Постанова

від 25.06.2020 по справі 826/2470/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/2470/17

адміністративне провадження № К/9901/53151/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року (судді: Аблов Є.В., Григорович П.О., Смолій І.В. ) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (судді: Бєлова Л.В., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25, Дочірнього підприємства "ТБС" до Міністерства юстиції України, треті особи - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 (далі - позивач-1) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" у частині анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 52 Наказу №323) та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 (пункту 53 Наказу №323).

Також, до суду звернулося Дочірнє підприємство "ТБС" (далі - позивач 2) з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та зобов`язання вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5, а саме записів, внесених на підставі рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - індексний №32960325 від 15 грудня 2016 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 31 травня 2017 року об`єднав для спільного розгляду адміністративну справу №826/2995/17 за позовом дочірнього підприємства ТБС до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 ., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , про визнання протиправним та скасування наказу №323/5 від 09 лютого 2017 року, зобов`язання вчинити дії, з адміністративною справою №826/2470/17 за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №323/5 від 09 лютого 2017 року в частині, та присвоїв їм спільний №826/2470/17.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивачів вказали на те, що всупереч чинному законодавству та вимогам нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини, позивачів не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду засідання комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та інших, що позбавило їх, як зацікавлених осіб, отримавши таке повідомлення, одержати всі необхідні матеріали та надати пояснення відносно обставин справи.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 були відсутні правові підстави для прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що оскаржуються, тому вони підлягають скасуванню, вчинення спірних реєстраційних дій є грубим порушенням чинного законодавства України, а тому до приватного нотаріусу застосовано заходи дисциплінарного впливу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не досліджено всі докази зібрані у цій справі та невраховано, що приватним нотаріусом було виконано всі вимоги законодавства, які вимагають від реєстратора для здійснення державної реєстрації речових прав на майно.

Скаржник зазначає, що суди не дослідили доказів, які підтверджують порушення відповідачем процедури розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Класика Будівництва від 29 грудня 2016 року, ОСОБА_22 від 26 грудня 2016 року, ОСОБА_7 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_5 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_19 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_10 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_6 від 03 січня 2017 року, ОСОБА_18 від 10 січня 2017 року, ОСОБА_4 від 10 січня 2017 року, ОСОБА_14 від 11 січня 2017 року, ОСОБА_21 від 11 січня 2017 року, ОСОБА_24 від 11 січня 2017 року, ОСОБА_26 від 12 січня 2017 року, ОСОБА_3 від 16 січня 2017 року, ОСОБА_20 від 13 січня 2017 року, ОСОБА_2 від 16 січня 2017 року, ОСОБА_27 від 17 січня 2017 року, ОСОБА_13 від 16 січня 2017 року, ОСОБА_15 від 18 січня 2017 року, ОСОБА_28 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_17 від 23 січня 2017 року, ОСОБА_8 від 23 січня 2017 року, ОСОБА_12 від 24 січня 2017 року, ОСОБА_9 від 24 січня 2017 року, ОСОБА_11 від 16 січня 2017 року в частині несвоєчасного увідомлення та надання скарги позивачу-1.

Позиція інших учасників справи.

До суду від третіх осіб надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача-1, в яких вони просять касаційну скаргу позивача-1 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Шарапа В.М., судді: Бевзенко В. М., Данилевич Н.А.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 644/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

21 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Еверест Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Класика будівництва укладено договір відповідно до умов якого розподілено права та обов`язки щодо об`єкту інвестування (будівництва будинку) на земельній ділянці по вул. Лохвицькій, 15-а (Харківське шосе) у м. Києві.

Згідно з пп. 4 п. 3.2.6 розділу 3 зазначеного договору, всі майнові права на об`єкт будівництва належать Товариству з обмеженою відповідальністю Класика будівництва .

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Класика будівництва та третіми особами у період з 2012 по 2016 роки укладено договори купівлі-продажу майнових прав на квартири у будинку за адресою м. Київ, Харківське шосе, буд. 15-а.

10 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Еверест Плюс та Дочірнім підприємством ТБС укладено договори купівлі-продажу майнових прав на квартири за адресою Харківське шосе, 15-а у м. Києві.

У грудні 2016 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 звернувся представник Дочірнього підприємства ТБС Максименко Тетяна Миколаївна, з вимогою реєстрації за вказаним підприємством права власності на нерухоме майно (квартири) на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру, зокрема: №№ 110/16-10, 110/16-11, 110/16-23, 110/16-24, 110/16-25, 110/16-32, 110/16-33, 110/16-34, 110/16-35, 110/16-36, 110/16-43, 110/16-44, 110/16-45, 110/16-46, 110/16-47, 110/16-48, 110/16-49, 110/16-153, 110/16-154, 110/16-155, 110/16-156, 110/16-156, 110/16-164, 110/16-165, 110/16-166, 110/16-173, 110/16-175, 110/16-181, 110/16-182, 110/16-183, 110/16-184, 110/16-185, 110/16-186, 110/16-187, 110/16-188, 110/16-189, 110/16-199, 110/16-200, 110/16-201, 110/16-202, 110/16-203, 110/16-204, 110/16-249, 110/16-252, 110/16-253, 110/16-254, 110/16-255, 110/16-256, 110/16-257, 110/16-258, 110/16-259, 110/16-260 та доданих до них актів приймання-передачі квартир. Всього на реєстрацію було подано документи щодо 52 (п`ятдесяти двох) об`єктів.

На реєстрацію кожної квартири було подано такий пакет документів: 1) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; 2) договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру; 3) акт прийому передачі квартири; 4) виписка із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні будівництва квартир в ЖК Нова Хвиля по Харківському шосе 15А; 5) довідка про повну оплату за договором; 6) технічний паспорт на квартиру; 7) завірена копія розпорядження Дніпровської районної в м. Києві адміністрації Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості - багатоквартирному житловому будинку в місті Києві № 154 на номерному бланку № 00001225; 8) завірена копія листа Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 18 травня 2012 року № 2-11/26-2899/4 до забудовника про рекомендовані адреси; 9) довіреність від 07 грудня 2016 року, видана ОСОБА_29 ; 10) паспорт та реєстраційний номер платника податків ОСОБА_29 ; 11) свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ДП ТБС (код ЄДРПОУ 32999728); 12) виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728); 13) довідки про взяття на облік платника податків ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728); 14) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728); 15) довідка ЄДРПОУ №715223 ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728); 16) ліцензія Державної будівельно-архітектурної інспекції та додаток до неї, видана ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728); 17) протокол про призначення директора ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728); 18) наказ ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728) від 01 лютого 2017 року № 2/1 про вступ на посаду директора; 19) паспорт та реєстраційний номер платника податків Кляуса Станіслава Валерійовича-директора ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728); 20) статут ДП "ТБС" (код ЄДРПОУ 32999728).

Наказом Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , за результатом розгляду скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Класика Будівництва від 29 грудня 2016 року, ОСОБА_22 від 26 грудня 2016 року, ОСОБА_7 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_5 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_19 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_10 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_6 від 03 січня 2017 року, ОСОБА_18 від 10 січня 2017року, ОСОБА_4 від 10 січня 2017 року, ОСОБА_14 від 11 січня 2017 року, ОСОБА_21 від 11 січня 2017 року, ОСОБА_24 від 11 січня 2017 року, ОСОБА_26 від 12 січня 2017 року, ОСОБА_3 від 16 січня 2017 року, ОСОБА_20 від 13 січня 2017 року, ОСОБА_2 від 16 січня 2017 року, ОСОБА_27 від 17 січня 2017 року, ОСОБА_13 від 16 січня 2017 року, ОСОБА_15 від 18 січня 2017 року, ОСОБА_28 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_17 від 23 січня 2017 року, ОСОБА_8 від 23 січня 2017 року, ОСОБА_12 від 24 січня 2017 року, ОСОБА_9 від 24 січня 2017 року, ОСОБА_11 від 16 січня 2017 року в порядку статті 37 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та пункту 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок №1128), на підставі висновків Комісії з розгляду скарг прийнято рішення про задоволення вказаних скарг та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32960325 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32959498 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32958036 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32957465 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32954845 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32960208 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32959925 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32959658 від 15 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32960612 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32960592 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32960578 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32960557 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32960498 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32997785 від 18 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32996495 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32996452 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32996386 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32996326 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32996259 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32992796 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32990358 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32988503 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33021884 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33023180 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33036194 від 20 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33040342 від 20 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33042259 від 20 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33043508 від 20 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32998031 від 18 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32998422 від 18 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32998567 від 18 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000024 від 18 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000064 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000082 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000087 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000097 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33011641 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000100 від 19 грудня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32999937 від 18 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32999997 від 18 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000036 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000048 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000076 від 19ь грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33000092 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33012597 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32988013 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32988053 від 16 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32988072 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 32988076 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №32988078 від 17 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33019415 від 19 грудня 2016 року; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №33020912 від 19 грудня 2016 року.

Зазначеним наказом анульовано доступ державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вирішено направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 та Дочірнє підприємство "ТБС" звернулися до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-IV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1952-IV).

Пунктом 1 частини першої статті 2 вказаного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема: гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (пункти 1, 4 частини першої статті 3 Закону №1952-IV).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1952-IV державним реєстратором є нотаріус.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону №1952-IV державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Ведення Державного реєстру прав здійснюється з використанням програмного забезпечення, розробленого відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що становлять інформаційний ресурс держави (частина четверта статті 12 Закону №1952-IV).

Правові засади та процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Порядок №1127).

Внесення відомостей до Державного реєстру прав здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в Єдиних та Державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомості про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав К разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду рів у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, речові права на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону №1952-IV встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, якою, зокрема, є: невідповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом, та якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Порядком визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та і обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік І безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2 новозбудований об`єкт - завершений будівництвом об`єкт 1 нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше.

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на І нерухоме майно, та інші документи, визначені Порядком.

Відповідно до пункту 78 Порядку для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власниками такого майна подаються:

документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

У разі придбання майнових прав на об`єкт нерухомості документом, що підтверджує набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу майнових прав технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

У разі коли державна реєстрація права власності здійснюється на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого завершено та який прийнято в експлуатацію після 01 січня 2013 року, також обов`язково зазначаються у відповідній заяві відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, та подаються завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна).

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому реєстрі.

Відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не зазначаються, а завірені особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, копії документів, передбачених цим пунктом, не подаються у разі, коли такою особою відповідно до пункту 77 Порядку подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Згідно із частиною шостою статті 37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Відповідно до п. 2, 8 - 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу, далі - Порядок № 1128), для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Під час розгляду скарги по суті обов`язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб`єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб`єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 31 травня 2017 року об`єднав для спільного розгляду адміністративну справу №826/2995/17 за позовом дочірнього підприємства ТБС до Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , про визнання протиправним та скасування наказу №323/5 від 09 лютого 2017 року, зобов`язання вчинити дії, з адміністративною справою №826/2470/17 за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу №323/5 від 09 лютого 2017 року в частині, та присвоїв їм спільний №826/2470/17.

Предметом звернення до суду приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 був наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" у частині анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 52 Наказу №323) та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 (пункту 53 Наказу №323).

Предметом звернення до суду Дочірнього підприємства "ТБС" був наказ Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, виходили з того, що цей спір є адміністративним.

Колегія суддів Верховного Суду частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстраційні дії, скасовані наказом Мін?юсту, стосуються реєстрації прав на квартири у будинку за адресою м. Київ, Харківське шосе, буд. 15-а.

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 826/9341/17.

З матеріалів справи судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між юридичною особою та Міністерством юстиції України, а тому, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Дочірнього підприємства "ТБС" про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" підлягають закриттю.

Слід зазначити, що частиною першою статті 239 КАС України (в чинній редакції), серед іншого, передбачено, що суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Щодо позовних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 про скасування наказу Мінюсту у частині анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 52 Наказу №323) та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 (пункту 53 Наказу №323), колегія суддів вказує на те, що ці вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" у частині анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 52 Наказу №323).

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається із висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 08 лютого 2017 року, що під час проведення оскаржуваної державної реєстрації права власності ДП ТБС на квартири в новозбудованому будинку державним реєстратором ОСОБА_25 в порушення вимог пункту 1 частини третьої статті 10 Закону №1952 не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, а також в порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 10 Закону №1952 не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав, оскільки нею прийнято оскаржувані рішення та відкрито розділи у Державному реєстрі прав та внесено в ці розділи записи про державну реєстрацію права власності на квартири за відсутності необхідного для такої державної реєстрації прав відповідно до пункту 78 Порядку документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Крім того, позивачем 1 в порушення вимог пункту 4 частини третьої статті 10 Закону та пункту 78 Порядку під час проведення оскаржуваних реєстраційних дій не було перевірено наявність у Єдиному реєстрі дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію будинку 15-А по Харківському шосе в місті Києві.

Державним реєстратором не виготовлено та не розміщено в реєстраційних справах копії документів, на підставі яких було проведено оскаржувані реєстраційні дії.

Також приватним нотаріусом під час вчинення спірних реєстраційних дій не встановлено та не враховано те, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2016 року у межах кримінального провадження 12012110060000120 накладено арешт на незавершене та завершене самовільне будівництво ЖК Нова Хвиля , окрім житлових приміщень, які належать фізичним особам на праві приватної власності, яке здійснюється на земельній ділянці за адресою: Харківське шосе, 15-А в м. Києві, кадастровий номер 8 000 000 000:66:248:0025, яка обліковується за Київською міською радою, із забороною розпорядження, користування та проведення будівельних робіт направлених на створення завершеного об`єкта будівництва.

Оскільки приватним нотаріусом ОСОБА_25 порушено вимоги законодавства у сфері державної реєстрації прав під час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно за ДП "ТБС", а також порушено вимоги Порядку щодо необхідного переліку документів для проведення державної реєстрації прав, що дало змогу цьому ж приватному нотаріусу здійснити реєстрацію переходу права власності на об`єкти нерухомого майна до третьої особи, Комісія вирішила анулювати доступ державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав.

В подальшому вказане рішення Комісії було реалізоване Міністерством юстиції України, шляхом видання наказу №323/5 від 09 лютого 2017 року, зокрема пунктом 52 наказу №323/5 від 09 лютого 2017 року анульовано доступ державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у позивача-1 були відсутні правові підстави для прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

09 лютого 2017 року відповідач листами від 03 лютого 2017 року №2/41545-0-33-16/19К, 41545--0-33-16-19К надіслав на адресу позивачки копії скарг та повідомлення в якому було зазначено, що дата, час та місце розгляду скарг у сфері державної реєстрації, буде опубліковано на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, тобто після засідання Комісії, яке відбулось 08 лютого 2017 року.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1128 копії скарги та додані до неї документи надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб`єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов`язково приймаються комісією до розгляду.

В контексті викладеного, колегія суддів вважає за необхідне також наголосити на такому.

Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод оцінки справедливості процесу в цілому не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий . При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На переконання колегії суддів, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Суд, зокрема, дійшов висновку, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.

Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає про те, що невчасне направлення позивачу-1 скарги не вплинуло на законність прийнятого рішення відповідачем.

Право вибору стягнення за порушення порядку державної реєстрації належить органу контролю - Міністерству юстиції України, йому ж надано повноваження самостійно визначати вид санкції.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Обраний відповідачем вид відповідальності у вигляді анульовання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав, на переконання колегії суддів, є співмірним із вчиненим позивачем-1 порушенням, що призвело до позбавлення права значної кількості третіх осіб на реалізацію своїх прав на розпорядження майновими правами щодо квартир у будинку АДРЕСА_1 .

Аналізуючи наведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у частині анулювання доступу державному реєстратору прав на нерухоме майно - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до довільного тлумачення обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України (в чинній редакції) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

В іншій частині позовних вимог, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про залишення без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року.

Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 задовольнити частково .

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року скасувати в частині визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 09 лютого 2017 року №323/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". У цій частині провадження у справі №826/2470/17, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

3. Роз`яснити позивачу право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

4. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В..М. Соколов