Постанова

від 24.06.2020 по справі 367/3826/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року місто Київ.

Справа 367/3826/19

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7510/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.

секретар судового засідання Миронюк І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2020 року (у складі судді Карабаза Н.Ф.,інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) про забезпечення позову

за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ірпінського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

25.03.2020 року через канцелярію суду надійшла заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонити її відчуження, накласти арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 та заборонити його відчуження.

Заява мотивована тим, що за період шлюбу з ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення (комору) в будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 одноосібно володіє даним майном, заявляє про відсутність прав ОСОБА_3 на нього та повідомляє, що має намір його продати. Відповідач ОСОБА_3 має у власності інше нерухоме майно, зокрема квартиру в м. Ірпінь Київської області та будинок у м. Словянськ Донецької області. Спірна квартира не є єдиним житлом ОСОБА_3 , а тому є значний ризик відчуження спірної квартири та нежитлового приміщення.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2020 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме на квартиру, загальною площею 40,8 кв.м., житловою площею 18 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 949406732109 та заборонено її відчуження.

Накладено арешт на нерухоме майно що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , а саме на нежитлове приміщення, комора, загальною площею 8,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 953878632109 та заборонено його відчуження.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 в інтерсах ОСОБА_3 , згідно поштової відмітки 08 квітня 2020 року звернулась безпосередньо до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суддею в ухвалі не наведено обґрунтування існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову, не зазначено доказів, якими підтверджуються зазначені ризики. Не наведено посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали , що в свою чергу є порушення норм процесуального права та є підставою для скасування відповідної ухвали. Вказує на непослідовність у діях суду при задоволенні третьої заяви про забезпечення позову, оскільки у попередніх двох заявах про забезпечення позову було відмовлено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення , а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2020 року - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається із матеріалів справи, у травні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якому просив:

визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення (комору), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку розподілу майна подружжя припинити право власності ОСОБА_2 на Ѕ частину зазначеної квартири та нежитлового приміщення (комори); стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі Ѕ частини зазначеної квартири та Ѕ частини зазначеного нежитлового приміщення (комори). Визнати за позивачем право власності на квартиру та нежитлове приміщення (комору).

В грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Накладючи арешт на майно сторін по справі, суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами існує спір, а невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до труднощів з виконанням рішення суду, та унеможливити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав.

Посилання представника відповідача на те, що її довіритель не вживає жодних дій для відчуження майна, не може бути підставою для відмови в забезпеченні позову, оскільки із зустрічного позову останньої вбачається, що вона заперечує, що арештоване судом майно є спільною власністю подружжя, а наполягає на тому, що воно її особисте, відповідно ризик відчуження такого майна існує.

Арештовуючи майно, яке є предметом спору про поділ майна, суд дійшов вірного висновку, що заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами.

Доводи скарги про те, що суд розглядаючи аналогічне питання двічі відмовляв в забезпеченні, колегія суддів не приймає так як не пов`язана висновками попередніх судів, які вирішували інші заяви.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді.

Керуючись ст.ст. 367 , 374 -375, 382-384 , ЦПК України , суд ,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25червня 2020 року.

Головуючий

Судді