Рішення

від 17.06.2020 по справі 693/309/19

ЖАШКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

693/309/19

2/693/18/20

РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2020 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Коломієць С.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Дерев`янчука В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Жашків у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до іноземного підприємства Агро-Вільд Україна про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказала, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №014295 від 14.04.2008р., вона є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 7120988500:02:001:0370, яка знаходиться в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

10.01.2013р. між позивачем та ІП Агро-Вільд України був укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років.

Наприкінці 2016 року представник відповідача передала позивачу додаткову угоду від 12.11.2014р. до договору, речове право згідно з якою зареєстроване державним реєстратором Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області Бріт В.А. 15.02.2016р. на термін до 29.12.2023р.

Однак, позивач особисто ніколи не підписувала з відповідачем додаткової угоди від 12.11.2014р. про збільшення строку дії договору і ніколи не домовлялася з уповноваженими особами відповідача про збільшення терміну дії договору до 29.12.2023р.

Також вона ніколи і нікого не уповноважувала на укладення від її імені будь-яких правочинів щодо належної їй земельної ділянки.

Хто від імені позивача підписав додаткову угоду від 12.11.2014 року до договору оренди землі від 10.01.2013 року - їй невідомо.

У зв`язку з тим, що від імені позивача та поза її волею невідомою особою було укладено додаткову угоду від 12.11.2014р. до договору та зареєстровано право оренди землі на термін до 29.12.2023р., вона позбавлена можливості реалізувати свої повноваження як власника земельної ділянки щодо розпорядження нею на власний розсуд.

Таким чином, позивач не укладаючи та не підписуючи додаткову угоду від 12.11.2014р. до договору, позивач не висловлювала та не виражала у будь-який спосіб своє волевиявлення на зміну строку дії договору, а отже її волевиявлення на встановлення терміну дії договору до 29.12.2023р. було взагалі відсутнє і визначення такого строку дії договору у додатковій угоді не відповідає її внутрішньому волевиявленню.

Мирним шляхом врегулювати спір не вдалося, томупозивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсною додаткову угоду від 12.11.2014р. до договору оренди землі від 10.01.2013р., предметом якої є земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 7120988500:02:001:0370, яка знаходиться в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області, речове право згідно з якою зареєстроване державним реєстратором Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області Бріт В.А. 15.02.2016р.; стягнути судові витрати з відповідача. Разом з позовною заявою з метою встановлення справжності підпису на додатковій угоді подала заяву про проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 12.04.2019р. позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

10.05.2019р. на позовну заяву відповідачем було подано відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вчиненням дій, які полягають в отриманні позивачем орендної плати за 2018 рік, було схвалено умови підписаної нею додаткової угоди від 12.11.2014р. щодо продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки до 29.12.2023р.

27.05.2019р. ОСОБА_1 подала на відзив відповідь, у якому вона вказала, що твердження відповідача про схвалення нею умов оспорюваної додаткової угоди шляхом отримання орендної плати за 2018р. має оцінюватися критично, оскільки використання землі в Україні є платним, і відповідач, користуючись її земельною ділянкою у 2018 році, в будь-якому випадку зобов`язаний вносити плату за користування землею в силу прямої вказівки, передбаченої у ч.1 ст.206 Земельного кодексу України. Отримання позивачем орендної плати та підписання відповідної відомості не може вказувати на наявність у неї волевиявлення на продовження терміну дії договору, так як остання не надавалася позивачу для ознайомлення і позивач в жодній формі не висловлювала своєї волі на передачу земельної ділянки відповідачу в оренду на термін до 29.12.2023р.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ІП Агро-Вільд України Дерев`янчук В.А., який діє на підставі ордера серії КВ №811198 від 24.04.2020р., позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач отримувала орендну плату.

Суд, вислухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Судом установлено, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки розміром 2,0000 га, кадастровий номер 7120988500:02:001:0370, яка знаходиться в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області ,на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №014295 від 14.04.2008р.

Статтею 93, ч.4 ст.124 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкового платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст.6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,000 га , зареєстрований у відділі Держкомзему в Жашківському районі 29 грудня 2012 року за №04090004004882 строком на 5 років (а.с.9-12).

12 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та іноземним підприємством Агро-Вільд Україна до договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року було укладено додаткову угоду, речове право згідно з якою зареєстроване державним реєстратором Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області Бріт В.А. 15.02.2016р. на термін до 29.12.2023р. (а.с.13,14,15).

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

У ході судового розгляду за клопотанням позивача ухвалою суду від 05.06.2019'р. провадження у справі було зупинено та призначено судово-почеркознавчу експертизу.

З висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05.03.2020р. №10,267/20-23 вбачається, що підпис в графі орендодавець на оригіналі додаткової угоди до договору оренди землі від 12.11.2014р. вірогідно виконаний не ОСОБА_1 .

Таким чином, у досліджуваних спірних правовідносинах встановлено відсутність волевиявлення учасника правочину (позивача), яке б відповідало його внутрішній волі, яка мала бути спрямована на реальне настання певних правових наслідків, що обумовлені таким правочином. За відсутності відповідного волевиявлення учасника правочину такий правочин не спричиняє виникнення у цієї особи як прав, так й обов`язків, обумовлених змістом такої домовленості.

Оскільки позивач, як орендодавець, не підписувала спірну додаткову угоду до договору оренди землі, згоди та повноважень на укладання й підписання цих угод іншій особі не надавала, є всі підстави вважати доведеною відсутність у позивача волевиявлення на укладання спірної додаткової угоди.

Відповідно до ч.1 ст.317, ч.1 ст.320 ЦК України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власнику. Право власності є непорушним.

Ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п.3 ч. ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6, 627 ЦК України).

Статтею 12 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі - частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо підписаний його стороною, що встановлено частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.ч.1,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи встановлені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи докази , суд приходить до висновку, що позивачОСОБА_1 не підписувала спірної додаткової угоди до договору оренди землівід 10 січня 2013 року, що суперечить вимогам чинного законодавства, а тому суд вбачає підстави для визнання спірної додаткової угоди недійсною та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно статті 34 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх потреб.

У відповідності положень ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 4,6 ст.139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до квитанції №0.0.1526910103.1 від 19.11.2019р. позивач ОСОБА_1 сплатила 3140 грн. 00 коп. за проведення судово-почеркознавчої експертизи від 05.03.2020р. №10,267/20-23 .

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №NOW1H56347 від 18.03.2019р.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.6, ст.34 Закону України Про оренду землі , ст.55 Конституції України, ст.93. ч.4 ст.124 Земельного кодексу України, п.3 ч.1 ст. 3, ст.ст.12,15, 202-203, 215, ч.1 ст.317, ч.1 ст.320, ст.ст.387, 391, ч.1 ст.626, ч.1 ст.638, ст. 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,4,5,19, ч.1 ст.76, ч.1 ст.81, ч.3 ст.133, ч.ч. 4,6 ст.139, ч.ч.1,2 ст.141, ч.2 ст.247, ст.ст. 258-259, ч.ч.1,2,5 ст. 263, ст.ст.265, 268, 272-273, 354 Цивільного процесуального України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до іноземного підприємства Агро - Вільд Україна про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду від 12.11.2014 року до договору оренди землі від 10.01.2013 року, предметом якої є земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 7120988500:02:001:0370, що знаходиться в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області, речове право згідно з якою зареєстроване державним реєстратором Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області Бріт В.А. 15.02.2016 року.

Стягнути з іноземного підприємства Агро-Вільд Україна на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір при поданні позову до суду у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з іноземного підприємства Агро-Вільд Україна на користь ОСОБА_1 3140 (три тисячі сто сорок) гривень 00 копійок за проведення судово-почеркознавчої експертизи за платіжним дорученням № 9732 від 26.12.2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду, при цьому відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення буде складене 26 червня 2020 року.

Головуючий суддя: Роман Васильович Шимчик