Постанова

від 16.06.2020 по справі 910/17732/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 910/17732/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 16.06.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альошин"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 17.02.2020

у справі № 910/17732/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альошин"

про стягнення 40 518,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альошин про стягнення заборгованості в розмірі 40518,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альошин належним чином не виконало взятих на себе зобов`язань за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднання мережі №07091/4-06 від 30.11.2006, зокрема позивачем було надано послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі по коду 6-1415 за період з 01.09.2018 по 31.08.2019 на суму 50295,49 грн, з яких відповідачем було сплачено 32421,87 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 17873,62 грн. Також, по коду 6-51415 позивачем було надано послуги з приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.09.2018 по 31.08.2019 на суму 9775,97 грн, які не були оплачені відповідачем, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 9775,97 грн, що разом становить 27649,59 грн. Також у зв`язку із неналежним виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення 1132,28 грн інфляційних втрат, 801,20 грн 3% річних, 9552,55 грн пені та 1382,48 грн штрафу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17732/19 позов задоволено.

За рішенням суду присуджено до стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альошин на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал 27649,29 грн заборгованості, 1132, 28 грн інфляційних втрат, 801, 20 грн 3% річних, 9552,55 грн пені, 1382, 48 грн штрафу, а також 1921, 94 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт існування заборгованості, станом на момент звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, в розмірі 27649,59 грн належним чином підтверджений матеріалами справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Так, за доводами апелянта ще у листопаді 2019 року відповідачем згідно платіжного доручення №575 від 25.11.2019 сплачено на користь позивача 26 576,63 грн згідно повідомлення позивача від 15.11.2019. Крім того, у лютому згідно платіжного доручення №626 від 21.02.2020 спірна заборгованість була погашена повністю. Враховуючи відсутність заборгованості, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення інфляційних, відсотків річних та штрафних санкцій.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначає, що оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договором №07091/4-06 від 30.11.2006 щодо оплати у встановлений строк наданих позивачем послуг з постачання питної води та приймання стічних вод виконував неналежним чином, тобто є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позивачем було правомірно нараховано інфляційні, відсотки річних та штрафні санкції.

Явка представників у судове засідання

Представники сторін в судове засідання 16.06.2020 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про неможливість явки представника у судове засідання не надходило

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2006 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник), наразі - Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Альошин (абонент) укладено договір №07091/4-06 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався надати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 за №165/374 (Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 (далі - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.4 договору постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 вода питна .

Згідно з п.2.1.1 договору облік поставленої води здійснюється за показами лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх лічильників, зареєстрованих абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показами засобів обліку.

Зняття показань з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (п.2.1.2 договору).

Пунктом 2.1.4 договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами лічильників стічних вод, або кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання.

Пунктом 2.2.1 договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п.2.2.3 договору).

Згідно з п.2.2.4 договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.5 договору визначено, що абонент зобов`язаний сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору.

Відповідно до п.4.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства та цього договору.

У разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

За умовами п.7.1 договору цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Отже, за вказаним договором позивач - Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. Відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альошин є споживачем послуг з постачання питної води та водовідведення.

За доводами позивача, у період з 01.09.2018 по 31.08.2019 по коду 6-1415 позивачем виставлено рахунки відповідачу за надані послуги в розмірі 50295,49 грн, з яких відповідачем сплачено 32421,87 грн, по коду 6-51415 за період з 01.09.2018 по 31.08.2019 позивачем виставлено на суму 9775,97 грн, які відповідачем оплачені не були, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в загальному розмірі 27649,59 грн.

На підтвердження обсягів питної води, наданої відповідачу, позивачем надано, зокрема, акти про зняття показань з приладів обліку, погоджені та підписані відповідачем. Спір між сторонами щодо зазначених обсягів води відсутній.

Звертаючись з позовом до суду, ПрАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" зазначає, що відповідач частково проводив оплату вказаних послуг у спірні періоди. Однак, станом на момент звернення з позовом до суду не розрахувався за спожиті послуги у повному обсязі, у зв`язку з чим існує непогашена заборгованість у розмірі 27 649, 59 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що факт існування заборгованості, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом в розмірі 27649,59 грн належним чином підтверджений матеріалами справи, відтак наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 27649,59 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в частині стягнення 26 576, 63 грн з наступних підстав.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За правилами статті 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а частиною 1 статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач доводить наявність у відповідача заборгованості за спожиті послуги у розмірі 27 649,59 грн (по коду 6-1415 залишок заборгованості 17 873,62 грн, по коду 6-51415 - 9 775,97 грн), на підтвердження чого надав акти про зняття показань з приладів обліку, погоджені та підписані відповідачем, а також платіжні вимоги-доручення.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що у визначені договором строки відповідач за спожиті послуги не розрахувався.

Разом з тим, відповідачем до апеляційної скарги подано платіжне доручення №575 від 25.11.2019, згідно якого вбачається, що відповідачем здійснено оплату за воду та водовідведення згідно повідомлення від 15.11.2019 на суму 26576,63 грн., а також платіжне доручення №626 від 21.02.2020 на суму 10 000,00 грн та зведений акт звірки взаєморозрахунків за спожиті енергоносії за лютий 2020 року, станом на 05.03.2020.

Апелянт доводить неможливість подання даних доказів оплати заборгованості тими обставинами, що він не був обізнаний про розгляд даного спору у суді першої інстанції, оскільки не отримував кореспонденцію суду, у зв`язку з чим не міг подати свої заперечення щодо позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що судова кореспонденція направлялась на адресу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альошин, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 5. Однак, ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 17.12.2019 повернулась з відміткою відділу поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про відкриття провадження у справі №910/17732/19 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами. Однак, необхідно зазначити, що з позовом до суду Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось 13.12.2019, часткова оплата заборгованості на суму 26 576,63 грн була здійснена відповідачем 25.11.2019, тобто до подання позову Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Отже, станом на дату подання позову до суду позивач знав про вказану оплату, повинен був перевірити актуальність своїх вимог та заявити про стягнення з відповідача дійсного розміру заборгованості.

Однак, позивачем було заявлено вимогу про стягнення вже погашеної станом на дату звернення з позовом до суду заборгованості у розмірі 26 576, 63 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 26 576, 63 грн є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим, згідно наданих відповідачем до апеляційної скарги доказів оплати решти заборгованості (платіжне доручення №626 від 21.02.2020 та зведений акт звірки взаєморозрахунків за спожиті енергоносії за лютий 2020 року, станом на 05.03.2020) колегія суддів зазначає, що дана оплата відбулась вже після прийняття рішення судом першої інстанції, а саме 21.02.2020. Однак, суд апеляційної інстанції процесуально обмежений межами перегляду справи у суді, тому переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції станом на момент його прийняття. Обставини погашення відповідачем основної заборгованості, яка відбулась уже після прийняття судом рішення, не можуть прийматись до уваги суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альошин" у даній справі.

Враховуючи викладене вище, вимоги про стягнення заборгованості у сумі 1 072,96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1132,28 грн інфляційних втрат, 801,20 грн 3% річних, 9552,55 грн пені та 1382,48 грн штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

У разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.6 договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Оскільки судом встановлено прострочення відповідача щодо вчасної оплати заборгованості, вимоги щодо стягнення 9552,55 грн пені та 1382,48 грн штрафу підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до статті625 Цивільного кодексу України, якщо боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у встановлений законом строк, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 1132,28 грн інфляційних втрат, 801,20 грн 3% річних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунками позивача, перевіреними судом.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 1072,96 грн основної заборгованості, 1132,28 грн інфляційних втрат, 801,20 грн 3% річних, 9552,55 грн пені та 1382,48 грн штрафу. Врешті позову слід відмовити.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пунктом 2 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі прийнято за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, внаслідок чого підлягає скасуванню в частині вимог про стягнення 26 576,63 грн основного боргу, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альошин" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17732/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/17732/19 в частині стягнення 26 576, 63 грн скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Альошин" (01024, м. Київ, вул. академіка Богомольця, буд. 5; ідентифікаційний код 25745409) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1873,89 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/17732/19 повернути до Господарського суду міста Києва

.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 25.06.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська