Постанова

від 18.06.2020 по справі 910/7520/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2020 р. Справа№ 910/7520/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Тищенко О.В.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Шевченко В.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.12.2019 (повний текст рішення складено 24.12.2019)

у справі № 910/7520/19 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дека НК

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство Центр організації дорожнього руху

про розірвання договору оренди № 598 від 26.08.2016 та виселення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко (далі - ТОВ Амадеус Ко , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дека НК (далі - ТОВ Дека НК , відповідач) про розірвання договору оренди № 598 від 26.08.2016 та виселення. В обґрунтування своїх вимог зазначило про систематичне порушення відповідачем протягом тривалого часу умов Договору оренди нерухомого майна від 26.08.2016 в частині своєчасної оплати, в зв`язку з чим позивач на виконання п. 12.2.7 Договору надіслав відповідачу вимогу про дострокове припинення (розірвання) Договору, яку відповідачем залишено без відповіді. Наведене стало підставою для звернення з даним позовом до суду, зокрема, з вимогами про: розірвання Договору оренди нерухомого майна, укладеного між ТОВ Амадеус Ко та ТОВ Дека НК 26.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Горняк Х.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 598; зобов`язання ТОВ Дека НК повернути ТОВ Амадеус Ко об`єкт оренди загальною площею 880,5 квадратних метрів, який складається з: нежитлових приміщень №№ 24-34, 36, 37, 39, а також частини приміщень №№ 10, 35, 38, частини приміщень №№ 18, 35 та приміщення № 21 на третьому поверсі будівлі № 1 (літ. А) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А шляхом виселення із згаданих нежитлових приміщень.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказував, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019 у справі № 752/16869/18 на ці нежитлові приміщення накладено арешт та заборонено позивачу користуватися та розпоряджатися нежитловими приміщеннями, які є предметом оренди за Договором; вирішено передати майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. З 05.04.2019 позивачу заборонено вчиняти будь-які дії щодо об`єктів, в тому числі достроково розривати Договір оренди. Крім цього, відповідач стверджував про несвоєчасне виставлення позивачем рахунків на оплату, а також про відсутність у нього на сьогоднішній день заборгованості за Договором, навпаки наявна переплати. Дані обставини, на переконання відповідача, свідчать про відсутність порушеного права та інтересу позивача й відповідно підстав для задоволення позову.

У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив позивач стверджував, що на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019 у справі № 752/16869/18 АРМА не прийнято майно в управління, не здійснено обрання управителя та не вчинено жодних дій з управління. Досі в реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні зареєстровані права управління АРМА або третіх осіб, які виникли на підставі вказаної вище ухвали суду. За твердженнями позивача, мало місце прострочення сплати орендної плати та відповідне внесення коштів здійснювались не в повному обсязі, що в свою чергу не може свідчити про належне виконання відповідачем зобов`язань за Договором. Крім цього, позивач вказував, що за умовами п. 4.9 Договору неотримання рахунків не звільняє орендаря від виконання та/або відповідальності за невиконання грошових зобов`язань. На переконання позивача, постійні суттєві порушення фінансової дисципліни відповідачем є істотним порушенням Договору та підставою для його розірвання.

В запереченнях на відповідь на відзив відповідач стверджував про безпідставність тверджень позивача щодо відсутності факту прийняття АРМА в управління арештованого майна та відсутності в реєстрі відповідної інформації про управителя, оскільки ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019 у справі № 752/16869/18, яка є чинною й не скасованою та підлягає обов`язковому виконанню, саме позивачу заборонено користуватися та розпоряджатися орендованими приміщення. На переконання відповідача, розірвання Договору суперечить діючому кримінально-правовому арешту, адже права позивача щодо майна є обмеженими. Крім цього, відповідач зазначав, що весь час він вів перемовини з позивачем з приводу кому необхідно здійснювати сплату коштів. Також відповідач вказував, що обов`язок позивача виписувати та вчасно виставляти рахунки відповідачу передбачено п. 4.9 Договору, який позивач неправильно трактує, оскільки неотримання орендарем рахунку (бездіяльність орендаря) відмінне від не направлення орендодавцем рахунку (бездіяльність орендодавця). Тобто, даний пункт тлумачиться як бездіяльність орендаря щодо отримання рахунку (наприклад, неотримання/відмова від отримання рахунку від представника орендодавця, неотримання/відмова від отримання поштового відправлення з рахунком), а не бездіяльність орендодавця (не направлення вчасно рахунків або не направлення рахунків взагалі). Саме таке тлумачення даного пункту Договору, на переконання відповідача, підтверджується й положеннями п. 12.10 Договору. Відповідач також вважав, що в силу приписів ст. 617 ЦК України він звільняється від відповідальності та вважається таким, що не порушив зобов`язання за Договором, отже підстав для розірвання Договору немає.

В наданих місцевому суду додаткових поясненнях щодо заперечень на відзив, позивач зазначав, що 05.09.2019 ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019 у справі № 752/16869/18 скасовано, отже наразі відсутні обмеження права користування та розпорядження позивачем належним йому майном, в тому числі яке є предметом Договору оренди. З огляду на відсутність у відповідача підтверджуючих документів, виданих ТПП України щодо того, що існування арештів орендованого майна стало для відповідача обставиною непереборної сили, внаслідок якої він не міг належним чином виконувати свої зобов`язання за Договором оренди, на переконання позивача, не можуть братися до уваги аргументи відповідача, що для нього існували форс-мажорні обставини та він повинен бути звільнений від відповідальності за порушення своїх зобов`язань за Договором оренди.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 у справі № 910/7520/19 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - третя особа-1), а ухвалою суду від 26.09.2019 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство Центр організації дорожнього руху (далі - третя особа-2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/7520/19 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись зі згаданим рішенням, ТОВ Амадеус Ко оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а саме, розірвати Договір оренди нерухомого майна, укладений між ТОВ Амадеус Ко та ТОВ Дека НК 26.08.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Горняк Х.В. та зареєстрований у реєстрі за № 598; зобов`язати ТОВ Дека НК повернути ТОВ Амадеус Ко об`єкт оренди загальною площею 880,5 квадратних метрів, що складається з: нежитлових приміщень № 24-34, 36, 37, 39, а також частини приміщень №№ 10, 35, 38, частини приміщень №№ 18, 35 та приміщення № 21 на третьому поверсі будівлі № 1 (літ. А) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А шляхом виселення із вказаних нежитлових приміщень. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. За твердженнями апелянта, підставами даного позову про розірвання Договору оренди були зафіксовані та документально підтверджені факти багаторазових грубих порушень відповідачем порядку та строків оплати сум орендної плати, експлуатаційних витрат та відшкодування вартості комунальних послуг, що є прямою підставою для розірвання Договору оренди на підставі п. 12.2.7 цього Договору. Зокрема, позивачем було зроблено аналіз всіх платежів відповідача за Договором оренди протягом року, що передував поданню позовної заяви, лише в частині сплати орендної плати за Договором оренди встановлено прострочення сплати орендної плати за січень 2019 на 95 календарних днів, за лютий 2019 на 78 календарних днів, за березень 2019 на 47 календарних днів, за квітень 2019 на 69 календарних днів та за травень 2019 на 38 календарних днів. Крім цього, на переконання апелянта, відповідачем було здійснено ряд інших порушень по строкам та сумам інших платежів (індексації комунальних платежів та експлуатаційних витрат), детальний перелік та опис яких ним наведено як в позовній заяві, так й в апеляційній скарзі. При цьому, апелянт стверджував, що в якості доказів на підтвердження порушення відповідачем своїх зобов`язань позивачем разом з позовною заявою надано належним чином затверджені копії виписок з особового рахунку позивача, які підтверджують зарахування відповідних платежів, які надходили від відповідача. В свою чергу, відповідачем в ході розгляду справи жодним чином документально не спростовано викладених позивачем фактів порушення строків та розмірів обов`язкових платежів, які відповідач зобов`язаний сплачувати за Договором оренди. За твердженнями апелянта, судом першої інстанції помилково було зроблено висновок про неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором оренди в частині виставлення рахунків відповідачу та про звільнення відповідача на цій підставі від відповідальності, адже сторони в Договорі оренди передбачили для відповідача можливість здійснювати оплату своїх грошових зобов`язань за Договором в частині сплати орендної плати з індексацією та сплати експлуатаційних витрат самостійно на підставі Договору оренди без прив`язки до виставлення рахунків позивачем. Також апелянт наголошував, що згідно п. 4.9 Договору неотримання орендарем рахунку на сплату орендної плати та експлуатаційних витрат не є простроченням орендодавця та не звільняє орендаря від виконання та/або відповідальності за невиконання грошових зобов`язань в передбаченому Договором порядку. Крім цього, апелянт вказував, що суд першої інстанції помилково не звернув уваги, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату, про що свідчить призначення платежів в платіжних дорученнях, згідно яких відповідач зазначав, на підставі якого рахунку він здійснював відповідне перерахування конкретного платежу. Також апелянт стверджував про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність правового зв`язку КП Центр організації дорожнього руху (як управителя майном ТОВ Амадеус Ко ) та Договору оренди, вказуючи, що орендну плату за Договором оренди має право отримувати виключно позивач, як орендодавець за Договором, адже будь-яких Додаткових угод до Договору, які б передбачали припинення чи зупинення його дії, або заміну кредитора не укладалось, що в свою чергу свідчить про наявність у відповідача обов`язку вносити орендну плату саме позивачу. Крім цього, апелянт звертав увагу на лист № 2898/6.1-33-18/6 від 25.10.2018, в якому АРМА повідомило відповідача, що не є правонаступником жодних прав та обов`язків позивача за будь-яким правочином та перед будь-якими третіми особами, а також, що діючим законодавством України не передбачено процедури, механізму чи будь-якої іншої можливості, за якої АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов`язаннях позивача за будь-яким правочином та перед будь-якими третіми особами. Також апелянт не погоджувався з висновками суду першої інстанції про те, що протягом дії Договору управління майном ТОВ Дека НК не знало кому належить сплачувати орендну плату за Договором оренди позивачу чи КП Центр організації дорожнього руху . З приводу періоду, протягом якого діяв Договір управління майном від 18.10.2018 та прав КП Центр організації дорожнього руху вчиняти дії на його виконання, апелянт зазначав, що оскільки ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.02.2019 було скасовано арешт майна позивача, накладений ухвалою цього суду від 20.08.2018, та повернуто позивачу активи з управління АРМА, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019 забезпечено позов у справі № 910/773/19 та заборонено АРМА та КП Центр організації дорожнього руху вчиняти дії на виконання Договору управління, відповідно КП Центр організації дорожнього руху мало право на вчинення дій щодо управління майном позивача лише з 18.10.2018 по 24.01.2019, тобто в період часу, що є значно меншим ніж зафіксований період порушень відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що добросовісно виконував умови Договору до отримання листа АРМА № 2898/6.1-33-18/6 від 25.10.2018, згідно якого позивач немав права користуватися та розпоряджатися майном, в тому числі вилучати з нього корисні властивості. Відповідач стверджував, що станом на 31.10.2018 у нього існувала переплата по орендній платі, оплаті комунальних послуг та експлуатаційних витрат, а в подальшому не знаючи кому та на який рахунок необхідно сплачувати відповідні платежі, продовжував частково вносити орендну плату, комунальні платежі та експлуатаційні витрати на підставі виставлених орендодавцем із значним запізненням рахунків. При цьому, відповідач наголошував, що позивач взагалі не виставляв (не надавав) відповідачу рахунки в грудні 2018 на залишки сум заборгованості, а починаючи з січня 2019 виставляв та надавав рахунки на оплату із значним запізненням. За твердженнями відповідача, місцевий господарський суд на підставі наявних у справі доказів, беручи до уваги наявність арештів на майно позивача, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем факту істотного порушення відповідачем умов Договору оренди, відповідно про відсутність підстав для розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. На переконання відповідача, за умовами Договору оренди орендодавець зобов`язаний виписувати та вчасно направляти рахунки, а орендар здійснювати оплати відповідно до таких рахунків, а тому знаючи про арешт активів, зокрема, заборону позивачу вилучати корисні властивості із цих активів), відповідач не міг самостійно, без відповідних підтверджуючих дій позивача шляхом виставлення рахунків, перераховувати кошти на рахунки позивача. Крім цього, відповідач зауважив, що згідно пояснень КП Центр організації дорожнього руху з 27.10.2018 по 27.05.2019 включно (період дії Договору управління майном) відповідач зобов`язаний був сплачувати платежі за Договором ореди КП Центр організації дорожнього руху , а не позивачу. Також відповідач зазначив, що сплачуючи платежі на виконання умов Договору в період дії ухвал про арешт активів, відповідач жодним чином не порушував прав позивача, оскільки право останнього на своєчасне отримання платежів було тимчасово обмежено в силу застосованих заходів забезпечення кримінального провадження, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову тощо.

У наданій апеляційному суду відповіді на відзив, позивач стверджував, що підставою позову є багаторазові порушення відповідачем умов Договору оренди, зокрема, неодноразове несвоєчасне внесення плати (сплати) орендних платежів, тобто підставою позовних вимог про розірвання Договору оренди є пряма вказівка (домовленість сторін), зафіксована в Договорі, а саме, в п. 12.2.7, яка передбачає, що Договір припиняється достроково за вимогою орендодавця у разі неодноразового несвоєчасного внесення орендарем гарантійного платежу та/або сум орендної плати та/або експлуатаційних втрат та/або вартості комунальних послуг. Крім цього, позивач зазначав, що зібраними у справі доказами підтверджено здійснення відповідачем неодноразової несвоєчасної сплати зазначених платежів за Договором оренди, при цьому неотримання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. На переконання позивача, постановлення ухвал про арешт майна не є випадком та /або обставиною непереборної сили, а отже не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Крім цього, у вищезгаданих судових рішеннях не зазначено, що вони поширюють свою дію на третіх осіб та на їх права, пов`язані з нерухомим майном позивача, більш того в цих ухвалах вказується про обмеження лише користування та розпорядження майном, а право володіння належним позивачу майном не обмежене, а тому останній як власник майна та орендодавець за Договором оренди має необмежене право вимагати розірвання раніше укладеного Договору оренди та повернення належного йому майна. Також позивач звертав увагу, що дізнавшись про накладення арешту, а також після передачі майна в управління АРМА, він не тільки не припинив здійснювати користування нежитловими приміщеннями, які є об`єктом оренди, а й не виступав з ініціативою про припинення орендних правовідносин, продовжуючи сплачувати орендні та інші платежі, однак з порушенням встановлених Договором оренди умов тощо.

В письмових поясненнях, наданих апеляційному суду відповідач виклав додаткові обґрунтування раніше наведених ним доводів та спростування тверджень позивача з детальним наведенням проведених ним оплат (сум та дат).

В судове засідання апеляційної інстанції 18.06.2020 з`явились представники сторін, представники третіх осіб 1 та 2 не з`явились не зважаючи на їх належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали апеляційного суду про відкладення розгляду справи.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 18.06.2020 представники третіх осіб 1 та 2, явка яких в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явилися не зважаючи їх належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності їх клопотань про відкладення розгляду справи та наявність клопотання третьої особи-2 про розгляд справи за відсутності його директора та представника, а також наявності в матеріалах справи доказів, які є достатніми для вирішення спору у даній справі, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності представників третіх осіб 1 та 2 за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в даному судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 26.08.2016 між ТОВ Амадеус Ко (позивач, орендодавець за договором) та ТОВ Дека НК (відповідач, орендар за договором) укладено договір оренди нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В. та зареєстровано у реєстрі за № 598 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об`єкт оренди: нежитлові приміщення № 24-34, 36, 37, 29, також частину приміщень № 10, 35, 38 (об`єкт оренди № 1), частину приміщень № 18, 35 та приміщення № 21 (об`єкт оренди № 2) на третьому поверсі будівлі № 1 (літера А), яка розташована за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А.

Загальна площа об`єкта оренди становить 888,5 кв. м, з яких 825,1 кв. м - об`єкт № 1 та 55,4 кв. м - об`єкт № 2 (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору цільове призначення об`єкта оренди - розміщення закладу ресторанного господарства та офісу орендаря.

Положеннями п. 2.3 Договору сторони погодили, що строк оренди становить 113 місяців і його перебіг починається з дати передачі об`єкта оренди по акту приймання-передачі.

Передача об`єкта оренди в користування орендарю здійснюється 26.08.2016 з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі, який підтверджує факт передачі об`єкта оренди (п. 3.1 Договору).

Договір згідно п. 12.1 набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками і припиняється по закінченню строку оренди.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За договором найму (оренди) на підставі ст. 759 ЦК України наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, за актом приймання-передачі об`єкта оренди від 26.08.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування об`єкт оренди загальною площею 888,5 кв. м за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А.

Відповідно до ст. п. 1 ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди.

Умовами п. 4.1 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за користування об`єктом оренди № 1 за один місяць становить 284 221,37 грн, а розмір орендної плати за користування об`єктом оренди № 2 за один місяць - 8 395,00 грн.

За змістом п. 4.2 Договору орендна плата за користування об`єктом оренди № 1 підлягає індексації. Індексація орендної плати відбувається шляхом додавання до розміру орендної плати половини гривневого вираження коливання курсу долару США на дату виставлення рахунку орендодавцем або сплати орендної плати орендарем на підставі Договору.

Індексація орендної плати за індексом К відбувається щомісячно, але лише у випадках, коли індекс К більше одиниці.

Таким чином, фіксована щомісячна сума орендного платежу за користування об`єктом оренди № 1 та об`єктом оренди № 2 загалом складає 292.616,37 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору в оренду плату не входять, а сплачуються окремо відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат.

Сторони погодили (п.5.4 Договору), що відшкодування вартості комунальних послуг орендар сплачує за кожний місяць шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок орендодавця на підставі наданих орендодавцем рахунків протягом п`яти банківських днів з дати надання рахунку, але не пізніше 7 числа наступного місяця.

Розмір експлуатаційних витрат за один календарний місяць становить 31 000,00 грн. (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору орендар зобов`язаний здійснювати перерахування сум орендної плати з урахуванням індексації та експлуатаційних витрат наступним чином:

- за перший місяць оренди - протягом п`яти робочих днів з дати укладення Договору;

- за наступні місяці - до 20-го числа кожного поточного місяця за наступний місяць.

Як встановлено матеріалами справи, за спірний період відповідачем допущено ряд порушень зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної сплати орендної плати з урахуванням індексації, комунальних платежів та експлуатаційних витрат, детальний опис яких наведено позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі, що підтверджується наданими позивачем та відповідачем банківськими виписками. В свою чергу, відповідачем в ході розгляду справи жодним чином документально не спростовано фактів порушення строків та розмірів обов`язкових платежів, які відповідач зобов`язаний сплачувати за Договором оренди.

За змістом п. 4.4 Договору виплата орендної плати та експлуатаційних витрат здійснюється на підставі рахунків, виставлених орендодавцем або на підставі договору у безготівковій формі шляхом перерахування орендарем грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок орендодавця.

Положеннями п. 4.9 Договору сторони погодили, що орендодавець зобов`язаний:

- в день передачі об`єкту оренди орендарю за актом приймання-передачі виписати орендарю рахунки на суму гарантійного платежу, передбаченого п. 6.1 Договору;

- надалі виписувати орендарю рахунки на суми орендної плати та експлуатаційних витрат в перший робочій день поточного місяця за наступний місяць оренди;

- своєчасно надавати орендарю рахунки на сплату сум орендної плати, експлуатаційних витрат та відшкодування вартості комунальних послуг, а також акти наданих послуг.

Акти наданих послуг повинні бути підписані і повернені орендарем орендодавцю в строк до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були надані послуги.

Неотримання орендарем рахунку на сплату орендної плати та експлуатаційних витрат не є простроченням орендодавця та не звільняє орендаря від виконання та/або відповідальності за невиконання грошових зобов`язань в порядку, передбаченому Договором.

Разом з цим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що неотримання рахунків на оплату не є тією підставою, яка унеможливлює сплату орендних платежів, оскільки рахунок є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку сплатити орендні та інші платежі, адже такий обов`язок виникає на підставі Договору, а не - рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, встановлених договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тлумачення вказаної норми свідчить, що прострочення кредитора полягає або в безпідставній відмові від прийняття належного виконання, або в невиконанні кредиторських обов`язків, або в інших діях чи бездіяльності з боку кредитора, які не дозволяють боржнику виконати зобов`язання належним чином. Якщо прострочення боржника - це прострочення у виконанні зобов`язання, то прострочення кредитора - це прострочення у прийнятті виконання зобов`язання.

Неотримання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в силу ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов`язку сплатити у визначений договором строк плату за користування найманим майном.

При цьому, як вище згадувалось, умовами п. 4.4 Договору сторони передбачили альтернативні можливості здійснення орендарем (відповідачем) оплати своїх грошових зобов`язань, а саме, на підставі рахунку, наданого орендодавцем (позивачем) або на підставі самого Договору оренди, а відповідно до п. 4.9 Договору встановили, що неотримання орендарем рахунку на сплату орендної плати та експлуатаційних витрат не є простроченням орендодавця та не звільняє орендаря від виконання та/або відповідальності за невиконання грошових зобов`язань в порядку, передбаченому Договором.

Місцевий господарський суд не врахував вищезазначених положень Договору та відповідних вимог чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором оренди в частині виставлення рахунків відповідачу й про звільнення відповідача на цій підставі від відповідальності за порушення умов Договору.

Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач все ж таки виставляв відповідачу рахунки на оплату, про що свідчить призначення платежів в платіжних дорученнях та банківських виписках, згідно яких видно, що відповідач зазначав, на підставі якого рахунку він здійснював відповідне перерахування конкретного платежу.

З природу тверджень відповідача про те, що він здійснював оплату саме на підставі виставлених позивачем рахунків, оскільки на той момент існував арешт активів та остаточно не було вирішено питання кому потрібно сплачувати кошти за Договором, а КП Центр організації дорожнього руху не повідомило відповідачу рахунок, на який потрібно було вносити кошти, слід зазначити, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2017 у кримінальному провадженні № 42016100000001070 дійсно накладено арешт на майно шляхом заборони розпорядження та відчуження на об`єкти нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю № 3 (літера В), в тому числі площа котельні - 63,9 кв. м, загальною площею 1 516,7 кв. м, будівля № 1 (літера А), в тому числі приміщення центру обробкою даних Парковий , площею 2 562,6 кв. м, конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом площею 15 440,7 кв. м, загальною площею 20 107,6 кв. м, дизельна електростанція (літера Г) загальною площею 233,5 кв. м; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 22239980000 будівля № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв. м, які належать ТОВ Амадеус Ко та знаходяться за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16а, на земельних ділянках: площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032) та площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088), з визначенням порядку зберігання речового доказу шляхом передачі для організації охорони, відповідального зберігання, проведення поточних ремонтів, обслуговування, підтримання їх у належному стані та оперативного управління - Держаному підприємству Фінансування інфраструктурних проектів з правом комерційного використання вказаного нерухомого майна.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03.08.2017 у справі № 755/16396/16-к ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2017 скасовано, проте накладено арешт та заборону користуватися, розпоряджатися та відчужувати земельні ділянки площею 2,0722 га (кадастровий номер 8000000000:82:007:0032), площею 0,1117 га (кадастровий номер 8000000000:82:006:0088) та нерухомим майном на цих ділянках: реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 127097680000 - будівлю №3 (літера В), в тому числі площу котельню- 63,9 кв. м, загальною площею 1 516,7 кв. м, будівлю № 1 (літера А), в тому числі приміщення центру обробки даних Парковий площею 2 562,6 кв. м, конгресно-виставковий центр з підземним паркінгом площею 15 440,7 кв. м, загальною площею 20 107,6 кв. м, дизельну електростанцію (літера Г) загальною площею 233,5 кв. м; реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 22239980000, будівлю № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв. м за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16А, власником якого є ТОВ Амадеус Ко .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Права володіння, користування та розпорядження позивачем щодо активів є обмеженими в силу застосування заходів забезпечення кримінального провадження згідно ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2017 та Апеляційного суду м. Києва від 03.08.2017.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.08.2018 у справі № 752/16868/18 передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, в управління в порядку та на умовах визначених ст.ст. 1, 9, 19, 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вищезгадане майно, яке належить ТОВ Амадеус Ко .

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, в тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Активи, зазначені у частині першій цієї статті, прийняті Національним агентством в управління, підлягають оцінці, яка здійснюється визначеними за результатами конкурсу суб`єктами оціночної діяльності, та передачі в управління визначеним за результатами конкурсу юридичним особам або фізичним особам - підприємцям в порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі.

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За матеріалами справи, 18.10.2018 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та КП Центр організації дорожнього руху укладено Договір про управління майном (активами) (КВЦ Парковий ), яке належить ТОВ Амадеус Ко та розташоване за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16А.

Листом № 2898/6.1-33-18/6 від 25.10.2018 Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повідомило відповідача про те, що на орендоване майно накладено арешт та вимагало невідкладно забезпечити сприяння та конструктивну взаємодію з КП Центр організації дорожнього руху , яке з 18.10.2018 є єдиною юридичною особою, законно уповноваженою особою, яка може виконувати повноваження власника активів.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2019 у справі № 752/16869/18 скасовано арешт майна, який накладено відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 03.08.2017.

В подальшому, 05.04.2019 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/16869/18 знов накладено арешт та заборонено ТОВ Амадеус Ко (код ЄДРПОУ 37270900) користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою площею 2,0722 га, площею 0,1117 га та нерухомим майном з усім невід`ємним технічним і побутовим оздобленням, розташованим на вказаних ділянках - будівлею № 3 (літера В), в тому числі площею котельні - 63,9 кв. м, загальною площею 1 516,7 кв. м, будівлею № 1 (літера А), в тому числі приміщенням центру обробки даних Парковий площею 2 562,6 кв. м, конгресно-виставковим центром з підземним паркінгом площею 15 440,7 кв. м, загальною площею 20 107,6 кв. м, будівлею № 2 (літера Б) загальною площею 395 кв. м, дизельною електростанцією (літера Г) загальною площею 233,5 кв. м за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16А; передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19, 21 Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів вказане вище майно,яке належить ТОВ Амадеус Ко .

Під час розгляду даної справи, ухвалою Київського апеляційного суду від 05.09.2019 скасовано ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 05.04.2019.

28.05.2019 між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та КП Центр організації дорожнього руху укладено договір про припинення договору про управління майном (активами) від 18.10.2018.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що наявність ухвали про арешт майна та укладення у зв`язку з цим Договору про управління майном (активами) не є підставами для звільнення відповідача від обов`язку належного виконання умов Договору та від відповідальності за його порушення.

Як вище загадувалось, Договір оренди було укладено між сторонами по справі 26.08.2016, тобто арешти та обмеження, накладені на майно позивача в межах кримінальних проваджень згідно ухвали Апеляційного суду міста Києва від 03.08.2017 та ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 05.04.2019, були застосовані вже після виникнення між сторонами орендних взаємовідносин.

У вищевказаних судових рішеннях не зазначено, що вони поширюють свою дію на третіх осіб та на їх права, пов`язані з нерухомим майном позивача, а також, що заборони та обмеження, застосовані даними судовими рішеннями, мають зворотну силу у часі та діють на правовідносини, які виникли до їх винесення.

Крім цього, слід зазначити, що укладений між сторонами Договір оренди є чинним, в судовому порядку не дійсним не визнавався, а передача майна, яке було об`єктом оренди, в управління АРМА не зумовлює визнання його недійсним, розірваним або припиненим.

Положення Закону України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів також не містять приписів, які б автоматично визнавали правочини щодо оренди нерухомого майна, переданого в управляння, недійсними чи необхідність їх розірвання.

Оскільки припинення господарських взаємовідносин між сторонами можливе лише після припинення правочину, на основі якого вони виникли, тобто Договору оренди, будь-яких Додаткових угод до Договору, які б передбачали припинення чи зупинення його дії, або заміну кредитора між сторонами не укладалось, орендну плату за Договором оренди № 598 від 26.08.2016 має право отримувати виключно позивач, як орендодавець за вказаним Договором, що в свою чергу свідчить наявність у відповідача обов`язку вносити орендну плату саме позивачу.

Крім цього, згідно листа № 2898/6.1-33-18/6 від 25.10.2018, АРМА повідомило відповідача, що не є правонаступником жодних прав та обов`язків позивача за будь-яким правочином та перед будь-якими третіми особами, а також що діючим законодавством України не передбачено процедури, механізму чи будь-якої іншої можливості, за якої АРМА може стати кредитором чи боржником у зобов`язаннях позивача за будь-яким правочином та перед будь-якими третіми особами, що в свою чергу свідчить, що без нотаріально оформленого та належним чином зареєстрованого документу щодо переходу прав кредитора за Договором оренди, відповідач повинен здійснювати оплату орендних та інших платежів саме позивачу.

З огляду на наведене та наявність в матеріалах справи достатньої кількості належних та допустимих доказів неодноразового порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасної та повної сплати орендної плати з урахуванням індексації, комунальних платежів та експлуатаційних витрат, детальний опис яких наведено позивачем в позовній заяві та апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов оспорюваного Договору.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається на підставі ч.ч 1, 2 ст. 651 ЦК України лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені цією нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Неодноразове невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендних та інших платежів є істотним порушенням Договору, яке полягає в тому, що позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладанні Договору з відповідачем, а саме, своєчасної та повної оплати вказаних платежів.

Крім цього, відповідно до п. 12.2.7 Договору оренди цей договір припиняється достроково за вимогою орендодавця у разі неодноразового порушення орендарем умов Договору, в тому числі у разі неодноразового несвоєчасного внесення (сплати ) орендарем гарантійного платежу та/або сум орендної плати та/або експлуатаційних витрат та/або відшкодування вартості комунальних послуг.

Тобто, згаданим пунктом Договору сторони погодили, що вищезазначені неодноразові несвоєчасні внесення орендарем (відповідачем) орендних та інших платежів є прямою підставою для розірвання Договору оренди за вимогою орендодавця (позивача).

Як встановлено матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове розірвання Договору, яка надіслана позивачем відповідачу 28.05.2019 рекомендованою кореспонденцією № 0103325527092, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.05.2019, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи неодноразове порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди щодо повної та своєчасної сплати орендних та інших платежів, що є прямою підставою для розігрівання Договору оренди на підставі п. 12.2.7, а також істотним порушенням його умов, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору з відповідачем, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання укладеного 26.08.2016 Договору оренди між ТОВ Амадеус Ко та ТОВ Дека НК , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Горняк Х.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 598.

За приписами ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 9.1 Договору оренди протягом п`яти днів після припинення дії цього договору, а також протягом п`яти днів у випадках, передбачених абз. 3 п. 4.7 (відмова від підписання додаткової угоди) та п. 7.5 (відмова або прострочення сплати платежів понад 10 днів) цього договору, орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди від свого майна, передати (повернути) об`єкт оренди орендодавцю, передати всі ключі та погасити всі заборгованості.

Оскільки вимоги про зобов`язання ТОВ Дека НК повернути ТОВ Амадеус Ко об`єкт оренди загальною площею 880,5 квадратних метрів, що складається з: нежитлових приміщень №№ 24-34, 36, 37, 39, частини приміщень №№ 10, 35, 38, частини приміщень №№ 18, 35 та приміщення № 21 на третьому поверсі будівлі № 1 (літ. А) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А шляхом виселення з вказаних нежитлових приміщень є похідними від вимог про розірвання договору, яка задовольняється апеляційним судом, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору.

Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду про відмову в задоволенні позову, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі. Тому доводи позивача (апелянта) по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню.

В зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача з відповідача на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягають стягненню 3 842, 00 грн. судового збору за подання позову та 5 763, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/7520/19 - скасувати та прийняти нове рішення:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко до Товариства з обмеженою відповідальністю Дека НК про розірвання договору оренди № 598 від 26.08.2016 та виселення задовольнити.

Розірвати договір оренди нерухомого майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко та Товариством з обмеженою відповідальністю Дека НК 26.08.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Горняк Х.В. та зареєстрований у реєстрі за № 598.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дека НК (01021, м. Київ, Паркова дорога, будинок 16-А, ідентифікаційний код 40168752) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко (04070, м. Київ, Паркова дорога, будинок 16-А, ідентифікаційний код 37270900) об`єкт оренди загальною площею 880,5 квадратних метрів, що складається з: нежитлових приміщень № 24-34, 36, 37, 39, а також частини приміщень №№ 10, 35, 38, частини приміщень №№ 18, 35 та приміщення № 21 на третьому поверсі будівлі № 1 (літ. А) за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А, шляхом виселення із вказаних нежитлових приміщень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дека НК (01021, м. Київ, Паркова дорога, будинок 16-А, ідентифікаційний код 40168752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко (04070, м. Київ, Паркова дорога, будинок 16-А, ідентифікаційний код 37270900) 3 842, 00 грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дека НК (01021, м. Київ, Паркова дорога, будинок 16-А, ідентифікаційний код 40168752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Амадеус Ко (04070, м. Київ, Паркова дорога, будинок 16-А, ідентифікаційний код 37270900) 5 763, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/7520/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.06.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді О.В. Тищенко

С.Р. Станік