/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/15932/18 залишити без змін.

Матеріали справи №910/15932/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 23.06.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська