Постанова

від 25.06.2020 по справі 163/1218/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2020 року

м. Київ

справа № 163/1218/16-а

адміністративне провадження № К/9901/15120/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.

за участі

представника позивача - Корень О.М.

розглянувши у вдкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року (колегія у складі суддів: Довгополова О.М., Гудима Л.Я., Святецького В.В.) у справі № 163/1218/16-а (876/5485/16) за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Любомльського районного суду Волинської області із позовом до Волинської митниці ДФС (надалі відповідач, митний орган) про скасування постанови в справі про порушення митних правил якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 15 636 638, 94 грн та закриття провадження у справі за відсутністю в його діях ознак порушення митних правил.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в його діях та діях інших посадових осіб ТОВ Волинь Амбер ЛТД відсутні ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.

Любомльський районний суд Волинської області постановою від 4 липня 2016 року позов задовольнив частково. Постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0913/20500/2016 від 27 квітня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України, з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 15 636 638,94 гривень визнав протиправною та скасував. В решті позову відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем оскаржувану постанову винесено з порушенням вимог статей 489, 526 Митного кодексу України, зокрема щодо повноти, всебічності та об`єктивності з`ясування обставин справи, а також забезпечення прав особи, яка притягується до відповідальності.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2016 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що порушення позивачем митних правил виявлено в результаті співставлення відомостей, відображених в експортних турецьких деклараціях та деклараціях, наданих митним брокером при розмитненні товарів. А законних підстав вважати, що в експортних деклараціях міститься неправдива інформація у відповідача не було, оскільки відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки щодо взаємної допомоги у митних питаннях від 27 листопада 1996 року, митні органи Договірних сторін мають право використовувати таку інформацію як докази.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу митний орган зазначив, що позивач через митного брокера вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів, суд апеляційної інстанції надав вірну оцінку обставинам справи, тому митний орган просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 1 березня 2016 року старший слідчий з особливо важливих справ Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Максимчук А.В. надіслав Волинській митниці Державної фіскальної служби постанову про закриття кримінального провадження № 32015030000000049 за фактами ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Волинь Амбер ЛТД за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 212, частиною 3 статті 212, частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, для вирішення питання щодо притягнення службових осіб ТОВ Волинь Амбер ЛТД до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.

За результатами проведеної перевірки головний державний інспектор відділу аналітично-пошукової роботи та протидії митним правопорушенням управління боротьби з митними правопорушеннями Волинської митниці Державної фіскальної служби Губаль Р.Л. склав 20 квітня 2016 року відносно директора ТОВ Волинь Амбер ЛТД ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 0913/20500/2016 за статтею 485 Митного кодексу України.

27 квітня 2016 року заступник начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби розглянув справу про порушення митних правил та прийняв постанову № 0913/20500/2016, якою визнав позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 15 636 638,94 грн.

Під час розгляду справи про порушення митних правил встановлено, що в період з 23 травня 2014 року до 19 грудня 2014 року ТОВ Волинь Амбер ЛТД імпортувало з Республіки Туреччина товари Текстильні покриття для підлоги-поліпропіленове коврове покриття машинного виробництва та Зразки рекламної продукції текстильного покриття для підлоги-поліпропіленове коврове покриття машинного виробництва , митне оформлення якого здійснював декларант ТОВ Брок-Сервіс ОСОБА_2 на митному пості Луцьк Волинської митниці Державної фіскальної служби.

Загальна вартість товару склала 466 458,05 доларів США і під час проведення його митного оформлення ТОВ Волинь Амбер ЛТД сплатило митні платежі в сумі 1 998 001,51 грн.

На підставі офіційної відповіді митних органів Турецької Республіки та доданих до неї товаросупровідних документів відповідач встановив, що ТОВ Волинь Амбер ЛТД ввезло на митну територію України товар Текстильні покриття для підлоги-поліпропіленове коврове покриття машинного виробництва та Зразки рекламної продукції текстильного покриття для підлоги-поліпропіленове коврове покриття машинного виробництва на загальну суму 1 644 594,41 доларів США і під час його митного оформлення необхідно було сплатити митні платежі в сумі 7 210 214,49 грн.

Таким чином, згідно з висновками митного органу, різниця між сплаченими митними платежами позивачем та митними платежами, які необхідно було сплатити, становить 5 212 212,98 грн.

За таких обставин митний орган дійшов висновку, що позивач, будучи директором ТОВ Волинь Амбер ЛТД , через митного брокера, який оформляв митні декларації, вчинив дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів, а саме, надав митному брокеру неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, та надав з цією ж метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що митну вартість імпортованого товару у деклараціях зазначила безпосередньо особа, уповноважена на це ТОВ Волинь Амбер ЛТД - митний брокер, за шостим (резервним) методом, а митний орган не приймав жодного рішення в межах своїх повноважень щодо визначення (коригування) митної вартості і не мав будь-якої інформації про достовірність відомостей, вказаних в товаросупровідних документах на товар.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не встановив, які саме документи надані митним брокером для підтвердження митної вартості, не встановив, ким надано вказані документи брокеру - особисто позивачем, перевізником тощо. Також не встановлено, які саме документи мали неправдиві відомості. Суд апеляційної інстанції не встановив на підставі належних та допустимих доказів, що позивач був обізнаний про вартість товару, заявлену при оформлені в митних органах Турецької Республіки. Крім того, в матеріалах справи наявні копії зовнішньоекономічних контрактів, на підставі яких на митну територію України завезено товар. Суд апеляційної інстанції встановлюючи невідповідність митної вартості, не дослідив чи відповідає вартість товару у контрактах вартості товару у супровідних документах та митних деклараціях, особливо враховуючи різницю одиниці виміру.

За приписами статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Суд зазначає, що диспозиція статті 485 Митного кодексу України передбачає умисну форму вини (особа має усвідомлювати протиправний характер своїх дій). Проте вина позивача судом апеляційної інстанції не досліджена.

За змістом частини першої статті 486, статті 489 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням; посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивача у справі притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення статті 485 Митного кодексу України, а саме за заявлення неправдивих відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару, а також надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості (зовнішньоекономічного договору та інвойсу).

Враховуючи викладене, Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на його передчасність. Касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суду апеляційної інстанцій щодо правомірності спірної постанови передчасними та необґрунтованими, а відтак таке судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції обмежився викладенням доводів митного органу, не дослідивши та не надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам. Суд апеляційної інстанції не скористався можливістю витребувати належні докази для встановлення всіх обставин справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції взагалі не перевірялись доводи позивача щодо не належного повідомлення його час та місце розгляду справи.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом апеляційної інстанції, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не дослідивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі № 163/1218/16-а (876/5485/16) скасувати та направити справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник