Постанова

від 06.10.2020 по справі 440/1741/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 р.Справа № 440/1741/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Маслюка В.В.,

представника відповідача Шимка М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.06.20 року по справі № 440/1741/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник-1"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Дорожник-1" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0004850504 та № 0004860504.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ "Інтерєвробуд", оскільки вищевказані операції носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, належним чином підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0004850504.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2019 року № 0004860504.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожник-1" витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020 гривень 00 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачем ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Дорожник-1".

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки контролюючим органом виявлено ознаки фіктивності господарських правовідносин позивача з його контрагентом ("ланцюг постачання"), а саме безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми по взаємовідносинах з ТОВ "Інтерєвробуд", в результаті чого завищено податковий кредит за грудень 2018 на суму 715120,00 грн.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що первинні документи, надані ТОВ "Дорожник-1" на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентом, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Висновки відповідача про безтоварність спірних операцій зроблені лише на підставі аналізу зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача або з огляду на неможливість проведення звірки цих контрагентів.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Дорожник-1" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 38492231), яка здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері будівництва доріг і автострад; будівництва житлових і нежитлових будівель; роздрібної торгівлі пальним. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 28 жовтня 2019 року по 15 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Дорожник-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02 червня 2013 року по 30 червня 2019 року, за наслідками якої складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №1468/16-31-05-04-14/38492231 від 22 листопада 2019 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за № 85/4306, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, частини першої та п`ятої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, що стало наслідком заниження податку на прибуток приватних підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 643608,00 грн., у тому числі: за 2018 рік в сумі 643608,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму 715120,00 грн., в т.ч. за грудень 2018 року на суму 715120,00 грн.

На підставі акта перевірки № 1468/16-31-05-04-14/38492231 від 22 листопада 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області 13 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004850504 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 804510,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 643608,00 грн., за штрафними санкціями - 160902,00 грн.,

- № 0004860504 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 893900,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 715120,00 грн., за штрафними санкціями - 17878000 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, скористався процедурою адміністративного оскарження, за результатами якої вищий контролюючий орган залишив скаргу ТОВ "Дорожник-1" без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Незгода позивача з позицією контролюючого органа стала підставою для звернення ТОВ "Дорожник-1" до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Тобто, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, норми податкового законодавства пов`язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Інтерєвробуд" (Постачальник) 20 лютого 2018 року укладено договір поставки, за умовами яких Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця щебінь, відсів, пісок, бетон, тощо (надалі Продукція), згідно погодженої заявки Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Продукцію на умовах даного договору. Асортимент, кількість та ціна Продукції зазначаються в рахунках на оплату та видаткових накладних. Загальна сума договору складається з вартості Продукції, поставленої протягом терміну дії Договору.

На виконання умов зазначеного договору упродовж листопада 2018 року ТОВ "Інтерєвробуд" поставило позивачу асфальтобетонну суміш, що підтверджується ТТН на кожну окрему партію суміші.

Після відвантаження останньої партії асфальтобетонної суміші позивачу, сторонами складено видаткову накладну № 132 від 03 грудня 2018 року та сформовано податкову накладну № 130 від 03 грудня 2018 року.

Позивач зазначає, що поставлена контрагентом асфальтобетонна суміш використана позивачем для завершення будівництва автодороги Гадяч-Опішня в межах Зіньківського району, що підтверджується підсумковою відомістю ресурсів за об`єктом: Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Полтавської області автодорога О1702368 Гадяч-Опішня в межах Зіньківського району). Водночас, контролюючий орган, посилаючись на неоформлення видаткових накладних на кожну окрему партію асфальтобетонної суміші, стверджує про фактичну фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Інтерєвробуд".

Колегія суддів зазначає, що на кожну окрему партію асфальтобетонної суміші, поставленої ТОВ "Інтерєвробуд" позивачу заводом виробником надано паспорти якості, а факт її доставки з АБЗ Семенівська філія "Глобинський райавтодор" підтверджено належним чином оформленими ТТН, а тому сам факт неоформлення видаткових накладних на кожну окрему партію асфальтобетонної суміші не може свідчити про фактичну фіктивність господарських операцій позивача з ТОВ "Інтерєвробуд".

Крім того, слід зазначити, що сформована з метою документального оформлення господарської операції з поставки асфальтобетонної суміші податкова накладна № 130 від 03 грудня 2018 року своєчасно та належним чином зареєстрована в ЄДРПН.

Матеріалами справи встановлено, що позивач своєчасно та належним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати поставленої ТОВ "Інтерєвробуд" продукції, якість якої підтверджена паспортами на асфальтобетонну суміш.

Крім того встановлено, що позивач придбавав у свого контрагента складові для виготовлення асфальтобетонної суміші, які ТОВ "Інтерєвробуд" за погодженням із ТОВ "Дорожник-1" мало поставити останньому із заводу-виробника у вигляді асфальтобетонної суміші, готової для негайного використання у розумінні технологічних вимог. Асфальтобетонна суміш доставлялася з Семенівського АБЗ безпосередньо до місця виготовлення дорожнього покриття. Таким чином, саме Семенівський АБЗ є місцем виготовлення суміші і саме з часу, вказаного в паспортах якості на асфальтобетонну суміш, треба відраховувати час транспортування суміші.

Транспортування асфальтобетону відбувалося відповідно до договорів від 21 лютого 2018 року, укладеного між ТОВ "Інтерєвробуд" та ТОВ "Дорожник-1" та від 01 жовтня 2018 року, укладеного між ТОВ "Інтерєвробуд" та ТОВ "Юнія-Транс". На виконання даних договорів позивачем надано видаткову накладну № 132 від 03 грудня 2018 року, податкову накладну № 130 від 03 грудня 2018 року, акт здачі-прийняття робіт від 30 листопада 2018 року, податкову накладну № 43 від 30 листопада 2018 року.

Посилання податкового органу на відсутність в єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 43 від 30 листопада 2018 року, в зв`язку з чим не підтверджується надання транспортних послуг ТОВ "Юнія-Транс", спростовується наданою податковою накладною № 43 на надання транспортних послуг з ТОВ "Юнія-Транс", зареєстровану належним чином 30 січня 2019 року. Однак, невчасна реєстрація контрагентом податкової накладної не тягне негативних наслідків для позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно відображено в своєму бухгалтерському обліку витрати за господарськими операціями з ТОВ "Інтерєвробуд" щодо поставки асфальтобетонної суміші.

Колегія суддів зазначає, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв`язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між Покупцем та Постачальником.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додатково вказуючи про відсутність в господарських операціях позивача з ТОВ "Інтерєвробуд" ознак реальності, контролюючий орган керувався тією обставиною, що контрагенти останнього фігурують у кримінальних справах за ознаками злочинів, пов`язаних зі здійсненням фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, штучного формування податкової вигоди для третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що зазначені відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом "безтоварності" спірних господарських операції. При цьому, господарські операції ТОВ "Інтерєвробуд" з його контрагентами щодо придбання складових для асфальтобетонної суміші, яка в подальшому поставлена позивачу, не були об`єктом перевірки, за результатами якої контролюючий орган сформував відповідний висновок.

Господарські операції з придбання ТОВ "Інтерєвробуд" у ТОВ "Юнія транс" та ТОВ "Фірма "Квартал" складових для виготовлення асфальтобетонної суміші, реалізація якої в подальшому здійснена позивачу, не можуть формувати висновок про обставини реальності господарських операцій між ТОВ "Дорожник-1" та ТОВ "Інтерєвробуд", а тому посилання контролюючого органу на те, що контрагенти ТОВ "Інтерєвробуд" є фігурантами окремих кримінальних справ, як на достатню підставу для невизнання реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтерєвробуд" - є необґрунтованими.

До того ж, в силу положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтерєвробуд". Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів підряду або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

При цьому, вирок суду, який би встановлював факт допущення порушення податкового законодавства посадовими особами контрагентів ТОВ "Інтерєвробуд" по взаємовідносинам з ТОВ "Дорожник-1", які становлять предмет дослідження у цій адміністративній справі, до суду першої та апеляційної інстанцій не надано.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з ТОВ "Інтерєвробуд" в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об`єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Інтерєвробуд" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може бути лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товарів/робіт/послуг в ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Так, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до змісту акта перевірки встановлено, що позивач надавав контролюючому органу усі необхідні документи, проведення аналізу яких давало можливість встановити фактичні обставини справи та дійти об`єктивних висновків щодо змісту господарських правовідносин позивача з ТОВ "Інтерєвробуд", натомість контролюючий орган вибірково, формально та упереджено підійшов до вивчення наданих платником документів та дійшов необґрунтованих висновків, що в подальшому зумовили винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 року по справі № 440/1741/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 16.10.2020 року