Рішення

від 18.06.2020 по справі 520/1201/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2020 р. справа № 520/1201/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ніколаєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Жука С.В.,

представника позивача - Плескач І.С.,

представника відповідача - Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ліга А" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Ліга А (далі по тексту - позивач, ПП Ліга А ) 30.01.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить скасувати податкові-повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.01.2020 №00000110511, №00000130511, №00000100511, №00000120511.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправним зменшення від`ємного значення суми ПДВ, збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та з податку на прибуток, та зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, оскільки господарські операції з контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а позивачем дотримано передбачені чинним законодавством умови для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та визначення податкових зобов`язань та від`ємного значення податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №520/1201/2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 прийнято заяву ПП Ліга А про збільшення позовних вимог у справі №520/1201/2020 до розгляду.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 21.05.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким контролюючий орган просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у акті перевірки.

Позивач 26.05.2020 надав відповідь на відзив, в якому зазначив про безпідставність позиції контролюючого органу, вказав, що висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть ґрунтуватися на наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Вважає, що ненадання документів, які зазначені у відзиві на позовну заяву, не може слугувати підтвердженням чи спростуванням реальності господарських спірних операцій, оскільки такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарських операцій та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 25.11.19 №888/20-40-05-11-10/30588680 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП Ліга А (код за ЄДРПОУ 30588680).

Згідно з вказаними висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), які призвели до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 3 461 948,00 грн., у тому числі за березень 2019 року в сумі 762 150,00 грн., за квітень 2019 року в сумі 2 699 798,00 грн., та до завищення від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 2 219 235,00 грн., в т.ч. за вересень 2019 року в сумі 2 219 235 грн., підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 4 477 272,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2019 року на суму 4 477 272,00 грн., та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму у розмірі 3 532 180,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2019 року у сумі 3 532 180,00 грн.

Заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, на думку відповідача, сталося внаслідок безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних сум за результатами здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Грейн Продукт за січень, березень, квітень 2019 року, ТОВ Фагост-Ком за квітень, травень, червень 2019 року, ТОВ Дап Вест за січень, лютий, березень 2019 року за договорами поставки товару (соняшник, насіння соняшникове, шрот соняшниковий).

У акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману з Єдиного реєстру податкових накладних, податкової інформації, отриманої від інших податкових органів, проведеного аналізу контрагентів позивача.

На підставі названого акту перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2020:

- №00000110511 про збільшення суми грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 4 327 435,00 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 3 461 948,00 грн., за штрафними санкціями - 865 487,00 грн.);

- №00000130511 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 219 235,00 грн.;

- №00000100511 визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток на суму 5 596 590,00 грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 4 477 272,00 грн., за штрафними санкціями - 1 119 318,00 грн.);

- №00000120511 зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 532 180,00 грн.

Позивач, вважаючи названі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правонаступності учасників господарських операцій; зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Таким чином у межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) спірних господарських операцій позивачем з його контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ Грейн Продукт (продавець) та позивачем (покупець) укладено договори поставки від 14.01.19 №1401-0119П, від 25.01.19 №2501-0119ПА, від 25.02.19 №2502-0119ПА, від 13.03.19 №1303-0119ПА, 25.03.19 №2503-0119ПА, від 22.04.19 №2204-0119ПА, відповідно до умов яких ТОВ Грейн Продукт поставило позивчау соняшник у січні 2019 року на суму 999 582 грн., у т.ч. ПДВ 166 597 грн., у березні 2019 року - 4 203 594 грн., у т.ч. ПДВ 700 599 грн., у квітні 2019 року - 4 099 500 грн. у т.ч. ПДВ 683 250 грн.

На підтвердження реальності проведення господарських операцій суду надані копії податкових накладних (а.с. 130-169 том 1), видаткових накладних (а.с. 170-209 том 1), товарно-транспортних накладних (а.с. 210-246 том 1), платіжних доручень (а.с. 23-47 том 2), актів-розрахунків приймання насіння соняшнику по якості (а.с. 1-22 том 2).

Крім того, між ТОВ Фагост-Ком (продавець) та позивачем (покупець) укладені договори на поставку від 10.04.19 №1004-0119ПА, від 17.04.19 №1704-0119ПА, від 13.05.19 №1305-0119ПА, від 05.06.19 №0506-0119ПА, від 12.06.19 №1206-0119ПА, від 20.06.19 №2006-0119ПА.

На підставі зазначених договорів ТОВ Фагост-Ком поставило позивачу насіння соняшникове у квітні 2019 року на суму 5 000 646 грн., у т.ч. ПДВ 833 441 грн., у травні 2019 року - 3 024 204 грн., у т.ч. ПДВ 504 034 грн., у червні 2019 року - 9 312 288 грн., у т.ч. ПДВ 1 552 048 грн.

Реальність наведених господарських операцій підтверджують наступні документи: податкові накладні (а.с.128-184 том 2), видаткові накладні(а.с.61-127 том 2), товарно-транспортні накладні (а.с.185-238 том 2), платіжні доручення (а.с.24-50) акти-розрахунки приймання насіння соняшнику по якості (а.с.237 том 2, а.с. 1-24 том 3).

Також, ТОВ Дап Вест на підставі договору поставки від 26.01.19 №2601Ш поставило на адресу позивача товар - шрот соняшниковий у січні 2019 року на суму 1 005 120 грн., у т.ч. ПДВ 167 520 грн., у лютому 2019 року - 5 019 450 грн., у т.ч. ПДВ 836 575 грн., у березні 2019 року - 1 422 714 грн., у т.ч. ПДВ 237 119 грн., про що свідчать наступні документи: специфікації до договору (а.с.), податкові накладні (а.с.62-66 том 3), видаткові накладні (а.с.57-61 том 3), платіжні доручення (а.с.24-83 том 3), акти приймання-передачі шроту соняшникового (а.с.66-69 том 3), посвідчення якості (а.с.70-73 том 3).

Надані до перевірки документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ Грейн Продукт , ТОВ Фагост-Ком та ТОВ Дап Вест у сукупності відповідають вимогам до оформлення первинних документів, які закріпленні нормами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Документи містять назву, дату складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення таких господарських операцій і правильність їх оформлення, особисті підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 ПК України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак вони підтверджують реальність вчинених підприємством господарських операцій.

Встановлено також і наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується первинними документами, які надані позивачем до матеріалів справи, що контролюючим органом не заперечується.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорі, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до положень п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як передбачено приписами п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Висновки ГУ ДПС у Харківській області про нереальність господарських операцій зроблені шляхом аналізу податкових реєстрів, шляхом опрацювання податкової інформації щодо контрагентів позивача та по ланцюгу , отримання протоколу допиту.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статтею 228 Цивільного кодексу України та статтями 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема з висновками, викладеними у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії , в якому, зокрема, зазначено: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стосовно доводів податкового органу про існування досудового розслідування у кримінальному провадженні, слід зазначити наступне.

Згідно частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, інформація щодо контрагента позивача про наявність зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, протоколів допиту, ухвал в рамках кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

При цьому, на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, а також станом на час розгляду даної справи, вироки щодо контрагента позивача відсутні, а тому матеріали розслідувань за вказаними кримінальними провадженнями не можуть враховуватись як докази у даній справі, тоді як належним доказом, в даному випадку, могли би бути виключно вироки суду щодо недійсності (нікчемності) правочинів, первинних документів, визначення правомірності формування податкового кредиту та щодо порушення ним податкового законодавства, що набули законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень.

Водночас, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а та від 06.02.2018 у справі №802/4940/14.

Щодо позиції відповідача про наявність недоліків у товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказана позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №16/166/15-а, від 17.04.2018 у справі №816/1587/17, від 25.06.19 у справі №1240/1982/18.

Слід зазначити, що вказані документи не є первинними документами у розумінні пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 №996-XIV і не фіксує факт здійснення господарських операцій. Тому відсутність цих документів не може свідчити про нереальність операції.

Відносно тверджень контролюючого органу про ненадання позивачем до перевірки договорів на оренду складських приміщень (за адресою Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Чехова, 14 та с. Ватутіне, вул. Станційна, 88) судом встановлено наступне.

Відповідно до умов договору на переробку насіння соняшнику від 03.09.12 №0309-01 ТОВ Агроком Нова Водолага зобов`язане в обумовлені строки прийняти сировину в встановлених обсягах, провести розміщення на переробку сировини, передати виготовлену продукцію, надати послуги по відвантаженню продукції.

Таким чином, послуги зберігання соняшнику здійснювались на підставі та умовах договору на переробку насіння соняшнику від 03.09.12 №0309-01.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що позивачу, як платнику податків було відомо про можливі порушення з боку його контрагента, а також те, що метою позивача було здійснення господарської операції з даними підприємствами для одержання податкової вигоди.

Абзацом першим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених ПК України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У той же час, у ході судового розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціях з контрагентами ТОВ Грейн Продукт , ТОВ Фагост-Ком , ТОВ Дап Вест , що дає підстави спростувати твердження відповідача про правомірність податкових повідомлень-рішень від 20.01.2020 №00000110511, №00000130511, №00000100511, №00000120511.

Підсумовуючи викладене, беручи до уваги безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем положень ПК України, які у подальшому слугували підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновків, що позивачем доведено перед судом належними та допустимими доказами у справі правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а податкові-повідомлення рішення підлягають скасуванню як незаконні та протиправні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства Ліга А до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 20.01.2020 №00000110511, №00000130511, №00000100511, №00000120511.

Стягнути на користь Приватного підприємства Ліга А (61414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Покровська, буд. 5, код ЄДРПОУ 30588680) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, м. Харків, код ЄДРПОУ 43143704) судовий збір у розмірі 21 020,00 грн. (двадцять одну тисячу двадцять гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 25.06.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва