Рішення

від 11.06.2020 по справі 440/1239/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1239/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Козак А.К.

представника позивача - Чала О.Д.

представника відповідача - Бурба К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0005410501 від 17.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 336 267 грн 50 коп.;

- № 0005400501 від 17.12.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54 692 грн;

- № 0005390501 від 17.12.2019, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 75 534 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" (надалі також - позивач, ТОВ "ЛІТІЗ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання /а.с. 9 т.2/.

21 травня 2020 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду /а.с. 44 т.2/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005410501 від 17.12.2019, № 0005400501 від 17.12.2019, № 0005390501 від 17.12.2019 прийняті контролюючим органом на підставі необґрунтованих висновків перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Так, вказуючи на протиправність податкового повідомлення-рішення № 0005390501 від 17.12.2019, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 75 534 грн, позивачем зазначено, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про наявність кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з Компанією "WHITEPARK LIMITED", яка є не списаною по закінченню строку позовної давності шляхом включення до валових доходів ("дохід від списання кредиторської заборгованості"). Так, позивачем зазначено, що додатковою угодою № 2 від 30.12.2015 продовжено до 31.12.2020 строк дії Контракту № 01-2009 від 15.10.2019, що укладений між ТОВ "ЛІТІЗ" та Компанією "WHITEPARK LIMITED" (Гібралтар), з огляду на що заборгованість контрагента не може вважатися безнадійною заборгованістю.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0005410501 від 17.12.2019, № 0005400501 від 17.12.2019, став висновок податкового органу про необхідність нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість при вивезенні товарів в режимі реекспорту. В свою чергу, позивачем пояснено, що ТОВ "ЛІТІЗ" дотримано умови тимчасового ввезення на територію України та вивезення за межі митної території України товару за умовами рамкової угоди № 01 від 10.01.2017, укладеної зі Si Castings LTD. Окремо вказано, що операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту підлягають звільненню від оподаткування податком на додану вартість. З огляду на викладене, підстав для нарахування зобов`язання з податку на додану вартість за вказаною операцією та визначення від`ємного значення, у відповідача не виникало.

30 березня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив, за змістом якого ГУ ДПС у Полтавській області проти задоволення позовних вимог заперечувало /а.с. 16-18 т.2/. Обґрунтовуючи безпідставність позовних вимог, відповідач зазначав наступне.

Податкове повідомлення-рішення № 0005390501 від 17.12.2019, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 75 534 грн, винесене через те, що прострочена кредиторська заборгованість, яка виникла 17.03.2010 по зовнішньоекономічному експортному контракту № 01-2009 від 15.10.2009, укладеному з нерезидентом, Компанією "WHITEPARK LIMITED" (Гібралтар) в сумі 35 000 дол. США, мала бути списана шляхом включення до валових доходів за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства станом на 01.01.2017 по закінченню строку позовної давності, встановленого в три роки.

У зв`язку з тим, що ця заборгованість до валового доходу включена не була, це призвело до заниження значення рядка 01 Декларації "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку" у сумі 279 755 грн.

Обґрунтовуючи правомірність податкових повідомлень-рішень № 0005410501 від 17.12.2019, №0005400501 від 17.12.2019, відповідач вказував на порушення позивачем вимог пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Так, на думку відповідача, платник податку, який ввіз на митну територію України товар, у разі якщо він скористався своїм правом на податковий кредит і в подальшому здійснив вивезення товару у митному режимі реекспорту, то у податковому періоді, на який припадає таке вивезення, платник повинен здійснити нарахування податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. При цьому, податкові зобов`язання з податку на додану вартість нараховуються у розмірі сум податку на додану вартість, що були включені платником до складу податкового кредиту та сплачені до бюджету по операції з тимчасового ввезення товару.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем за наслідками рамкової угоди № 01 від 10.01.2017, укладеної з Si Castings LTD, зобов"язань з податку на додану вартість за лютий 2019 року в сумі 269 014 грн, та зменшення від`ємного значення ПДВ за червень 2019 року в результаті допущених порушень в сумі 54692 грн.

22 квітня 2020 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 32-34 т.2/, в якій акцентовано на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість з огляду на те, що ТОВ "ЛІТІЗ" був звільнений від оподаткування під час ввезення на митну території України обладнання та інструментів. Вказано на довільне трактування відповідачем норм Податкового кодексу України.

Правом подати заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

У період з 28.10.2019 по 22.11.2019 відповідно до наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 18.10.2019 № 530 /а.с. 19 т. 2/, згідно з планом-графіком проведення документальних перевірок на 2019 рік, посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі направлень на перевірку від № 3210, № 3211, № 3212 від 23.10.2019 /а.с. 20-22 т.2/ проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, ТОВ "ЛІТІЗ".

За результатами перевірки складено акт від 29.11.2019 № 1516/16-31-05-01-10/ 32142588 /а.с. 24-79 т.1/ (надалі - акт), в якому відображені наступні порушення:

- п. 7 ПсБО 15 "Дохід", п. 8 ПсБО 15 "Дохід", п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 50 356 грн, в. тому числі за 2017 рік в сумі 50 356 грн;

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, абз "б" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 269 014 грн, в тому числі за лютий 2019 року в сумі 269 014 грн;

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, абз "б" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення по податку на додану вартість в сумі 54 692 грн, в тому числі за червень 2019 року в сумі 54 692 грн, в тому числі за червень 2019 року в сумі 54 692 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005410501 від 17.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 336 267 грн 50 коп., з них: за податковим зобов`язанням в сумі 269 014 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 67 253 грн 50 коп.;

- № 0005400501 від 17.12.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54 692 грн;

- № 0005390501 від 17.12.2019, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 75 534 грн, з них: за податковим зобов`язанням - 50 356 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 178 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ТОВ "ЛІТІЗ" оскаржило в адміністративному порядку, звернувшись зі скаргою до Державної податкової служби України /а.с. 141-154 т.1/.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.02.2020 № 6503/6/99-00-08-05-01-06 податкові повідомлення-рішення № 0005410501 від 17.12.2019, № 0005400501 від 17.12.2019, № 0005390501 від 17.12.2019 залишені без змін, а скарга - без задоволення /а.с. 157-162 т.1/.

Позивач не погодився з такими податковими повідомленнями-рішеннями, у зв`язку з чим оскаржив їх до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувались.

По податку на додану вартість

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0005410501 від 17.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 336 267 грн 50 коп., №0005400501 від 17.12.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54 692 грн, відповідач виходив з висновків щодо порушення ТОВ "ЛІТІЗ" наступних вимог податкового законодавства: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, абз "б" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Абзацом "б" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Судом встановлено, що відповідачем нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарської операції щодо тимчасового ввезення на митну територію України обладнання, що поставляється компанією Si Castings LTD. З огляду на викладене, застосуванню підлягають норми Митного кодексу України.

Відповідно до статті 103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 6 статті 104 Митного кодексу України передбачено, що для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення;

2) у випадках, передбачених законодавством, надати митному органу зобов`язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені митним органом;

3) подати митному органу дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством;

4) сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов`язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 106 Митного кодексу України, у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Згідно зі частиною 1 статті 112 Митного кодексу України, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Статтею 85 Митного кодексу України встановлено, що реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 86 Митного кодексу України, митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та: були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення.

Пунктом 206.5 статті 206 Податкового кодексу України передбачено, що операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

По податку на прибуток

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0005390501 від 17.12.2019, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 75 534 грн, контролюючий орган виходив з висновків перевірки про порушення ТОВ "ЛІТІЗ" п. 7 ПсБО 15 "Дохід", п. 8 ПсБО 15 "Дохід", п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 50 356 грн, в. тому числі за 2017 рік в сумі 50 356 грн.

Відповідно до п. 7 та 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з

цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Нараховуючи податкове зобов`язання з податку на прибуток, податковий орган виходив з висновку про те, що позивач протиправно не включив до валових доходів кредиторську заборгованість по експортному контракту № 10-2009 від 15.10.2009, укладеному з нерезидентом, фірмою WHITEPARK LIMITED.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" передбачено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Висновки щодо правозастосування

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням № 0005410501 від 17.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 336 267 грн 50 коп., № 0005400501 від 17.12.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 54 692 грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що підставою для винесення відповідних рішень став висновок відповідача щодо порушення ТОВ "ЛІТІЗ" п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, абз "б" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, на думку контролюючого органу, платник податку, який ввіз на митну територію України товар, у разі якщо він скористався своїм правом на податковий кредит і в подальшому здійснив вивезення товару у митному режимі реекспорту, у податковому періоді, на який припадає, повинен здійснити нарахування податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "ЛІТІЗ" (Україна) та Si Castings LTD (Естонія) укладено Рамкову угоду № 01 від 10.01.2017 /а.с. 164-170 т.1/

На виконання умов рамкової угоди Si Castings LTD ввезено на територію України на адресу ТОВ "ЛІТІЗ" інструмент та інше спеціальне обладнання на безоплатній основі в терміни, що необхідні для виконання прийнятого замовлення.

До даної операції по ввезенню інструменту на митну територію України в митному режимі тимчасового ввезення застосовано умовне часткове звільнення від сплати митних платежів з урахуванням положень п. 206. 7 Податкового кодексу України та ст.106 Митного кодексу України.

В підтвердження належного отримання деталей та інструментів від Si Castings LTD сторонами договірних відносин складено наступні документи в їх підтвердження.

Згідно митної декларації ІМ 31 ДЕ UA806020/2017/206473 від 30.05.2017 /а.с. 178-180 т.1/ на безоплатній основі ввезено: форма для лиття металів під тиском: Holder прес форма для лиття 1 шт., Console прес-форма для лиття - 1 шт., Miadle Section прес-форма для лиття - 1 шт. виготовлені зі сталі, які використовуються в машині для лиття, Інструменти змінні до пресів, для оброблення металів штампуванням, штампи до пресів, що використовуються для обробки металів, шляхом обрубування ( Holder , Console , Miadle Section - обрубочні штампи по 1 шт.) та частини обладнання без електричних елементів сталеві, литі, з подальшою механічною обробкою: ( Console комплект - 3 шт. змінних вставок для прес-форми, Miadle Section - комплект - 3 шт. змінних вставок для прес-форми).

Термін знаходження тимчасово ввезеного обладнання на території України спочатку становив до 30.10.2017. В подальшому ТОВ "ЛІТІЗ" отримано дозвіл на подовження терміну тимчасового ввезення обладнання згідно митної декларації ІМ 31 ДЕ UA806020/2017/206473 від 30.05.2017 про що свідчить декларація ІМ 31 ДМ UA806020/2017/212680 від 26.10.2017 року /а.с. 189-191 т.1/. Даною декларацією продовжено строк ввезеного обладнання на території України до 30.04.2018.

Згідно з дозволу на подовження терміну тимчасового ввезення обладнання згідно митної декларації ІМ 31 ДЕ UA806020/2017/206473 від 30.05.2017 продовжено строк ввезеного обладнання на території України до 30.10.2018, про що свідчить декларація ІМ 31 ДМ UA806020/2018/204968 від 25.04.2018 /а.с. 202-204 т.1/.

Вивезення інструменту, раніше ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення, проводилось шляхом поміщення їх у митний режим реекспорту згідно митної декларації ЕК 11 АА UA806020/2018/209375 від 21.08.2018 /а.с. 213-215 т.1/.

Судом встановлено, що контролюючий орган не ставить під сумнів цільове використання підприємством вказаного обладнання. Також відповідач не спростовував та не ставив під сумнів факти своєчасного продовження платником строків перебування на митній території України тимчасово ввезеного обладнання.

Відповідачем також не спростовується те, що отримане від Si Castings LTD обладнання використовувалося позивачем виключно на підставі Рамкової угоди № 01 від 10.01.2017 року та експлуатувалося згідно до призначеної мети (лиття форми).

Спірним став висновок відповідача щодо нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість при вивезенні товарів в режимі реекспорту.

Особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму передбачено статтею 206 Податковим кодексом України.

Згідно із вимогами пункту 206.5 статті 206 Податкового кодексу України, операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

Як встановлено судом, товар, яким користувався позивач, згідно із умовами рамкової угоди був поміщений у митний режим реекспорту та вивезений з митної території України, на підставі пункту 2 частини першої статті 86 МК України - ввезений товар є іноземний та був поміщений у митний режим тимчасового ввезення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 86 Митного кодексу України, митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та: були поміщені у митний режим тимчасового ввезення та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, а також змін, що допускаються у разі використання таких товарів у митному режимі тимчасового ввезення.

Таким чином, з огляду на узгодженість приписів статті 206 Податкового кодексу України та статті 86 Митного кодексу України, вказана операція по вивезенню обладнання та інструментів з митної території України правильно визначена позивачем такою, яка звільняється від оподаткування.

Такі висновки щодо правозастосування сформував Верховний Суд у своїй постанові від 03 квітня 2020 року у справі №813/2377/16. Тому суд застосовує в даному разі правову позицію Верховного Суду, зазначаючи, що аргументи відповідача цих висновків не спростовують.

Отже, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування ГУ ДПС у Полтавській області за операцією щодо вивезення товарів в режимі реекспорту, відповідно до абз. "б" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, податку на додану вартість за лютий 2019 року в сумі 269 014 грн, та про безпідставність зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 54 692 грн за червень 2019 року.

Таким чином, відповідні податкові повідомлення-рішення № 0005410501 від 17.12.2019, №0005400501 від 17.12.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0005390501 від 17.12.2019, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 75 534 грн, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що податкове зобов`язання з податку на прибуток нараховане контролюючим органом за наслідком взаємовідносин позивача із компанією WHITEPARK LIMITED (Гібралтар).

15 жовтня 2009 року між ТОВ "ЛІТІЗ" та фірмою WHITEPARK LIMITED (Гібралтар) укладено контракт № 01-2009, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов`язався виготовити та поставити на умовах поставки ЕХW конструкторську документацію та дві двомісні форми для лиття біметалічних радіаторів опалення /а.с. 1- 5 т.2/.

На виконання умов контракту фірмою WHITEPARK LIMITED (Гібралтар) здійснено попередню оплату в сумі 35 000 дол. США, однак на час перевірки встановлено, що відповідна зовнішньоекономічна операція по такому контракту не відбулась, конструкторська документація та дві двомісні форми для лиття біметалічних радіаторів опалення не поставлені покупцю.

З огляду на викладене, враховуючи термін договору, відповідачем зроблено висновок про наявну кредиторську заборгованість в сумі 279 755 грн, яка виникла 17.03.2010, та не списана по закінченню строку позовної давності.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зауважує, що останнім безпідставно не взяті до уваги наявні додаткова угода № 1 від 30.12.2010 /а.с. 6 т.2/ та додаткова угода № 2 від 30.12.2015 /а.с. 7 т.2/.

Зокрема, додатковою угодою № 2 від 30.12.2015 продовжено до 31.12.2020 року строк дії Контракту № 01- 2009 від 15.10.2009 року, що укладений ТОВ "Літіз" з WНІТЕРАRК LIМITED (Гібралтар).

Відтак, твердження контролюючого органу про необхідність віднесення суми 279755 грн до валового доходу за підсумками господарської діяльності станом на 01.01.2017 не заслуговує на увагу, оскільки дана сума не підлягає включенню в доходи підприємства з урахуванням наявності додаткової угоди, якою відтерміновано строк дії Контракту № 01- 2009 від 15.10.2009.

При цьому суд звертає увагу, що додаткові угоди, якими було продовжено строк розрахунків за вказаним контрактом, надавалися платником відповідачу як на стадії перевірки, так і на стадії адміністративного оскарження. Однак з незрозумілих суду причин, податковим органом ці документи жодним чином не були враховані. Пояснення з даного приводу відповідач не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність та необхідність скасування відповідного податкового повідомлення-рішення № 0005390501 від 17.12.2019, яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 75 534 грн.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у загальній сумі 6 997 грн 44 коп. і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області, складає 6 997 грн 44 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" (вул.Зіньківська 52 м.Полтава ЄДРПОУ 32142588) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0005410501 від 17 грудня 2019 року, № 0005400501 від 17 грудня 2019 року, № 0005390501 від 17 грудня 2019 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТІЗ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 6 997,44 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне рішення складено 22 червня 2020 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков