Рішення

від 07.04.2020 по справі 678/814/18

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи 678/814/18

Номер провадження 2-678-249/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2020 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Лазаренка А.В.,

за участю секретаря Непийводи Л.Д.,

розглянувши справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кудинка до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Стара Синява , Комунального підприємства Бюро нерухомості Поділля , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2018 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кудинка (далі - СТОВ Агрофірма Кудинка , позивач) на підставі ст.ст. 215-235, 330, 338, 628, 651 ЦК України, ст. 27 Закону України Про оренду землі , ст. 33 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень звернулося до суду з позовною заявою і просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Стара Синява (далі - ТОВ Ресіліент Стара Синява ), скасувати його державну реєстрацію, стягнути з відповідачів судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 25 квітня 2018 року СТОВ Агрофірма Кудинка дізналося про існування договору оренди земельної ділянки б/н від 10 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Ресіліент Стара Синява , згідно якого ОСОБА_1 передала в строкове платне користування цьому товариству земельну ділянку площею 1,8477 га, розташовану на території Кудинської сільської ради Летичівського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6823083300:05:006:0037, строком на 15 років.

Однак, 16 липня 2012 року між СТОВ Агрофірма Кудинка та ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки на строк 10 років, який 04 грудня 2012 року зареєстровано у Відділі Держкомзему у Летичівському районі, а 05 грудня 2012 року земельну ділянку передано позивачу по акту прийому-передачі.

Станом як на дату укладення договору, так і на теперішній час земельна ділянка використовується позивачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

СТОВ Агрофірма Кудинка вважає, що договір оренди земельної ділянки б/н від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ресіліент Стара Синява , не відповідає вимогам закону та є таким, що порушує права позивача як землекористувача, адже укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди земельної ділянки, право користування земельною ділянкою позивача не було припинено у встановленому законом порядку, договір оренди розірваний не був.

Комунальне підприємство Бюро нерухомості Поділля (далі - КП Бюро нерухомості Поділля ) всупереч вимогам закону не здійснило запити до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на земельну ділянку, що призвело до існування подвійної реєстрації прав оренди земельної ділянки та суттєвого порушення прав СТОВ Агрофірма Кудинка , які підлягають судовому захисту.

10 липня 2018 року відкрито провадження у справі.

04 грудня 2018 року представник ТОВ Ресіліент Стара Синява Зламан М.І. подав суду відзив на позовну заяву і просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що договір оренди земельної ділянки б/н від 10 листопада 2017 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ресіліент Стара Синява у відповідності до вимог законодавства України, підстави для скасування його державної реєстрації відсутні.

22 січня 2019 року ухвалою суду залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Цією ж ухвалою визнано обов`язковою явку в судове засідання ОСОБА_1 та представника КП Бюро нерухомості Поділля .

22 травня, 16 жовтня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення представників Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Стефанишина О.Л. і Сторчай Н.П. згідно яких наявні підстави для часткового задоволення позову, оскільки відповідно до договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року, який зареєстрований 04 грудня 2012 року у Відділі Держкомзему у Летичівському районі, договір укладено між СТОВ Агрофірма Кудинка і ОСОБА_1 , позивач є орендарем і використовує належну ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,85 га з кадастровим номером 6823083300:05:006:0037. Строк дії договору - 10 років. 05 грудня 2012 року ОСОБА_1 передала СТОВ Агрофірма Кудинка земельну ділянку по акту прийому-передачі.

У СТОВ Агрофірма Кудинка наявне право оренди земельної ділянки з терміном дії до 16 липня 2022 року у зв`язку з чим договір оренди земельної ділянки б/н від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ Ресіліент Стара Синява , не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

З 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає відповідне речове право, а не документ, що його посвідчує, тому в разі задоволення позову з моменту набрання рішенням суду законної сили СТОВ Агрофірма Кудинка має право звернутися до органу реєстрації з вимогою про скасування запису про державну реєстрацію, внесеного на підставі оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

15 жовтня, 21 листопада 2019 року представник СТОВ Агрофірма Кудинка Ксьондзик Ю.Ю. подав клопотання про розгляд справи без участі позивача і його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , КП Бюро нерухомості Поділля в жодне судове засідання не з`явились, не висловили будь-яким чином свою позицію з приводу вирішення даного спору, не надали суду будь-яких доказів на підтвердження або спростування позову, ухвалу про обов`язкову явку до суду не виконали і не повідомили причин.

В назване судове засіданні ніхто з учасників цивільного процесу не з`явився, про розгляд справи повідомлені належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази по справі суд встановив наступні обставини.

16 липня 2012 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та СТОВ Агрофірма Кудинка (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області (п. 1.1). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,85 га, у тому числі 1,85 га ріллі (п. 2.1). Договір укладено на 10 років, з 16 липня 2012 року по 16 липня 2022 року включно (п. 3.1). Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції (п 5.1). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення (ведення товарного сільськогосподарського виробництва) (п. 5.2). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 7.3). Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 8.1). До обов`язків орендодавця належить, серед іншого, не втручатись у виробничу діяльність орендаря та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою (п. 10.2). Орендар має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (п. 10.3). Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності, у встановленому законом порядку; ліквідації юридичної особи - орендаря (п. 13.2). Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 13.3). Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовою розірвання договору оренди в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати (п. 13.4). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 15.1).

04 грудня 2012 року договір оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Кудинка , зареєстрований у Відділі Держкомзему у Летичівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 682300004004019.

05 грудня 2012 року складено акт передачі-прийому земельної ділянки, переданої в оренду згідно якого ОСОБА_1 передає згідно договору оренди та державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №719503, реєстраційний №010775700083 від 27 вересня 2007 року, земельну ділянку загальною площею 1,85 га, яка знаходиться на території Кудинської сільської ради, а СТОВ Агрофірма Кудинка приймає в оренду строком на 10 років з 16 липня 2012 року по 16 липня 2022 року вищезгадану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель приватної власності громадянина.

Відповідно до змісту ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4). Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 5). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вказано у ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 1). У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Як зазначено у ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договори та правочини, як підстави для виникнення цивільних прав та обов`язків, мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За нормами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 78 ЗК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

В силу ч. 1, ч. 4, ч. 8 ст. 93 ЗК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

В ч. 4 ст. 124 ЗК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вказано у ч. 5 ст. 126 ЗК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, що регулює відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки, є Закон України Про оренду землі (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року).

В силу ч. 1 ст. 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ст. 13 Закону зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У ч. 2 ст. 15 Закону вказано, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як зазначено у ч. 1 ст. 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Із аналізу сукупності вищенаведених норм права можна прийти до висновку, що строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

В даному випадку, хоча договір укладений між сторонами 16 липня 2012 року, однак право оренди земельної ділянки у позивача виникло лише з наступного дня після державної реєстрації договору, тобто з 05 грудня 2012 року він набрав чинності.

Учасники цивільного процесу у даній справі не надали суду доказів того, що укладений 16 липня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Агрофірма Кудинка договір оренди земельної ділянки є припиненим з визначених договором підстав, або з інших підстав, які визначені в ст. 31 Закону України Про оренду землі .

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що цей договір є чинним на час розгляду справи судом.

Суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову виходячи з наступного.

У абз. 4 ч. 2 ст. 24 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) вказано, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до п. в ч. 3 ст. 152 ЗК України (в редакції на час укладення договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

10 листопада 2017 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Ресіліент Стара Синява (орендар) укладено договір оренди землі №б/н згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6823083300:05:006:0037, цільовим призначенням - для ведення тсв (так зазначено у договорі), місцезнаходження якої Кудинська с/р (земельна ділянка або об`єкт оренди) (п. 1), загальною площею 1,8477 га (п. 2). Договір укладено на 15 років (п. 6). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди орендаря виникає з моменту реєстрації цього права відповідно до положень законодавства України (п. 41).

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6806419062018, сформованого 25 квітня 2018 року і наданого Відділом у Летичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на запит СТОВ Агрофірма Кудинка вбачається, що земельна ділянка площею 1,8477 га, з кадастровим номером 6823083300:05:006:0037, розташована на території Кудинської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, її державна реєстрація проведена 15 жовтня 2015 року Відділом Держгеокадастру у Летичівському районі Хмельницької області, вона належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 вересня 2007 року ЯА 719503. Земельна ділянка перебуває в оренді у ТОВ Ресілієнт Стара Синява , строк дії речового права 15 років, речове право зареєстровано 13 листопада 2017 року КП Бюро нерухомості Поділля .

Тобто, на час укладення 10 листопада 2017 року договору оренди землі №б/н між ОСОБА_1 та ТОВ Ресіліент Стара Синява і його державної реєстрації 13 листопада 2017 року був чинним інший договір оренди цієї ж земельної ділянки, який підписаний 16 липня 2012 року між ОСОБА_1 і СТОВ Агрофірма Кудинка та зареєстрований 04 грудня 2012 року у Відділі Держкомзему у Летичівському районі.

При вирішенні справи необхідно враховувати як права власника земельної ділянки щодо розпорядження своєю власністю, так і права орендаря, який має право на стабільні та визначені правовідносини протягом певного, визначеного законом чи домовленістю сторін права користування чужою власністю.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non ІНФОРМАЦІЯ_1 (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них .

Укладення 10 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ресіліент Стара Синява оспорюваного договору оренди землі №б/н і його державної реєстрації 13 листопада 2017 року призвело до виникнення права користування земельною ділянкою у ТОВ Ресіліент Стара Синява , тобто у іншої юридичної особи, яка є відмінною від орендаря за договором від 16 липня 2012 року, що був укладений між ОСОБА_1 і СТОВ Агрофірма Кудинка та зареєстрований 04 грудня 2012 року у Відділі Держкомзему у Летичівському районі.

Суд вважає доводи СТОВ Агрофірма Кудинка про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі №б/н від 10 листопада 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Ресіліент Стара Синява , обґрунтованими, адже оспорюваний договір оренди землі укладено до закінчення дії попереднього договору оренди земельної ділянки від 16 липня 2012 року.

Строк дії договору оренди від 16 липня 2012 року не закінчився, правові підстави для припинення цього договору відповідачами ОСОБА_1 , ТОВ Ресіліент Стара Синява , КП Бюро нерухомості Поділля не зазначені та не доведені, судом не встановлено при розгляді справи, що сторони договору від 16 липня 2012 року ( ОСОБА_1 і СТОВ Агрофірма Кудинка ) дійшли згоди про його розірвання, тому орендодавець ОСОБА_1 не мала законних підстав укласти договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншою особою - орендарем (ТОВ Ресіліент Стара Синява ) під час дії чинного договору оренди.

Такими діями ОСОБА_1 порушила права СТОВ Агрофірма Кудинка , як орендаря земельної ділянки, на володіння та користування земельною ділянкою відповідно до чинного договору оренди земельної ділянки.

Законодавство України - ЦК України, ЗК України, Закон України Про оренду землі , Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , не передбачає подвійної реєстрації права на оренду земельних ділянок, адже така реєстрація суперечила б змісту відносин оренди землі та могла б призвести до наявності багатьох повноправних і законних користувачів однієї і тієї ж земельної ділянки.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Новий договір з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору оренди земельної ділянки.

За вказаних обставин наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Такий висновок суду у даній справі узгоджується з висновками щодо застосування норм права, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року (справа № 587/2326/16-ц)

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У п. 1 ч. 1 ст. 2 цього Закону вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно визначення, яке наведене у п. 2 ч. 1 ст. 2 цього Закону (в редакції на час укладення договору оренди землі від 10 листопада 2017 року) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

У абз. 3 п. 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України № 1878-VI від 11 лютого 2010 року встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 675/33/19.

Визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Оскаржуваній реєстраційній дії передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема право оренди конкретної земельної ділянки.

З огляду на викладене позов у частині вимог про скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Такі висновки щодо застосування норм процесуального права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 та 28 листопада 2018 року (справи № 530/212/17 та № 823/1508/16), від 05 грудня 2018 року (справа № 815/2072/17), від 20 березня 2019 року (справа № 587/2110/16-ц).

У ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 вказаного Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону (в редакції на час укладення договору оренди землі від 10 листопада 2017 року) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

В ст. 18 Закону (в редакції на час укладення договору оренди землі від 10 листопада 2017 року) визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що договір оренди земельної ділянки, який був укладений 16 липня 2012 року між ОСОБА_1 і СТОВ Агрофірма Кудинка , зареєстрований 04 грудня 2012 року у Відділі Держкомзему у Летичівському районі відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент проведення такої реєстрації, про що вчинено відповідний запис.

Зазначений договір не розірваний, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів перевірки КП Бюро нерухомості Поділля , як державним реєстратором, при вчиненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі від 13 листопада 2017 року, відсутності державної реєстрації договору оренди на зазначену земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

Водночас, перед проведенням державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за договором оренди землі №б/н від 10 листопада 2017 року, державний реєстратор повинен був встановити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, а саме правом позивача на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди користуватися вказаною земельною ділянкою.

Не встановивши вказані відомості шляхом направлення запиту до органів Держземагенства про отримання необхідної інформації про можливі зареєстровані договори за означеною земельною ділянкою, не з`ясувавши необхідних обставин при проведенні державної реєстрації, КП Бюро нерухомості Поділля , як державний реєстратор, прийняло 13 листопада 2017 року рішення про проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за договором оренди землі №б/н від 10 листопада 2017 року всупереч Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і цим порушило права СТОВ Агрофірма Кудинка за укладеним 16 липня 2012 року і чинним договором оренди земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевикладене необхідно зазначити, що внаслідок укладення 10 листопада 2017 року оспорюваного договору ТОВ Ресіліент Стара Синява отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для СТОВ Агрофірма Кудинка у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки за договором оренди, який був укладений раніше та є чинним.

Провівши державну реєстрацію державний реєстратор порушив вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , адже не перевірив при вчиненні державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі відсутності державної реєстрації договору оренди на зазначену земельну ділянку в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.

За вказаних підстав суд погоджується з доводами СТОВ Агрофірма Кудинка про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним та скасування його державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України Про судовий збір .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У ч. 1 ст. 4 цього Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на час подання позовної заяви до суду) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлена ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні.

В ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

10 липня 2018 року до суду надійшла позовна заява СТОВ Агрофірма Кудинка і за подання зазначеної позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Дана позовна заява була прийнята судом до провадження, водночас під час ухвалення рішення у справі суд встановив, що при поданні позовної заяви позивач не в повній мірі сплатив судовий збір.

Зокрема, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру: визнання недійсним договору та скасування його державної реєстрації, однак судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне вирішити в рішенні суду питання про несплачений судовий збір.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17 жовтня 2014 року солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Суд вважає, що сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 1762,00 грн. (за одну позовну вимогу немайнового характеру) необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача в рівній частині - по 587,33 грн. з кожного.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги СТОВ Агрофірма Кудинка задовольняються в повному обсязі, тому несплачений позивачем судовий збір (за одну позовну вимогу немайнового характеру) також необхідно стягнути з відповідачів в рівній частині - по 587,33 грн. з кожного, однак на користь держави шляхом зараховування до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України №540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким розділ XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України доповнено п. 3 такого змісту:

3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину .

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 43, 49, 76-83, 89, 128, 130, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 351-352, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №б/н від 10 листопада 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Стара Синява .

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі №б/н від 10 листопада 2017 року, який укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ресіліент Стара Синява , яка проведена 13 листопада 2017 року Комунальним підприємством Бюро нерухомості Поділля .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки в жительки с. Кудинка Летичівського району Хмельницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Стара Синява (вул. Заводська, 4/А смт. Стара Синява Старосинявського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 39961968), Комунального підприємства Бюро нерухомості Поділля (вул. Воздвиженська, буд. 22 с. Маків Дунаєвецького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40972035), на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кудинка (с. Кудинка Летичівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32497901) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. - по 587,33 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки в жительки с. Кудинка Летичівського району Хмельницької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю Ресіліент Стара Синява (вул. Заводська, 4/А смт. Стара Синява Старосинявського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 39961968), Комунального підприємства Бюро нерухомості Поділля (вул. Воздвиженська, буд. 22 с. Маків Дунаєвецького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40972035), на користь держави шляхом зараховування до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач : УК у Летичівському районі/Лет. р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37592837; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA388999980313121206000022317; код класифікації доходів бюджету: 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація, 050)) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. - по 587,33 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.В.Лазаренко