Постанова

від 24.06.2020 по справі 902/1051/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/1051/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кролевець О.А., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання Комплекс-1

на ухвалу Господарського суду Вінницької області

(суддя - Яремчук Ю.О.)

від 28.12.2019

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Олексюк Г.Є., судді - Гудак А.В., Петухов М.Г.)

від 02.03.2020,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажпроект

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будмонтажпроект

до Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання Комплекс-1

про визнання рішення загальних зборів недійсним,

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2019 року ТОВ "Будмонтажпроект" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1" про визнання недійсним рішення загальних зборів від 06.12.2019 про виключення ТОВ "Будмонтажпроект з числа учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1".

Позовні вимоги обґрунтовані порушеннями корпоративних прав ТОВ "Будмонтажпроект" при проведенні 06.12.2019 загальних зборів учасників Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1".

Одночасно з зазначеним позовом ТОВ "Будмонтажпроект" подало заяву про забезпечення позову шляхом заборони до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1", що стосуватимуться його учасника - ТОВ "Будмонтажпроект" (також ПАТ "Будмонтажпроект", ТДВ "Будмонтажпроект") зокрема, але не виключно, щодо виключення такого учасника (засновника), внесення змін до відомостей про такого учасника (засновника), а також щодо зміни розміру статутного (пайового) капіталу (із збереженням відсоткового співвідношення) та внесення змін до статуту Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.12.2019 заява ТОВ "Будмонтажпроект" про забезпечення позову була відхилена.

26.12.2019 ТОВ "Будмонтажпроект" подало повторно заяву про забезпечення позову з аналогічними вимогами. Позивач обґрунтовував необхідність повторного звернення до суду з заявою про забезпечення позову зміною обставин після порушення провадження у справі, а саме в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінились відомості про позивача як учасника Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1", а саме було змінено організаційно-правову форму позивача з публічного акціонерного товариства на товариство з додатковою відповідальністю.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 повторну заяву ТОВ "Будмонтажпроект" про забезпечення позову задоволено.

Заборонено державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31679925), що стосуватимуться його учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" ідентифікаційний код юридичної особи:13298337 (також ПАТ "Будмонтажпроект", ТДВ "Будмонтажпроект") зокрема, але не виключно, щодо виключення такого учасника (засновника), внесення змін до відомостей про такого учасника (засновника), а також щодо зміни розміру статутного (пайового) капіталу (із збереженням відсоткового співвідношення) та внесення змін до статуту Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 залишено без змін.

Приймаючи рішення, господарські суди дійшли висновків, що заходи забезпечення позову є розумними, обґрунтованими та адекватними, оскільки такий спосіб забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій прямо передбачений Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців та громадських формувань", вжиті заходи забезпечення позову відповідають позовним вимогам, наявні в матеріалах справи докази підтверджують доводи заявника про те, що в процесі розгляду позову у справі відповідачем вчиняються дії щодо внесення змін до установчих документів (статуту) Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1". У зв`язку з чим невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У березні 2020 року Вінницьке навчально-науково-виробниче об`єднання Комплекс-1 подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове, яким відмовити у забезпеченні позову.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме частину 2 статті 136, частини 1, 9, 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України. Стверджує, що існують дві ухвали Господарського суду Вінницької області, які суперечать одна другій, хоча стосуються одного предмету та одних і тих же підстав, внаслідок чого порушено принцип правової визначеності. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 137 ГПК України щодо захисту прав інших учасників господарського товариства при застосуванні заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення не узгоджуються з предметом позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Стверджує, що оскільки предметом спору у справі є визнання недійсним рішення загальних зборів щодо виключення позивача з учасників об`єднання, то застосовані судом заходи забезпечення позову є співрозмірними з заявленими позивачем вимогами та такими, що відповідають положенням ст. 137 ГПК України, і не порушують права інших учасників об`єднання.

Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони, зокрема, проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно з пунктом 31 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.

Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про визнання недійсним рішення загальних зборів, яке оформлене протоколом від 06.12.2019 в частині виключення позивача з числа учасників відповідача.

Оскільки ТОВ "Будмонтажпроект" звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її тим, що відповідачем, після звернення до суду з позовом у цій справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчинено дії щодо зміни відомостей про учасника відповідача (змінено організаційно-правову форму позивача).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням загальних зборів учасників відповідача, оформленим протоколом № 2 від 03.06.2014 було, зокрема, вирішено взяти до відома, що учасника відповідача - Публічне акціонерне товариство "Будмонтажпроект" перейменовано на Товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект".

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників відповідача були внесені зміни до статуту Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання Комплекс-1 та змінено учасника - Публічне акціонерне товариство "Будмонтажпроект" на Товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект", що підтверджується статутом відповідача, який затверджений протоколом зборів засновників від 03.06.2014 № 2. 18.08.2014 державним реєстратором здійснена державна реєстрація змін до установчих документів відповідача (статуту), про що свідчить відповідний запис № 11741050009001044 на статуті відповідача.

Разом з тим, на момент звернення позивача до суду 12.12.2019, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1006081361, учасниками (засновниками) відповідача були: Приватне підприємство "Вікант" та Публічне акціонерне товариство "Будмонтажпроект".

Листом від 17.12.2019 № 141 відповідач звернувся до державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у м. Вінниця та просив виправити помилку допущену при реєстрації статуту, а саме змінити відомості про учасника відповідача - з Приватного акціонерного товариства "Будмонтажпроект" на Товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1006120768 станом на 20.12.2019 учасниками (засновниками) відповідача є: Приватне підприємство "Вікант" та Товариство з додатковою відповідальністю "Будмонтажпроект".

Таким чином, встановленими судами обставинами у цій справі підтверджується, що відповідач під час розгляду справи вживав заходи для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відомостей про свого учасника (позивача).

За висновками судів попередніх інстанцій дії відповідача з внесення змін в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань можуть вживатися з метою виключення позивача з учасників Вінницького навчально-науково-виробничому об`єднання Комплекс-1 . Скаржником не доведено протилежного, а тому Верховний Суд не вбачає жодних вагомих підстав вважати інакше.

У зв`язку з викладеним суди дійшли правильного висновку про те, що заявлений позивачем такий захід забезпечення позову як заборона державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1", що стосуватимуться його учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" (також ПАТ "Будмонтажпроект", ТДВ "Будмонтажпроект") зокрема, але не виключно, щодо виключення такого учасника (засновника), внесення змін до відомостей про такого учасника (засновника), а також щодо зміни розміру статутного (пайового) капіталу (із збереженням відсоткового співвідношення) та внесення змін до статуту Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання "Комплекс-1", є обґрунтованим та адекватним.

Невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи державним реєстратором будуть здійснені нові реєстраційні дії стосовно позивача як учасника Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання Комплекс-1 , то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Будмонтажпроект".

Судами обґрунтовано враховано, що позивач не погоджується з його виключенням з товариства і обставини щодо обґрунтованості та законності прийняття рішення про виключення учасника є предметом розгляду у цій справі. Позовні вимоги направлені на захист корпоративних прав позивача - ТОВ "Будмонтажпроект" у Вінницькому навчально-науково-виробничому об`єднанні Комплекс-1 від незаконних дій відповідача щодо виключення позивача зі складу учасників вказаного об`єднання. З огляду на викладене, заходи забезпечення позову відповідають обраному позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, чим спростовуються доводи скаржника, що предмет забезпечення не узгоджується з предметом позову.

Аргументи скаржника, що існують дві ухвали Господарського суду Вінницької області щодо розгляду питання забезпечення позову, які суперечать одна другій, внаслідок чого порушено принцип правової визначеності колегією суддів відхиляються з огляду на різні фактичні обставини на момент розгляду вказаних заяв про забезпечення позову.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на ч. 10 ст. 137 ГПК України щодо порушення встановленою забороною вчинення реєстраційних дій прав інших учасників об`єднання (МБФ ЄвроАзія , ТОВ Консультаційно-інформаційний центр ) з огляду на те, що згідно з наданими до суду витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вказані особи не є учасниками Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання Комплекс-1 . Судом встановлена заборона реєстраційних дій виключно стосовно учасника об`єднання - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажпроект" (ПАТ "Будмонтажпроект", ТДВ "Будмонтажпроект"), а не інших його учасників.

Матеріалами справи та змістом оскаржуваних рішень підтверджується належне дослідження судами доказів у справі, надання їм правильної оцінки, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Верховний Суд вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не довів неправильного застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень. Постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Вінницького навчально-науково-виробничого об`єднання Комплекс-1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі за № 902/1051/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кролевець

І. Ткач