Постанова

від 30.09.2020 по справі 902/222/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року Справа №902/222/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Коломис В.В.,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Корнер Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 23 червня 2020 року, суддя Яремчук Ю.О., м. Вінниця, повний текст складено 26 червня 2020 року, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щьолково Агрохім Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро"

про стягнення 401 767,48 грн.

Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2020 року, ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Корнер Агро" про стягнення 401 767,48 грн., з яких 267 771,23 грн. - основного боргу, 100 641,02 грн. - пені, 267,77 грн. - інфляційних втрат, 33 087,46 грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами. (а.с.1-5)

23 червня 2020 року, рішенням господарського суду Вінницької області даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 326 212,66 грн., з яких: 267 771,23 грн. - основного боргу, 25 353,97 грн. - пені, 33 087,46 грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами та 4 893,19 грн. - судового збору, а в решті позову про стягнення 75 556,82 - пені, 267,77 грн. - інфляційних втрат - відмовлено.

ТОВ "Корнер Агро", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати і закрити провадження у справі, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки суд не мав законних підстав застосовувати положення наданого позивачем Договору поставки №010312 від 12 березня 2019 року, тому що ця угода, з боку позивача, підписана за допомогою факсимільного (механічного) засобу відтворення підпису.

Цей Договір поставки не містить в собі застережень щодо дозволу на застосування механічного відтворення підпису, а тому вважає, що він є неукладеним і посилання на його положення під час розрахунку штрафних санкцій є безпідставним.

Встановлення фактів наявності господарських правовідносин на підставі первинних документів вважає вірним, однак їх наявність підтверджують лише факт поставки товару відповідачу, але не встановлюють відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

Переходячи до порушень норм процесуального права, відповідач зазначив, що суд проігнорував два клопотання, подані його представником, а саме: про продовження строку підготовчого засідання від 01 червня 2020 року на строк дії карантину та про перенесення розгляду справи по суті у зв`язку з відрядженням від 22 червня 2020 року

Так, за наявності таких клопотань, в період карантину, вважає розгляд справи по суті без повноважних представників відповідача грубим порушенням норм процесуального права і права на захист.

Позивач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ст. 165 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

30 липня 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргою ТОВ "Корнер Агро" та призначено її розгляд на 16 вересня 2020 року.

16 вересня 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було задоволено клопотання ТОВ "Корнер Агро" і відкладено розгляд скарги на 30 вересня 2020 року.

Представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, за наявності відповідного клопотання, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

12 березня 2019 року, між ТОВ "Щьолково Агрохім Україна", як постачальником, та ТОВ "Корнер Агро", як покупцем, було укладено Договір поставки №010312 засобів захисту рослин, згідно умов якого постачальник зобов`язувався передати (поставити) у обумовлений термін покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. (а.с.12-17)

Відповідно до п.1.2. Договору поставки №010312, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю, вартість товару, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та строк оплати вартості товару та інші умови, погоджені сторонами - визначаються в договорі та додатках до нього (специфікаціях), які складають невід`ємну частину договору.

Між сторонами було погоджено, що ціна та загальна вартість товару (партії товару) вказується у відповідних додатках (специфікаціях) до договору. Враховуючи те, що ціна товару включає імпортну складову, сторони домовились встановлювати ціну та вартість товару (партіях товару) в національній валюті України - гривні та визначати їх еквівалент в доларах США за курсом долару США до гривні, встановленому Національним Банком України (НБУ) на дату підписання відповідного додатку (специфікації) до Договору (п.2.1 Договору поставки).

Сторони домовились, що у випадку одностороннього розірвання договору постачальником з вини покупця та/або звернення постачальником до покупця з претензією або позовом до відповідного суду з метою примусового стягнення заборгованості з покупця за поставлений та неоплачений товар (партію товару), постачальник має право самостійно нарахувати індексацію на заборгованість покупця за товар (партію товару), поставлений відповідно до умов договору, та виставити покупцеві відповідний рахунок на суму індексації вартості товару (партії товару) або надати розрахунок вартості поставленого товару із урахуванням індексації у складі відповідної претензії або позову (п.2.2 Договору №010312).

Значення курсу долару США до гривні, встановлене НБУ, визначається відповідно до даних, що публікуються на відповідному сайті за адресою http://www.bank.gov.ua/control/uk/index.

Пунктами 3.4. Договору поставки встановлено, що постачальник надає покупцю разом з товаром наступні документи: видаткову накладну на товар, копії сертифікатів якості на кожну партію товару.

У відповідності до п.6.1. цього Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного виконання.

Розділом 8 Договору поставки визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність за законом та цим Договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст.ст. 235, 236 ГК України.

Постачальник:

- за прострочення поставки товару сплачує за кожен день прострочення неустойку в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від ціни непереданого в строк товару.

- за порушення термінів поставки товару, сплачує на користь Покупця відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми отриманої попередньої оплати (п.8.2 Договору поставки №010312).

Покупець:

- за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь Постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

- за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу (п.8.3 Договору поставки №010312).

За п.8.4 даного Договору, сплата неустойки, встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання обов`язків, та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням умов даного Договору, не звільняє винну сторону від виконання своїх обов`язків за даним Договором.

Відповідно до п.8.5 Договору поставки №010312, пеня за цим Договором нараховується на весь строк прострочення.

Сторони дійшли взаємної згоди, на підставі ст. 259 ЦК України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього Договору, не застосовувати п.6 ст. 232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3-х років.

У період з 12 березня по 26 листопада 2019 року, ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" виконувало свої зобов`язання за Договором поставки №010312 та передало відповідачеві товар за Специфікаціями №№1-28, підписаними сторонами, видатковими накладними з посиланням на Договір поставки №010312, довіреностями ТОВ "Корнер Агро", виданими завідувачу складу ОСОБА_1 на отримування цінностей, поставлених рахунках за Договором поставки №010312 та направленими рахунками на оплату згідно до Договору поставки №010312 на загальну суму 3 239 191,59 грн. (а.с.17-142)

ТОВ "Корнер Агро" свої зобов`язання по оплаті виконало частково, сплативши 2 971 420,36 грн., шляхом:

- передачі векселя на суму 647 817,66 грн. за актом приймання-передачі векселів від 20 травня 2019 року, згідно умов якого сторони погодили, що з дати прийняття в якості оплати за поставлені Товари простих векселів, зобов`язання ТОВ "Корнер Агро" перед ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" щодо оплати товару за Договором поставки №010312 вважаються виконаними на суму 647 817,66 грн.;

- оплати коштів на р/р ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" платіжними дорученнями у призначеннях яких вказано рахунки, направлені по Договору поставки №010312, за період з 22 травня по 27 листопада 2019 року на загальну суму 2 323 602,70 грн. (а.с.143-180)

05 березня 2020 року, ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Корнер Агро" про стягнення 401 767,48 грн., з яких 267 771,23 грн. - основний борг, 100 641,02 грн. - пеня, 267,77 грн. - різниця по індексу інфляції, 33 087,46 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами, з метою спрощення розрахунків штрафних санкцій, позивач взяв кінцеву дату оплати за Специфікацією №6 від 16 квітня 2019 року, за якою наявна заборгованість, а саме: з 01 листопада 2019 року. (а.с.1-5)

23 червня 2020 року, рішенням господарського суду Вінницької області даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 326 212,66 грн., з яких: 267 771,23 грн. - основного боргу, 25 353,97 грн. - пені, 33 087,46 грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами та 4 893,19 грн. - судового збору, а в решті позову про стягнення 75 556,82 - пені і 267,77 грн. - інфляційних втрат - відмовлено. (а.с.254-265)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч.1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Умовами ч.1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено з матеріалів справи, 12 березня 2019 року, між ТОВ "Щьолково Агрохім Україна", як постачальником, та ТОВ "Корнер Агро", як покупцем, було укладено Договір поставки №010312 засобів захисту рослин, згідно умов якого постачальник зобов`язувався передати (поставити) у зумовлений строк покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язувався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов вищенаведеного договору, ТОВ "Щьолково Агрохім Україна", за період з 12 березня по 26 листопада 2019 року, поставило ТОВ "Корнер Агро" товар, за Специфікаціями до Договору на суму 3 239 191,59 грн., а відповідач, прийнявши даний товар без зауважень, свої зобов`язання по оплаті виконав частково на суму 2 971 420,36 грн., чим допустив заборгованість перед позивачем на суму 267 771,23 грн.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.2.11 Договору поставки №010312, покупець зобов`язується здійснити оплату за кожну партію товару у розмірі не менше 100% від вартості товару грошовими коштами шляхом банківського переказу на рахунок постачальника до відвантаження вказаного товару.

Враховуючи, що спірні поставки товару відбувались у період з 13 березня по 27 листопада 2019 року, і у підписаних сторонами Специфікаціях узгоджувались додаткові умови, зокрема, і обов`язок ТОВ "Корнер Агро" оплатити товар за 5 днів до поставки, то, на момент звернення ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" до суду з даним позовом, строк оплати за всіма поставками по Договору поставки №010312 настав.

Більше того, ТОВ "Корнер Агро" поставку товару, який вказаний у всіх 29 Специфікаціях, як Додатках до Договору поставки №010312, не заперечував, як не заперечував і того, що на момент звернення до суду з позовною заявою, неоплаченим лишилось товару на 267 771,23 грн.

Щодо оплати товару, слід зазначити, що відповідачу виставлялись рахунки на оплату з посиланням на Договір №010312 (а.с.46-81), і останній, оплачуючи поставки, у кожному зі своїх платіжних доручень (а.с.144-180) у призначенні платежу чітко вказував конкретний рахунок на оплату.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем доведено прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором поставки №010312 в сумі 267 771,23 грн. і ця сума заборгованості за поставлений товар підлягає стягненню з відповідача.

ТОВ "Щьолково Агрохім Україна", також, просить стягнути з ТОВ "Корнер Агро" 100 641,02 грн. - пені; 267,77 грн. - інфляційних втрат і 33 087,46 грн. - відсотків за неправомірне користування чужими коштами за період з 01 листопада 2019 року по 28 лютого 2020 року.

Згідно з приписами ч.1 ст. 230 ГК України, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Одночасно ч.2 ст. 625 ЦК України, також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання (неправомірне користування), на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.8.3 Договору №010312, покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі 0,3%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, а за порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36% річних від суми боргу.

При чому, сторонами узгоджено, що пеня нараховується на весь строк прострочення.

Крім того, сторони дійшли взаємної згоди на підставі ст. 259 ЦК України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов цього Договору, не застосовувати п.6 ст. 232 ГК України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором, а також збільшити позовну давність про стягнення неустойки за цим договором до 3-х років.

Таким чином, застосування відповідальності у вигляді сплати процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, передбаченої ст. 625 ЦК України у розмірі 36% річних від суми боргу встановлено Договором поставки.

Здійснивши перерахунок заявлених вимог, судова колегія погоджується з судом першої інстанції про їх часткове задоволення у розмірі:

- 25 353,97 грн. - пені за період з 02 листопада 2019 року по 28 лютого 2020 року, оскільки позивачем невірно визначено початок обрахунку нарахування (не з 01, а 02 листопада 2019 року, а також позивачем здійснено обрахунок пені, який перевищує подвійну ставку НБУ);

- 33 087,46 грн. - 36% річних за період з 02 листопада 2019 року по 28 лютого 2020 року

В той же час, різниця по індексу інфляції за період з 02 листопада 2019 року по 28 лютого 2020 року відсутня.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що у задоволенні 75 556,82 - пені і 267,77 грн. - інфляційних втрат слід відмовти.

Апелянт, не заперечуючи факту поставок і факту відсутності оплати 267 771,23 грн. за цими поставками, посилається на те, що Договір поставки №010312 від 12 березня 2019 року є неукладеним, оскільки між сторонами не було узгоджено використання факсимільного способу його підпису, колегією суддів оцінюються критично і відхиляються як безпідставні з наступного.

Дійсно, за приписами ч.3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

В матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами можливості застосування факсиміле.

Проте, зазначена норма, хоча і визначає певні вимоги до письмової форми правочину, але не встановлює наслідків її недотримання у вигляді недійсності договору.

Відповідно до п.64 "Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка затверджена постановою №1893 Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року, обов`язковому обліку підлягають печатки і штампи (факсиміле) з повним найменуванням організацій. Особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.

Згідно з п.69 цієї Інструкції, у разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов`язані негайно повідомити про це органи Міністерства внутрішніх справ України та вжити заходів для їх розшуку.

Однак, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано, будь-яких фактів використання цього факсиміле невідомою особою, а також відомостей звернення керівника товариства до відповідних правоохоронних органів з заявою про втрату або викрадення печаток та штампів підприємства.

Проте, з матеріалів справи встановлено, що оспорюваний правочин було схвалено обома сторонами, зокрема: - на підставі спірного Договору поставки №010312 у період з 12 березня по 26 листопада 2019 року ТОВ "Щьолково Агрохім Україна" поставило товар на загальну суму 3 239 191,59 грн. за Специфікаціями №№1-28 складеними на основі і у відповідності до зазначеного вище Договору, які підписані уповноваженими на те особами сторін; - за видатковими накладними, в яких містяться посилання на Договір поставки №010312, що скріплені підписами та печатками обох сторін; - за довіреностями ТОВ "Корнер Агро", виданими завідувачу складу ОСОБА_1 на отримування цінностей, поставлених ТОВ "Щьолково Агрохім Україна"; - направлених відповідачу рахунків на оплату товару, поставленого за Договором поставки №010312; - проведення відповідачем оплати за частину цього товару з посиланням на Договір поставки №010312.

Також, про виконання вказаного правочину свідчать і наявні в матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача, з яких вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата товару, отриманого на підставі оспорюваного правочину.

Під час розгляду даного спору, позивачем не заперечувалась обставина виконання сторонами взаємних прав та обов`язків, що виникли на підставі Договору поставки №010312 від 12 березня 2019 року.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 640 ЦК України, моментом укладення договору, яким передбачено передача майна, є укладеним з моменту передачі відповідного майна, а оскільки спірним Договором передбачалась поставка товару і даний товар був поставлений відповідачу, то відсутні будь-як правові підстави для визнання Договору поставки №010312 неукладеним.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач необґрунтовано ставить під сумнів дійсність волевиявлення позивача на укладення та виконання спірного договору, яке, натомість, останнім не заперечується та підтверджується вчиненими на виконання договору діями: поставкою продукції позивачем, прийняттям цієї продукції відповідачем та частковою оплатою ним поставленої продукції. При цьому, оспорюваний договір містить відбитки печаток обох господарських товариств, що також вказує на наявність у контрагентів волевиявлення на виникнення взаємних прав та обов`язків щодо поставки товару.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів в їх сукупності встановлено, що Договір поставки №010312 від 12 березня 2019 року, який відповідач просить визнати неукладеним, відповідає вимогам законодавства і обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину неукладеним на момент його вчинення, під час розгляду справи встановлено не було.

Також, відповідач не довів належними та допустимими засобами доказування той факт, що волевиявлення позивача, як учасника правочину, не відповідало його внутрішній волі.

Тому, колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.

Інші заперечення, викладені у апеляційний скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі наведеного, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об`єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 15 травня 2020 року слід залишити без змін, а апеляційну скарга без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 23 червня 2020 року у справі №902/222/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали справи №902/222/20 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "19" жовтня 2020 року.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Савченко Г.І.