Рішення

від 23.06.2020 по справі 902/222/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2020 р. Cправа № 902/222/20

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" (пр-т Науки, 119 Б, м. Київ, 03083)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (вул. Соснова, 17, с. Зарванці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23223)

про стягнення 401767,48 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Кривобок В.В.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

05.03.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" про стягнення 401767,48 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 902/222/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 10.03.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/222/20. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 06.04.2020 р.

02.04.2020 до суду від відповідача надійшов лист б/н та дати (вх. № канц. 02-1-34/3010/20 від 02.04.2020) до якого долучено відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За результатами проведеного судового засідання 06.04.2020 р. суд ухвалив перейти зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження у відповідності до п. 6 ст. 250 ГПК України, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 06.04.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, яке відбудеться 04.05.2020 р. Зобов`язано позивача, відповідно до ст. 166 ГПК України, надіслати (надати) до суду відповідь на відзив. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 04.05.2020 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому суд зазначає, що від останнього на електронну адресу суду надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/3813/20 від 27.04.2020 р.) про продовження строку підготовчого провадження по справі № 902/222/20 на строк дії карантину.

Представник позивача проти даного клопотання заперечив.

Суд, дослідивши дане клопотання, не приймає його до розгляду з огляду на п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013 р. № 28, згідно якого документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Разом з тим, всупереч вищевикладеного, представником позивача оригінал клопотання в паперовій формі не надіслано.

Ухвалою суду від 04.05.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, яке відбудеться 02.06.2020 р. Встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій до 02.06.2020 р.

За результатами проведеного судового засідання 02.06.2020 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 02.06.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 23.06.2020 р.

На визначену дату судом представник позивача в судове засідання з`явився, позов підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направлена ухвала суду від 02.06.2020 р. повернута з поштовою відміткою: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

З врахуванням викладеного суд зазначає, що згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12.03.2019 р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки засобів захисту рослин за № 010312 (надалі - договір).

Позивач зобов`язувався передати (поставити) у зумовлений строк відповідачеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а відповідач зобов`язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки Покупцю, вартість товару, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та строк оплати вартості товару та інші умови, погоджені сторонами-визначаються в договорі та додатках до нього (специфікаціях), які складають невід`ємну частину договору.

Між сторонами було погоджено, що ціна та загальна вартість товару (партії товару) вказується у відповідних додатках (специфікаціях) до договору. Враховуючи те, що ціна товару включає імпортну складову, сторони домовились встановлювати ціну та вартість товару (партіях товару) в національній валюті України - гривні та визначати їх еквівалент в доларах США за курсом долару США до гривні, встановленому Національним Банком України (НБУ) на дату підписання відповідного додатку (специфікації) до договору.

Сторони домовились, що у випадку одностороннього розірвання договору постачальником з вини покупця та/або звернення постачальником до покупця з претензією або позовом до відповідного суду з метою примусового стягнення заборгованості з покупця за поставлений та неоплачений товар (партію товару), постачальник має право самостійно нарахувати індексацію на заборгованість покупця за товар (партію товару), поставлений відповідно до умов договору, та виставити покупцеві відповідний рахунок на сум) індексації вартості товару (партії товару) або надати розрахунок вартості поставленого товару із урахуванням індексації у складі відповідної претензії або позову.

У вищезазначених випадках сума, належна до оплати покупцем з. урахуванням індексації згідно з умовами договору, буде розраховуватися за такою формулою:

Де: А - сума заборгованості покупця (у гривнях), належна до оплати з урахуванням індексації згідно з умовами, викладеними вище;

ВІ - значення курсу долару США, встановленого НБУ на одну із дат, на вибір постачальника, а саме: а) на дату виставлення постачальником відповідного рахунку щодо індексації вартості товару (партії товару); б) на дату звернення постачальником до покупця з претензією або позовом до суду (у разі примусового стягнення заборгованості у судовому порядку);

В2 - значення курсу долару США, встановленого НБУ на дату підписання відповідного додатку специфікації до договору;

С - сума належна до оплати без врахування індексації, згідно умов договору.

Сторони домовились, що значення курсу долару США до гривні, встановлене НБУ, визначається відповідно до даних, що публікуються на відповідному сайті за адресою http://www.bank.gov.ua/control/uk/index ( п. 2.1., 2.2. договору).

Пунктами 3.1., 3.2., 3.3.,3.4. договору встановлено - базис поставки Товару - СРТ (ІНКОТЕРМС 2010) склад Покупця за адресою, вказаною в заявці та (або) у специфікації (додатку) до цього договору. Доставка Товару здійснюється Постачальником та за його рахунок (якщо інше не вказано в додатку до цього Договору), завантаження Товару на складі здійснюється за рахунок Постачальника.

Постачальник надає Покупцю разом з товаром наступні документи: видаткову накладну на товар, копії сертифікатів якості на кожну партію товару.

Тара (упакування) не підлягає поверненню.

Послуги з організації збирання, знезараження, перевезення та утилізації використаної тари з-під небезпечних хімічних речовин оплачено Постачальником. Після використання хімічних речовин з приводу утилізації тари звертатися за координатами: ТОВ "ІМАР" (ідентифікаційний код 32154593), 03148, м. Київ, вул. Жмеринська,11кім.27, тел. (044) 245-00-19, електронна пошта: imar@uamail.net

У відповідності до п. 6.1. Договору - цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного виконання.

Розділом 8 договору визначено - за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність за законом та цим Договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України.

Постачальник:

За прострочення поставки товару сплачує за кожен день прострочення неустойку в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від ціни непереданого в строк товару.

За порушення термінів поставки товару, сплачує на користь Покупця відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми отриманої попередньої оплати.

Покупець:

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь Постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов`язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного Договору, не звільняє винну Сторону від виконання своїх обов`язків за даним Договором.

Пеня за цим Договором нараховується на весь строк прострочення.

Сторони дійшли взаємної згоди на підставі ст. 259 Цивільного Кодексу України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього Договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3-х років.

У разі поставки неякісного Товару або поставки Товару у меншій кількості, ніж передбачено цим Договором або відповідною специфікацією до нього, або неповної передачі Покупцеві товаросупровідної документації, Покупець вправі застосувати до Постачальника санкцію у вигляді притримання оплати Товару до моменту усунення Постачальником відповідного порушення.

У випадку перерахування Покупцем грошей пізніше строків, встановлених цим Договором, Постачальник має право затримати поставку Товару, або відмовитись від виконання своїх зобов`язань з поставки та повернути Покупцеві раніше сплачені ним гроші.

Постачальник звільняється від відповідальності за недотримання строків поставки Товару якщо Покупець не прийняв (не вибрав) його в строки, що встановлені цим Договором і специфікацією.

Постачальник має одностороннє право перегляду умов щодо строку поставки.

Позивачем стверджується, що свої зобов`язання за договором останній виконав в повному обсязі передавши відповідачеві товар на суму 3 239 191,59 грн, що підтверджується Специфікаціями до договору, рахунками, видатковими накладними та довіреностями, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов`язання по оплаті виконав частково, сплативши 2 971 420,36 грн, в тому числі шляхом передачі векселя на суму 647 817,66 грн за Актом приймання-передачі векселів від 20.05.2019 p.

Таким чином наявна заборгованість за поставлений товар в сумі 267 771,23 грн.

Умови оплати визначено сторонами у договорі та специфікаціях до нього.

Позивачем в позові стверджується, що з метою спрощення розрахунків, позивач взяв кінцеву дату оплати за Специфікацією № 6 від 16.04.2019 р., за якою наявна заборгованість, а саме - з 01.11.2019 р.

З врахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 267 771,23 грн.; пеню 100 641,02 грн.; різницю по індексу інфляції 267,77 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими коштами 33 087,46 грн.

Стислий виклад позиції відповідача: відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що договір поставки № 010312 від 12.03.2019 р. з боку позивача підписано за допомогою факсимільного (механічного) засобу відтворення підпису. З поміж іншого зауважує, що використання при вчинення правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Договір поставки, на який посилається позивач не містить в собі застережень щодо дозволу на застосування механічного відтворення підпису, отже даний договір є неукладеним

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, штрафу індекс інфляції та відсотків за неправомірне користування чужими коштами в частині повноти та своєчасності оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки №010312 засобів захисту рослин від 12.03.2019 р.

При цьому надавши оцінку правовідносинам які виникли між сторонами, суд вважає за необхідне спростувати твердження відповідача щодо того, що Договір поставки № 010312 засобів захисту рослин від 12.03.2019 р. є неукладеним, у зв`язку із тим, що останній містить факсимільний підпис позивача, що не передбачено умовами договору, що є порушенням вимог законодавства.

Щодо викладеного суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд зауважує, що неукладений правочи - це дія сторін, у якій відсутні необхідні істотні умови для укладання правочину, що виражається у дефекті процедури його укладання, у зв`язку з чим у сторін не виникають цивільні права та обов`язки.

Суд зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Відтак, належним доказом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ. При цьому, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи викладене, лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт надання послуг, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені законодавством.

Надані позивачем видаткові накладні та платіжні доручення, на які посилається позивач як доказ виконання умов договору в частині поставки товару та його часткової оплати містять необхідних реквізитів для визнання такого доказу первинним документом, оскільки можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Таким чином, дані документи є тими доказами, що підтверджують отримання відповідачем товарів від позивача та свідчить про часткове виконання Договірних зобов`язань.

З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що письмова згода сторін на використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису є лише формою підтвердження відповідного факсимільного відтворення підпису його власноручному аналогу.

Відсутність такої письмової угоди у випадку вчинення дій з виконання Договору, підписаного факсиміле, не може бути умовою неукладеного виконаного Договору. Відтак у даному випадку посилання відповідача на не підписання договору власноручно з боку позивача як на умову неукладеного договору є безпідставними.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов ч. 1ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст.662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України ообов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Умовами ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу товар, узгоджений у Специфікації до договору на загальну суму 3 239 191,59 грн, що підтверджується: копіями специфікацій, копіями видаткових накладних, рахунками та копіями довіреностей, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачем не було повністю оплачено отриманий товар у визначений договором строк та не оплачено й на дату звернення до суду.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати поставленого товару закон покладає на покупця.

Суд вважає доведеним, що відповідачем прострочено виконання свого грошового зобов`язання в сумі 267 771,23 грн.

Позивачем в позовній заяві період обрахунку прострочення зобов`язань зазначено дату 01.11.2019 р., з вказівкою, що останній взяв кінцеву дату оплати за Специфікацією № 6 від 16.04.2019 р., оскільки саме відповідно до даної Специфікації існує заборгованість

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 статті 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України - якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до Специфікації № 6 від 16.04.2019 р. дата повної оплати є дата 01.11.2019 р., тобто з врахуванням норм ст. ст. 253, 254 ЦК України початком перебігу прострочення зобов`язань є дата 02.11.2019 р.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором не представив, доводи позивача не спростував.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Позивачем доведена сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача в розмірі 267 771,23 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 100 641,02 грн пені; 267,77 грн інфляційних втрат; відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 33 087,46 грн за період з 01.11.2019 р. по 28.02.2020 р. суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом наведених норм встановлені проценти є платою, яку згідно умов договору отримує покупець від продавця як за правомірне, так і за неправомірне користування останнім утриманими грошовими коштами.

Одночасно ч. 2 ст. 625 ЦК України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання (неправомірне користування), на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважу, що розділом 8 договору визначено - за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність за законом та цим Договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України.

Постачальник:

За прострочення поставки товару сплачує за кожен день прострочення неустойку в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від ціни непереданого в строк товару.

За порушення термінів поставки товару, сплачує на користь Покупця відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми отриманої попередньої оплати.

Покупець:

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь Постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

Сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов`язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного договору, не звільняє винну Сторону від виконання своїх обов`язків за даним договором.

Пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

Сторони дійшли взаємної згоди на підставі ст. 259 Цивільного Кодексу України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього Договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3-х років.

Таким чином, застосування відповідальності у вигляді сплати процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, передбаченої ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому договором (ст. 536 ЦК України), є допустимим.

Як уже зазначалось судом, позивачем невірно визначено початок обрахунку нарахування та як наслідок невірно здійснено обрахунок, а саме, останнім зазначено дату з 01.11.2019 р. по 28.02.2020 р., тоді як необхідно зазначити вірний період з 02.11.2019 р. по 28.02.2020 р.

Зокрема суд зазначає, що позивачем здійснено обрахунок пені, який перевищує подвійну ставку НБУ, що є порушення умов договору та вимог чинного законодавства.

Суд здійснивши перерахунок заявлених вимог за допомогою системи "Ліга Закон" дійшов висновку, щодо задоволення підлягають 25353,97 грн пені за період з 02.11.2019 р. по 28.02.2020 р.

При перевірці розрахунку 36% річних встановлено, що за період з 02.11.2019-28.02.2020 згідно системи "Ліга Закон" нарахування складає 33308,99 грн. Однак, позивачем визначено згідно розрахунку відсотки за неправомірне користування чужими коштами 33087,46 грн. Таким чином, до стягнення підлягає сума в розмірі 33087,46 грн. яка заявлена позивачем.

При цьому суд зазначає, що нарахована різниця по індексу інфляції за період з 02.11.2019 р. по 28.02.2020 р. відсутня.

З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (вул. Соснова, 17, с. Зарванці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23223, код ЄДРПОУ 39963661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна" (пр-т Науки, 119 Б, м. Київ, 03083 код ЄДРПОУ 36285674) 267 771,23 грн сума оновного боргу; 25 353,97 грн пені; відсотки за неправомірне користування чужими коштами в розмірі 33 087,46 грн та 4 893,19 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними відповідно до Закону України від 30.03.2020 N 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 червня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пр-т Науки, 119 Б, м. Київ, 03083)

3 - відповідачу (вул. Соснова, 17, с. Зарванці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23223)