Рішення

від 26.06.2020 по справі 120/973/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 червня 2020 р. Справа № 120/973/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи свої вимоги представник позивача зазначив, що в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із клопотанням про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520680200:01:010:0040, яка розташована за межами села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, додавши до клопотання ряд необхідних документів. Вказане клопотання було відправлено поштою та отримано відповідачем 26.12.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, на день подання цього позову відповідач жодної відповіді не надав та не повідомив про результат розгляду його клопотання. За таких обставин позивач вважає, що відповідачем не дотримані вимоги ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 щодо розгляду його клопотання у місячний строк на прийняття за наслідками такого розгляду відповідного рішення у формі наказу.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його клопотання в строки, встановлені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, протягом одного місяця з часу його отримання та не прийняття жодного із рішень (наказу) за результатами такого розгляду;

- зобов`язати відповідача розглянути його клопотання із урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано докази, необхідні для правильного вирішення справи.

26.03.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву , в якому відповідач заперечує проти задоволення даного позову. Вказує на те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області та з цього приводу винесено наказ від 03.03.2020 року за № 2-5718/15-20-СГ, яким відмовлено у наданні відповідного дозволу. Причиною такої відмови слугувало те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, знаходиться у межах населеного пункту, а отже відноситься до земель комунальної власності, у зв`язку з чим в Головного управління в силу вимог ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України відсутні повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності. За наведених обставин відповідач вважає, що передача такої земельної ділянки позивачу буде суперечити нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 повністю.

Ухвалою суду від 13.05.2020, за наслідком ознайомлення з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, вирішено витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області додаткові докази.

21.05.2020 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просив витребувати у відповідача: оригінал землевпорядної документації щодо встановлення меж Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області; оригінал або належним чином завірений доказ в підтвердження внесення відомостей про земельну ділянку, яка війшла в межі Агрономічної сільської ради до державного земельного кадастру (АС ДЗК); копію рішення про встановлення меж населеного пункту села Агрономічного; копію витягу з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці (с. Агрономічне).

01.06.2020 року до суду від відповідача надійшли документи на виконання ухвали від 13.05.2020 року.

Ухвалою суду від 26.06.2020 року відмовлено у задоволення клопотання представника позивача про витребування додаткових доказів.

Відповіді на відзив від позивача не надходило. Також позивачем не змінювався предмет або підстава позову ( відповідна заява згідно з положеннями ч. 1 ст. 47 КАС України до суду не надходила ).

З"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області клопотання від 19.12.2019 року, в якому просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки) сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520680200:01:010:0040 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки), яка розташована за межами села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

До вказаного клопотання позивачем додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера та викопіювання з Публічної кадастрової карти України з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (трекінг-номер 2102102207321), яке наявне у матеріалах справи, згадане клопотання з долученими до нього доказами отримане відповідачем 26.12.2019 року, про що міститься відповідна відмітка.

Проте, як зазначає позивач, на момент підготовки даного позову та його подання до суду відповідачем не надано жодного повідомлення про результати розгляду такого клопотання, що є порушенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, яким визначено місячний строк розгляду клопотання та прийняття відповідного рішення у формі наказу.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи та спірним правовідносинам, що виникли між сторонами ( в межах заявлених позовних вимог, що викладені позивачем в позовній заяві), суд виходив із наступного.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.

Водночас, як убачається зі змісту частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень, або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або не надати мотивовану відмову у його наданні.

Крім того, стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" також передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, в даному випадку в межах цієї спірної ситуації відповідач мав обов`язок здійснити розгляд клопотання позивача в місячний строк з часу його отримання.

Разом із тим судом встановлено, що відповідач отримавши клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою 26.12.2019 року, в місячний строк його не розглянув, тим самим недотримався вимог, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а отже допустив протиправну бездіяльність.

При цьому суд враховує, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач жодним чином не наводить власних аргументів про те, що несвоєчасний розгляд клопотання позивача відбувся з об`єктивних чи інших причин, які б перешкоджали суб`єкту владних повноважень виконати свій обов`язок.

За таких обставин суд зважає на те, що відповідачем всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності власних дій в частині недотримання місячного строку розгляду клопотання позивача. А відтак в суду наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в строки, визначені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, протягом одного місяця з часу його надходження.

Щодо іншої позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача та прийняти за наслідками його розгляду рішення у формі наказу, яким вирішити питання про надання або мотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, то суд вважає, що підстав для її задоволення немає.

Так, судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області хоч і з порушенням місячного терміну, проте розглянуло клопотання позивача та прийняло за наслідками такого розгляду наказ від 03.03.2020 року за № 2-5718/15-20-СГ, яким мотивовано відмовило у наданні відповідного дозволу з посиланням на ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України у зв`язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, позаяк бажана для позивача земельна ділянка згідно оновлених планово-картографічних матеріалів відноситься до земель комунальної власності, повноваженнями на розпорядження якої відповідач згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України не наділений.

Тобто, наразі відсутня необхідність зобов`язувати відповідача здійснювати розгляд поданого позивачем клопотання від 19.12.2019 року, оскільки таке клопотання ним уже розглянуто та прийняте відповідне рішення у спосіб, який просив позивач (шляхом прийняття відповідного наказу). Крім того суд враховує, що прийнятий відповідачем наказ від 03.03.2020 року за № 2-5718/15-20-СГ не є предметом оскарження в межах даної справи. Як зазначалось судом, позивачем не змінювався предмет або підстава позову, відповідна заява згідно з положеннями ч. 1 ст. 47 КАС України до суду не надходила. Крім того, суд зауважує, що згідно з інформацією, наявною в системі ДСС Вінницького окружного адміністративного суду, встановлено, що позивачем подано окремий адміністративний позов щодо оскарження наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.03.2020 №2-5718/15-20-СГ, за яким відкрито провадження в адміністративній справі №120/1424/20 - а. Таким чином, в рамках даної адміністративної справи жодної правової оцінки наказу відповідача від 03.03.2020 року за № 2-5718/15-20-СГ суд не надає.

За наведених вище обставин у задоволенні позовних вимог в частині зобов"язання відповідача вчинити певні дії необхідно відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході розгляду справи, то адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 19 грудня 2019 року в місячний строк, встановлений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки на апеляційне оскарження, визначені ст. 295 КАС України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження юридичної особи: 21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ: 39767547).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна