Постанова

від 24.06.2020 по справі 926/2433/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2020 року м.Дніпро Справа № 926/2433/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

при секретарі Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від відповідача: Нікітіна І.Л., витяг з ЄДР №б/н від 29.08.2018 р., керівник;

представник позивача не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, м. Чернівці

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020, ухвалене суддею Соловйовою А.Є., повний текст якого складений 05.03.2020, у справі № 926/2433/19

за позовом Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трівія Плюс", м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 347 398,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Чернівецька міська рада звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трівія Плюс" із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 347 398,90 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі №926/2433/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 347 398,90 грн .

Не погодившись із вказаним рішенням , позивач - Чернівецька міська рада звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на помилковість висновку суду про неналежність витягу про нормативну грошову оцінку від 07.05.2018 року для визначення розміру орендної плати за період з 25.10.2017 року по 07.05.2018 року, оскільки дата видачі такого витягу не є безумовною датою здійснення самої оцінки землі.

Апелянт вважає, що суд також безпідставно послався на існування договірних правовідносин між сторонами, оскільки сторони не врегулювали переддоговірний спір, а приступати до використання земельної ділянки можливо лише після державної реєстрації відповідного права оренди.

Крім того, апелянт зазначив, що земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав ще 25.11.2008 року, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, що спростовує висновок суду про формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав лише 14.05.2019 року.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради, м. Чернівці на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року у справі №926/2433/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2020 року розгляд справи призначено у судовому засіданні на 24.06.2020 року на 09:30 год.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу а.с.176 , т.1).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ( поштове повідомлення про вручення а.с.186, т.1), на час розгляду справи заяв або клопотань про відкладення до суду не надходило.

24.06.2020 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.10.2017 за №101870294 (а.с.28), Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" є власником нежитлової будівлі АЗС загальною площею 181,6 кв.м., розташованої за адресою Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, будинок 2а, на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2017, серія та номер: 1779, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп Д.О., акту приймання-передачі нерухомого майна від 24.10.2017, серія та номер:8494, 8495, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Савчук В.Г.

Відповідно до пункту 17 рішення 53 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 16.04.2018 №1211 "Про розгляд звернень юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, затвердження проектів їх відведення визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень з цих питань" (а.с.25) Товариству з обмеженою відповідальністю "Трівія Плюс" надано в оренду земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул.Південно-Кільцева,2-А площею 0,2173га з кадастровим номером 7310136300:10:004:0020 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі код 03.07 (обслуговування нежитлової будівлі АЗС) (підстава: заява ТОВ "Трівія Плюс", зареєстрована 29.01.2018 за №04/01-08/1-405/0 (ЦНАП), витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.10.2017 №101870294).

Положеннями пп. 36, 36.1 вказаного рішення від 16.04.2018 №1211 Чернівецькою міською радою вирішено особам, яким надаються в оренду земельні ділянки, впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі та сплатити кошти за фактичне користування земельними ділянками в еквіваленті орендної плати за землю, відповідно до умов договорів та Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях, яке затверджене рішенням Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008р. №715. У разі неукладення договорів оренди землі в зазнаний термін відповідні пункти цього рішення вважаються нечинними.

З огляду на те, що сторонами не досягнуто згоди щодо змісту пункту 11.1, 12.4, 13.1, 13.4.2 договору оренди землі №10770, Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" щодо укладення договору оренди землі від 17.05.2018 №10770 в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі №904/3832/18 в задоволені позовну було відмовлено в зв`язку тим, що позивач звернувся до суду з позовом щодо визнання спірного договору укладеним в редакції позивача з порушенням визначеного приписами ч.7 ст.181 ГК України, строку. Відповідно суд дійшов висновку, що пропозиції ТОВ "Трівія Плюс" вважаються прийнятими (протокол розбіжностей від 06.06.2018), а підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось, а отже є таким, що набрало законної сили.

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трівія Плюс" із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 347 398,90 грн., позивач - Чернівецька міська рада посилався на те, що відповідач користується земельною ділянкою по вул. Південно-Кільцевій, 2-А, у м. Чернівці без внесення орендної плати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 2-А, до 14.05.2019 не могла вважатися сформованим об`єктом цивільних прав в розумінні ст. 79 1 Земельного кодексу України, що виключає можливість стягнення за її користування у період з 25.10.2017 року по 13.05.2019 року безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, суд зазначив, що з 06.06.2018 Чернівецька міська рада була вже пов`язана договірними правовідносинами з ТОВ "ТРІВІЯ ПЛЮС", оскільки договір оренди землі №10770 від 17.05.2018 вважався таким, що підписано в редакції відповідача, що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Також, суд вказав, що при здійснені розрахунку недоотриманої орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,2173 за період з 25.10.2017 позивач використовує витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №517 від 07.05.2018 (а.с.27), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 3 733 822,00 грн. , в той час, як відомостей (витягу) про грошову оцінку земельної ділянки за період з 25.10.2017 по 07.05.2018 позивач не надав.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 3733822,00 грн. на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, по вул.Південно-Кільцева,2-А площею 0,2173га з кадастровим номером 7310136300:10:004:0020 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі код 03.07, без укладення договору оренди за період з 25.10.2017 по 07.05.2018.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірні нежитлові будівлі, розташовані за адресою Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, будинок 2а, зареєстровані за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2017, серія та номер: 1779, проте права користування або власності на земельну ділянку, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, не оформлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України),

У силу приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 ст.79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, Територіальна громада міста Чернівці в особі Чернівецької міської ради зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості - земельну ділянку площею 0,2173 га (кадастровий номер 7310136300:10:004:0020) за адресою: м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 2-А, номер запису про право власності 31584800, лише 14.05.2019 року, а тому земельна ділянка, розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 2-А, до 14.05.2019 не могла вважатися сформованим об`єктом цивільних прав в розумінні ст. 79 1 Земельного кодексу України, за користування яким можуть бути стягнені безпідставно збережені кошти.

При цьому, доводи апелянта про те, що дана земельна ділянка була сформована як об`єкт цивільних прав ще 25.11.2008 року, є безпідставними з огляду на те, що відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель ( в редакції станом на 25.11.2008 року), Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.

Кадастровий план земельної ділянки (далі - кадастровий план) - складова частина Поземельної книги, графічний документ, що відображає межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів, лінійні проміри між точками по межі земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки, розміщення об`єктів нерухомості, розташованих на земельній ділянці, та складається з використанням даних державного земельного кадастру.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, яке відбулось 14.05.2019 року.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що між сторонами відсутні договірні правовідносини з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що договір оренди землі №10770 від 17.05.2018 було підписано в редакції ТОВ "ТРІВІЯ ПЛЮС" 06.06.2018 (дата підписання договору з протоколом розбіжностей ТОВ "ТРІВІЯ ПЛЮС").

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові №3-905гс17 від 25.10.2017, пред`явлення кондикційної вимоги можливо, якщо потерпіла сторона не пов`язана договірними правовідносинами з набувачем майна.

Проте, позивач - Чернівецька міська рада з 06.06.2018 була вже пов`язана договірними правовідносинами з ТОВ "ТРІВІЯ ПЛЮС", оскільки договір оренди землі №10770 від 17.05.2018 вважався таким, що підписано в редакції відповідача, а тому наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем унеможливлює застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд першої інстанції всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЯ ПЛЮС" безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 347398,90 грн., що у відповідності до статті 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Чернівецьку міську раду, м. Чернівці .

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Чернівецької міської ради, м. Чернівці - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року у справі № 926/2433/19 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Чернівецьку міську раду, м. Чернівці.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, передбаченому ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.06.2020року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя С.Г.Антонік