Ухвала

від 24.06.2020 по справі 7/545

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2020Справа № 7/545

За скаргою Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району"

на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

(м. Київ)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 3 508 424,35 грн.

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Вегера А.В.

Представники учасників справи:

від боржника (скаржника): Горупаха В.А. - керівник;

від стягувача (КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго ): Недашківська І.В. - за довіреністю № 08/01/20-01 від 08.01.2020;

від ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго", яке в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 3 508 424, 35 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.) від 15.03.2017 затверджено мирову угоду від 16 лютого 2017 року у справі № 7/545, укладену між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в поданій сторонами редакції. Провадження у справі № 7/545, у зв`язку з укладанням мирової угоди між сторонами та затвердження мирової угоди судом, припинено.

12.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було подано заяву про заміну стягувача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" його процесуальним правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на стадії виконання судового рішення у справі № 7/545.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2019 вищевказану заяву задоволено частково: здійснено на стадії виконання судового рішення у справі № 7/545 заміну сторони (стягувача) - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (85612, Донецька обл., Мар`їнський р-н, м. Курахове, вул. Енергетиків, 34; ідентифікаційний код 00131305) його процесуальним правонаступником - Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) у частині вимог про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" 140 000, 00 грн інфляційних втрат та 7 379, 90 грн. 3% річних. У задоволенні заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну сторони її правонаступником у справі № 7/545 у частині вимог про стягнення з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236, 00 грн. відмовлено.

12.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - скаржник) надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), відповідно до змісту якої скаржник просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Шевченківського району" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бойко М.Д. неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Кристалбанк" (МФО 339050, код ЄДРПОУ 39544699), які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району";

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського району" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бойко М.Д. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 22.04.2020 року по виконавчому провадженню № 60470689 в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Кристалбанк" (МФО 339050, код ЄДРПОУ 39544699), які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Обґрунтовуючи викладені вимоги скаржник вказує на те, що 22.04.2020 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) було винесено постанову арешт належних боржнику коштів, в т.ч. на рахунку № НОМЕР_1 у АТ Кристалбанк , який використовується для здійснення виплати заробітної плати працівникам, виплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів і податків, що підтверджується ухвалами господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 910/20495/14, від 22.08.2018 у справі № 910/1611/13, а також постановами про внесення змін про арешт коштів боржника в інших виконавчих провадженнях. У зв`язку з цим, скаржник зазначає, що арешт на грошові кошти, що містяться на означеному рахунку, державним виконавцем було накладено неправомірно.

Разом з тим, у прохальній частині поданої скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду зі скаргою.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2020 суддею Ломакою В.С. прийнято до свого провадження справу № 7/545 для розгляду скарги Комунального підприємства Центр обслуговування споживачів Шевченківського району на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ); відмовлено Комунальному підприємству Центр обслуговування споживачів Шевченківського району у поновленні строку на подання скарги на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ); розгляд скарги призначено на 26.05.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.06.2020 року.

27.05.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надійшли заперечення на скаргу, відповідно до змісту яких державний виконавець вважає подану боржником скаргу безпідставною та зазначає, що станом на дату накладення арешту від боржника не надходило жодних заяв, які б підтвердили, що рахунок, відкритий у АТ Кристалбанк є рахунком зі спеціальним режимом використання та є рахунком для виплати заробітних плат. При цьому, державний виконавець вказує на те, що положення чинного законодавства, в т.ч. норми Закону України Про виконавче провадження не містять заборони звертати стягнення та накладати арешт на кошти на рахунках боржника, які відкриті для зарахування заробітної плати, а також не визначають такі рахунки як рахунки із спеціальним режимом використання.

22.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником скаржника подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи -документи, які на переконання скаржника свідчать про те, що рахунок № НОМЕР_1 у АТ Кристалбанк використовується ним виключно для виплати заробітної плати своїм працівникам, виплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів і податків.

У судовому засіданні 24.06.2020 року представник скаржника підтримав викладені у скарзі вимоги.

Представник стягувача КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго у судовому засіданні 24.06.2020 року проти задоволення скарги заперечив.

Представник державної виконавчої служби у судове засідання 24.06.2020 року не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 24.06.2020 року судом розглянуто скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), та вирішено відмовити в її задоволенні, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 у справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України Про виконавче провадження , а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується правомірна поведінка виконавця.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у пункті 4.1. рішення № 19-рп/2011 від 14.12.2011 (справа за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зазначив, що утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп , пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп).

Пунктом 9 статті 2 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України Про виконавче провадження , юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

В даному випадку, звертаючись до суду зі скаргою скаржник просить суд:

- визнати дії старшого державного виконавця Шевченківського району" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бойко М.Д. неправомірними в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Кристалбанк" (МФО 339050, код ЄДРПОУ 39544699), які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району";

- зобов`язати старшого державного виконавця Шевченківського району" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бойко М.Д. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови про арешт коштів боржника від 22.04.2020 року по виконавчому провадженню № 60470689 в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Кристалбанк" (МФО 339050, код ЄДРПОУ 39544699), які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ). Судом встановлено, що 01.11.2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60470689 з примусового виконання ухвали господарського суду міста Києва від 15.03.2017 у справі № 7/545.

01.11.2019 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України Про виконавче провадження заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України Про виконавче провадження встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

Чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати.

В даному випадку, 22.04.2020 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом :

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО " ПРОКРЕДИТ БАНК ", Код банку 320984;

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК", Код банку 300346;

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК", Код банку 334851;

Фiлiя - Головне управлiння по м. Києву та Київськiй областi публічного акцiонерного товариства "Державний ощадний банк України", Код банку 322669;

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРИСТАЛБАНК", Код банку 339050;

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКРАЇНСЬКИЙ

БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК", Код банку 380377, та належить боржнику,

у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 162 677, 49 грн.

Копії означеної постанови направлено на виконання до банківських установ та сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, державний виконавець, встановив з метою дотримання вимог чинного законодавства застереження щодо меж дії арешту.

Отже, за вказаною постановою арешт не поширюється на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Акціонерне товариство Кристалбанк за результатами розгляду вищевказаної постанови повідомив, що ним накладено арешт на грошові кошти на рахунку боржника № НОМЕР_1 в межах суми 162 677, 49 грн. та повідомив про недостатність коштів на означеному рахунку для виконання постанови.

З матеріалів справи вбачається, що 14.06.2016 року між скаржником (клієнт та АТ Кристалбанк (банк) було укладено Договір № 142-КБ/14/04/2016-02 про банківське обслуговування з використанням системи дистанційного обслуговування Клієнт-Банк , за умовами якого з метою прискорення розрахунків та обміну інформацією сторони дійшли згоди, що клієнт доручає, а банк бере на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання умов розрахункового обслуговування клієнта з використанням системи дистанційного обслуговування Клієнт-Банк .

Цей Договір розширює перелік послуг, що надаються Банком з розрахунково-касового обслуговування клієнта, і діє упродовж терміну дії Договору банківського рахунку № 123-РКО/19/04/16-02 від 16.04.2016 (п. 1.2. Договору).

Зі змісту листа АТ Кристалбанк № 01/52 від 09.06.2020 вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 відкрито відповідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. В тому числі поточний рахунок може бути використаний для здійснення виплат заробітної плати своїм працівникам, виплати єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів і податків.

Таким чином, рахунок боржника № НОМЕР_1, на кошти на якому було накладено арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати.

На цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати.

Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також, АТ Кристалбанк , на яке нормами статті 52 Закону України Про виконавче провадження покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало.

Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення (лист АТ Кристалбанк від 04.05.2020).

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із частиною п`ятою статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень, у зв`язку з чим погоджується з доводами скаржника в цій частині.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Однак, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Судом не встановлено, що боржник звертався до виконавця із заявою про виникнення в нього зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі та просив не накладати або зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 для виплати заробітної плати своїм працівникам.

При цьому, у поданій боржником начальнику Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) скарзі № 02/62 від 27.05.2020 відповідно до змісту якої боржник просив скасувати постанову про накладення арешту від 22.04.2020 на кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, боржник не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів, підтверджуючих ці обставини.

Під час розгляду скарги в суді скаржником всупереч приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України також не надано доказів на підтвердження того, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів, підтверджуючих ці обставини.

Вищевказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 905/361/19.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на встановлену відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження накладення арешту на грошові кошти боржника, суд дійшов висновку, що подана Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні скарги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).

2. Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.06.2020 року.

Суддя В.С. Ломака