Рішення

від 24.06.2020 по справі 440/1741/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/1741/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

за участі:

секретаря судового засідання - Безеги А.А.,

представника позивача - Маслюка В.В.,

представника відповідача - Шимки М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник-1" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2020 року ТОВ "Дорожник-1" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2019 року № 0004850504 та № 0004860504.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ "Інтерєвробуд", оскільки вищевказані операції носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, належним чином підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

30 квітня 2020 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки контролюючим органом виявлено ознаки фіктивності господарських правовідносин позивача з його контрагентом ("ланцюг постачання") /т. ІІ а.с. 2-6/.

У відповіді на відзив позивач наполягав на хибності висновків акта перевірки та безпідставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень /т. ІІ а.с. 62-64/.

У запереченнях на відповідь на відзив контролюючий орган вказував на недоведеність реальності спірних господарських операцій /т. ІІ а.с. 68-69/.

Ухвалою від 17 червня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Дорожник-1" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 38492231), яка здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері будівництва доріг і автострад; будівництва житлових і нежитлових будівель; роздрібної торгівлі пальним. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість /т. І а.с. 31-32/.

З 28 жовтня 2019 року по 15 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Дорожник-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02 червня 2013 року по 30 червня 2019 року, за наслідками якої складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи № 1468/16-31-05-04-14/38492231 від 22 листопада 2019 року /т. І а.с. 168-208/.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, частини першої та п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, що стало наслідком заниження податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 643608,00 грн., у тому числі: за 2018 рік в сумі 643608,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 715120,00 грн., в т.ч. за грудень 2018 року на суму 715120,00 грн.

На підставі акта перевірки № 1468/16-31-05-04-14/38492231 від 22 листопада 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області 13 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0004850504 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 804510,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 643608,00 грн., за штрафними санкціями - 160902,00 грн. /т. І а.с. 19/,

№ 0004860504 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 893900,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 715120,00 грн., за штрафними санкціями - 17878000 грн. /т. І а.с. 21/.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, скористався процедурою адміністративного оскарження, за результатами якої вищий контролюючий орган залишив скаргу ТОВ "Дорожник-1" без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода позивача з позицією контролюючого органа стала підставою для звернення ТОВ "Дорожник-1" до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з того, що підставою для їх винесення стало невизнання контролюючим органом реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Інтерєвробуд".

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів та первинних документів, складених сторонами правочинів, суд встановив такі обставини.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "Інтерєвробуд" (Постачальник) 20 лютого 2018 року укладено договір поставки, за умовами яких Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця щебінь, відсів, пісок, бетон, тощо (надалі Продукція), згідно погодженої заявки Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах даного договору. Асортимент, кількість та ціна Продукції зазначаються в рахунках на оплату та видаткових накладних. Загальна сума договору складається з вартості Продукції, поставленої протягом терміну дії Договору /т. І а.с. 96-98/.

На виконання умов зазначеного договору упродовж листопада 2018 року ТОВ "Інтерєвробуд" поставило позивачу асфальтобетонну суміш, що підтверджується ТТН на кожну окрему партію суміші /т. І а.с. 71-95/.

Після відвантаження останньої партії асфальтобетонної суміші позивачу сторонами складено видаткову накладну № 132 від 03 грудня 2018 року та сформовано податкову накладну № 130 від 03 грудня 2018 року /т. І а.с. 103-104/.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, поставлена контрагентом позивача асфальтобетонна суміш використана позивачем для завершення будівництва автодороги Гадяч-Опішня в межах Зіньківського району, що підтверджується підсумковою відомістю ресурсів за об`єктом: Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Полтавської області автодорога О1702368 Гадяч-Опішня в межах Зіньківського району) /т. І а.с. 105-107/. Даний факт відповідачем не заперечується, натомість контролюючий орган, посилаючись на неоформлення видаткових накладних на кожну окрему партію асфальтобетонної суміші, стверджує про фактичну фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Інтерєвробуд".

Спростовуючи зазначені доводи контролюючого органа, суд зазначає, що на кожну окрему партію асфальтобетонної суміші, поставленої ТОВ "Інтерєвробуд" позивачу заводом виробником надано паспорти якості, а факт її доставки з АБЗ Семенівська філія "Глобинський райавтодор" підтверджено належним чином оформленими ТТН, а тому сам факт неоформлення видаткових накладних на кожну окрему партію асфальтобетонної суміші не може свідчити про фактичну фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Інтерєвробуд".

Окремо слід зауважити, що сформована з метою документального оформлення господарської операції з поставки асфальтобетонної суміші податкова накладна № 130 від 03 грудня 2018 року своєчасно та належним чином зареєстрована в ЄДРПН.

Представниками сторін в судовому засіданні не заперечувалось, що позивач своєчасно та належним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленої ТОВ "Інтерєвробуд" продукції, якість якої підтверджена паспортами на асфальтобетонну суміш /т. І а.с. 34-70/.

Доводи контролюючого органа про те, що на фіктивність правочину з поставки позивачу асфальтобетонної суміші вказує нелогічність послідовності низки господарських операцій, пов`язаних з виготовленням, транспортуванням асфальтобетонної суміші, в розрізі технологічних умов її виготовлення, транспортування та строку придатності для використання з моменту виготовлення, суд вважає необґрунтованими.

На спростування зазначених тверджень представником позивача надано пояснення, з яких випливає, що позивач придбавав у свого контрагента складові для виготовлення асфальтобетонної суміші, які ТОВ "Інтерєвробуд" за погодженням із ТОВ "Дорожник-1" мало поставити останньому із заводу-виробника у вигляді асфальтобетонної суміші, готової для негайного використання у розумінні технологічних вимог. Як свідчать матеріали справи, асфальтобетонна суміш доставлялася з Семенівського АБЗ безпосередньо до місця виготовлення дорожнього покриття. Таким чином, саме Семенівський АБЗ є місцем виготовлення суміші і саме з часу, вказаного в паспортах якості на асфальтобетонну суміш, треба відраховувати час транспортування суміші, в зв`язку з чим спростовуються доводи відповідача щодо часу транспортування суміші.

Як свідчать матеріали справи, транспортування асфальтобетону відбувалося відповідно до договорів від 21 лютого 2018 року, укладеного між ТОВ "Інтерєвробуд" та ТОВ "Дорожник-1" та від 01 жовтня 2018 року, укладеного між ТОВ "Інтерєвробуд" та ТОВ "Юнія-Транс". На виконання даних договорів позивачем надано видаткову накладну № 132 від 03 грудня 2018 року, податкову накладну № 130 від 03 грудня 2018 року, акт здачі-прийняття робіт від 30 листопада 2018 року, податкову накладну № 43 від 30 листопада 2018 року.

Посилання податкового органу на відсутність в єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 43 від 30 листопада 2018 року, в зв`язку з чим не підтверджується надання транспортних послуг ТОВ "Юнія-Транс", спростовується наданою податковою накладною № 43 на надання транспортних послуг з ТОВ "Юнія-Транс", зареєстровану належним чином 30 січня 2019 року. Проте, суд вважає необхідним зазначити, що невчасна реєстрація контрагентом податкової накладної не тягне негативних наслідків для позивача.

З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно відображено в своєму бухгалтерському обліку витрати за господарськими операціями з ТОВ "Інтерєвробуд" щодо поставки асфальтобетонної суміші.

При цьому, суд відхиляє доводи контролюючого органу щодо обриву ланцюга постачання товарів/послуг до контрагентів позивача, суд зауважує, що відповідні відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом для твердження про "безтоварність" спірних господарських операцій. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між Покупцем та Постачальником.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додатково вказуючи про відсутність в господарських операціях позивача з ТОВ "Інтерєвробуд" ознак реальності, контролюючий орган керувався тією обставиною, що контрагенти останнього фігурують у кримінальних справах за ознаками злочинів, пов`язаних зі здійсненням фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, штучного формування податкової вигоди для третіх осіб.

Відхиляючи зазначені доводи, суд зауважує, що зазначені відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом "безтоварності" спірних господарських операції. При цьому суд зважає, що господарські операції ТОВ "Інтерєвробуд" з його контрагентами щодо придбання складових для асфальтобетонної суміші, яка в подальшому була поставлена позивачу, не були об`єктом перевірки, за результатами якої контролюючий орган сформував відповідний висновок, а тому суд не вважає за доцільне надавати юридичну оцінку доводам, які не ґрунтуються на аналізі первинних документів.

У цьому контексті варто зауважити, що господарські операції з придбання ТОВ "Інтерєвробуд" у ТОВ "Юнія транс" та ТОВ "Фірма "Квартал" складових для виготовлення асфальтобетонної суміші, реалізація якої в подальшому була здійснена позивачу, не можуть формувати висновок про обставини реальності господарських операцій між ТОВ "Дорожник-1" та ТОВ "Інтерєвробуд", а тому посилання контролюючого органа на те, що контрагенти ТОВ "Інтерєвробуд" є фігурантами окремих кримінальних справ, як на достатню підставу для невизнання реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтерєвробуд" - відхиляються судом

З огляду на наявність у позивача усіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, суд вважає доведеним факт придбання позивачем продукції у ТОВ "Інтерєвробуд".

До того ж, в силу положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд враховує, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтерєвробуд". Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів підряду або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому суд зазначає, що вироку суду, який би встановлював факт допущення порушення податкового законодавства посадовими особами контрагентів ТОВ "Інтерєвробуд" по взаємовідносинам з ТОВ "Дорожник-1", які становлять предмет дослідження у цій адміністративній справі, суду не надано.

У зв`язку з викладеним суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відтак, суд дійшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Інтерєвробуд" в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Інтерєвробуд" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може бути лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг в ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок контролюючого органа про порушення позивачем у досліджених правовідносинах вимог податкового законодавства здійснено за помилкового розуміння норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окремо слід зауважити, що зі змісту акта перевірки вбачається, що позивач надавав контролюючому органу усі необхідні документи, проведення аналізу яких давало можливість встановити фактичні обставини справи та дійти об`єктивних висновків щодо змісту господарських правовідносин позивача з ТОВ "Інтерєвробуд", натомість контролюючий орган вибірково, формально та упереджено підійшов до вивчення наданих платником документів та дійшов необґрунтованих висновків, що в подальшому зумовили винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2019 року № 0004850504 та № 0004860504, з урахуванням чого суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для їх скасування.

За викладених обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник-1" (вул. Центральна, 51, кв. 4, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ЄДРПОУ 38492231) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0004850504.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0004860504.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 43142831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник-1" (вул. Центральна, 51, кв. 4, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, 38800, ЄДРПОУ 38492231) витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 червня 2020 року.

СуддяА.О. Чеснокова