Ухвала

від 25.06.2020 по справі 348/2380/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/2380/18

Провадження № 11-кп/4808/179/20

Категорія ст. 162 ч.1КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

представника потерпілого ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018090200000401 за апеляційною скаргою з доповненням захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Надвірнянського районного суду Івано Франківської області від 20 січня 2020 року, відносно ОСОБА_8 за ст. 162 ч.1 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , не одруженої, на утриманні п`ятеро неповнолітніх дітей, з повною загальною середньою освітою, працюючої по тимчасових заробітках, раніше не судимої,-

в с т а н о в и л а :

В поданій апеляційній скарзі з доповненням захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , вважає вирок Надвірнянського районного суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону. Зазначає, що дії його підзахисної ОСОБА_8 не є злочинними та не підпадають під кваліфікаційні ознаки ст. 162 ч.1 КК України. Так, ОСОБА_8 не заперечує той факт, що на даний час проживає в житловому будинку, який розташований в с. Максимець, присілок Максимець Бистриця, Надвірнянського району Івано Франківської області, разом із своїми п`ятьма дітьми. Всиляючись у даний будинок, обвинувачена була впевнена в тому, що житловий будинок та земельна ділянка належать її покійному батькові. Будь -яких доказів про те, що ОСОБА_8 володіла інформацією, що житловий будинок в який вона поселилася разом із своїми дітьми належить ОСОБА_10 в матеріалах кримінального провадження не має.

Крім цього вказує, що не погоджується з цивільним позовом потерпілого, оскільки експертний висновок № 02/01-2019 від 25.01.2019 року про вартість матеріальної шкоди завданої власнику будинку внаслідок ремонтних робіт проведених без дозволу власника ґрунтується тільки на припущеннях та поясненнях самого потерпілого.

Просить вирок Надвірнянського районного суду від 20.01.2020 року скасувати та постановити новий, яким ОСОБА_8 визнати невинуватою у пред`явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України та по суду виправдати за відсутністю в її діянні складу злочину. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 відмовити.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано Франківської області від 20.01.2020 року, ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 про стягнення матеріальної, моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_10 3000,00 грн. моральної шкоди та 16262,00 грн. матеріальної шкоди

Цивільний позов в частині виселення ОСОБА_8 з будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_10 , без надання іншого житлового приміщення залишено без розгляду.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, обвинувачена ОСОБА_8 вчинила умисні дії, які виразились в незаконному проникненні до житла, при наступних обставинах.

Обвинувачена ОСОБА_8 в ніч з 13 на 14 квітня 2018 року спільно з п`ятьма своїми неповнолітніми дітьми, переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення конституційного права громадянина на недоторканність житла та бажаючи вчинити такі дії, всупереч чинному законодавству, незаконно без добровільної на те згоди власника будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 , шляхом злому вхідних дверей будинку, таємно від власника, не маючи законних правових підстав для відвідування житла, незаконно проникла до вище зазначеного житлового будинку, зайняла його, та використовує для потреб життєдіяльності своєї сім`ї.

По даний час перебуваючи у зазначеному будинку проти волі власника ОСОБА_10 , ігноруючи його неодноразові прохання та законні вимоги покинути приміщення, ОСОБА_8 порушила встановлене Конституцією України право ОСОБА_10 на недоторканість житла.

В порядку ст. 345 КПК України головуючим суддею було з`ясовано чи вручена обвинуваченій ОСОБА_8 пам`ятка про її права і обов`язки, чи зрозуміло їй їх зміст, та чи є необхідність у їх роз`ясненні.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_9 , підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити та постановити новий вирок яким ОСОБА_8 визнати невинуватою у пред`явленому обвинувачені за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України та по суду виправдати за відсутністю в її діянні складу злочину.

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін;

- потерпілий ОСОБА_10 та його представник ОСОБА_11 з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 заперечили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об`єктивну оцінку.

Доводи наведенні в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_12 з приводу того, що вирок суду першої інстанції базується на неналежних та недопустимих доказах, а дії його підзахисної ОСОБА_8 не є злочинними та не підпадають під кваліфікаційні ознаки ст. 162 ч.1 КК України, на думку колегії суддів є безпідставними.

У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно вимог ст.84 ч.1 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , копію договору купівлі продажу земельних ділянок від 22.09.2007 р., згідно якого ОСОБА_10 придбав у власність у ОСОБА_22 земельну ділянку площею 0,2206 га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою в с. Максимець, присілок Максимець Бистриця, Зеленської сільської ради, та земельну ділянку площею 0,3412 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою в с. Максимець, присілок Максимець Бистриця, Зеленської сільської ради (Т.1 а.с. 19).

Також, копію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД 838520 від 03.12.2007 року. (а.с. 21), копію технічного паспорту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 22,4 кв.м., власником якого є ОСОБА_10 (Т.1 а.с.22-26), копію рішення Зеленської сільської ради від 20.09.2007 року №62-9/2007, яким надано дозвіл ОСОБА_10 на будівництво житлового будинку на власній земельній ділянці, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , копію рішення виконавчого комітету Зеленської сільської ради від 23.05.2008 року № 45, яким за заявою ОСОБА_10 відкрито адресний номер на житловий будинок в с. Максимець, присілок Максимець Бистриця, Зеленської сільської ради, на ім`я ОСОБА_10 .

Захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі зазначає, що його підзахисна не заперечує той факт, що на даний час проживає в житловому будинку, який розташований в с. Максимець, присілок Максимець Бистриця, Надвірнянського району Івано Франківської області, разом із своїми п`ятьма дітьми. Однак, всиляючись у даний будинок, обвинувачена була впевнена в тому, що житловий будинок та земельна ділянка належать її покійному батькові.

Колегія суддів проаналізувавши та перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає дані твердження захисника безпідставними, оскільки свідок ОСОБА_13 , який є рідним братом обвинуваченої пояснив, що у 2007 році батько зібрав їх всією родиною, де також була присутня ОСОБА_8 та його брат ОСОБА_23 , та повідомив що продає розвалений будинок у якому він вже не може проживати та земельну ділянку. Після продажу земельної ділянки його батько ОСОБА_22 переїхав жити до брата ОСОБА_24 , а його сестра ОСОБА_8 проживала в с. Бистриця у ОСОБА_25 , який є батьком їхніх п`ятьох спільних дітей.

Тобто, даний факт наведений захисником ОСОБА_9 з приводу того, що обвинуваченій не було відомо про продаж будинку та земельної ділянки є спростованим наведеними доводами в суді першої інстанції.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції бере до уваги пояснення свідків надані в суді першої інстанції, а саме ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_26 ще у 2007 році продав земельну ділянку ОСОБА_10 . Старий будинок на даній земельній ділянці завалили, а ОСОБА_10 побудував новий житловий будинок, земельну ділянку також обробляв ОСОБА_10 .

У відповідності до вимог ст.8 ч.2 та ст.9 ч.5 КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15 липня 2010 року та у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності „поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченою.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні умисних дій, які виразились в незаконному проникненні до житла та про кваліфікацію таких дій обвинуваченої за ст. 162 ч.1 КК України за обставин, викладених у вироку є обґрунтованим.

Окрім цього, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується по місцю проживання, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті Надвірнянської ЦРЛ не перебуває.

Також суд врахував обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченої: наявність на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання виходячи з вимог ст. 50 КК України .

Крім цього, колегія суддів вважає, що посилання захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на те, що суд першої інстанції незаконно задовольнив цивільний позов в частинні стягнення моральної та майнової шкоди, оскільки експертний висновок № 02/01-2019 від 25.01.2019 року про вартість матеріальної шкоди завданої власнику будинку внаслідок ремонтних робіт проведених без дозволу власника ґрунтується тільки на припущеннях та поясненнях самого потерпілого є безпідставними, так як наведені мотиви у вироку суду з приводу цивільних позовів є переконливими та достатньо мотивованими.

Судом вирішено цивільні позови виходячи з вимог ст.127 п.2 КПК України згідно якого шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Окрім цього, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд першої інстанції в повній мірі врахував вимоги ст.ст. 23,1167 ЦК України.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з вироку (Т.2 а.с. 75-80), задовольняючи частково цивільні позови потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався засадами розумності, виваженості та справедливості, врахувавши майновий стан обвинуваченої ОСОБА_8 .

З вищевказаних підстав, у відповідності до вимог ст. 407 ч.1 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_12 - без задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу з доповненням захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити - без задоволення, вирок Надвірнянського районного суду Івано Франківської області від 20 січня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4