Рішення

від 22.06.2020 по справі 621/640/20

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/640/20

2/621/497/20

РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді Бібіка О.В.

з участю секретаря Горобець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, 3-ті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з наступними вимогами: встановити факт проживання однією сім`єю без шлюбу не менше п`яти років до часу відкриття спадщини спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; встановити факт прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач зареєстрована та мешкає по АДРЕСА_1 . З 1992 року разом з нею без реєстрації у цивільному шлюбі меш кав ОСОБА_4 , однак був зареєстрований за іншою адресою по АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина у виді земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3235 га, кадастровий номер 6321782000:01:002:0045. Право власності ОСОБА_4 на вказану земель ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земель ділянку серії ХР № 129905, виданим 14 лютого 2007 року Зміївською районною державною адміністрацією, та свідоцтвом серії НОМЕР_2 про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновим сертифікатом), виданим 19.12.2002 Геніївсько сільською радою Зміївського району.

При зверненні до нотаріальної контори з заявою позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду за захистом порушеного права.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 12.03.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27.03.2020 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19.05.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Від представника відповідача територіальної громади в особі Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області 30.04.2020 на адресу суду надійшов лист, в якому просить розглянути справу без участі представника.

Третя особа приватний нотаріус Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушна Л.М. у листі, який надійшов до канцелярії суду 27.05.2020, просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Третя особа ОСОБА_3 про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Геніївка Зміївського району Харківської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 13).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на земельну ділянку, кадастровий номер 6321782000:01:002:0045, площею 3,3235 га, розташовану на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 129905 та майновий пай у КСП "Геніївське", що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ХА № 117299 (а.с. 14, 15)

З довідки № 1806 від 13.12.2019, виданої Геніївським сільським головою, вбачається, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього за вказаною адресою був зареєстрований син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 10).

Актом, складеним 12.12.2019 депутатом Геніївської сільської ради ОСОБА_5 в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали разом 27 років по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, загальні витрати, були фактично у шлюбних відношеннях. На момерт смерті чоловіка жили однією родиною (а. с. 11)

Крім того, позивачем на обгрунутвання вимог долучено спільні зі ОСОБА_4 фотографій (а.с. 29-32)

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної норми передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Тобто, встановлення юридичного факту можливо тоді, коли це не впливає на права інших осіб.

Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду № 302/991/19 від 15.04.2020.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. Однак, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Судом встановлено, що спірним є факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з померлим 20.06.2019 ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, при цьому зазначає про те, що мешкала однією сім`єю зі ОСОБА_4 з 1992 року.

Правила статті 74 СК України на спірні правовідносини, що виникли і тривали до 01 січня 2004 року, не поширюються, а нормами чинного на той час Кодексу про шлюб та сім`ю України визнання майна спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, що проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не передбачено.

Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З довідки № 1806 від 13.12.2019, виданої Геніївським сільським головою, вбачається, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього за вказаною адресою був зареєстрований син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 10).

З листа приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу від 26.05.2020 за вих. № 195/01-16 вбачається, що заяв про прийняття спадщини або про відмову від спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не надходило, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

На обгрунутвання факту проживання ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_4 надано акт обстеження від 12.12.21019, в якому міститься посилання на спільний бюджет, ведення спільного господарства.

Однак, будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 несли спільні реальні витрати по утриманню житла, здійснювали його ремонт, сплачували комунальні послуги, вели спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування, надавали взаємну допомогу наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини по АДРЕСА_1 , позивачем не надано.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, втановлення факту не є безспірним, оскільки порушує спір між спадкоємцем першої черги сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та спадкоємцем четвертої черги ОСОБА_1 , як особою, як не менше п`яти років до дня смерті проживала однією сім`єю зі спадкодавцем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 272, 273, 315-319 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, 3-ті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту прийняття спадщини - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено 26.06.2020.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: