Ухвала

від 23.06.2020 по справі 752/1401/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 який діє в інтересах ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року у кримінальному провадженні №12018100000001064, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти товариств, в тому числі ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» відкриті в АТ «Комінвестбанк».

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для його задоволення у відповідності до вимог ст. 170 КПК України, оскільки майно має ознаки такого, що було здобуте кримінально протиправним шляхом, тобто відповідає критеріямст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні 12018100000001064.

В апеляції адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що присутніми під час розгляду клопотання про накладення арешту в суді першої інстанції, директор та представники товариств не були, зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомились лише 12 грудня 2019 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах провадження. Також просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на рахунки ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД». Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України. Також апелянт вказує і на те, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про те, що грошові кошти вищезазначених товариств відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, не надав належної оцінки тому, що матеріали клопотання не містять висновків експерта чи акту документальної перевірки виконання товариством податкового законодавства, не взято до уваги слідчим суддею і те, що товариство є реальним діючим суб`єктом економіки.

Апелянт наголошує на тому, що жодній посадовій особі товариств не повідомлено про підозру, не допитано в якості свідків у кримінальному провадженні.

Зокрема, вказує, що докази того, що ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» причетні до обставин кримінального провадження, про яке йде мова в клопотанні органу досудового розслідування та оскаржуваній ухвалі, відсутні.

В судове засідання прокурор не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте причину неявки суду не повідомив. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання представника ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно представник товариств не був, зі змістом оскаржуваної ухвали ознайомився лише 12 грудня 2019 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД», який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали провадження за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100000001064 від 27.06.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень ч.2 ст.28, ч. 1 ст.205, ч.2 ст.364 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти товариств в тому числі ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» пославшись на те, що грошові кошти на банківських рахунках товариств є предметом та доказом розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч. 1 ст.205, ч.2 ст.364 КК України, здобуті злочинним шляхом та є речовими доказами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Слідчий суддя погодився з доводами клопотання та наклав арешт грошові кошти товариств.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Арешт майна з підстав, що воно виступає знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення на даний час є можливим, коли існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Орган досудового розслідування в клопотанні не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту майна - грошових коштів які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД», не зазначив та належним чином не обґрунтував, яким чином грошові кошти товариства мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати, як речовий доказ у кримінальному провадженні. Вартість майна, яке належить арештувати повинна бути спів-мірною розміру шкоди завданої кримінальним правопорушення у відповідності до положення ст. 170 КПК України. Проте, матеріали по розгляду клопотання таких даних не містять. Слідчий суддя не звернув увагу на відсутність в матеріалах клопотання фінансово-господарських документів по вказаних товариств та актів перевірок фінансово-господарської діяльності або ж аналітичних досліджень такої діяльності фіскальними органами, що вказувало б на зв`язок між зазначеними товариствами, на відсутність у ЄДРДР даних про те, що відносно цих товариств здійснюється досудове розслідування. Відсутні в матеріалах клопотання і дані про те, що будь-яким посадовим особам ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» було повідомлено про підозру у вищевказаному кримінальному провадженні. Крім того не допитано жодного директора товариства. Тобто, на думку колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно постановлена без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення грошові кошти на банківських рахунках вищезазначених товариств мають до розслідування вчинених кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає, що у даному провадженні органом досудового розслідування не доведено необхідності у накладенні арешту на майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України це мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак не було зроблено слідчим суддею.

Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст. ст.64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна третьої особи до слідчого судді повинен звертатись прокурор, а не слідчий СУ ГУ НП у м. Києві, що має місце в даному провадженні. За матеріалами клопотання підозра у кримінальному провадженні №12018100000001064 відсутня, що не було враховано слідчим суддею при прийнятті рішення.

За наведеного, ухвала слідчого судді в частині рішення щодо ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД», підлягає скасуванню, а клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на грошові кошти цих товариств слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 117, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407,422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату ОСОБА_6 який діє в інтересах ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 який діє в інтересах ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року в частині задоволення старшого слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_8 та накладення арешту на грошові кошти ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» відкриті в АТ «Комінвестбанк» - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «СУПЛІМ АЛЬЯНС» ТОВ «ФОР РІТЕЙЛ», ТОВ «ЕКСТАЄР», ТОВ «АЛСТАЙН», ТОВ «ДЕФОРИС», ТОВ «ЛАЙТ- КОМ», ТОВ « МАСТОНІС», ТОВ «ТОП ІНВЕСТ ГРУП», ТОВ «МАКСИМУМ ТРЕЙД СЕРВІС», ТОВ «НОЛАНД ГРУП», ТОВ «ТАЛЬД ІНВЕСТ» ТОВ «ІМПОРТ ЛЕНД» відкриті в АТ «Комінвестбанк».

Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/436/2020

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1