Рішення

від 25.06.2020 по справі 906/328/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/328/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пасічник О.О. адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камінський тімбер енд венірз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ВОЛОДАР УА"

про стягнення 57 465,00 грн.

У провадженні господарського суду знаходиться справа № 906/328/20 за позовом ТОВ "Камінський тімбер енд венірз",яке звернулося до ТОВ "ВВ Володар УА" про стягнення 57 465,00 грн, з яких 50 000,00 основний борг, 7 465,00 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "ВВ Володар УА" обов`язків по сплаті наданих послуг за зберігання майна відповідно до укладеного між сторонами договору відповідального зберігання № 4 від 03.12.2018, в результаті чого утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.05.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Ухвалою суду від 07.05.2020 розгляд справи по суті відкладено на 25.06.2020.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, подав заяву від 25.06.2020 про долучення до матеріалів справи копію претензії від 12.08.2019, копію листа-повідомлення від 23.10.2019, копію поштових повідомлень про вручення листів.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2018 між ТОВ "Камінський тімбер енд венірз" (зберігач/позивач) та ТОВ "ВВ Володар УА" (поклажодавець/відповідач) укладено договір відповідального зберігання № 4.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання струганого шпону протягом строку цього договору.

Адреса зберігання: 45233, Волинська область, Ківерцівський район, смт. Цумань, вул. Грушевського, 7 ( п. 1.2 договору).

Приймання майна на зберігання та повернення майна із зберігання здійснюється силами зберігача ( п. 1.3 договору).

В п. 4.1 договору передбачено, що плата за зберігання майна становить 5 000,00 грн на місяць та підлягає сплаті на користь зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок протягом 1 (одного) місяця після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг.

Розмір плати за зберігання може змінюватись лише за згодою сторін та такі зміни оформлюються додатковою угодою.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Даний договір дії х 01 січня 2019 по 31. грудня 2019 ( п. 7.2 договору).

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 7.3 договору).

В позовній заяві позивач зазначає, що відповідачу були надані послуги по відповідальному зберіганню майна в період з січня по травень 2019 та з липня по грудень 2019 на загальну суму 55 000,00 грн, про що були виставлені відповідачу рахунки на оплату та складені акти надання послуг.

Однак, як зазначає позивач за надані послуги відповідач розрахувався частково у розмірі 5 000,00 грн за період січень 2019, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 22.02.2019.

Посилаючись на неналежне виконання з боку відповідача обов`язку щодо оплати наданих послуг позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 50 000,00 грн в судовому порядку.

В підтвердження викладеного, позивач посилається на наступні обставини:

- рахунок на оплату № 4 від 30.01.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 12 від 31.01.2019, податкова накладна від 31.01.2019 №12 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 26 від 27.02.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 26 від 28.02.2019, податкова накладна від 28.02.2019 №13 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 39 від 28.03.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 39 від 29.03.2019, податкова накладна від 29.03.2019 №9 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 54 від 24.04.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 61 від 30.04.2019, податкова накладна від 30.04.2019 №19 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 81 від 29.05.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 81 від 31.05.2019, податкова накладна від 31.05.2019 №21 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 118 від 31.07.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 119 від 31.07.2019, податкова накладна від 31.07.2019 №21 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 132 від 30.08.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 133 від 30.08.2019, податкова накладна від 30.08.2019 №11 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 141 від 30.09.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 152 від 30.09.2019, податкова накладна від 30.09.2019 №20 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 154 від 31.10.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 171 від 31.10.2019, податкова накладна від 31.10.2019 №17 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 173 від 29.11.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг №200 від 29.11.2019, податкова накладна від 29.11.2019 №33 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН;

- рахунок на оплату № 180 від 27.12.2019 на суму 5 000,00 грн, акт надання послуг № 222 від 28.12.2019, податкова накладна від 28.12.2019 №21 та квитанція про реєстрацію її в ЄРПН.

При дослідженні судом наданих позивачем доказів на підтвердження своїх позовних вимог судом встановлено, що акти надання послуг за період з липня по грудень 2019 з боку відповідача не підписані.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто (ч.1 ст.943 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як було встановлено судом вище, в договорі відповідального зберігання №4

сторонами погоджено, що згідно п. 4.1 плата за зберігання майна становить 5 000,00 грн на місяць та підлягає сплаті на користь зберігача шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок протягом 1 (одного) місяця після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, з урахуванням норм ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами щодо стягнення вартості отриманих відповідачем послуг має бути доведено сам факт надання послуги відповідачу за договором відповідального зберігання від 03.12.2018.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закону) (в редакції чинній станом на момент надання спірних послуг) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно зі ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність боргу, а також встановлюють його розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

В ході розгляду спору судом встановлено, що на підтвердження своїх вимог позивач в позові посилається на акти надання послуг (перелік яких наведено вище), однак акти наданих послуг за період з липня по грудень 2019 з боку відповідача не погоджені та не підписані.

Щодо твердження позивача, що факт надання послуг відповідачу також підтверджується податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, то такі доводи позивача не приймаються судом, оскільки податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом у розумінні податкового обліку підприємства та відображає у ньому господарську операцію, проте, не засвідчує факт надання послуг, оскільки складається в односторонньому порядку виконавцем та не передбачає наявності підпису замовника, отже, не може підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції.

Податкові накладні можуть бути лише додатковими доказами. Крім того, податкові накладні не містять всіх відомостей про господарські операції з посиланням на Договір та конкретні акти наданих послуг.

Будь-яких інших первинних документів, які стосуються факту надання послуг відповідачу за договором за період з липня по грудень 2019 на суму 30 000,00 грн позивачем суму суду не надано.

Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу за надані послуги за період з лютого по травень 2019 у розмірі 20 000,00 грн, факт надання яких підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами надання послуг № 26 від 28.02.2019, №39 від 29.03.2019, №61 від 30.04.2019, №81 від 31.05.2019.

Крім того, позивач нарахована відповідачу пеня у розмірі 7 465,00 грн з суми боргу 50 000,00 грн із розрахунку 0,1% за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 договору, за прострочення оплати робіт, виконаних за цим договором, поклажодавець сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені нарахованої з урахуванням встановленої судом суми заборгованості у розмірі 20 000,00 грн, в межах заявленого позивачем періоду по кожному акту надання послуг окремо та застосувавши норми ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд встановив, що розмір пені, який підлягає задоволенню становить 3 368,90 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 20 000,00 грн основного боргу, 3 368,90 грн пені та відмови в частині 30 000,00 грн боргу та 4 096,10 грн пені.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Володар УА" (10029, м. Житомир, вул. Степана Бандери, буд. 7, код ЄДРПОУ 37604860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камінський тімбер енд венірз" (45234, Волинська область, Ківерцівський район, с. Кадище, вул. 40 Років Перемоги, 40, код ЄДРПОУ 37950671) :

- 20 000,00 грн основного боргу

- 3 368,90 грн пені

- 854,81 грн витрат судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.06.20

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек. з повід.)