Ухвала

від 25.06.2020 по справі 910/24269/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/24269/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Пінчук Ю.А.,

відповідачів - не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон";

товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ";

публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон";

товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІС-КРИМ"

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2007 року між акціонерним комерційним банком "ФОРУМ" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ", якого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 замінено на його правонаступника -товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА") та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" (далі - ТОВ "БК "Кримзалізобетон", відповідач 1) укладено кредитний договір №0017/07/21-KLI (далі - Кредитний договір), на підставі якого відповідачу 1 надано кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 520 000,00 доларів США, строком користування по 27 квітня 2008 року зі сплатою 13% (тринадцять) процентів річних за користування кредитними коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі не виконали умови Кредитного договору, Договору поруки від 28.04.2007 №0017/07/21-KLI-02, Договору поруки від 28.04.2007 №0017/07/21-KLI-01, Договору поруки від 13.03.2008 №0017/07/21-KLI-03, щодо повернення позивачу кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 у справі №910/24269/14 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ "БК "Кримзалізобетон", Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий символ" (далі - ТОВ "Золотий символ", відповідач 2), публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (ділі - ПАТ "Кримзалізобетон", відповідач 3), товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІС-КРИМ" (далі - ТОВ "ПОЛІС-КРИМ", відповідач 4) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" 3 727 292, 73 грн - простроченої заборгованості по кредиту, 26 978 871,90 грн- поточної заборгованості по кредиту, 3 695 550, 61 грн - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 94 313, 35 грн - поточної заборгованості за нарахованими процентами, 180 325, 24 грн - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 208 834, 21 грн - пені за несвоєчасне повернення процентів.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Сітайло Л.Г.) рішення господарського суду міста Києва змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон" (95000, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь,вул. Москальова, будинок 1, код ЄДРПОУ 34459379) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (04080, м.Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 111; код ЄДРПОУ 41264766) 3 727 292 (три мільйони сімсот двадцять сім тисяч двісті дев`яносто дві) грн. 73 коп. - простроченої заборгованості по кредиту, 26 978 871 (двадцять шість мільйонів дев`ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 90 коп. - поточної заборгованості по кредиту, 3 695 550 (три мільйони шістсот дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 61 коп. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 94 313 (дев`яносто чотири тисячі триста тринадцять) грн. 35 коп. - поточної заборгованості за нарахованими процентами, 180 325 (сто вісімдесят тисяч триста двадцять п`ять) грн. 24 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів, 208 834 (двісті вісім тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 21 коп. - пені за несвоєчасне повернення процентів, 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ" (99042, м. Севастополь, набережна Назукіна, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 24032766), Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (95493, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Монтажна, будинок 3, код ЄДРПОУ 01267308), Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-Крим" (95011, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Козлова, будинок 45-А, код ЄДРПОУ 33064773) - відмовити."

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" (04080, м.Київ, вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 111; код ЄДРПОУ 41264766) на користь Публічного акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (95493, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Монтажна, будинок 3, код ЄДРПОУ 01267308) 51 615,00 судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Змінюючи резолютивну частину рішення, суд апеляційної інстанції проаналізувавши матеріали справи, кредитний договір, договори поруки, додаткові угоди до договорів, встановив, що поручителі не надавали згоди на зміни, внесені додатковою угодою від 22.11.2010 №10 та додатковою угодою від 14.07.2011 №11 до кредитного договору, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника за кредитним договором, що суперечить укладеним сторонами договорам поруки та є підставою для визнання договорів поруки припиненими з 22.11.2010 щодо відповідача 2, відповідача 3 та відповідача 4.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ТОВ "Золотий символ", ПАТ "Кримзалізобетон", ТОВ "ПОЛІС-КРИМ" задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 підлягає зміні.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, 23.03.2020 (згідно з відмітками на конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у частині позовних вимог, щодо яких було відмовлено а також в частині стягнення судового збору; рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2014 у даній справі залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та призначено її до розгляду на 25.06.2020.

Скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.06.2020, який наявний в матеріалах справи.

Касаційну скаргу подано 23.03.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX. Розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини , а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах: Верховного Суду від 06.02.2020 №922/5787/15, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі № 757/4111/13-ц, Верховного Суду України від 05.02.2014 № 6-160цс13, Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.07.2018 у справі № 200/12880/16-ц, від 12.09.2018 у справі №345/2782/16-ц, 12.09.2018 у справі № 564/200/17, 23.01.2019 у справі №569/3799/14-ц, від 22.05.2019 у справі № 335/8895/16-ц, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах і у справі № 910/24269/14.

Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновком суду попередньої інстанції стосовно встановлення ним обставин справи (зокрема, щодо змісту пункту договору), містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій та були спростовані ними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в касаційній скарзі на постанови в інших справах, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

Верховний Суд зауважує, що інші доводи, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, натомість, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов`язані з наведеним інші аргументи товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 910/24269/19.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 910/24269/14.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 910/24269/14 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос