Рішення

від 23.06.2020 по справі 910/18355/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2020Справа № 910/18355/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Капішон В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Костянтинівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг"

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс"

про стягнення 39139,35 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Костянтинівська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" про стягнення 39139,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог Костянтинівська міська рада вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" було безпідставно збережено кошти у розмірі 39139,35 грн, які підлягали сплаті на користь територіальної громади м.Костянтинівка в особі позивача як орендна плата за фактичне користування у період з 29.01.2018 по 30.11.2019 земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:002:0010, розташованою за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Іподромна, 10, без належних на те правових підстав.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.12.2019 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

11.01.2020 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи поставлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

05.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що посилання позивача на п.6 договору оренди земельної ділянки № 849/1 від 24.11.2009, який укладений із ТОВ "Торговий Дім "Рітейл Плюс" відповідно якого строк дії договору склав 3 роки, а тому термін його дії сплив ще 24.12.2012. Відповідач вважає, що Костянтинівська міська рада та ТОВ "Торговий Дім "Рітейл Плюс" перебувають в договірних взаємовідносинах щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,0872 га, кадастровий номер 1412600000:00:002:0010, на підставі договору оренди земельної ділянки № 849/1 від 24.11.2009, договір не був припинений у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка не повернута позивачу, а знаходиться в користуванні у ТОВ "Торговий Дім "Рітейл Плюс".

06.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача повторно надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.02.2020 задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначив судове засідання у справі на 25.02.2020.

21.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач вказує, що починаючи з дня, наступного за днем закінчення строку дії договору оренди землі № 849/1 (з 24.11.2012), даний договір в порядку, передбаченому статтею 33 Закону України Про оренду землі , поновлено не було, додаткової угоди щодо пролонгації зазначеного договору між Костянтинівською міською радою та ТОВ "Торговий Дім "Рітейл Плюс" укладено не було, третя особа до Костянтинівської міської ради з питання пролонгації договору оренди землі не зверталося, державна реєстрація речового права оренди ТОВ "Торговий Дім "Рітейл Плюс" на новий строк щодо спірної земельної ділянки відсутня.

25.02.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.02.2020 відклав судове засідання у справі № 910/18355/19 на 18.03.2020, постановив залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Рітейл Плюс" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

16.03.2020 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи докази направлення позовної заяви третій особі.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 суд призначив справу №910/18355/19 до розгляду на 28.04.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2020 суд виправив допущену описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 08.04.2020.

27.04.2020 через електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 28.04.2020 представники учасників судового процесу не з`явилися.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2020 відклав розгляд справи №910/18355/19 на 26.05.2020.

У судове засідання 26.05.2020 представники учасників судового процесу не з`явилися.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.05.2020 відклав розгляд справи №910/18355/19 на 23.06.2020.

Представник позивача у судове засідання 23.06.2020 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи по суті не подав.

У судове засідання 23.06.2020 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи по суті не подав, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи по суті не подав, про розгляд справи був належним чином повідомлений.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.11.2009 між Костянтинівською міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб (орендар, третя особа) укладено договір оренди землі № 849/1, відповідно до якого орендодавцем в строкове платне користування передано орендарю земельну ділянку площею 0,0872 га з кадастровим №1412600000:00:002:0010 для обслуговування магазину по вул. Іподромна, 10.

Відповідно до п. 6 договору, договір оренди укладено на три роки. Після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За доводами позивача, 24.11.2012 після спливу строку дії договору оренди землі № 849/1 від 24.11.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб продовжувало фактичне користування земельною ділянкою комунальної форми власності, однак договір оренди землі в порядку, передбаченому частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , поновлено не було, додаткової угоди щодо пролонгації зазначеного договору укладено та зареєстровано також не було.

В подальшому, у 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Донбасхліб було перейменоване в Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Рітейл плюс .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 29.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Далія Трейдінг (відповідач) набуло право власності на об`єкт нерухомості - будівля магазину загальною площею 116,1 кв.м., за адресою Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Іподромна, 10, на підставі договору купівлі - продажу № 237 від 29.01.2018.

Як вбачається з відзиву, відповідач підтверджує що останнім відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2018 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. придбано у ТОВ Торговий Дім Рітейл Плюс будівлю магазину, загальною площею 116,1 кв.м., що складається з: будівля магазину- літ. А-1, сарай- літ. Б, сарай -літ. В, вбиральня -літ. Г, розташованого за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Іподромна, будинок 10. При цьому, на момент укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2018, об`єкт нерухомого майна знаходився на земельній ділянці, загальною площею 0,0872 га, кадастровий номер 1412600000:00:002:0010, переданий Костянтинівською міською радою в строкове платне користування, згідно договору оренди землі № 849/1 від 24.11.2009, зареєстрованого у Донецькій філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що вчинено запис від 24.07.2009 за № 040915600196.

В матеріалах справи відсутня копія договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.01.2018. Проте, суд вважає, що набуття 29.01.2018 права власності за відповідачем на будівлю магазину загальною площею 116,1 кв.м., за адресою Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Іподромна, 10, підтверджується поясненнями відповідача та наданою позивачем довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи наведене, оскільки за твердженням позивача з 29.01.2018 відповідач як власник зазначеного вище об`єкту нерухомості, без належних та достатніх на те правових підстав, фактично користується земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:002:0010, на якій розташований об`єкт нерухомості, без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Предметом доказування у даній справі є факт безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:002:0010 без належних на те правових підстав за період з 29.01.2018 до 30.11.2019 у сумі 39 139,35 грн, розрахованої з урахуванням нормативно - грошової оцінки відповідної земельної ділянки та розміру річної орендної плати, визначеної п. 288.5.1. Податкового кодексу України та рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 № 6/7-144 Про Положення про розмірі орендної плати за землю .

Приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В підтвердження заявлених вимог позивач надав до матеріалів справи договір оренди землі № 849/1 від 24.11.2009 укладений між Костянтинівською міською радою та ТОВ Торговий дім Донбасхліб , Акт прийому -передачі земельної ділянки №1412600000:00:002:0010, план (схема) меж земельної ділянки №1412600000:00:002:0010, акт відновлення та закріплення між земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 14.08.2009, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №1412600000:00:002:0010 від 04.09.2019, Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №1412600000:00:002:0010 від 13.12.2018 за №1020/0/203-18 та від 05.03.2019 за №1110/0/203-19 , розрахунок розміру неотриманих доходів користування земельною ділянкою по вул. Іподромна, 10 .

В свою чергу, відповідач в підтвердження своїх доводів щодо існування договірних відносин між позивачем та ТОВ Торговий дім Рітейл плюс щодо користування земельною ділянкою загальною площею 0,0872 га, кадастровий номер 1412600000:00:002:0010 на підставі договору оренди землі № 849/1 від 24.11.2009, посилається на те, що договір не був припинений у встановленому законодавством порядку, земельна ділянка не повернута позивачу, а знаходиться в користуванні у ТОВ Торговий дім Рітейл плюс .

Окрім того, відповідач вважає, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору з моменту його державної реєстрації. Проте, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будівлі зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника, і на якій розташоване це нерухоме майно. Отже, відповідач стверджує, що позивач не довів факту набуття (збереження) відповідачем майна (спірних грошових коштів) за рахунок позивача.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом досліджено обставини справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З огляду на вищевикладене, законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

При цьому, відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як встановлено судом, відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1412600000:00:002:0010, при цьому відсутній укладений договір оренди землі протягом періоду 29.01.2018 по 30.11.2019.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату, що і не заперечується останнім. Відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд вважає необґрунтовані доводи відповідача щодо існування договірних взаємовідносин між позивачем та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ РІТЕЙЛ ПЛЮС щодо користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки №849/1 від 24.11.2009, який не був припиненим у зв`язку з переходом права власності у 29.01.2018, враховуючи наступне.

Як зазначалось судом, відповідно до п. 6 договору №849/1 від 24.11.2009, договір оренди укладено на три роки. Після закінчення строку договору, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частинами 7, 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Таким чином, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази поновлення строку дії договору №849/1 від 24.11.2009 та укладення додаткової угоди між позивачем та третьою особою, а тому враховуючи викладені обставини та положення пункт е ч. 1 ст. 141 Закону України Про оренду землі , суд дійшов висновку про припинення права користування спірною земельною ділянкою ТОВ "Торговий Дім "Рітейл Плюс".

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно із ч. 1 ст. 21 названого Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213.

Згідно з пунктом 21 Методики нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина 2 статті 20, частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Статтею 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з Витягу Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.09.2019 №НВ-1405882182019, земельна ділянка, кадастровий номер 1412600000:00:002:0010, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - комерційне використання, вид використання земельної ділянки - для обслуговування магазину, площа земельної ділянки складає 0,0872 га. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 20.01.2014 відділом у Костянтинівському районі Міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м. Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок Приватного підприємства Регіональний центр сприяння підприємству .

Згідно з інформації, яка міститься у Витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, копії яких знаходяться у матеріалах справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номер 1412600000:00:002:0010 складає станом на 13.12.2018 та 05.03.2019 - 429 339,92 грн.

Окрім того, Рішенням Костянтинівської міської ради від 26.05.2011 № 6/7-144 Про Положення про розміри орендної плати за землю визначені конкретні розміри річної орендної плати у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, залежно від її цільового призначення. Отже, для земельних ділянок комерційного призначення, на яких розташовані магазини, кафе, торгові павільйони, розмір річної орендної плати визначений на рівні 10 % від нормативної грошової оцінки - за частину земельної ділянки, та на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки - за частину земельної ділянки, зайняту проїздами, проходами, зеленими насадженнями.

Відповідно до розрахунку позивача, розміру неотриманих доходів користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 10 % та 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок та складає 39 139,45 грн. Таким чином, суд дослідивши розрахунок позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому за висновком суду розмір 39 139,35 грн є правомірним та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Далія Трейдінг" як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти у розмірі орендної плати 39 139,35 грн, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЛІЯ ТРЕЙДІНГ" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5, ідентифікаційний код 39538926) на користь Костянтинівської міської ради (85114, Донецька область; м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 260, ідентифікаційний код 34898855) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1412600000:00:002:0010 за період з 29.01.2018 до 30.11.2019 у розмірі 39 139,35 грн та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.06.2020.

Суддя О.В. Гулевець