Постанова

від 25.06.2020 по справі 826/3780/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 826/3780/18

адміністративне провадження № К/9901/69561/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авідіс на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 (суддя - Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 (колегія суддів: Епель О.В., Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі №826/3780/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авідіс до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Авідіс звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу від 02.03.2018 № 3319 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Авідіс (код ЄДРПОУ 39369306) .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача не було правових підстав виносити оскаржуваний наказ, з огляду на ненадання ним відповіді на податковий запит, оскільки останній не містив законодавчо визначених підстав.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем виявлено недостовірність даних, які містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, але останнім на запит податкового органу від 26.06.2017 протягом 15 робочих днів не надано відповідних пояснень та їх документального підтвердження, а також з того, що такий запит складений у відповідності до вимог Податкового кодексу України і позивач був зобов`язаний надати на нього відповідь, що у сукупності вказує на наявність достатніх правових підстав у відповідача для прийняття спірного наказу про призначення перевірки.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач доводить Суду касаційної інстанції, що суди попередніх інстанцій у належний спосіб не оцінили підстави, які вказувались відповідачем в запиті на надання податкової інформації. Дані підстави не підтвердились в ході отримання відповідей на адвокатські запити.

У письмовому відзиві, що надійшов на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що ТОВ ТД Авідіс зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

На адресу позивача відповідачем було направлено запит від 26.06.2017 № 18204/10/26-15-14-02-03 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), в якому, відповідач просив надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із продавцем ТОВ Манторг (код 40645488) у періоді з 01.10.2016 по 31.10.2016 та ТОВ Сайленс Прайм (код 40502856) у періоді з 01.09.2016 по 30.09.2016.

При цьому, у вказаному запиті зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві виявлено факти, які свідчать про недостовірність визначення TOB ТД Авідіс (код 39369306) податкового кредиту у сумі 142590,00 грн. по взаємовідносинам з TOB Манторг (код 40645488) та з TOB Сайленс Прайм (код 40502856), що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за вересень-жовтень 2016 року.

Також вказано, що про такі обставини свідчать результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних протоколів допиту про непричетність посадових осіб до господарської діяльності зазначених підприємств. Також з`ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки керівником підприємства-контрагента надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності даних підприємств та документального оформлення нереальних господарських операцій з TOB ТД Авідіс .

Крім того, у своєму запиті податковий орган роз`яснив, що наведені ним обставини вказують на недотримання TOB ТД Авідіс вимог пп. а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України та частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. У зв`язку з чим він просить товариство протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальне підтвердження) з приводу наведених вище фактів.

За результатами розгляду вказаного вище запиту від 26.06.2017 позивач листом від 19.07.2017 вих. № 19072017-01 відмовив відповідачу у наданні запитуваної інформації (документів), оскільки, на його думку, запит від 26.06.2017 не відповідає встановленим законодавством вимогам.

02.03.2018 відповідачем відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з ненаданням позивачем документального підтвердження господарських операцій на вказаний письмовий запит від 26.06.2017, прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Авідіс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Сайленс Прайм за вересень 2016 року, тривалістю 2 робочих дні, з 02.03.2018 по дату завершення перевірки.

Позивач, вважаючи зазначений наказ протиправним, звернувся до суду, який у задоволені позову відмовив, з чим погоджується Верховний Суд з таких підстав.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Зазначені у підпункті 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України обставини є юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов`язує подальшу реалізацію контролюючим органом свого права на проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Суб`єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб`єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.

Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 16.02.2016 (справа №826/12651/14).

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримавши запит податкового органу від 26.06.2017 листом від 19.07.2017 відмовився надавати запитувану інформацію, з огляду на те що запитувана інформація не підтверджується, тому підстав для її надання не має.

Проаналізувавши зміст запиту Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що він складений у відповідності з вимогами чинного законодавства та містить конкретні підстави, у зв`язку з якими у позивача вимагалися відповідні пояснення та їх документальне підтвердження, конкретний перелік документів, копії яких йому пропонувалося надати (із зазначенням, що він є невиключним, тобто що позивач за бажанням може подати й інші документи) та конкретних контрагентів, формування податкових вигод по операціям з якими викликало сумнів у податкового органу.

За встановлених обставин даної справи Верховний Суд, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, доходить висновку, що оскаржуваний наказ про призначення перевірки прийнято за наявості підстав та умов, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, із дотриманням яких законодавець пов`язує можливість проведення документальної позапланової перевірки.

Доводи касаційної скарги про те, що спірний наказ був прийнятий в супереч приписам Податкового кодексу України, з огляду на те, що запит який передував такому, не містить конкретних підстав за яких такий може бути надісланий, спростовується встановленими обставинами під час судового розгляду даного спору в судах попередніх інстанцій. При цьому варто зауважити, що позивач не надав відповіді на такий запит, що суперечить приписам податкового законодавства України, що були наведені в цій поставі.

Також Верховний Суд відзначає, що витребувана відповідачем в запиті від 26.06.2017 інформація стосувалась лише господарських правовідносин позивача із ТОВ Манторг та ТОВ Сайленс Прайм з огляду на те, що податковий орган освідомлений про те, що керівник одного із вказаних підприємств заперечує свою участь в діяльності такого суб`єкта господарювання. Зазначена обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією пояснень ОСОБА_1 від 26.01.2017 (а.с.27-28), який заперечує свою участь у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Сайленс Прайм . З урахуванням чого, відхиляються доводи позивача про відсутність вказаних пояснень.

Вказівка позивача в касаційній скарзі про наявність незначних порушень судами вимог процесуального законодавства України, таких як зазначення в тексті рішення суду першої інстанції вимог відповідача, яких ним не зазначалось, чи помилково зазначення судом апеляційної інстанції одного речення, яке не стосується предмету спору не може бути єдиною підставою для їх скасування.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також встановлених обставин справи.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги про те, що податковий орган при прийнятті спірного наказу діяв у спосіб, передбачений чинним законодавством України, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Авідіс залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна