Ухвала

від 25.06.2020 по справі 464/2713/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/2713/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/568/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі :

Головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участюпрокурора ОСОБА_6 ,

представника гр. ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу з доповненнями до неї, прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчогосудді Сихівськогорайонного судум.Львова від05червня 2020року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління ФР ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_9 про арешт майна готівкових коштів у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, що належать ОСОБА_7 та вилучені 03 червня 2020 року в ході проведення обшуку в житловому приміщенні, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32020140000000030 від 13 травня 2020 року за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

В мотивах ухвали зазначено про необгрунтованість клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки доведено, що застосування такого не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства проаналізованого та застосованого слідчим суддею при вирішенні заявленого питання та відсутність підстав для накладення арешту на грошові кошти, вилучені в ході проведення обшуку 03 червня 2020 року у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32020140000000030 від 13 травня 2020 року.

При цьому слідчим суддею зазначено, що в суді не доведено достовірних фактичних даних про те, що грошові кошти у визначеному органом досудового розслідування розмірі відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень,. Достовірних даних про причетність ФОП ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення в суді не надано, розмір завданої реальної шкоди кримінальним правопорушенням не визначений, висновки щодо шкоди грунтуються на матеріалах ОУ ГУ ДФС у Львівській області, відомості про причетність до завдання визначеної шкоди ФОП ОСОБА_7 відсутні, кримінальне провадження порушено відносно службових осіб ТОВ «МП «Воля». В суді доводи клопотання в цій частині не спростовані. Разом з тим, вилучені під час обшуку грошові кошти у сумі 50000 доларів США не містять на собі слідів злочину, з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що вони є предметом злочинної діяльності.

Також слідчим суддею констатовано, що в суді не наведено достатніх даних в підтвердження, що вказані грошові кошти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а подані органом досудового розслідування ряд декларацій на підтвердження цього слідчим суддею оцінено критично, адже такі не містять відомостей про це.

На дануухвалу слідчогосудді прокурор прокуратури Львівської області ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що така підлягає до скасування з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що з метою зниження об`єкта оподаткування з податку на прибуток, операції з реалізації частини збудованої нерухомості службовими особами ТОВ «МП «Воля» здійснюються через фізичну особу ОСОБА_7 , який являється фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності знесення, перебуває на обліку в ГУ ДФС у Львівській області та є платником єдиного податку третьої групи. Вказує, що в ході досудового розслідування встановлено факти реалізації ОСОБА_7 нерухомого майна, однак такі не відображено в поданих деклараціях платника єдиного податку. Крім того, зазначає, що вказані вилучені кошти будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а постановою слідчого від 03 червня 2020 року їх визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Також зазначає, що вказані грошові кошти можуть бути набутими в результаті вчинення кримінальних правопорушень, з метою позбавлення осіб причетних до вчинення протиправних діянь, можливості розпоряджатися ними, можливості вчинити дії, які призведуть до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також з метою відшкодування заподіяних державі збитків, встановлення усіх учасників злочинної діяльності, накладення арешту на вказані грошові кошти необхідне для відшкодування в подальшому заподіяних державі збитків та забезпечення можливості притягнення винних осіб до відповідальності.

Просить скасувати дану ухвалу слідчого судді, апеляційну скаргу прокурора задоволити, та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно готівкові кошти в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, вилучених 03 червня 2020 року в ході проведення обшуку в житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_8 , що діє в інтересах ОСОБА_7 ,, вважає доводи апеляційної скарги безпідставними. Зазначає, що прокурором не наведено жодного обгрунтування про те, що таке тимчасово вилучене майно відповідає хоча б одному критерію, визначеному ч. 2 ст. 167 КПК України. У зв`язку з чим, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, а ухвалу слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги, представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , який просив відхилити апеляційну скаргу прокурора, розглянувши матеріали справи та кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальнй конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.

Приймаючи ж рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, що належить ОСОБА_7 , слідчий суддя вірно встановив, що на стадії досудового розслідування перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 32020140000000030 від 13.05.2020 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Згідно з фабули витягу з ЄРДР службові особи ТОВ „МП „Воля протягом 2018-2019 років, при реалізації об`єктів нерухомості, використовуючи довірену особу - ФОП ОСОБА_7 (ДРФО НОМЕР_1 ), ухилилися від сплати податку на прибуток підприємства на загальну суму 3 240 075грн., що призвело до ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Відповідно ж до ст. 212 КК України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тягне за собою накладення покарання у межах санкції вказаної статті.

Відтак, суб`єктами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, у нашому випадку, попередньо вказано службових осіб ТОВ «МП «Воля».

При цьому, на думку колегії суддів, слідчим суддя вірно враховано і те, що ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 28.05.2020 № 464/2713/20 (провадження № 1-кс/464/803/20) надано дозвіл на проведення обшуку у нерухомому майні, яке належать ОСОБА_7 з метою відшукання документів, що підтверджують господарську діяльність останнього із іншими суб`єктами господарювання. В наданні дозволу на проведення обшуку з метою вилучення необлікованих грошових коштів відмовлено, адже слідчий суддя не встановив відношення до даного кримінального провадження.

Попри те, в ході проведення обшуку, у відповідності до ухвали слідчого судді від 28.05.2020, вилучено грошові кошти у сумі 50000,00 дол. США відповідно до протоколу обшуку від 03.06.2020 та такі постановою слідчого від 03.06.2020 визнано речовими доказами.

А тому, колегія суддів вважає, що слідчий суддя аналізуючи норми ст. ст. 167, 235 КПК України вірно розцінив вилучені кошти, як тимчасово вилучене майно, адже в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку не вказано надання такого дозволу на виявлення грошових коштів, однак можуть бути вилучені під час обшуку в відповідності до ч. 2 ст. 168 КПК України, та прийшов до вірного переконання про те, що грошові кошти, які вилучені у ФОП ОСОБА_7 не можуть бути використані як докази в даному кримінальному провадженні у відповідності до ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

А отже, враховуючи вищенаведене, на думку колегії суддів, слідчий суддя прийшов до обгрунтованого висновку про те, що в суді не наведено достовірних фактичних даних про те, що грошові кошти у визначеному органом досудового розслідування розмірі відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень. Достовірних даних про причетність ФОП ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення в суді не надано, розмір завданої реальної шкоди кримінальним правопорушенням не визначений, висновки щодо шкоди ґрунтуються на матеріалах ОУ ГУ ДФС у Львівській області, відомості про причетність до завдання визначеної шкоди ФОП ОСОБА_7 відсутні, кримінальне провадження порушено відносно службових осіб ТОВ «МП «Воля». В суді доводи клопотання в цій частині не спростовані.

При цьому, вилучені під час обшуку грошові кошти у сумі 50000,00 дол. США не містять на собі слідів злочину, та з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що вони є предметом злочинної діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до вірного переконання, що грошові кошти у визначеному розмірі не відповідають ознакам ст. 98 КПК України, не містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, яке розслідується, в тому числі є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, слідчим суддею вірно зазначено, що в суді не наведено достатніх даних в підтвердження, що вказані грошові кошти отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а подані органом досудового розслідування ряд декларацій на підтвердження цього слідчий суддя оцінює критично, адже такі не містять відомостей про це.

Крім того, зазначена в клопотанні про накладення арешту на майно - для отримання можливості дослідження та встановлення обставин прикриття незаконної діяльності, відшкодування у подальшому заподіяних державі збитків та забезпечення можливості притягнення винних осіб до відповідальності - не передбачені КПК України та не відповідають визначенню ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідно до якого арешт майна допускається виключно з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально - правового характеру, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Поряд з цим, слідчий суддя, вирішуючи клопотання, вірно врахував загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до Розділу II КПК України, якими передбачено обгрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.

Проте зі змісту матеріалів кримінального провадження не убачається даних, які б свідчили, що на час розгляду клопотання визначено розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням, та що вказані заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті стосовно ФОП ОСОБА_7 , є співмірними та відповідають завданням даного кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування.

І як слідує з практики Європейського суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у праві «Інтерсплав проти України»),

За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя прийшов до обгрунтованого висновку про необгрунтованість клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки доведено, що застосування такого не відповідача вимог чинного кримінального процесуального законодавства проаналізованого та застосованого слідчим суддею при вирішення заявленого питання.

Узв`язку ізвищевикладеним,колегія суддіввважає,що слідчийсуддя прийшовдо обгрунтованоговисновку,про відсутністьпідстав длянакладення арештуна грошовікошти,вилучені вході проведенняобшуку 03червня 2020року умежах кримінальногопровадження,внесене доЄРДР за№ 32020140000000030від 13травня 2020року.

За такихобставин колегіясуддів вважає,що данаухвала слідчогосудді Сихівськогорайонного судум.Львова від05червня 2020рокує законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування немає, а тому відмовляє прокурору прокуратури Львівської області ОСОБА_6 у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Львівської області ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 05 червня 2020 року, якою відмовлено у накладенні арешту на вилучене, в межах кримінального провадження № 32020140000000030 від 13 травня 2020 року, під час обшуку майно ОСОБА_7 , - без змін.

Ухвала єостаточною таоскарженню вкасаційному порядкуне підлягає

Головуючий:

Судді: