Постанова

від 30.06.2020 по справі 922/297/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. Справа № 922/297/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Геза Т.Д.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", м.Харків, (вх. №1295 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20 (суддя Лаврова Л.С., ухвалене в м.Харків о 09:12год., дата складення повного тексту - 07.04.2020р.)

за позовом: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна", м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", м.Харків,

про стягнення 21891,63грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" про відшкодування шкоди в порядку суброгації, а саме стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 21891,63грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес" в порушення норм чинного законодавства України не виконало зобов`язання щодо відшкодування збитків, завданих позивачу з вини водія відповідача в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів Богдан А069.21, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить відповідачу, та Audi, реєстраційний номер НОМЕР_2 в межах розміру різниці між фактичною шкодою і страховою виплатою. В якості правових підстав посилається на норми статей 22, 530, 1166, 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20 закрито провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення з відповідача 1000,00грн. у зв`язку із відсутністю предмету спору; позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС" на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОІНС УКРАЇНА" завдану майнову шкоду в розмірі 20891,63грн. та 2102,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване положеннями статей 11, 979, 993, 1172, 1187, 1188,1194 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 22 та 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, за вирахування 1000,00грн., які було сплачено відповідачем 20.02.2020р. згідно платіжного доручення №460, у зв`язку із чим, провадження у справі в частині стягнення 1000,00грн. було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору, оскільки оплата вказаної суми була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що нарахування суми спричинених матеріальних збитків автомобілю Audi А3 д.р.з. НОМЕР_2 було здійснено представниками Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"" однобічно, виключно на підставі рахунків ТОВ "Альфа Харків Восток" № НОМЕР_5 від 08.02.2019р. та ФОП Соляника Романа Миколайовича № 0000000132 від 08.02.2019р., який не є офіційними представником сервісного центру AUDI.

Апелянт наголошує, що позивачем до позовної заяви не було надано жодних документів на підтвердження того, що його представниками (працівниками страхової компанії, аварійними комісарами (тобто особами, які мають відповідну кваліфікацію і займаються визначенням причин настання страхових випадків та розмірів спричинених збитків - стаття 25 Закону України "Про страхування"), експертами (тобто, особами, які володіють спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування обставин, що мають значення для справи) чи юридичними особами, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, як того вимагають положення статей 33,33-1, 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у передбачені законом строки, задля визначення розміру спричинених збитків, проводився огляд автомобіля Audi А3 д.р.з. НОМЕР_2 на предмет наявних, після події ДТП на автомобілі пошкоджень.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що нарахування Страховою компанією суми спричинених матеріальних збитків автомобілю Audi АЗ д.р.з. НОМЕР_2 було здійснено без залучення представників ПАТ "СК "КРАЇНА" яка, відповідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АМ/8879724 від 24.01.2019 здійснила страхування належного ТОВ "Експрес" транспортного засобу Богдан А069.21, д.р.з НОМЕР_1 , внаслідок чого ПАТ "СК "КРАЇНА" було фактично позбавлене можливості прийняти участь у розслідуванні страхового випадку, у огляді транспортного засобу - автомобіля Audi АЗ д.р.з. НОМЕР_2 , а також у розрахунку суми спричинених матеріальних збитків та компенсації, що підлягає виплаті на ремонт автомобіля Audi АЗ.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.05.2020р. залишено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом при зверненні до Східного апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою було порушено порядок визначений підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України та відповідно не було порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

13.05.2020р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20 (вх.№4556).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20; встановлено позивачу строк до 08.06.2020р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.

16.06.2020р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5863), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20 залишити без змін.

Судова колегія зазначає, що вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.03.2018р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Євроінс Україна " (надалі - страховик) та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Каско Класичне " №021012-2101-1000010 (т. 1 а.с.10).

Застрахованим транспортним засобом згідно розділу 5 договору є Audi АЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , рік випуску 2016, об`єм двигуна 1395 см3. Власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , а особами, допущеними до керування застрахованим транспортним засобом є будь-яка особа, що керує застрахованим ТЗ на законних підставах з найменшим стажем водія від 2 років (пункт 4 договору).

Страховою сумою є 650000,00грн. (пункт 8.1 договору).

Датою початку дії договору є 17.03.2018р., а датою закінчення дії договору - 16.03.2019р. (пункт 9.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019р. страховиком було отримано заяву-повідомлення № 22228 про настання події, що має ознаки страхового випадку та заяву на виплату страхового відшкодування за Договором № 021012-2101-1000010 добровільного страхування наземного транспорту "Каско Класичне" від 16.03.2018р., зроблену ОСОБА_1 (т.1 а.с.11-12).

З повідомлення про настання події вбачається, що 30.01.2019р. на вул. Благовіщенська, 29 у м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу, застрахованого у ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна " - Audi, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу автобуса Богдан А069.21, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес". Внаслідок ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

08.02.2019р. ТОВ "Альфа Харків " та ФОП Соляник Р.М було складено для одержувача та платника - ОСОБА_1 рахунки № НОМЕР_5 від 08.02.2019 р. та № НОМЕР_4 на загальну суму 59959,48грн. на ремонт автомобіля Audi, реєстраційний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.17-18).

На підставі вказаних рахунків ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" було складено страховий акт № 22228/19 та розрахунок до нього, згідно з яким сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування склала 59959,48грн. (т.1 а.с.20).

07.03.2019р. ПрАТ "Страхова компанія "Євроінс Україна" було здійснено виплату страхового відшкодування за реквізитами одержувачів ТОВ "Альфа Харків" та ФОП Соляник Р.М., що підтверджується платіжними дорученнями № 1510 від 07.03.2019 р. та № 1537 від 07.03.2019 р. (т.1 а.с.22-23).

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 22.02.2019 р. у справі №642/786/19 встановлено, що ДТП відбулася внаслідок порушення ОСОБА_3 , який працює у ТОВ "Експрес " , Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Транспортний засіб автобус Богдан А069.21, д.н.з. " НОМЕР_1 ", яким керував винуватець ДТП, було застраховано у ПАТ СК "Країна", у зв`язку із чим, позивач звернувся з відповідною заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 59959,48грн. до ПАТ СК "Країна" (т.1 а.с.19).

Як зазначав в позовній заяві позивач, ПАТ СК "Країна" було перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 38067,85грн.

29.11.2019р. позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування шкоди про сплату 21891,63грн. як різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України (т.1 а.с.24).

Проте, відповіді на вказаний лист відповідачем надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено кошти в розмірі 21891,63грн., що і стало підставою для звернення 04.02.2020р. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" про відшкодування шкоди в порядку суброгації, а саме стягнення завданої майнової шкоди у розмірі 21891,63грн. (т.1 а.с.1-25).

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у даній справі позов задоволено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.109-115).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування " , Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтею 990 Цивільного кодексу України, що кореспондується з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування " , передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, у відповідача як роботодавця винної у скоєнні ДТП особи у зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, що становить різницю між реальними збитками, які зазнала потерпіла особа і сумою в межах ліміту відповідальності на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України, що була виплачена позивачу ПАТ СК "Країна".

З матеріалів справи вбачається, що доказами витрат (реальних збитків), які були понесені для відновлення (ремонту) транспортного засобу Audi, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є: рахунки № НОМЕР_5 від 08.02.2019 р. та № НОМЕР_4 на загальну суму 59959,48грн. на ремонт автомобіля та платіжні доручення № 1510 від 07.03.2019р. та № 1537 від 07.03.2019р. якими було оплачено виставлену станцією технічного обслуговування суму вартості відновлювального ремонту застрахованого ТЗ (т.1 а.с.17-18, 22-23).

Судова колегія зазначає, що фактично доводи апелянта зводяться до незгоди з розміром страхового відшкодування.

Разом з тим, як було зазначено Верховним Судом у постанові від 25.07.2018р. у справі №922/4013/17, висновки якого суд відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, огляд, калькуляція та звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Крім того, відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 20.03.2018р. у справі №911/482/17, розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, визначається з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи, що виплата страхового відшкодування у даній справі підтверджена належними доказами, як і сплата ПАТ СК "Країна" позивачу страхового відшкодування у сумі 38067,85грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати різницю в сумі 21891,63 грн , якої недостатньо для компенсації спричиненої матеріальної шкоди (59959,48грн. - 38067,85грн.).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, за вирахування 1000,00грн., які було сплачено відповідачем 20.02.2020р. згідно платіжного доручення №460, у зв`язку із чим, провадження у справі в частині стягнення 1000,00грн. було обґрунтовано закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2020р. у справі №922/297/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30 червня 2020р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Т.Д. Геза