Рішення

від 16.06.2020 по справі 910/14146/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2020Справа № 910/14146/19 За позовом Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Пайп"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Інтернешинал"

3) ОСОБА_1

про стягнення 10 331 589, 86 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Глевацька О.В.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Пайп" (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Інтернешинал" (надалі - відповідач 2) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач 3) про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №230-5869/18-КЮ у загальному розмірі 10 331 589, 86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.06.2018 між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №230-5869/18-КЮ (надалі - кредитний договір) з лімітом 8 000 000, 00 грн, під 16% річних, строк дії до 01.06.2021. В забезпечення виконання зобов`язань відповідача 2 за кредитним договором позивачем було укладено 12.06.2018 з відповідачем 1 договір поруки №230-5869/18-ПЮ та 12.06.2018 з відповідачем 3 договір поруки №230-5869/18-ПФ. Позивач зазначає, що свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу 2 кредитні кошти в сумі 8 000 000, 00 грн, однак відповідач 2 свої обов`язки за кредитним договором не виконав, не сплатив суму основної заборгованості і проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 05.09.2019 утворилася заборгованість, яка становить 10331 589, 86 грн та складається:

· 8 000 000, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом;

· 126 246, 58 грн - строкова заборгованість за процентами;

· 388 712, 34 грн - прострочена заборгованість за процентами;

· 533 917, 80 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;

· 282 713, 14 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху, встановлено заявнику строк для усунення недоліків - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

01.11.2019 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Також, 01.11.2019 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій останній просив суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать відповідачам, а також на все майно відповідачів, яке буде виявлене в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 10 331 589,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у задоволенні заяви АТ Вест Файненс Енд Кредит Банк про забезпечення позову відмовлено, з мотивів викладених в ухвалі суду.

11.11.2019 до суду надійшла відповідь від органу реєстрації щодо місця реєстрації відповідача 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14146/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2019.

09.12.2019 від представника відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позивних вимог посилаючись на їх необґрунтованість, а саме зазначає, що кредитний договір за яким виникла заборгованість та яка є предметом розгляду справи, забезпечувався договорами застави та загальна вартість майна за ними перевищує розмір позовних вимог, а тому позивач не позбавлений можливості звернути на нього стягнення. Також зазначив, що у зв`язку з тим, що позивач звернувся з заявою про дострокове стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором від 26.06.2020 за №0442 у нього припинилося право на нарахування відсотків за кредитним договором.

Засідання призначене на 10.12.2019 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 14.12.2019.

26.12.2019 від представника позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову, яка, в зв`язку з перебуванням у відпустці, отримана суддею Карабань Я.А. 13.01.2020. Позивач у зазначеній заяві просив суд:

- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать ТОВ Крафт Пайп , які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 10 331 589,86 грн.

- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать ТОВ "РВ-Інтернешинал", які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 10 331 589,86 грн.

- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать ОСОБА_1 , які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 10 331 589,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 заяву позивача про забезпечення позову було задоволено.

11.01.2020 від представника відповідача 1, 2, 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю останнього в іншому судовому процесі.

У підготовче засідання 14.01.2020 з`явився представник позивача, представники відповідача 1, 2, 3 у засідання не з`явились, повідомлені були належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 підготовче засідання відкладено на 28.01.2020.

22.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 2 та відповідача 3 надійшли клопотання про скасування заходів, в обґрунтування яких зазначено що при накладенні арешту судом не було враховано, що кредитний договір за яким виникла заборгованість та яка є предметом розгляду справи, забезпечувався договорами застави. Також зазначає, що під час розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення позову судом не було звернуто увагу на принцип свободи підприємницької діяльності, відповідно до якого відповідач має право розраховувати на те, що при його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі й шляхом накладення арешту на грошові кошти у значному розмірі. Крім того вказує, що такий засіб забезпечення, як накладення арешту на грошові кошти здійснює перешкоди у господарській діяльності відповідачів, а саме обмежує права працівників на отримання заробітної плати та позбавляє відповідачів сплачувати податки та збори, обов`язкові платежі до державного бюджету України.

27.01.2020 від представник позивача надійшла виписка банку про рух коштів між ним на відповідачем два за період з 12.06.2018 по 22.01.2020.

У підготовче засідання 28.01.2020 з`явились представники учасників справи та відповідач 3, представник відповідачів та відповідач 3 підтримали подані клопотання про скасування заходів забезпечення, просили їх задовольнити, представник позивача заперечувала проти задоволення вказаних клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 у задоволенні клопотань представника відповідача 2,3 про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено, з мотивів викладених в ухвалі.

Враховуючи, що під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та сторонами було заявлено про надання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, суд протокольною закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020.

03.02.2020 через діловодство суду надійшли клопотання від відповідача 1, 2, 3 про відкладення розгляду справи, у зв`язку із розірванням договору про надання правової допомоги з адвокатом Корецькою Т.О. та неможливістю в короткий термін знайти нового представника.

04.02.2020 у судове засідання з`явився представник позивача. Відповідачі 1, 2, 3 в судове засідання не з`явились, повідомлені були належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва судове засідання відкладено на 18.02.2020.

Засідання призначене на 18.02.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

17.02.2020 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із укладенням договору про надання правової допомоги останнім з відповідачем 2 лише 17.02.2020, а тому не має можливості в такий короткий термін дослідити матеріали справи, а також просила врахувати зайнятість в іншому процесі.

18.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Засідання призначене на 18.02.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 судове засідання призначено на 03.03.2020.

03.03.2020 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 надійшли клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із перемовинами між сторонами щодо мирного врегулювання спору.

У судове засідання 03.03.2020 з`явився представник позивача. Відповідачі 1, 2, 3 в судове засідання не з`явились, повідомлені були належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 судове засідання відкладено на 31.03.2020.

Засідання призначене на 31.03.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 судове засідання призначено на 13.05.2020.

07.05.2020 від відповідача 3, який є також директором відповідача 1 та відповідача 2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженим карантином на всій території України.

Засідання призначене на 13.05.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 судове засідання призначено на 16.06.2020.

04.06.2020 до суду надійшла постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 про забезпечення позову та матеріали оскарження зазначеної ухвали.

15.06.2020 від представника відповідача 1, відповідача 2, відповідача 3 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, з 22.05.2020 до 22.06.2020 продовжено на всій території України карантин та обмеження пов`язані з ним, а також у зв`язку із збільшенням кількості захворівших осіб перебуває в режимі самоізоляції, а тому не може бути присутньою в судовому засіданні. Вважає дані обставини поважною причиною неявки в судове засідання.

У судове засідання 16.06.2020 з`явився представник позивача, яка позовні вимоги підтримала в повному обсязі та позов просила задовольнити. Відповідачі та їх представники в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, представник відповідачів надала вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що постановою КМУ від 20.05.2020 № 392 установлено карантин, і пов`язані з цим обставини є поважною причиною для неявки в судове засідання, з урахуванням думки представника позивача, яка заперечувала проти відкладення судового засідання, суд залишає їх без задоволення з огляду на наступне.

Статтею 15 ГПК України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі обізнані про рух справи № 910/14146/19 та про необхідність вчинення ним певних процесуальних дій у строк, встановлений судом.

Суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID - 19 від 11.03.2020 №211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 № 215 від 16.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 241 від 29.03.2020, №255 від 02.04.2020 встановлено заборону на проведення всіх масових заходів, відвідування закладів освіти, роботи більшості суб`єктів господарювання, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньо обласному та міжобласному сполученні, перевезення пасажирів метрополітенами, залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення та запроваджено інші жорсткі обмеження, спрямовані на протидію поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19.

Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 N 291, від 04.05.2020343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якими продовжено карантин на території України до 22 травня 2020 року.

В свою чергу, з 11.05.2020 в Україні почато перший етап послаблення карантинних обмежень, введених у зв`язку з епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів (відповідно до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України 04.05.2020 №343).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року N 392 дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", продовжено на всій території України з урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 встановлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється, зокрема:

- з 22 травня: регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб;

- з 25 травня: перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно;

- з 1 червня: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення між регіонами транзитом через регіон, в якому не діють послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб (без права посадки пасажирів у транзитному регіоні). У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду.

Отже, на даний час режим карантину в тому вигляді, в якому його було запроваджено, фактично відсутній.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 197 ГПК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Так, при розгляді клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду справи судом враховано наступне:

по-перше, відповідачі та їх представники (адвокат Юрченко В.Я. та Михайлова В.В.) знаходяться у місті Києві, з 11.05.2020 в Україні дозволено діяльність адвокатів;

по-друге, з заявами про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку ст.197 ГПК України відповідачі та їх представники до суду не зверталися;

по-третє, під час розгляду справи по суті сторона відповідача 5 разів зверталася з заявами по відкладення розгляду справи, зокрема і у зв`язку зі розірванням договору про надання правової допомоги, при цьому в матеріалах справи міститься діючий договір про надання правової допомоги укладений відповідачем 1 з адвокатом Юрченко В.Я.;

по-четверте, починаючи з 13 листопада 2019 року (ухвала про відкриття провадження у справі) відповідачі мали можливість надати всі необхідні документи на підтвердження своєї правової позиції в справі, окрім того 28.01.2020 господарським судом обговорювалося питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, представники відповідачів усвідомлюючи юридичні наслідки не заперечували проти призначення справи до розгляду по суті. Таким чином у відповідачів було достатньо часу (більш, як 7 місяців) на формування своєї правової позиції і надання суду всіх письмових та електронних доказів, як шляхом направлення суду документів поштою, так і шляхом направлення таких документів на електронну адресу суду;

по-п`яте, відповідачами та їх представниками не повідомлялось про наміри подання додаткових доказів чи неможливості їх подання, в порядку ст.207 ГПК України.

Вказані вище дії свідчать про недобросовісну поведінку зі сторони відповідачів, а також розцінюються судом, як зловживання процесуальними правами.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (п.10. ч.3 ст.2 ГПК України).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.2 ст.114 ГПК України).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що явка відповідачів та їх представників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому ст.120 ГПК України порядку, судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, а також враховуючи, що представником відповідачів у клопотанні про відкладення розгляду справи не повідомлялось про наміри подання додаткових доказів чи неможливості їх подання, суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засіданні без присутності представника відповідачів за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2018 між позивачем (надалі - банк) та відповідачем 2 ( надалі - позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №230-5869/18- КЮ (надалі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, банк, на умовах визначених цим договором, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в національній валюті, та надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується використовувати кредит у відповідності до його цільового призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитом, виконувати інші умови кредитного договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором.

Ліміт Кредитної лінії: 8 000 000,00 грн (п.1.2.).

Розмір процентів - 16% річних (п.1.3.).

Строк дії Кредитної лінії закінчується 01.06.2021 (п.1.4.).

Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит виключно у межах строку дії кредитної лінії та в межах вільного залишку ліміту кредитної лінії, шляхом надання декількох траншів, або одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, але у будь-якому випадку таким чином, щоб у будь-який момент часу, протягом строку дії кредитної лінії, кредит не перевищував ліміту кредитної лінії.

Пунктом 3.2. кредитного договору, кожний окремий транш надається на підставі окремої додаткової угоди, протягом 2 (двох) робочих днів з дати укладення додаткової угоди або в інший строк, який може бути погоджено та визначено сторонами у додатковій угоді про надання окремого траншу.

Відповідно до пункту 9.4. кредитного договору позичальник повинен повернути банку кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, протягом 12 (дванадцяти) місяців з дати укладення додаткової угоди про надання траншу, на підставі якої такий транш наданий, а траншів, що надані менше, ніж за 12 (дванадцять) місяців до закінчення строку дії кредитної лінії, у день закінчення строку дії кредитної лінії, що передбачений в п. 1.4. цього договору.

Сторони можуть погодити у додатковій угоді про надання траншу інший термін повернення траншу, ніж той, що передбачений частиною 1 пункту 9.4. цього договору, але у будь-якому випадку строк користування траншем не повинен перевищувати строк дії кредитної лінії, що передбачений у пункті 1.4. цього договору.

Додатковою угодою №1 до кредитного договору (про надання траншу) від 26.06.2018, сторонами було погоджено, що банк надає позичальнику транш у сумі 8 000 000, 00 грн, під 16% річних, а позичальник зобов`язується повернути зазначений транш до 26.06.2019.

Відповідно до 4.1. кредитного договору, проценти нараховуються щомісячно на суму кредиту протягом усього строку користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п. 4.2. кредитного договору).

Згідно із п.10.4. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов`язань позичальника за кредитним договором у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної письмової вимоги у разі настання випадку невиконання. При цьому, кредитним договором встановлено, що випадком невиконання сторони вважають:

а) повне або часткове прострочення повернення заборгованості за кредитним договором та/або повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за управління Кредитом, якщо таке прострочення складає 10 (десять) і більше календарних днів;

б) повне або часткове прострочення повернення будь-якого траншу у термін, визначений згідно з п. 9.4. кредитного договору;

в) несплата або часткова несплата пені за прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання позичальника за кредитним договором та/або будь-якого зі штрафів, передбачених п.10.2. кредитного договору, якщо таке прострочення складає 20 (двадцять) і більше календарних гнів із дня направлення позичальнику вимоги банку про її сплату.

Відповідно п.10.1. кредитного договору, за повне або часткове прострочення повернення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня.

Згідно пункту 11.3. договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, а саме випискою з рахунку відповідача 2 за №20434900586901, банк належним чином виконав свій обов`язок по кредитному договору щодо надання позичальнику грошових коштів (кредиту) 27.06.2019 у сумі 8 000 000, 00 грн (т.1 а.с.46).

Натомість відповідачем 2 (позичальником) належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконано та після укладення договору (26.06.2018) самостійно заборгованість не сплачено, лише один раз - 31.10.2018 перераховано суму грошових коштів у розмірі 17 534, 25 грн прострочених процентів.

Таким чином, станом на 05.09.2019 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором становить 10 331 589, 86 грн та складається: 8 000 000, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 126 246, 58 грн - строкова заборгованість за процентами, 388 712, 34 грн - прострочена заборгованість за процентами, 533 917, 80 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 282 713, 14 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №230-5869/18- КЮ від 12.06.2018, 12.06.2018 з відповідачем 1 укладено договір поруки №230-5869/18-ПЮ (надалі - договір поруки 1) та 12.06.2018 з відповідачем 3 укладено договір поруки №230-5869/18-ПФ (надалі - договір поруки 3).

У статті 1 Тлумачення термінів зазначених вище договорів поруки, які є ідентичними за своїм змістом, зазначено, що у договорах нижчеперелічені терміни вживаються у таких значеннях:

Боржник - ТОВ РВ-ІНТЕРНЕШИНАЛ (відповідач 2).

Основний договір - договір про відкриття кредитної лінії №230-5869/18-КЮ, ускладнений між банком та боржником 12 червня 2018 року (кредитний договір), включаючи всі додаткові угоди до нього, що укладені на дату набуття чинності цим договором або будуть укладені у майбутньому.

Кредитна лінія - відновлювальна лінія в національній валюті, яка відкрита банком боржнику згідно з основним договором, зі строком, що закінчується 01 червня 2021 року, з лімітом кредитної лінії, що складає 8 000 000, 00 грн.

Відповідно до пункту 2.1. договорів поруки, у відповідності з цим договором поручитель поручається за виконання боржником наступних обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов`язок повернути банку наданий за основним договором кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий кредит, повинен бути повернутий у останній день строку, що складає 12 (дванадцять) місяців з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого меншого або більшого строку, якщо такий буде визначений згідно з основним договором, а транші, надані менше ніж за 12 (дванадцять) місяців до дня закінчення строку дії кредитної лінії, - у день закінчення строку дії кредитної лінії;

- обов`язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією, у розмірі 16% (шістнадцять процентів) річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору у строки визначені в основному договорі;

- обов`язок сплачувати банку комісію у строки і у розмірі, визначених в основному договорі;

- обов`язок у випадках і строки, передбачених основним договором або законодавством України, достроково повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із основного договору;

- обов`язок сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за основним договором.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. договору поруки боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена статтею 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов`язків, зазначених у пункті 2.1. цього договору.

Згідно пунктів 5.3. договорів поруки, останні набувають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діють до повного виконання зобов`язань боржника за основним договором. Порука за цим договором припиняється, якщо протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого порукою, банк не пред`явить до поручителя вимоги або позову, а також в інших випадках передбачених чинним законодавством України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, існують передбачені кредитним договором та договорами поруки підстави для настання відповідальності відповідачів 1 та 3, як поручителів за простроченими зобов`язаннями відповідача 2, як позичальника, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кревним договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатковою угодою №1 до кредитного договору (про надання траншу) від 26.06.2018, сторонами погоджено, що позичальник зобов`язується повернути 8 000 000, 00 грн (транш) до 26.06.2019 (п.5 додаткової угоди).

Як встановлено матеріалами справи, починаючи з 06.07.2018 відповідачем 2 допущено прострочення сплати процентів за користування кредитом, а починаючи із 26.06.2019 боржником не виконано зобов`язання щодо повернення 8 000 000, 00 грн кредитних коштів (траншу). Вказане не заперечується відповідачами.

Позивач звернувся про солідарне стягнення кредитної заборгованості з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №230-5869/18- КЮ від 12.06.2018, 12.06.2018 з відповідачем 1 укладено договір поруки №230-5869/18-ПЮ та 12.06.2018 року з відповідачем 3 укладено договір поруки №230-5869/18-ПФ.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 3.1. та 3.2. договорів поруки встановлено, що боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов`язків, перелічених у статті 2 цього договору, як солідарні боржники. поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Передбачена статтею 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов`язків, зазначених у пункті 2.1 цього договору.

Отже, враховуючи викладене, оскільки відповідачі 1 та 3 є поручителями перед позивачем за виконання зобов`язань відповідача 2 за кредитним договором, суд дійшов висновку, що відповідачі 1 та 3 зобов`язані солідарно відповідати з відповідачем 2 перед позивачем за неналежне виконання умов вказаного кредитного договору.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідачами, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми основної заборгованості у розмірі 8 000 000, 00 грн правомірними та обґрунтованими з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів за період з 01.07.2018 по 05.09.2019 заборгованості за процентами у загальному розмірі 1 514 958, 92 грн.

Так, пунктом 2 додаткової угоди №1 до кредитного договору (про надання траншу) від 26.06.2018 та пунктом 1.3 кредитного встановлено, що позичальник за користування кредитом зобов`язується сплачувати 16% річних.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. кредитного договору, проценти нараховуються щомісячно на суму кредиту протягом усього строку користування кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го по 5-те (включно) число місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Таким чином, перевіривши розрахунок заборгованості за процентами наданий позивачем (т.1 а.с. 45) за період з 01.07.2018 по 05.09.2019 у загальній сумі 1 514 958, 92 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства та договору, у зв`язку з чим вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за процентами підлягає задоволенню.

Також суд відхиляє твердження відповідача 1 про те, що оскільки позивач звернувся з заявою про дострокове стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором від 26.06.2020 за №0442 у нього припинилося право на нарахування відсотків за кредитним договором, виходячи з наступного.

Згідно із ст.3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України.

Пунктом 4.1., укладеного кредитного договору, передбачено право банку на нарахування процентів щомісяця протягом усього строку користування кредитом.

Також пунктом 4.3. передбачено право банку припинити нарахування процентів за простроченим кредитом у випадку:

- припинення або розірвання цього договору;

- виконання зобов`язань позичальника за цим договором у повному обсязі;

- визнання позичальника банкрутом, у встановленому законодавством України порядку та після отримання банком засвідченої копії постанови господарського суду, що підтверджує факт визнання позичальником банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури;

- у випадку закінчення строку позовної давності для стягнення заборгованості за цим договором.

Відповідно до пункту 4.4. банк має право, але не зобов`язаний припинити нарахування процентів за простроченим кредитом у випадках, якщо:

- за класифікацією НБУ кредит віднесений до безнадійних;

- звернено стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису; при цьому, припинення нарахування процентів здійснюється на наступний день за днем отримання банком постанови відповідного відділу Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису та за умови відсутності скарг та дій з боку іпотекодавця/ заставодавця та/ або третіх осіб, які б завідомо свідчили про неможливість виконання виконавчого напису;

- прийняття судом рішення про примусове стягнення заборгованості за цим договором; при цьому таке рішення відповідного суду набрало законної сили та може бути виконане у примусовому порядку.

Пунктом 1.4. кредитного договору передбачено, що строк дії кредитної лінії закінчується 01.06.2021.

Також додатковою угодою №1 до кредитного договору (про надання траншу) від 26.06.2018, сторонами було погоджено, що позичальник зобов`язується повернути транш (8 000 000, 00 грн) до 26.06.2019.

Згідно пункту 11.3. договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором.

Таким чином, сторонами, з урахуванням принципу свободи договору передбачено право банку нарахування відсотків за весь час користування кредитними коштами, які як встановлено судом вище у строк передбачений договором (26.06.2019) повернуті позичальником не були. Підстав для припинення права нарахування відсотків передбачених договором відповідачами не наведено та судом встановлено не було.

Крім цього позивач просив стягнути з відповідачів на його користь 533 917, 80 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 27.06.2019 по 05.09.2019 та 282 713, 14 грн пені за несвоєчасне повернення процентів за період з 06.09.2018 по 05.09.2019.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Пунктом 10.1. кредитного договору між сторонами було погоджено, що за повне або часткове прострочення заборгованості за кредитом та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню у розмірі 0.2 % річних від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Таким чином, заявлена позивачем вимоги про стягнення з відповідачів пені за несвоєчасне повернення кредиту з 27.06.2019 по 05.09.2019 у розмірі 533 917, 80 грн та пені за несвоєчасне повернення процентів за період з 06.09.2018 по 05.09.2019 у розмірі 282 713, 14 грн, є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені не виявлено помилок, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Відповідачі жодного документального підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором суду не надали, свої доводи щодо невірності розрахунків позивача відповідним контррозрахунком в ході розгляду справи не підтвердили.

Також, суд відхиляє доводи відповідачів про те, що договір кредитної лінії, окрім поруки забезпечено договорами застави, оскільки право на звернення до суду з позовом, як за договорами поруки так і право звернення стягнення на предмет застави належить виключно позивачу та ним було обрано саме такий спосіб захисту, як пред`явлення вимог до позичальника та поручителів. Крім того суд зазначає, що договори застави не є предметом розгляду даного спору.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідача на користь позивача 8 000 000, 00 грн простроченої заборгованості за кредитом, 1 514 958, 92 грн заборгованості за процентами, 533 917, 80 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та 282 713, 14 грн пені за несвоєчасне повернення процентів

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи вищевикладене суд покладає на відповідачів судові витрати позивача (154 973, 85/3 =51 657, 95) в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ ПАЙП" (ідентифікаційний код 36507701, місцезнаходження: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121-Б, квартира 217), Товариства з обмеженою відповідальністю РВ-ІНТЕРНЕШИНАЛ (ідентифікаційний код 38825906, місцезнаходження: 04060, місто Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 20, офіс 5), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 08.10.2010 Оболонським РУ ГУ МВС України в місті Києві, місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК (ідентифікаційний код: 34575675, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 4, літера А, А1) 8 000 000 (вісім мільйонів) грн 00 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 533 917 (п`ятсот тридцять три тисячі дев`ятсот сімнадцять) грн 80 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1514 958 (один мільйон п`ятсот чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 92 коп. заборгованості за процентами та 282713 (двісті вісімдесят дві тисячі сімсот тринадцять) грн 14 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ ПАЙП" (ідентифікаційний код 36507701, місцезнаходження: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 121-Б, квартира 217),Товариства з обмеженою відповідальністю РВ-ІНТЕРНЕШИНАЛ (ідентифікаційний код 38825906, місцезнаходження: 04060, місто Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 20, офіс 5), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 08.10.2010 Оболонським РУ ГУ МВС України в місті Києві місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК (ідентифікаційний код: 34575675, місцезнаходження: 01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок 4, літера А, А1) 51 978 (п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот сімдесят вісім) грн 12 коп. судового збору, з кожного.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 25.06.2020.

Суддя Я.А.Карабань