Постанова

від 18.06.2020 по справі 923/733/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/733/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Долгополова О. В.,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (Колоколов С. І., Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Херсонської області від 18.12.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області

про визнання недійсним наказу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - ТОВ "Відродження") звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 24.05.2019 № 1821-СГ "Про припинення договору оренди землі" (далі - спірний наказ).

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Відродження" зазначало, що 26.01.2019 звернулося до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про поновлення Договору оренди, до якого додало проєкт додаткової угоди до Договору. Проте 19.04.2019 у листі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зазначило, що у зв`язку із невідповідністю запропонованої додаткової угоди вимогам Типового договору оренди землі, форму якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, і порушенням порядку пролонгації Договорів оренди, заперечує у поновленні Договору оренди землі з ТОВ "Відродження" та повідомляє про припинення його дії у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. На думку позивача, ним було дотримано порядку пролонгації Договору, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", тому заперечення відповідача є протиправними.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.12.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 923/733/19, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 24.05.2019 № 1821-СГ "Про припинення договору оренди землі".

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що, як підтверджують матеріали справи, ТОВ "Відродження" завчасно направило ГУ Держгеокадастру у Херсонській області лист-повідомлення про поновлення Договору оренди земельної ділянки із умовами, на яких ТОВ "Відродження" пропонувало поновити Договір. Однак ГУ Держгеокадастру у Херсонській області всупереч вимогам частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" зазначений лист ТОВ "Відродження" у місячний термін належним чином не розглянуло, заперечень до проєкту додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі не надало, обмежившись застереженням про порушення орендарем порядку пролонгації Договору, яке не отримало підтвердження під час судового розгляду, що фактично, за висновком судів, є відпискою, яка не має правового обґрунтування.

Крім того, господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області ухилилося від участі у передбаченому Законом України "Про оренду землі" процесі врегулювання розбіжностей щодо умов продовження Договору і не мало наміру його поновлювати із ТОВ "Відродження" ні на яких умовах, а фактично висловило своє волевиявлення про відмову від продовження строку Договору оренди та про намір повернути земельну ділянку. Тому, за висновком господарських судів, своїми недобросовісними діями орендодавець безпідставно позбавив орендаря, як добросовісного користувача, права на продовження Договору оренди, чим допустив порушення зазначеного права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 і рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.12.2019 у справі № 923/733/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 і рішення Господарського суду Херсонської області від 18.12.2019 у справі № 923/733/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 і від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 22.01.2019 у справі № 391/548/18, від 12.11.2019 у справі № 908/2599/18, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18.

Скаржник наголошує, що у зазначених постановах викладено висновок про те, що реалізація переважного права на поновлення Договору оренди землі, передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури і строків та у разі встановлення таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень та своє рішення. При цьому скаржник зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, зазначили, що заява ТОВ "Відродження" від 26.01.2019 № 46 про внесення змін до Договору, фактично є заявою про поновлення Договору. Проте, на думку ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, такі висновки судів є помилковими, оскільки зміст цієї заяви свідчив лише про бажання орендаря вести зміни до Договору та не містив у додатках проєкту додатковї угоди, що суперечить висновкам, викладеним у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, Верховного Суду.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2020 (колегія суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 і рішення Господарського суду Херсонської області від 18.12.2019 у справі № 923/733/19.

4.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.06.2020 № 29.3-02/984 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 923/733/19 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Зуєва В. А.

4.4. Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.06.2020 визначено такий склад колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Міщенко І. С.

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 25.03.2009 між Нижньосірогозькою районною державною адміністрацією Херсонської області (орендодавець) і ТОВ "Відродження" (орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір), зареєстрований у Нижньосірогозькому відділення Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру , строком на 5 років, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.04.2009. Відповідно до умов Договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 234,9 га (кадастровий номер 6523882000:02:084:0012), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована за межами населених пунктів на території Вільненської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.

4.6. Відповідно пункту 8 Договору від 25.03.2009, його укладено на 5 (п`ять) років з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

4.7. У пункті 43 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

4.8. 03.04.2014 між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та ТОВ "Відродження" укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії Договору та внесення змін до нього, відповідно до якої позивачеві було поновлено термін оренди земельної ділянки строком на 5 років. Зазначена додаткова угода зареєстрована Нижньосірогозьким управлінням юстиції 06.10.2014.

4.9. 26.01.2019 ТОВ "Відродження" звернулося до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою № 46 про внесення змін до Договору, а саме: продовження строку дії Договору на 17 років до 03.04.2026 та визначення розміру орендної плати за землі державної власності - 12 % від нормативної грошової оцінки землі. До заяви ТОВ "Відродження" додало: копію Договору оренди; витяг із Державного земельного кадастру; відомості з податкової інспекції про відсутність заборгованості з орендної плати; клопотання сільської ради про доцільність поновлення Договору оренди. Цю заяву відповідач отримав 30.01.2019.

4.10. У відповідь на зазначену заяву позивача відповідач надіслав лист від 01.03.2019, в якому ГУ Держгеокадастру у Херсонській області запропонувало ТОВ "Відродження" надати відомості про реєстрацію раніше укладеної Додаткової угоди від 10.05.2017 та надати довідку про відсутність податкового боргу за цим Договором. Також позивача поінформовано, що він має додати до свого листа-повідомлення проєкт додаткової угоди, агрохімічний паспорт поля та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

4.11. У свою чергу, ТОВ "Відродження" подало до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області заяву, яку відповідач отримав 19.03.2019, про поновлення Договору строком на 7 (сім) років і встановлення орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, до якої позивач, у числі інших документів, додав проєкт додаткової угоди.

4.12. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у листі від 19.04.2019 повідомило ТОВ "Відродження" про заперечення у поновленні Договору через порушення строків звернення із листом-повідомленням про поновлення Договору, визначених у пункті 8 Договору, а саме 90 днів до закінчення строку Договору, а також про припинення дії Договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та невідповідністю проєкту запропонованої додаткової угоди вимогам Типового договору оренди землі, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, порушенням порядку пролонгації Договорів оренди, а саме пропуском строку повідомлення орендодавця. Зазначений лист ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надіслало на адресу позивача 22.04.2019, а представник відповідача отримав 25.04.2019.

4.13. Згідно із спірним наказом ГУ Держгеокадастру у Херсонській області припинено Договір у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, що і стало підставою для звернення ТОВ "Відродження" до Господарського суду Херсонської області із відповідним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить частково задовольнити з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 24.05.2019 № 1821-СГ "Про припинення договору оренди землі".

5.3. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.4. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є неправильне, на думку скаржника, застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 і від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 22.01.2019 у справі № 391/548/18, від 12.11.2019 у справі № 908/2599/18, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18.

5.5. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2020 відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Верховний Суд, вивчивши та проаналізувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 і від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 22.01.2019 у справі № 391/548/18, від 12.11.2019 у справі № 908/2599/18, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18 вважає, що доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими.

5.7. У зазначених постановах Верховного Суду, зокрема, викладено висновок про те, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення Договору оренди згідно з частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за Договором; орендар до закінчення строку дії Договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення Договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

5.8. Проте, як установили суди у цій справі, ТОВ "Відродження" звернулося до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявою, датованою 26.01.2019 (яку відповідач отримав 30.01.2019), № 46 про внесення змін до Договору, а саме: продовження строку дії Договору на 17 років до 03.04.2026, та визначення розміру орендної плати за землі державної власності - 12% від нормативної грошової оцінки землі. При цьому суди установили, що до цієї заяви ТОВ "Відродження" у переліку додатків не зазначено проєкт додаткової угоди.

5.9. Наведені установлені судами обставини свідчать, що висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність переважного права ТОВ "Відродження" на поновлення Договору не відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 і від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 22.01.2019 у справі № 391/548/18, від 12.11.2019 у справі № 908/2599/18, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18, а саме про те, що до листа-повідомлення орендар повинен додати проєкт додаткової угоди.

5.10. При цьому господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що ТОВ "Відродження" додало проєкт додаткової угоди до заяви, яка отримана відповідачем 19.03.2019. Проте судами не встановлено, коли подано/надіслано цю заяву позивачем із проєктом додаткової угоди на адресу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, а відтак - не встановлено, чи дотримався позивач строку, передбаченого частиною 2 статті 33 Закону України Про оренду землі .

5.11. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з обґрунтованістю доводів, наведених у касаційній скарзі, про те, що висновок господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для скасування спірного наказу зроблено без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 і від 16.09.2019 у справі № 908/2314/18, у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 709/433/17, від 22.01.2019 у справі № 391/548/18, від 12.11.2019 у справі № 908/2599/18, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18, та без установлення обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

5.12. Крім того, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 24.05.2019 № 1821-СГ "Про припинення договору оренди землі", не навели правових підстав визнання недійсним цього наказу.

5.13 . Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, передбачених частиною 8 статті 122 цього Кодексу, у власність або користування для всіх потреб.

5.14. Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.15. Згідно з частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 908/556/17, від 10.04.2018 у справі № 908/519/17, від 17.04.2018 у справі № 908/550/17, від 24.04.2018 у справі № 908/696/17, від 27.06.2018 у справі № 908/415/17.

5.16. Проте, ухвалюючи оскаржувані судові рішення та скасовуючи спірний наказ, господарські суди попередніх інстанцій не установили підстав для визнання недійсним цього наказу. Тому під час нового розгляду справи господарські суди мають установити, чи суперечить спірний наказ актам законодавства та чи порушує права або інтереси позивача.

5.17. Крім того, під час нового розгляду справи господарським судам необхідно звернути увагу на таке. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

5.18. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

5.19. Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 152 Земельного кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України. З огляду на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може трактуватися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та має прояв у тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

5.20. Зокрема, у статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, у розумінні положень закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 ЦК України).

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/17, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

5.21. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 28.05.2020 у справі № 917/750/19.

5.22. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

5.23. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи наявне у позивача права або законного інтересу; якщо так, то чи відбулося його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові належить відмовити.

5.24. Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тому на позивача покладено обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

5.25. Ураховуючи викладене, під час нового розгляду цієї справи господарським судам необхідно установити, чи порушене право позивача і чи буде воно поновленим у разі задоволення позовних вимог, та вирішити спір із дотриманням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права.

5.26. Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення у цій справі не відповідають вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки їх ухвалено за неповного дослідження обставин та доказів у справі, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, ці рішення не можна визнати законними у розумінні положень цієї статті Господарського процесуального кодексу України. Тому згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу оскаржувані рішення та постанову належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.27. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, повно та всебічно дослідити усі зібрані у справі докази, надати їм правову оцінку та вирішити спір відповідно до законодавства.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які

не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 і рішення Господарського суду Херсонської області від 18.12.2019 у справі № 923/733/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

І. С. Міщенко