Рішення

від 22.06.2020 по справі 902/255/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2020 р. Cправа № 902/255/20

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАННА-ТРАНС" 21009, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Ширшова, буд. 16, кв. 165

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФРУКТИ 2016" 21029, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Львівське Шосе, буд. 2

про стягнення 8648,38 грн

Суддя Яремчуку Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.О.

за участю представників:

позивача: Купар І.Ю.

відповідача: Ремез К.І.

В С Т А Н О В И В :

17.03.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Іванна-Транс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Фрукти 2016" про стягнення 8648,38 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/255/20) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 23.03.2020 р. відкрито провадження у справі № 902/255/20; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 22.04.2020 р.

В судове засідання 22.04.2020 р. учасники справи не з`явилися, причин неявки суду не повідомили. Про дату, час і місце підготовчого засідання позивач належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.03.2020 р., про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи. Від відповідача 06.04.2020 р. на адресу суду повернувся конверт із поштовою відміткою "Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

22.04.2020 р. через канцелярію суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором транспортного експедирування № У 2809 від 28.09.2018 р. у розмірі 10053, 03 грн, в тому числі: 7500 грн - сума основного боргу, 1193,86 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 22.11.2019 р. по 22.04.2020 р. та 1359,17 грн - 30% річні за період прострочення з 22.11.2019 р. по 22.04.2020 р. Суд, дослідивши подану заяву, враховуючи приписи ст. 46 ГПК України, приймає її до розгляду.

Ухвалою суду від 22.04.2020 р. підготовче засідання у справі № 902/255/20 відкладено на 13.05.2020 р.

На визначену дату судом 13.05.2020 р. в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, при цьому, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.04.2020 р.

Суд повідомляє, що від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі на іншу дату, продовження строку на подання відзиву на позовну заяву та про участь в наступному судовому засіданні в режимі ВКЗ та про надання електронної копії позовної заяви з додатками.

Присутній представник позивача стосовно даного клопотання не заперечив.

За результатами проведеного судового засідання 13.05.2020 р. суд задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовжити строк підготовчого проваджена на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкласти підготовче засідання у справі, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 13.05.2020 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 11.06.2020 р.

В судовому засіданні 11.06.2020 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 18.06.2020р.

На визначену дату судом в судове засідання з"явились представники позивача та відповідача.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.06.2020р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Представником позивача позов підтримано в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.09.2018 р. між ТОВ Іванна-Транс та Українські Фрукти 2016 було укладено договір транспортного експедирування № У 2809.

Відповідно до підпунктів 2.1. та 4.1. Договору, за Договором транспортного експедирування одна Сторона (Експедитор) від самого імені, та за дорученням, за плату і за рахунок другої Сторони (Клієнта) зобов`язується виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів за маршрутом по Заявках, що являються невід`ємними додатками даного Договору, які Клієнт може передавати факсом, засобами електронного зв`язку (електронної пошти).

Перевезення вантажів проводиться при підтвердженні Сторонами кожного конкретного замовлення.

Платою Експедитору вважаються кошти, сплачені Клієнтом Експедитору за належне виконання Договору транспортного експедирування, або різниця коштів сплачених Клієнтом Експедитору та коштів сплачених Експедитором іншим учасникам транспортно-експедиторської діяльності.

Позивачем стверджується, що Відповідач надав Заявку на виконання перевезення за маршрутом Польша, м. Данков-Україна, м. Одеса.

Як наслідок Експедитором 25.06.2019 р. було укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 262 із ФОП Соломаха В.М. у відповідності до якого Перевізник зобов`язався за заявкою Експедитора здійснити міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, а Експедитор оплатити таке перевезення.

19.09.2019 р. Позивач оплатив послуги перевезення за маршрутом Польша, м. Данков-Україна, м. Одеса в загальній сумі 50 541,41 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 0000000694 від 19.09.2019 р.

Відповідно до Міжнародної товарно-транспортної накладної від 26.06.2019 р. Позивач виконав зобов`язання належним чином та організував перевезення у відповідності до надісланої Заявки Відповідача.

Відповідно до підписаної Заявки вартість наданих Позивачем послуг становить еквівалент 1800 Євро, що еквівалентно 53 514, 43 гри.

Позивачем зазначається, що Відповідач розрахувався за надані послуги лише частково, а саме в сумі 46 014,43 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3709 від 02.12.2019 р., з врахуванням викладеного заборгованість Відповідача становить 7 500,00 грн.

На виконання вказаних вимог 25.10.2019 р. Позивач надіслав пакет документів в тому числі акт виконаних робіт та рахунок на оплату послуг, який був отриманий Відповідачем 15.11.2019 р. однак Відповідачем не було надано жодних заперечень з приводу акту. Відтак строк оплати вважається таким, що настав на 5 робочий день з моменту отримання вказаних документів, тобто 22.11.2019 р.

Таким чином за період з 22.11.2019р. по 02.12.2019 р. сума простроченого зобов`язання Відповідача перед Позивачем становила 53 514, 43 грн, а за період з 02.12.2019 р. по 16.03.2020 р. - 7500 грн.

Станом на день подання позову до суду позивачем заявлено до стягнення 7 500,00 грн сума основного боргу, 1039,90 грн пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ; 108,48 грн 3 % річних за періоди прострочення з 22.11.2019 р. по 16.03.2020 р.

Разом з тим, позивачем 22.04.2020 р. через канцелярію суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за Договором транспортного експедирування № У 2809 від 28.09.2018 р. у розмірі 10 053, 03 грн, в тому числі: 7500 грн - сума основного боргу, 1193,86 грн - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 22.11.2019 р. по 22.04.2020 р. та 1359,17 грн - 30% річні за період прострочення з 22.11.2019 р. по 22.04.2020 р.

Відповідач не погоджується із позовними вимогами, про що зокрема зазначив у відзиві на позовну заяву (вх. № канц.01-34/5057/20 від 03.06.2020 р.), а саме вказав, що ТОВ Іванна-Транс було виконано замовлення щодо надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно заявки Відповідача № 2506 від 25.06.2019, а саме за участю третіх осіб - ФОП Соломаха В.М. та здійснено перевезення вантажу (яблука). Однак, коли автомобіль прибув до вантажоотримувача, було виявлено, що 105 ящиків містять пошкоджений товар, про що був складений акт № УФ 1335 від 28.06.2019 р. Товар був частково утилізований як непридатний до подальшого продажу та використання згідно акту № УФ 1335/утіль від 01.07.2019 р., а частково реалізований за ціною, яка значно менша запланованої.

ТОВ Українські Фрукти 2016 станом на 26.05.2020 р., не отримало від ТОВ Іванн-Транс оригіналів первинних документів - актів виконаних робіт або наданих послуг.

Відповідач вказує, що Позивач наголошує, що акт наданих послуг був надісланий ним 25.10.2019 р., а отриманий відповідачем 15.11.2019 р., тому строк оплати, на його думку, настав 22.11.2019, проте, до позову доданий опис-вкладення без зазначення дати його складання, в якому вказується, що позивачем 25.10.2019 направлявся відповідачу акт наданих послуг № 210 від 29.06.2019. Цей опис викликає сумнів у його справжності, оскільки, не містить ані дати його складення та підписання, ані посилання на номер (трек) поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію належності цього опису-вкладення до здійсненого позивачем 25.10.2020 поштового відправлення на адресу відповідача. Позивач також не надав суду поштовий чек, який підтверджував би направлення відправлення з оголошеною цінністю 25.10.2019, тому перевірити наявності такого відправлення взагалі не вбачається можливим.

На спростування такого доказу в порядку ст. 79 ГПК України відповідач вказує на те, що оплата послуг позивача була проведена на підставі узгодження вимог претензії вих. № 14 від 14.11.2019, а не акту наданих послуг, який досі не отриманий відповідачем.

Призначення платежу у доданому до позову платіжному дорученні № 3709 від 02.12.2019 р. оплата за транспортні перевезення згідно рахунку № 210 від 29.06.2019 р. також є непрямим свідченням того, що акт відповідачем на момент здійснення оплати не отриманий.

Щодо пені зазначає, що відповідно до п. 4.3 договору транспортного експедирування У 2809 від 28.09.2018 (далі - Договір) за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт, який підлягає оплаті протягом трьох банківських днів, якщо інші терміни оплати не вказані в заявках. Акт відповідачем досі не отриманий, тому правові підстави для нарахування пені відсутні.

Щодо розрахунку 30 % річних зазначає, що у своїй претензії як на підставу розрахунку вказаної суми позивач посилався на пункт 6.5.2 Договору, де зазначено, що: За несвоєчасну оплату наданих послуг Клієнт сплачує Експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати, а також 30 відсотків річних від простроченої суми .

Із вказаного вище пункту Договору не випливає, що 30 % річних сплачуються як вказано у наданому позивачем розрахунку за кожний день прострочення.

Сплата 3 % відсотків річних, як зазначено у позові, договором взагалі не передбачено, а тому підстави для їх нарахування та стягнення взагалі відсутні.

Зокрема просить суд у разі задоволення позову зменшити заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу до розумного та співмірного із позовними вимогами розміру.

У відповіді на відзив (вх. № канц. 01-34/5310/20 від 11.06.2020 р.) позивачем заперечується щоло факту пошкодження товару при перевезенні, оскільки даний факт не підтверджено відповідними допустимими доказами; що ж стосується посилання, Відповідача не те, що Позивач нібито додав опис вкладення без дати, без поштового тренінгу, шо нібито унеможливлює перевірку направлення акту, то вказане не відповідає дійсності, оскільки, на описі вкладення міститься відмітка відділення поштового зв`язку, яка підтверджує дату направлення листа, а також повідомлення про вручення з відповідним тренінгом, яке поміж іншого засвідчує факт отримання Відповідачем відповідних документів. Більше того, Відповідачем не додано до відзиву акту, який би підтверджував той факт, що ним за ним листом отримано не ті документи; що ж стосується посилання Відповідачем щодо неправильного розрахунку 30 % річних, то відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, з викладених положень слідує, що Відповідач повинен сплатити іншій розмір відсотків, тобто 30 % річних.

У запереченні на відповідь на відзив (вх. № канц 01-36/5314/20 від 11.06.2020 р.) відповідачем зазначено, що позивачем при здійсненні перевезення вочевидь не було дотримано вимог температурного режиму транспортування вантажу, оскільки позивач протягом кількох тижнів не міг надати звіт РЕФ, який водій транспортного засобу може роздрукувати протягом хвилини після завершення поїздки.

Також, відсутнє логічне пояснення того факту, що акт виконаних робіт або наданих послуг був направлений (як вказано у позові) лише 25.10.2019 р. хоча послуги перевезення були надані в червні 2019 р.; доказом направлення поштового відправлення з описом - вкладенням є поштовий чек, який відсутній в додатках до позову; заперечує що 30 % річних сплачуються за кожний день прострочення. Зазначає, що відсутні будь-які ознаки, що в цьому випадку маються на увазі ті компенсаторні виплати, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оцінивши докази, які долучені до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Частиною 1 статті 174 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Частина 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли взаємні зобов`язання на підставі укладеного між ними договору. За своєю правовою природою договір на транспортно-експедиційне обслуговування є змішаним та містить в собі елементи різних договорів, до яких у відповідних частинах застосовуються положення актів цивільного законодавства, які регулюють відповідні правовідносини.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу Україниза договором транспортного Експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України вказано, що розмір плати Експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору транспортного експедирування № У 2809 від 28.09.2018 р. були надані послуги з організації перевезення вантажу на замовлення Відповідача згідно заявки № 2506 від 25.06.2019 р. на виконання перевезення за маршрутом Польша, м. Данков-Україна, м. Одеса.

Позивачем "Експедитором" 25.06.2019 р. було укладено договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 262 із ФОП Соломаха В.М. у відповідності до якого Перевізник зобов`язався за заявкою Експедитора здійснити міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, а Експедитор оплатити таке перевезення.

Матеріалами справи стверджується, що до перевезення було прийнято ванаж- яблуко свіже, 1560 картонних упаковок по 13 кг на 33 дерев"яних палетах - 20280 кг вага нетто, за маршрутом: Dworzno, 96 - 320 Mszezonow, Poland -Україна, Волинська обл., м. Ковель, - м. Одеса ТОВ "Українські Фрункти 2016".

Відповідно до міжнародної товаро транспортної накладної № б/н від 26.06.2019 р. товар було доставлено відповідно на адресу вказаній в Заявці.

Відповідно до підписаної Заявки № 2506 від 25.06.2019 р. вартість наданих Позивачем послуг становить еквівалент 1800 Євро, що еквівалентно 53 514, 43 грн.

Судом встановлено, що 19.09.2019 р. Позивач оплатив послуги перевезення за маршрутом Польша, м. Данков-Україна, м. Одеса в загальній сумі 50 541,41 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 0000000694 від 19.09.2019 р.

У відповідно до пункту 4.5 Договору транспортного експедирування № У 2809 від 28.09.2018 р. підтвердженням витрат Експедитора є документи (рахунки, накладні тощо) видані суб"єктами господарювання, що залучалися до виконання Договору транспортного експедирування, або органами влади.

У відповідності до підпунктів 4.3., 4.4. Договору транспортного експедирування, за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт, який підлягає оплаті протягом 3 банківських днів, якщо інші терміни оплати не вказані в заявці. У випадку якщо відправлений експедитором Клієнту акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 робочих днів з моменту його отримання Клієнтом, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті у повному обсязі.

15.10.2019 р. на Адресу Відповідача було направлено з поміж іншого рахунок на оплату № 210 від 29.06.2019 р. на виконання договору транспортного експедитування № У 2809 від 28.09.2018 р. та акт наданих послуг № 210 від від 29.06.2019 р.

Суд зауважує, що в якості доказів надіслання вищевказаних документів Позивачем надано опис вкладення від 15.10.2019 р., який містить штемпель пошти та підпис уповноваженої особи на відправку та поштове повідомлення по отримання кореспонденції які адресовані ТОВ "Українські Фрукти 2016" за адресою вул. Вознесенська, 49 Бобринець, Бобринецький р-н., Кіровоградська область.

Визначаючись щодо даних дій Позивача суд вважає за необхідне спростувати доводи Відповідача стосовно того, що ТОВ Українські Фрукти 2016 станом на 26.05.2020 р., не отримало від ТОВ Іванн-Транс оригіналів первинних документів - актів виконаних робіт або наданих послуг, оскільки доданий до позовної заяви опис-вкладення без зазначення дати його складання, в якому вказується, що позивачем 25.10.2019 р. направлявся відповідачу акт наданих послуг № 210 від 29.06.2019 р., оскільки не містить ані дати його складення та підписання, ані посилання на номер (трек) поштового відправлення, що унеможливлює ідентифікацію належності цього опису-вкладення до здійсненого позивачем 25.10.2019 р. поштового відправлення на адресу відповідача. Позивач також не надав суду поштовий чек, який підтверджував би направлення відправлення з оголошеною цінністю 25.10.2019 р., тому перевірити наявності такого відправлення взагалі не вбачається можливим.

З приводу викладеного суд зазначає, що згідно з п.п. 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що належним доказом відправлення відповідачу у справі рахунку на оплату та акту виконаних робіт є опис вкладень в поштовий конверт.

З врахуванням викладеного суд вважає доведеним факт направлення Позивачем рахунку на оплату та акт виконаних робіт згідно опису вкладення від 25.10.2019 р. та отримання їх Відповідачем 15.11.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення. (а.с. 28)

14.11.2019 р. Позивачем було направлено Відповідачу вимогу про сплату вартості наданих послуг в розмірі 53 514,43 грн.

Матеріалами справи стверджується, що Відповідач розрахувався за надані послуги лише частково, а саме в сумі 46 014,43 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3709 від 02.12.2019 р.

Разом з тим, суд надаючи оцінку наданим доказам у справі вважає за необхідне зауважити, що твердження Відповідача, що при прибутті до вантажоотримувача, було виявлено, що 105 ящиків містять пошкоджений товар (характер пошкоджень: натиски в вигляді пошкодження шкірки та м`якоті без відкритих незагоєних ран, без витікання соку), про що був складений акт № УФ 1335 від 28.06.2019 р. не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки, у разі псування або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і відправником вантажу (вантажоодержувачем) обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються актом за формою, наведеною в додатку 4 до Правил № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. Натомість матеріали справи не містять відповідного акту, що в свою чергу спростовують твердження відповідача.

З врахуванням встановленого суд зазначає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги становить 7 500,00 грн.

Крім того відповідачем заявлено до стягнення 1193,86 грн - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 22.11.2019 р. по 22.04.2020 р. та 1359,17 грн - 30% річні за період прострочення з 22.11.2019 р. по 22.04.2020 р. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. А частина 4 статті 231 Господарського Кодексу України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до п. 6.5.2. договору транспортного експедирування № У 2809 від 28.09.2018 р. за несвоєчасну оплату наданих послуг Клієнт сплачує Експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяв у період, за який нараовується пеня, за кожний день затримки оплати, а також 30 відсотків річних від простроченої суми.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд зауважує, що якщо в договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, тому позивачем правомірно заявлено про стягнення з відповідача 30 % річних, що в свою чергу спростовує доводи Відповідача відносно даних нарахувань.

Разом з тим, суд зауважує, що Позивачем заявлено до стягнення пеню та 30 % річних за період з 22.11.2019 р. по 22.04.2020 р., тоді як відповідно до ч. 1 статті 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України - якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У відповідності до підпунктів 4.3.-4.4. Договору транспортного експедирування, за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт, який підлягає оплаті протягом 3 банківських днів, якщо інші терміни оплати не вказані в заявці. У випадку якщо відправлений експедитором Клієнту акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 робочих днів з моменту його отримання Клієнтом, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті у повному обсязі.

Таким чином, з врахуванням умов договору, факту отримання акту виконаних робіт Відповідачем 15.11.2019 р. та норм ст. ст. 253, 254 ЦК України початком перебігу прострочення зобов`язань є дата 23.11.2019 р., оскільки зазначена дата позивачем 22.11.2019 р. є невірною.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон . Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в наступних сумах та періоді:

- пеня в сумі 1148,41 грн - за період з 23.11.2019 р. по 22.04.2020 р.;

- 30 % річних в сумі 1315,18 грн - за період з 23.11.2019 р. по 22.04.2020 р. В решті нарахованих санкцій слід відмовити.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Згідно з частиною 2 статті 20 Господарського Кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем обґрунтовано та належними доказами підтверджено, наявність порушень відповідачем зобов`язань за договором, водночас відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про належне виконання оплати вартості наданих позивачем послуг, отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягаю задоволенню частково, а саме з відповідача слід стягнути 7 500,00 грн сума основного боргу, пеня в сумі 1148,41 грн - за період з 23.11.2019 р. по 22.04.2020 р.; 30 % річних в сумі 1315,18 грн - за період з 23.11.2019 р. по 22.04.2020 р. В решті позову слід відмовити.

Крім того представником позивача, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В якості доказів понсених витрат на правничу допомогу представника позивача долучено Договір про надання правової допомоги від 28.01.2020 р., детальний опис робіт (наданих послуг) від 12.03.2020 р. на загальну суму 7 200,00 грн, рахунок фактуру № 43 від 12.03.2020 р., Акт виконаних робіт від 12.03.2020 р. на суму 7 200,00 грн; платіжне доручення про сплату ФОП Купар І.Ю. - ТОВ "Іванна - Транс" 5000,00 грн з призначенням платежу оплата за договором про надання правової допмоги № 01/28 від 28.01.2020 р.

За змістом статті 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення частин 5-7 статті 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналіз положень статей 126-129 ГПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві визначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме: 5000,00 грн, дані витрати підтверджуються: Договір про надання правової допомоги від 28.01.2020 р., детальний опис робіт (наданих послуг) від 12.03.2020 р. на загальну суму 7 200,00 грн, рахунок фактуру № 43 від 12.03.2020 р., Акт виконаних робіт від 12.03.2020 р. на суму 7 200,00 грн; платіжне доручення про сплату ФОП Купар І.Ю. - ТОВ "Іванна - Транс" 5000,00 грн з призначенням платежу оплата за договором про надання правової допмоги № 01/28 від 28.01.2020 р.

У свою чергу, сума судових витрат була визначена в позовній заяві, а тому відповідач скориставшись своїм правом подав заяву щодо зменшення розміру таких витрат.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, не містить чітких обґрунтувань не співмірності понесених позивачем витрат та наданих адвокатом послуг.

В клопотанні відповідачем перераховано загальні положення оцінки наданих адвокатськатом послуг, при цьому не зазначено сума витрат на професійну правничу допомогу яка не визнається, та не підтверджена будь - яким розрахунком.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про задоволення заяви представника позивача щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат у розмірі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ФРУКТИ 2016" (21029, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Львівське Шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 40318024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванна-Транс" (21009, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Ширшова, буд. 16, кв. 165, код ЄДРПОУ 37618255) борг в сумі 7 500,00 грн; 30 % річних в сумі 1315,18 грн; пеню в розмірі 1148, 41 грн; витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 30 червня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21009, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Ширшова, буд. 16, кв. 165

3 - відповідачу 21029, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Львівське Шосе, буд. 2