Рішення

від 24.06.2020 по справі 684/764/19

СТАРОСИНЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 684/764/19

Провадження № 2/684/16/2020

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня 2020 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.

за участі секретаря с/з Гонти Н.І.,

прокурора Войнаровської Н.П.,

представника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області Гноянка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Синява цивільну справу за позовом керівника Старокостянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Прокурор Старокостянтинівської місцевої прокуратури Хмельницької області звернувся в суд з позовом в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 січня 2018 року №22-149-СГ та витребування земельної ділянки на користь держави загальною площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів с. Нова Синявка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, а також просив стягнути з відповідачів судовий збір, що сплачений при подачі позову.

В обґрунтування вимог посилається на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 січня 2018 року № 22-149-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035) та надано її у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунків с. Нова Синявка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області. На підставі зазначеного наказу державним реєстратором 28 лютого 2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2018 р. відчужив її на користь ОСОБА_3 , яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2018 р. відчужила її на користь ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2019 р. відчужив її на користь ОСОБА_2 . Вказує, що наказ від 05 січня 2018 року № 22-149-СГ підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню у державну власність, оскільки ОСОБА_1 не мав законного права на отримання спірної земельної ділянки, оскільки він вже раніше використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі для даного виду використання, а саме отримав у власність земельну ділянку такого ж виду в межах норм безоплатної приватизації, а саме: площею 2 га ( кадастровий номер 6822484100:02:003:0450), що розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської сільської ради) Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, право власності на яку зареєстровано 24 жовтня 2017 року, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 13 жовтня 2017 року №22-20457-СГ. Оскільки земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035) для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів с.Нова Синявка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну передачу одного виду використання, він не мав права на її відчуження, внаслідок чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали її в особи, яка не мала права на отримання та відчуження, тому підлягає витребуванню від добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь держави.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій про передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035) та витребувати у добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь держави дану земельну ділянку.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області Гноянко М.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову в частині визнання недійсним наказу від 05 січня 2018 року № 22-149-СГ, вказав, що підтримує раніше поданий відзив, де зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позову та просить усі судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_1 . Також у поданому відзиві представник зазначає, що ч.6 ст.118 ЗК України встановлює вичерпний перелік документів, які подають разом із заявою заінтересованої особи, а ч. 7 цієї ж статті встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні такої заяви. Вказує, що ОСОБА_1 звертався із заявами, у яких зазначив, що він не скористався правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок, а тому, видаючи оскаржуваний наказ, Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області діяло відповідно до законодавства. Крім того, вказує, що рішення органів виконавчої влади (Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області) є актами індивідуальної дії та вичерпують себе в момент прийняття.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подавав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, однак відповідно поданого раніше у справі відзиву позовні вимоги не визнає мотивуючи тим, що не погоджується із доводами позивача про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 січня 2018 року №22-149-СГ та витребування у нього земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035), для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів с. Нова Синявка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області. Також в відзиві зазначає, що у задоволенні вимоги про витребування у нього на користь держави земельної ділянки теж слід відмовити, оскільки він є добросовісним набувачем, так як право власності на оспорювану земельну ділянку він набув на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 травня 2019 року, купивши її у ОСОБА_4 і йому не відомо було про те, що вказана земельна ділянка належала ОСОБА_1 на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Також, зазначає, що підставою для посвідчення йому договору купівлі -продажу від 13 травня 2019 року, зареєстрованого 13 травня 2019 року за №411, стала належність продавцю ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки згідно договору купівлі - продажу від 05 травня 2018 року, зареєстрованого 05 травня 2018 року за №3399, так як він її придбав у ОСОБА_3 , яка належала її як продавцю згідно договору купівлі - продажу від 04 квітня 2018 року, зареєстрованого 04 квітня 2018 року за №332, яка придбала її у ОСОБА_1 . Отже, всі договіри купівлі-продажку земельної ділянки укладено у спосіб та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому право власності за ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, він у відповідності до ст.ст. 328, 321, 319 ЦК України рахує себе добросовісним набувачем оспорюваної земельної ділянки, а також враховуючи наявність в діях власника - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області волі на передачу даної земельної ділянки з державної власності у приватну власність, правові підстави для задоволення позовних вимог про її витребування у добросовісних набувачів, відсутні.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно поданої заяви ОСОБА_1 11 травня 2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів с.Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області. Також, у поданій заяві ОСОБА_1 вказав, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства він не скористався.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16 червня 2017 р. №22-12867-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності з місцем розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів с.Нова Синявка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 січня 2018 року №22-149-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6824484000:02:013:0035 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів с. Нова Синявка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Водночас, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно йому у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме: орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 14 червня 2017 року надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності з місцем розташування об`єкта землеустрою, а саме: орієнтовний розмір ділянки 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (наказ № 22-11781-СГ від 14 червня 2017 року).

В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" передано у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0450 ( наказ № 22-20457-СГ від 13 жовтня 2017 року ).

Як вбачається із інформаційної довідки № 155319976 від 06 лютого 2019 року, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-149- СГ від 05 січня 2018 року було зареєстровано 28 лютого 2018 року право власності за земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 6824484000:02:013:0035 та на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-20457- СГ від 13 жовтня 2017 року було зареєстровано 24 жовтня 2017 року право власності за земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0450.

Як встановлено із інформаційної довідки № 166930015 від 17 травня 2019 року, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 дійсно будучи власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2018 р. серія та номер 332, відчужив її на користь ОСОБА_3 , який посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О.С., про що внесено відомості до реєстру 05 квітня 2018 року, індексний номер рішення 40494865. В подальшому ОСОБА_3 будучи власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2018 р. серія та номер 3399, відчужила її на користь ОСОБА_4 , який посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А., про що внесено відомості до реєстру 05 травня 2018 року, індексний номер рішення 40958607. Потім ОСОБА_4 , будучи власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2019 р. серія та номер 411, відчужив її на користь ОСОБА_2 , який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Остапенко Ю.В., про що внесено відомості дореєстру 13 травня 2019 року, індексний номер рішення 46835255.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Частиною 6 ст. 118 ЗК України, передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

П. (г) ч.3 ст.152 ЗК України визначено спосіб захисту прав на земельні ділянки у спосіб визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судом достовірно встановлено, що на час видачі 05 січня 2018 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-149-СГ про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність з кадастровим номером 6824484000:02:013:0035 площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів с.Нова Синявка Старосинвської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, та надання даної ділянки ОСОБА_1 у власність, останній уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ № 22-20457- СГ від 13 жовтня 2017 року).

В силу вимог ст.ст. 116, 121 ЗК України у приватну власність громадян України не можуть безоплатно передаватися із земель державної власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у більшому розмірі, ніж 2,0 гектара. Отже, закон прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, якщо площа ділянки більше вказаного розміру.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 реалізував право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства більше одного разу за цим видом використання, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 січня 2018 р. №22-149-СГ про затвердження проекту землеустрою та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035), що розташована за межами населених пунктів с.Нова Синявка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, прийнятий із порушенням вимог ст.ст.116,121 ЗК України, у зв`язку з чим такий наказ слід визнати недійсним.

Вирішуючи позовну вимогу щодо витребування у ОСОБА_2 на користь держави земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035), суд приходить до висновку про її обґрунтованість із наступних підстав.

Згідно з ст.ст. 13-14 Конституції України, земля, її надра атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони з об`єктами права власності Українського народу. Від Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним багатством, що перебуває під охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою включно відповідно до закону.

Так, за змістом ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Частиною 1 статті 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

При цьому ст. 346 ЦПК України не передбачено підстав припинення права власності дійсного власника у зв`язку із передачею земельної ділянки, реєстрацію права власності на неї за іншими особами, у тому числі після її продажу, що відбулося без участі та поза волею дійсного власника.

У таких випадках чинність таких правочинів, державної реєстрації прав на його майно за іншими особами чи наявність у них правовстановлюючих документів не є перешкодою для витребування власником свого майна від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України, що є належним способом захисту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035) із земель державної власності незаконно та не мав права відчужувати її.

Проте, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2018 р. відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_3 , яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2018 р. відчужила її на користь ОСОБА_4 , який на підставі договору купівлі-продажу від 13 травня 2019 р. відчужив вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 якому вказана земельна ділянка на даний час належить на праві власності.

Таким чином, суд вважає, що оскільки вказана земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 січня 2018 р. №22-149-СГ, який прийнятий із порушенням вимог ст.ст.116,121 ЗК України та підлягає визнанню судом недійсним, волі на таке вибуття не було, тому може бути витребувана у ОСОБА_2 , як у добросовісного набувача.

При цьому, суд згідно з положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судом обставини, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Щодо підставності представництва інтересів держави прокурором в даному випадку, суд вважає його належним та обґрунтованим і виходить із такого.

Аналіз положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земельних ділянок у державну власність, що незаперечно становить суспільний інтерес. Окрім того, суспільний інтерес полягає у поверненні земельної ділянки у розпорядження держави, що є умовою реалізації функцій держави із забезпеченням громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати своє право на приватизацію землі.

Прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що Держгеокадастр як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, незаконно відчужило земельну ділянку державної власності. При цьому Держгеокадастр не вжило заходів до виявлення та усунення вказаного порушення закону, а відповідно до приписів Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) не вправі здійснювати заходи державного контролю (нагляду), які у подальшому можуть бути підставою для звернення до суду з позовом, і самостійно скасувати наказ, на підставі якого особа набула право власності на земельну ділянку, при цьому Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області є відповідачем у справі.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а судові витрати підлягають пропорційному розподілу відповідно до частини задоволених позовних вимог в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 128, 141, 264-265, 346 ЦПК України, ст.ст. 90, 116, 121, 152 ЗК України, ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 05 січня 2018 р. №22-149-СГ про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6824484000:02:013:0035) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області судовий збір на користь прокуратури Хмельницької області в сумі по 960 грн. 50 коп. з кожного, а також з ОСОБА_2 судовий збір на користь прокуратури Хмельницької області в сумі 1921 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду через Старосинявський районний суд. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: Старокостянтинівська місцева прокуратура Хмельницької області, код ЄДРПОУ 02911102, вул. К.Острозького,41, м.Старокостянтинів, Хмельницької області.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, код ЄДРПОУ 39767479, вул. Інститутська 4/1, м. Хмельницький.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 26 червня 2020 року.

Головуюча суддя Галиш І.Б.