Постанова

від 27.10.2020 по справі 621/640/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 жовтня 2020 року

м.Харків

справа №621/640/20

провадження №22-ц/818/4351/20

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - територіальна громада в особі Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області,

треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 червня 2020 року, постановлене під головуванням судді Бібіка О.В., в залі суду в місті Зміїв, Харківської області, (повний текст судового рішення складено 26 червня 2020 року),-

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади в особі Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту прийняття спадщини.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, 3-ті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту прийняття спадщини - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам у справі та не дослідив надані нею докази, а саме: акт обстеження від 12.12.2019 року, складений депутатом Геніївської сільської ради ОСОБА_4 в присутності двох свідків, в якому зазначено, що вони з померлим ОСОБА_5 проживали більше п`яти років разом однією сім`єю без шлюбу: чотири фотографії, де зафіксовано їх спільне проживання з померлим більше п`яти років; дві квитанції про сплату позивачем земельного податку за пай за ОСОБА_5 ; документи на земельний пай, що належав померлому і що знаходяться у позивача. Також вказує, що суд першої інстанції не викликав в судове засідання свідків, які могли б підтвер дити факт спільного проживання зі ОСОБА_5 більше п`яти років по день його смерті.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними доказами факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, крім того, встановлення факту не є безспірним, оскільки порушує спір між спадкоємцем першої черги сином померлого та спадкоємцем четвертої черги, як особою, яка не менше п`яти років до дня смерті проживала однією сім`єю зі спадкодавцем, а отже відсутні підстави для задоволення позову.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Геніївка Зміївського району Харківської області помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 13).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на земельну ділянку, кадастровий номер 6321782000:01:002:0045, площею 3,3235 га, розташовану на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 129905 та майновий пай у КСП "Геніївське", що підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ХА № 117299 (а.с. 14, 15)

З довідки № 1806 від 13.12.2019 року, виданої Геніївським сільським головою, вбачається, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього за вказаною адресою був зареєстрований син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).

З акту, складеного 12.12.2019 року депутатом Геніївської сільської ради Швачкою А.М. в присутності свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом 27 років по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, загальні витрати, були фактично у шлюбних відношеннях. На момент смерті чоловіка жили однією родиною (а. с. 11)

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона зареєстрована та мешкає по АДРЕСА_1 . З 1992 року разом з нею без реєстрації шлюбі проживав ОСОБА_5 . При цьому зареєстрований він був за іншою адресою по АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але ніколи там не мешкав. Після смерті ОСОБА_5 на території Геніївської сільської ради Зміївського району Харківської області залишилась спадщина - земельна ділянка № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподар ського виробництва площею 3, 3235 ГА, кадастровий номер 6321782000:01:002:0045. Право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 129905, виданим 14 лютого 2007 року Зміївською район ною державною адміністрацією, та свідоцтвом НОМЕР_3 про право влас ності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підпри ємства (майновим сертифікатом), виданим 19 грудня 2002 року Геніївською сільською радою Зміївського району.Напочатку грудня 2019 року позивач звернулася з заявою до приватного нотарі уса Зміївського районного нотаріального округу Кожушної Л.М. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № НОМЕР_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3235 ГА, ка дастровий номер 6321782000:01:002:0045, що залишилася після смерті її цивільного чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з цим вважає, що наявні підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1258, ч. 2 ст. 1223 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1264 ЦК України особи, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом, повинні відповідати таким двом вимогам: вважатися членом сім`ї спадкодавця; проживати зі спадкодавцем однією сім`єю протягом п`яти років саме на день відкриття спадщини.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що з довідки № 1806 від 13.12.2019 року, виданої Геніївським сільським головою, вбачається, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього за вказаною адресою був зареєстрований його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с.10).

Син ОСОБА_5 - ОСОБА_3 був зареєстрований разом із спадкодавцем за однією адресою, тому вважається таким, що прийняв спадщину.

Наявність спадкоємця першої черги, який прийняв спадщину, унеможливлює спадкування спадкоємцями наступних черг.

Даних про відмову від спадщини ОСОБА_3 після смерті його батька ОСОБА_5 матеріали справи не містять.

З листа приватного нотаріуса Зміївського районного нотаріального округу від 26.05.2020 року за вих. № 195/01-16 вбачається, що заяв про прийняття спадщини або про відмову від спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не надходило, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту прийняття спадщини.

Крім того, колегія суддів зауважує, що юридичні факти, про встановлення яких просить позивач, не породжують щодо неї юридичних наслідків, оскільки за наявності спадкоємця першої черги, який прийняв спадщину, спадкоємці наступних черг до спадкування не закликаються.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову - відповідає закону та фактичним обставинам справи.

Посилання ОСОБА_1 на те, що факт проживання однією сім`єю разом з померлим ОСОБА_5 , підтверджується наданим нею актом обстеження від 12.12.21019, в якому міститься посилання на спільний бюджет, ведення спільного господарства, світлинами та квитанціями про сплату земельного податку за пай за ОСОБА_5 , колегією суддів не приймається до уваги, оскільки з наданих доказів не вбачається ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків. Позивачем не надано доказів того, що вони несли спільні реальні витрати по утриманню житла, здійснювали його ремонт, сплачували комунальні послуги, вели спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування, надавали взаємну допомогу наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини по АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 28.10.2020 року.