Рішення

від 26.06.2020 по справі 339/311/19

БОЛЕХІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №339/311/19

61

2/339/22/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Латик В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Тисівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно - домоволодіння по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він є племінником ОСОБА_2 , яка була власником домоволодіння по АДРЕСА_1 Вказаний будинок, в якому проживала, вона побудувала на законих підставах, однак не виготовила свідоцтва про право власності в силу юридичної неграмотності та незадовільного стану здоров`я.

ОСОБА_2 жила одна, своєї сім`ї не мала, він опікувався нею, допомагав їй по господарству, здійснював догляд за нею, підтримував у належному для проживання стані. Коли ОСОБА_2 захворіла і не мала змоги проживати та доглядати за собою сама, він забрав проживати її до себе у с.Верхню Лукавиця, здійснював за нею догляд та лікував, де вона і померла. Після смерті ОСОБА_2 займався її похованням. ОСОБА_2 за життя твердила, що вказаний будинок віддасть йому, оскільки найбільше любила його та була прихильна до нього. Він користувався будинком , робив ремонт, оскільки вважав, що це його майно.

Після смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на вказане будинковолодіння.

Звернувшись до нотаріуса щодо видачі йому свідоцтва про право на спадщину, отримав відмову, оскільки пропустив шестимісячний термін для спадкування та не встановлений родинний зв`язок між ним та спадкодавцем та відсутність документів права власності за померлою.

Однак такі твердження нотаріуса вважає безпідставними, оскільки після смерті спадкодавця він прийняв спадщину, проживаючи із спадкодавцем на час смерті: займався похованням, користувався всіма речами, тобто вступив у володіння спадковим майном.

15 листопада 2019 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

10 січня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, надавши пояснення, в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує .

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, згідно заяви, просить розгляд справи проводити у його відсутності, заперечень щодо позову немає (а.с.26).

Такі дії представника відповідача не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Окрім того, представник відповідача у вказаній заяві визнав позовні вимоги та не заперечував щодо задоволення позову.

Так, згідно ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, пояснення свідків, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про прийняття визнання відповідачем позову та задоволення позовних вимог, оскільки таке таке визнання не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси третіх осіб.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Так, із змісту позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду справи є домоволодіння по АДРЕСА_1 , реєстрація права власності на яке не проводилася, що підтверджується довідкою ОБТІ (а.с.9).

З технічного паспорту на вказаний житловий будинок вбачається, що такий був збудований у 1956 році ( а.с.10-14).

Згідно записів погосподарських книг Тисівської сільської ради вказане домоволодіння будинок облікувалася саме за ОСОБА_2 (а.с.15-17).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як передбачено ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону виникають з моменту такої реєстрації.

А в ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону вказано, що права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки спірний будинок було збудовано до 01.07.2004 року, то державна реєстрації прав на нього не була обов`язковою, а відтак виникнення права власності на нього не залежить від державної реєстрації.

Відповідно до законодавства, яке діяло до 01.07.2004 року, до компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, зважаючи на те, що спірний житловий будинок збудовано у 1956 році на законних підставах і в записах по господарської книги будинковолодіння рахується за ОСОБА_2 , то суд визнав, що вона і була власником вказаного домоволодіння і після її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.В. Лукавиця Стрийського району Львівської області (а.с.6), такий входить до складу спадкового майна.

Як зазначено в ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до іншої особи (спадкоємця).

Згідно з положеннями частин 1,2 ст. 1220 , ч.1 ст. 1222 , ч.3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття cпадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1,3 ст. 1268 , ч.1 ст. 1269 , ч.1 ст. 1270 ЦК передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 Кодексу він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч.1 ст.1270 ЦК строк.

Згідно ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.

Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

За життя ОСОБА_2 не склала заповіт, а тому спадкування здійснюється за законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи єдиним спадкоємцем за законом, бажаючи прийняти спадщину у вигляді будинковолодіння після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, не встановленням факту родинних відносин, що стверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.8).

Як підтверджено матеріалами справи, інші спадкоємці не зверталися із заявою про прийняття спадщини, що вбачається з повідомлення нотаріальної контори, адже спадкова справа не відкривалася (а.с.55).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , сусідка позивача, пояснила, що проживаючи в с.В.Лукавиця, ОСОБА_1 доглядав за своєю тіткою ОСОБА_2 , яка була сестрою батька позивача та проживала в с.Танява Болехівської міської ради Івано-Франківської області, допомагав їй по господарству. Інших родичів у ОСОБА_2 не було, оскільки померли. А коли ОСОБА_2 захворіла, то позивач забрав її до себе жити в с.В.Лукавиця, здійснював доглядав за нею, після смерті похоронив та зробив пам`ятник. Позивач їздить в с.Танява, користується будинком, після смерті ОСОБА_2 забрав з будинку меблі та привіз до свого будинку. За життя вона спілкувалася із ОСОБА_2 , яка твердила, що свій будинок в с.Танява віддасть племіннику ОСОБА_1 , проте чи був заповіт не знає.

Свідок ОСОБА_4 вказав, що він був сусідом ОСОБА_2 , яка проживала сама в с.Танява. Добре знає її племінника- позивача по справі, який є приїждав до неї, допомагав по господарству, здійснював догляд за нею, яка за життя говорила, що складе заповіт на нього. А коли ОСОБА_2 захворіла, то ОСОБА_1 забрав до себе жити в с. В. Лукавиця, там вона померла і позивач похоронив її у с.В.Лукавиця. Одразу після похорону позивач приїжджав до будинку і він йому допомагав забирати речі з дому ОСОБА_2 , а саме : меблі, шафу, креденц, для перевезення до свого будинку с.В.Лукавиця, по даний час позивач доглядає за будинком померлої ОСОБА_2 .

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи племінником спадкодавця ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , прийняв спадщину, оскільки проживав із спадкодавцем на час смерті в с.В. Лукавиця Стрийського району Львівської області та після її смерті, яка настала згідно свідоцтва про смерть в с.В. Лукавиця, Стрийського району, одразу вчинив дії, які свідчать про це : зокремазаймався похованням, користувався всіма речами, тобто вступив у володіння спадковим майном.

Таким чином, факт родинних відносин та прийняття спадщини знайшов своє підтвердження, ОСОБА_1 успадкував вказане будинковолодіння, однак не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

З врахуванням викладеного, суд прийшов до переконання, що позивач, як спадкоємець за законом згідно норм спадкового права, став власником спадкового майна після смерті ОСОБА_2 і набув право власності на нього по АДРЕСА_1 з моменту відкриття спадщини.

Згідно технічного паспорту дане будинковолодіння складається: із житлового будинку "А", криниці (а.с.10-14).

На підставі наведеного та керуючись ст.258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке складається згідно технічного паспорту: із житлового будинку "А", криниці в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Зазначені в рішенні строки згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , продовжуються на строк дії карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - Cov-2 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями).

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

АДРЕСА_1 сільська рада - с.Тисів Болехівської міської ради Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356107.

Суддя О.С.Головенко