Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/8612/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 910/8612/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Припутніцькій Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.06.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-М" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 (повний текст складено 25.10.2019)

у справі №910/8612/19 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-М"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР"

про стягнення 1 676 729,15 грн. заборгованості за договором поставки

В судовому засіданні 11.06.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-М" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" про стягнення 1 676 729,15 грн. заборгованості за договором поставки.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по оплаті товару, поставленого позивачем на підставі Договору поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка, з урахуванням нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, складає 1 676 729,15 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/8612/19 в позові відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 11.11.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційні скарзі:

- відповідач визнав факт отримання товару та наявності заборгованості у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив, а також в судовому засіданні 09.10.2019;

- суд не взяв до уваги та фактично проігнорував обставину, яка визнана учасниками справи і не підлягає доказуванню, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення вказав на те, що матеріалами справи не підтверджується факт отримання товару саме відповідачем;

- суд проігнорував наявність підписаного акту звірки взаєморозрахунків станом на грудень 2018 за договором поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 995 765,06 грн.

У поясненнях до апеляційної скарги представник позивача зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд посилався, що матеріалами справи не підтверджується факт отримання товару саме відповідачем, оскільки видаткові накладні підписані від покупця невідомою уповноваженою особою декількох юридичних осіб, які не є сторонами договору та сторонами даного спору.

Апелянт звертає увагу, що по кожній поставці виписувалось по дві копії видаткової накладної, вони були долучені до позовної заяви. Перша видаткова накладна підписувалась особою, яка приймала товар на об`єкті будівництва, зазвичай це був виконроб відповідача. Інша копія видаткової накладної підписувалась уповноваженою особою відповідача. За весь час підписантами були два працівника відповідача - менеджер ОСОБА_1 та інженер ОСОБА_5

Позивач вказує, що по переважній більшості спірних поставок за рахунками №291 від 17.10.2018, №325 від 28.11.2018, №10 від 25.02.2019, №27 від 01.04.2019, №30 від 30.04.2019, №31 від 03.04.2019, №38 від 18.04.2019 та №40 від 10.05.2019 відповідач здійснював частковий розрахунок.

Апелянт не погоджується з висновками суду щодо неможливості деталізації розрахунків по договору між позивачем та відповідачем.

На переконання скаржника, суд неправомірно відступив від обставин, які визнавались сторонами, з власної ініціативи обґрунтував заперечення на користь відповідача, не виявивши факту поставки товару. В той же час проігнорував визнання сторонами факту поставки товару за спірним договором, визнання представником відповідача в судових засіданнях факту використання поставлених будівельних матеріалів та наявність акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, який підтверджує наявність заборгованості.

До вказаних письмових пояснень скаржником додані копії рахунків на оплату № 26 від 29.03.2019, № 9 від 25.02.2019, № 17 від 04.03.2019, копії видаткових накладних №29 від 05.04.2019 (2 шт.), № 10 від 26.02.2019 (2 шт.), №15 від 06.03.2019 (2 шт.), № 16 від 07.03.2019 (2 шт.), № 18 від 15.03.2019 (2 шт.), копії виписок по рахунку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача спростовує доводи апеляційної скарги, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, зазначаючи наступне:

- відповідач не змінював свою позицію у відзиві на позов та у запереченнях, а виключно доповнював та деталізував свою позицію, аби довести відсутність заборгованості відповідача перед позивачем через відсутність поставок товару саме відповідачу по видатковим накладним, які є предметом оскарження;

- відповідач не визнає факт поставки товару від позивача, оскільки як вбачається з видаткових накладних, позивач ніби передав товар третім не уповноваженим особам, а не відповідачу;

- позивачем не надано до матеріалів справи належним чином оформлених видаткових накладних;

- відповідь на відзив не є доказом у розумінні ст. 73 ГПК України.

23.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у справі, яке представник позивача не підтримав в судовому засіданні 11.06.2020.

10.02.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення письмових пояснень без розгляду, яке обґрунтовано тим, що доказів, які були долучені позивачем до пояснень не існувало на момент винесення рішення судом першої інстанції.

11.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому представник позивача просить долучити до матеріалів справи копії рахунків на оплату №291 від 17.10.2018, №325 від 28.11.2018, № 10 від 25.02.2019, №27 від 01.04.2019, №30 від 03.04.2019, податкових накладних №№ 10, 11, 12, 13, 14, 15 від 01.11.2018, №8 від 18.12.2018, №№7, 8 від 18.03.2019, №11 від 16.04.2019, №1 від 03.06.2019, №3 від 04.04.2019, №4 від 05.04.2019, №6 від 09.04.2019.

10.03.2020 від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів по справі, в якому відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано причини подання даних документів лише до суду апеляційної інстанції.

13.05.2020 від представника відповідача надійшли заперечення проти письмових пояснень позивача, в яких відповідач зазначає щодо процесуальних порушень позивача при поданні даних пояснень та спростовує обставини, висвітлені у поясненнях позивача.

Колегія суддів відхилила вищезазначені клопотання відповідача з огляду на те, що позивачем було обґрунтовано неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, оскільки відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції визнавав факт поставки товару.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання позивача щодо долучення додаткових доказів, оскільки позивач посилався на них у тексті позовної заяви, та надав обґрунтовані пояснення ненадання цих документів під час розгляду справи в суді першої інстанції, з огляду на визнання відповідачем факту поставки товару за спірним договором.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/8612/19, розгляд справи призначено на 23.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 оголошено перерву у справі на 13.02.2020, враховуючи надання часу представнику відповідача на ознайомлення з письмовими поясненнями представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 оголошено перерву у справі на 19.03.2020, враховуючи відкладення розгляду заявлених представниками сторін клопотань та необхідність надання часу представникам сторін для подання письмових пояснень з урахуванням обставин справи, встановлених у судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/8612/19, що судове засідання, призначене на 19.03.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), якою в період з 12 березня по 3 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID-19.

Зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/8612/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 призначено апеляційну скаргу до розгляду на 11.06.2020.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній та у додатково поданих поясненнях до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.06.2020 заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

26.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір-М" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг-Буд-Партнер" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №54т/16-Гл (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця утеплювач, мінеральну вату, матеріали для зовнішнього та внутрішнього оздоблення (далі - товар), згідно з його замовленнями, у відповідній кількості, визначеної якості та за узгодженою вартістю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші технічні вимоги до товару, його вартість визначається у наданих постачальником покупцю відповідних накладних на товар, які після підписання сторонами стають невід`ємною частиною цього Договору (* під терміном "накладна на товар" за цим Договором розуміється видаткова накладна, товарна накладна або будь-який інший документ первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує передачу товару від постачальника покупцеві).

Вартість товару встановлюється відповідно до узгоджених покупцем прайс-листів (рахунків-фактур) та зазначається сторонами у специфікаціях та/або накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна вартість поставленого товару за цим Договором складає суму вартості товару, вказану у накладних на товар, складених та підписаних сторонами протягом строку дії цього Договору (п.п. 1.3, 1.4 Договору).

Аналогічне положення визначене у п. 3.1 Договору, відповідно до якого вартість одиниці товару погоджується у рахунках - фактурах і накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.

В свою чергу, з метою отримання оплати за поставлений товар постачальник, у відповідності до приписів п. 2.9 Договору, в момент поставки зобов`язаний передати покупцю: оригінал рахунку-фактури; накладну на товар; документи на підтвердження якості товару.

Позивач зазначає про те, що ним було здійснено поставку товару, проте відповідачем не було вчасно та в повному обсязі здійснено оплату за поставлений товар, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 1 594 201,91 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає про безпідставність доводів позивача та про те, що на даний час існує у відповідача переплата за Договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Проаналізувавши зміст Договору, судом встановлено, що за своєю юридичною природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Як зазначено в ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, метою складання первинних документів є фіксація факту здійснення господарської операції.

Видаткова накладна є первинним документом, який містить всі необхідні ознаки, визначені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг.

Окрім того, безпосередньо умовами Договору, а саме, п. 1.2, визначено видаткову накладну документом, що підтверджує передачу товару від постачальника покупцеві та на підставі якого покупцем здійснюється оплата за поставлений позивачем товар.

Згідно п. 2.2. договору замовлення на поставку кожної конкретної партії товару за договором здійснюється покупцем письмово, шляхом направлення на адресу постачальника відповідної заявки, яка повинна бути узгоджена останнім протягом трьох робочих днів. Направлення заявки на поставку і рахунки - фактури може здійснюватись за допомогою засобів поштового, телеграфного та факсимільного зв`язку, електронною поштою або шляхом передачі уповноваженій особі постачальника.

Відповідно п. 2.3 договору у випадку, якщо протягом трьох робочих днів з моменту подання покупцем заявки постачальник надішле покупцю рахунок - фактуру на зазначений в заявці товар, заявка на поставку товару вважається узгодженою постачальником. Покупець має право не оплачувати рахунок - фактуру і відмовитись від поставки товару, якщо ціна, зазначена в рахунку - фактурі його не влаштовує.

Пунктом 2.4 договору визначено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах DDP-Київ. Місце поставки - склад покупця, зазначений в заявці на поставку товару.

Згідно п. 2.7 договору приймання передача конкретної партії товару по кількості здійснюється за місцем поставки. Факт приймання - передачі товару по кількості підтверджується накладними на товар, які підписуються уповноваженими особами сторін.

Позивач зазначає, що до жовтня 2018 відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за договором та розрахувався за поставлений товар. Починаючи з жовтня 2018 відповідач систематично, не в повній мірі розраховується за поставлений товар, ігнорує вимоги та претензії позивача.

Попередня оплата у розмірі 50% вартості партії товару, сплачується покупцем не пізніше ніж через 7 (сім) робочих днів з дати отримання покупцем рахунку - фактури від постачальника, в разі згоди покупця в цінами, зазначеними в рахунку - фактурі (п. 3.2.1 договору).

Пунктом 3.2.2. договору визначено, що остаточні розрахунки між сторонами у розмірі 50 % вартості партії товару здійснюються протягом 7 (семи) календарних днів з моменту здійснення поставки товару.

Відповідно до п. 3.4 договору остаточні розрахунки згідно п.3.2.2 договору за отриманий товар здійснюються покупцем за умови отримання від постачальника, належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку бухгалтерських документів, на кожну партію товару та документів, що підтверджують якість переданого товару. У випадку відсутності одного із вказаних документів, включаючи належне їх оформлення, оплата за поставлений товар покупцем не здійснюється до моменту усунення постачальником такого порушення. При цьому покупець не вважається таким, що прострочив оплату та не несе відповідальності згідно з цим договором.

За твердженнями позивача 17.10.2018 на адресу ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" було направлено рахунок на оплату №291 від 17.10.2018 на суму 946 739, 12 грн., після того, як від відповідача надійшло відповідне замовлення.

Видатковими накладними від 01.11.2018 підтверджується, що товар було поставлено відповідачу у повному обсязі, саме: №350 на суму 169 175, 54 грн., №352 на суму 144 268, 44 грн., №354 на суму 129 829, 61 грн., №356 на суму 169 175, 54 грн., № 359 на суму 129829, 61 грн., №364 на суму 171 300, 71 грн., № 366 на суму 33 159, 67 грн.

Відповідно до банківських виписок, відповідачем було частково оплачено товар за вказаним рахунком на суму 927 924, 33 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за поставку товару по рахунку на оплату №291 від 17.10.2018 складає 18 814, 79 грн.

28.11.2018 на адресу ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" було направлено рахунок на оплату №3251 від 28.11.2018 на суму 100 080, 00 грн.

Товар було поставлено на меншу суму - 10 008,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №402 від 18.12.2018.

Докази оплати по вказаному рахунку в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставку товару по рахунку на оплату №235 від 28.11.2018 складає 10 008,00 грн.

25.02.2019 на адресу ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" було направлено рахунок на оплату №10 від 25.02.2019 на суму 501 307,92 грн.

Видатковими накладними від 18.03.2019 підтверджується, що товар було поставлено відповідачу, саме: №19 на суму 233 176,32 грн., №20 на суму 268 131,60 грн.

Відповідно до банківських виписок, відповідачем було частково оплачено товар за вказаним рахунком на суму 300 000, 00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставку товару по рахунку на оплату №10 від 25.02.2019 складає 201 307,92 грн.

01.04.2019 на адресу ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" було направлено рахунок на оплату №27 від 01.04.2019 на суму 308 784,04 грн.

Видатковими накладними підтверджується, що товар було поставлено, саме: №35 від 16.04.2019 на суму 105 818,78 грн., №40 від 03.062019 на суму 202 965,25 грн.

Докази оплати по вказаному рахунку в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставку товару по рахунку на оплату №27 від 01.04.2019 складає 308 784,04 грн.

03.04.2019 на адресу ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" було направлено рахунок на оплату №30 від 03.04.2019 на суму 488 495,32 грн.

Видатковими накладними підтверджується, що товар було поставлено, саме: №27 на суму 141 214,24 грн., №28 на суму 189 217, 43 грн., № 30 від 158 063, 65грн.

Відповідно до банківських виписок, відповідачем було частково оплачено товар за вказаним рахунком на суму 300 000,00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставку товару по рахунку на оплату №30 від 03.04.2019 складає 188 495,32 грн.

03.04.2019 на адресу ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" було направлено рахунок на оплату №31 від 03.04.2019 на суму 390 277,80 грн.

Видатковими накладними підтверджується, що товар було поставлено, саме: №31 від 11.04.2019 на суму 95 709, 80 грн., №32 від 11.04.2019 на суму 63 264,60 грн., № 33 від 12.04.2019 на суму 143 520, 00 грн., № 34 від 06.05.2019 на суму 87 695,40 грн.

Відповідно до банківських виписок, відповідачем було частково оплачено товар за вказаним рахунком на суму 150 000,00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставку товару по рахунку на оплату №31 від 03.04.2019 складає 240 277,80 грн.

18.04.2019 на адресу ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" було направлено рахунок на оплату №38 від 18.04.2019 на суму 125 206,12 грн.

Видатковою накладною №41 від 10.05.2019 підтверджується, що товар було поставлено в повному обсязі.

Докази оплати по вказаному рахунку в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставку товару по рахунку на оплату №41 від 10.05.2019 складає 125 206,12 грн.

Як вказує позивач, 19.03.2019 від ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" надійшло замовлення за підписом заступника директора Скідан А.Л. на поставку наступного товару: Мінеральна вата ROCKMIN PLUS 100/01000/0610 30PAC/PAL в кількості 2196 м.кв. та Мінеральна вата WENTIROCK MAX/VENTI MAX 040/01000/0600 25PAC/PAL в кількості 2160 м.кв. з вказівкою місця доставки в місті Києві по вул. Гмирі, 19.

Під час доставки вказаного замовлення, позивач направив відповідачу рахунок №40 від 10.05.2019 на оплату вищезазначеного товару.

11.05.2019 вказаний товар пройшов процедуру розмитнення після чого 13.05.2019 буд доставлений перевізником ФОП ОСОБА_3 на об`єкт ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" в місті Києві по вул. Гмирі, 19, де був прийнятий підрядником ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" - ТОВ Будівельна компанія ЗЗБК №1 .

Після чого, як зазначає позивач, ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" відмовився від поставленого товару.

13.06.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію, в якій було зазначено, що станом на 13.06.2019 загальний борг ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" перед ТОВ "АЛЬТАІР-М" за договором поставки №54т/16-Гл від 26.04.2019 складає 1 631 461,32 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача заборгованість відповідача за поставку товару станом на день звернення позивача з позовом складає 1 594 201, 91 грн.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов щодо поставки товару за рахунком №40 від 10.05.2019 зводяться до того, що відповідач зазначає, що він не уповноважував ОСОБА_4 на підписання та подачу заявки, рахунок було виставлено поза межами строку, визначеного п. 2.2 договору.

Згідно п. 2.2. договору замовлення на поставку кожної конкретної партії товару за договором здійснюється покупцем письмово, шляхом направлення на адресу постачальника відповідної заявки, яка повинна бути узгоджена останнім протягом трьох робочих днів. Направлення заявки на поставку і рахунки - фактури може здійснюватись за допомогою засобів поштового, телеграфного та факсимільного зв`язку, електронною поштою або шляхом передачі уповноваженій особі постачальника.

Тобто, умовами договору не передбачено, що заявка подається виключно та одноособово директором товариства, крім того, подача заявки в телеграфному та електронному вигляді унеможливлює наявність оригіналу підпису та печатки.

Відповідачем надано копії наказів №02/02 від 02.02.2016 та № 19-к від 11.05.2019 про призначення та звільнення ОСОБА_4 з займаної посади заступника директора.

Отже, станом на 19.03.2019 (дата відправлення заявки) ОСОБА_4 займала посаду заступника директора відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались правовідносини, за яких заявки по кожній поставці подавались за підписами заступників директора ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" або за підписом посадових осіб підрядників ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР", які безпосередньо перебували на об`єктах будівництва.

Посилання відповідача на те, що рахунок було виставлено поза межами строку, визначеного п. 2.3. договору спростовується тим, що товар на будівельний майданчик відповідача доставлено перевізником на об`єкт ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" в місті Києві по вул. Гмирі, 19, був прийнятий підрядником ТОВ "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" - ТОВ Будівельна компанія ЗЗБК №1 про що свідчить відповідь ТОВ Будівельна компанія ЗЗБК №1 , №303 від 03.09.2019 на адвокатський запит. Станом на дату подачі позову та розгляду справи поставлений товар по заявці заступника директора відповідача ОСОБА_4 позивачу не повертався, а отже підлягає оплаті.

Твердження відповідача, що останній оплатив рахунки №291 від 17.10.2018, №325 від 28.11.2018, №10 від 25.02.2019, №27 від 01.04.2019, №30 від 30.04.2019, №31 від 03.04.2019, № 38 від 18.04.2019 спростовується наступним.

Згідно оборотно - сальдової відомості ТОВ "АЛЬТАІР-М" по рахунку №361 станом на 31.12.2018, заборгованість відповідача перед позивачем склала 995 765,06 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на грудень 2018 за договором поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016.

Позивач вказує, що станом на дату подання відповіді на відзив на позов згідно оборотно - сальдової відомості ТОВ "АЛЬТАІР-М" по рахунку №361 заборгованість відповідача складає 1 594 201,91 грн.

Твердження відповідача про повну сплату заборгованості по рахункам №№291, 325, 10, 27, 30, 31, 38 не відповідають матеріалам справи.

Посилання відповідача на те, що сума коштів, перерахованих відповідачем позивачу по спірному договору поставки згідно виписок позивача перевищує вартість товару, що поставлений позивачем та прийнятий відповідачем згідно долучених до позову видаткових накладних, не підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції було зазначено, що матеріалами справи не підтверджується факт отримання товару саме відповідачем, оскільки видаткові накладні підписані від покупця невідомою уповноваженою особою декількох юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались такі відносини, що по кожній поставці виписувалось по дві видатковій накладній. Перша видаткова накладна підписувалась особою, яка приймала товар на об`єкті будівництва. Інша видаткова накладна на цю ж поставку підписувалась уповноваженою особою відповідача в офісі на підставі першої видаткової накладної з відміткою про прийнятий товар на об`єкті будівництва.

З видаткових накладних вбачається, що підписантами таких накладних були менеджер ОСОБА_1 та інженер ОСОБА_5 .

За підписаними працівниками відповідача менеджером ОСОБА_1 та інженером ОСОБА_5 видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи відповідач неодноразово, починаючи з моменту підписання договору поставки в 2016 році, здійснював розрахунки. Тобто, такі первинні бухгалтерські документи визнавались сторонами, на підтвердження чого позивачем було подано пакет документів по ряду оплачених в 2019 році поставок за спірним договором (а.с. 112-133, т.2).

Доказів того, що вказані особи є не уповноваженими на підписання видаткових накладних від імені відповідача, матеріали справи не містять. Відповідачем також не було надано інформації щодо службового розслідування по факту підписання видаткових накладних нібито не уповноваженими особами.

З матеріалів справи вбачається, що по переважній більшості спірних поставок за рахунками №№ 291, 325, 10, 27, 30, 31, 38, 40 відповідачем було здійснено частковий розрахунок. Звернень до позивача щодо повернення помилково перерахованих коштів в матеріалах справи не має, також відповідачем не надано доказів звернення з відповідними позовами про повернення помилково сплачених позивачу коштів, або коштів за непоставлений товар.

Видаткові накладні, по яким була здійснена часткова оплата, підписані менеджером ОСОБА_1 та інженером ОСОБА_5 та продубльовані виконробами субпідрядників відповідача, тобто відповідні видаткові накладні визнавались сторонами та складали частину їхньої первинної бухгалтерської документації.

Висновки суду першої інстанції про неможливість деталізації розрахунків по договору між позивачем та відповідачем спростовуються наступним.

Часткова оплата по рахунках № 10 від 25.02.2019, № 30 від 03.04.2019 та № 31 від 03.04.2019 деталізована відповідачем, що вбачається з банківських виписок по рахунку № 10 від 25.02.2019, банківські виписки від 21.03.2019, 28.03.2019, 25.04.2019, по рахунку № 30 від 03.04.2019, банківські виписки від 04.04.2019, 11.04.2019 та від 25.04.2019, по рахунку № 31 від 03.04.2019, банківські виписки від 11.04.2019, 16.04.2019, 18.04.2019.

Зі змісту поданого відповідачем відзиву на позов вбачається, що відповідачем було отримано товар та відсутня заборгованість перед позивачем за долученими до позову видатковими накладними за спірним договором поставки, а існує переплата, а по поставці за рахунком № 40 від 10.05.2019 відповідач зазначає, що він не уповноважував заступника директора на замовлення такого товару.

У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначає, що хоч товар за спірними поставками відповідач отримав, строк для їх оплати не настав, що обґрунтовано відсутністю супровідних документів до товару, а саме сертифікатів на відповідний товар.

В матеріалах справи відсутні докази висловлення відповідачем будь - яких зауважень щодо якості, об`єму та ціни поставленого товару та щодо витребування у позивача відповідних документів на поставлений товар.

Відповідно до п. 2.6 договору поставки приймання - передача конкретної партії товару по кількості та якості здійснюється відповідно до Інструкції №11-6 про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 та Інструкції №П-7 про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966, з особливостями, встановленими цим договором.

Відповідно по п. 14 Інструкції № П-7 Приемка продукции по качеству и комплектности производится в точном соответствии со стандартами, техническими условиями, Основными и Особыми условиями поставки, другими обязательными для сторон правилами, а также по сопроводительным документам, удостоверяющим качество и комплектность поставляемой продукции (технический паспорт, сертификат, удостоверение о качестве, счет-фактура, спецификация и т. п.). Отсутствие указанных сопроводительных документов или некоторых из них не приостанавливает приемку продукции. В этом случае составляется акт о фактическом качестве и комплектности поступившей продукции и в акте указывается, какие документы отсутствуют .

Оскільки відповідачем такого акту при прийнятті товару складено не було, слід дійти висновку, що весь поставлений товар мав вичерпний та необхідний пакет документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не взяв до уваги та проігнорував обставину (визнання відповідачем отримання товару за спірним договором поставки), яка була визнана учасниками справи та не підлягає доказуванню, та помилково дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується факт отримання товару саме відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 1 594 201,91 грн. основного боргу за договором поставки №54т/16-Гл від 26.04.2016.

У зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки позивачем заявлено до стягнення 65 733,53 грн. пені, 5 634, 30 грн. 3 % річних та 11 159, 41 грн. інфляційних втрат.

Як зазначено в ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення термінів розрахунків, передбачених підпунктом 3.2.2. даного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунки неустойки здійснювались за обліковою ставкою в розмірі 17, 5 % відповідно до рішення Правління НБУ від 06.06.2019 №392-рш Про розмір облікової ставки .

Суд, здійснивши перевірку періодів нарахування пені з 19.05.2019 по 30.06.2019, дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 65 733,53 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем за період прострочки відповідачем оплати за договором поставки з 19.05.2019 по 30.06.2019, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 5 634,30 грн. 3 % річних та 11 159,41 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем не надано свого контррозрахунку заявлених позивачем до стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Місцевий господарський суд не дослідив всі обставини справи у їх сукупності, не звернув уваги на вищезазначені норми чинного законодавства та дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі та в додаткових поясненнях, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Натомість, заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях, спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування підстав заявленого позову, а тому прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-М" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/8612/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача, а у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-М" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/8612/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 у справі №910/8612/19 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" (02140, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд. 32, кімната 7, код ЄДРПОУ 39634258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-М" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 71/7, код ЄДРПОУ 31958675) 1 594 201, 91 грн. боргу, 65 733,53 грн. пені, 5 634,30 грн. 3% річних, 11 159,41 грн. інфляційних втрат, 25 150,94 грн. судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГ-БУД-ПАРТНЕР" (02140, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд. 32, кімната 7, код ЄДРПОУ 39634258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР-М" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 71/7, код ЄДРПОУ 31958675) 37 726, 42 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №910/8612/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 26.06.2020 після виходу судді Тищенко А.І. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко