Рішення

від 17.06.2020 по справі 916/3900/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" червня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3900/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.А. Липі

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державна екологічна інспекція в Одеській області (пр.Шевченка,12,Одеса,Одеська область,65058) до відповідача: Комунальне підприємство "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" (пров. Ремісний,12,с. Зарівка, Захарівський р-н, Одеська область, 66700) про стягнення 587895 грн.;

за участю представників:

Від позивача: Лех А.Ю. - довіреність;

Від відповідача: Цихоня Д.Ю - довіреність;

В С Т А Н О В И В:

Державна екологічна інспекція в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Комунальне підприємство "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства", в якому просить господарський суд: про стягнення 587895 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокаристування.

Ухвалою суду від 02.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

12.02.2020р. відповідач надав відзив на позов, відповідно якого позовні вимоги позивача не визнає та просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на сплив позовної давності та просить суд застосувати позовну давність.

14.02.2020р. позивач надав відповідь на відзив в якій не погоджується з обставинами викладеними відповідачем у відзиві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.02.2020р. продовжено строк підготовчого провадження до 01.04.2020р.

22.04.2020р. представником відповідача надані заперечення по справі та додані додаткові докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

.Віжповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, так як відповідач повинен надати усі докази разом з відзивом (12.02.2020р.), а додаткові докази були подані 22.04.202020р. у суда відсутні процесуальні підстави можливості для прийняття їх до розгляду.

Також, судом залучені до справи докази які подані із заявою про застосування строків позовної давності (вх. 10802/20 від 29.04.2020р.) але при вирішенні спору по суті судом до уваги не приймаються так як подані з порушенням строку.

Ухвалою суду від 20.05.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 17.06.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

Державною екологічною інспекцією в Одеській області в період з 13.03.2019р. по 26.03.2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством ЗАХАРІВСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА (далі по тексту - КП ЗАХАРІВСЬКЕ ВУЖКГ ).

У ході перевірки було встановлено, що за період з 10.06.2014 по 05.10.2017 року КП ЗАХАРІВСЬКЕ ВУЖКГ , для забезпечення власних виробничих та господарського- побутових і виробничих потреб водоспоживачів смт. Захарівка Захарівського району Одеської області КП ЗАХАРІВСЬКЕ ВУЖКГ проводило водокористування з підземного водоносного горизонту за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України.

В період з 10.06.2014 по 05.10.2017 водокористування склало 385 тисяч метрів квадратних.

Даний факт зафіксовано в акті, складеному за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) від 26.03.2019р. №21/10, в протоколі про адміністративне правопорушення від 20.03.2019р. №000411, в постанові про закриття справи від 20.03.2019 №000411, які складено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області.

Посадовими особами Державної екологічної інспекції в Одеській області відповідно до вищевказаної Методики було зроблено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів дозволу на спеціальне водокористування) та розмір збитків склав 587 тисячі 895 грн.

10.07.2019року Державна екологічна інспекція в Одеській області направила КП ЗАХАРІВСЬКЕ ВУЖКГ претензію №65 про добровільне відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, яку отримано 16.07.2019 року.

На даний час сума збитків Відповідачем не сплачена.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси держави, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути 587895 грн. збитків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За приписами ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно ст. ст. 4, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, як залучених в господарський обіг так і не використаних в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно з п.9 ст.44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч.1 ст.149 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього кодексу та інших законів, що узгоджується з приписами ч.1 ст.38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

Водночас, в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах ч.3 ст.38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ).

Згідно з Водним Кодексом України підземні води належать до державного водного фонду України.

За визначеннями, наведеними у статті першої Водного кодексу України, використання води-процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

За статтею 46 зазначеного Кодексу водокористування може бути двох видів: загальне і спеціальне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування-це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води

водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Таким чином, водним законодавством передбачено вичерпний перелік видів використання води, які не відносяться до спеціального водокористування, а значить і не потребують отримання дозволу на спец водокористування.

Згідно статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно- правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема у порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика).

Вказана Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб`єктами господарювання фізичними і юридичними особами), та застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства.

З аналізу пункту 1.2. Методики (в редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389) вбачається, що вказана Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі як внаслідок таких порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що призвели до забруднення водних об`єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, так і внаслідок порушень законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, обумовлених самовільним використанням, забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Відповідно до пункту 1.7. Методики самовільне водокористування-це здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Відповідно до пункту 9.2. Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовід ведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Як було встановлено судом, Державною екологічною інспекцією в Одеській області в період з 13.03.2019р. по 26.03.2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством ЗАХАРІВСЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО- КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА (далі по тексту - КП ЗАХАРІВСЬКЕ ВУЖКГ ).

За період з 10.06.2014 по 05.10.2017 року КП ЗАХАРІВСЬКЕ ВУЖКГ , для забезпечення власних виробничих та господарського- побутових і виробничих потреб водоспоживачів смт. Захарівка Захарівського району Одеської області КП ЗАХАРІВСЬКЕ ВУЖКГ проводило водокористування з підземного водоносного горизонту за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України.

В період з 10.06.2014 по 05.10.2017 року водокористування склало - 385 тисяч метрів кубічних, а саме:

З 10.06.2014 по 30.06.2014 водокористування склало - 6000 метрів кубічних, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою Відповідачем під час перевірки;

З 01.07.2014 по 31.07.2014 водокористування склало - 10200 метрів кубічних, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води за III квартал 2014 року);

З 01.08 по 31.08.2014 водокористування склало - 10000 метрів кубічних, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води за III квартал 2014 року);

З 01.09.2014 по 30.09.2014 водокористування склало - 11300 метрів кубічних, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води за III квартал 2014 року);

З 01.10.2014 по 31.10.2014 водокористування склало - 19200 метрів кубічних, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою

Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води за ІУквартал 2014 року);

З 01.11.2014 по 30.11.2014 водокористування склало - 6200 метрів кубічних, що підтвсржується довідкою №26-1 від 20.03,2019 наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води за IV квартал 2014 року);

З 01.12.2014 по ЗГ.12.2014 водокористування склало - 8000 метрів кубічних, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води за IV квартал 2014 року);

В 2015 році (за період з 01.01.2015 по 31.12.2015) Відповідачем було використано - 121000 метрів кубічних води, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води 2015 року.

В 2016 році (за період з 01.01.2016 по 31.12.2016) Відповідачем було використано - 112900 метрів кубічних води, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019 наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води 2016 року.

За період з 01.01.2017 по 30.09.2017 Відповідачем було використано - 79200 метрів кубічних води, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019р. наданою Відповідачем під час перевірки та звітом про використання води 2017 року.

В період з 01.10.2017 по 05.10.2017 Відповідачем було використано 1000 метрів кубічних води, що підтвержується довідкою №26-1 від 20.03.2019р. наданою Відповідачем під час перевірки.

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів проведений Інспекцією відповідно до вимог Методики на підставі державної статистичної звітності 2 - 777 (водгосп) та довідки №26-1 від 20,03.2019 наданою Відповідачем.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Одеській області в повному обсязі.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Державна екологічна інспекція в Одеській області може виявляти порушення вимог природоохоронного законодавства суб`єктами господарювання лише в межах проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю), що було і зроблено під час проведення планової перевірки КП Захарівське ВУЖКГ

Жодного іншого способу виявлення порушень природоохоронного законодавства для Інспекції чинне законодавство не містить.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (Положення про Державну екологічну інспекцію України, яке затвержене постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19 квітня 2017).

Державна екологічна інспекція в Одеській області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується (Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, яке затвержене наказом Державної екологічної інспекції України №132 від 28 квітня 2020 року (нова редакція), далі по тексту - Положення).

Відповідно до ч. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема

належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Державна екологічна інспекція в Одеській області відповідно до вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, яке затвержене наказом Державної екологічної інспекції України №132 від 28 квітня 2020 року (нова редакція) здійснює планові та позапланові перевірки.

Статтею 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Плановим періодом вважається рік, який обчислюється з 1 січня по 31 грудня планового року.

Статтею 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено підстави для проведення позапланових перевірок.

Отже, суд не погоджується з доводами представника Відповідача про те, що Позивач мав можливість виявити порушення та встановити особу, яка вчинила таке правопорушення, на підставі відомостей про водокористування Відповідача, якими володіє Державне агентство водних ресурсів України.

Що стосується вимог відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

У пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Порушення Відповідачем вимог Закону зафіксовано в акті перевірки №21/10 від 26.03.2019 року. Як видно з направлення на проведення перевірки Державної екологічної інспекції в Одеській області, яке наявне в матеріалах справи, перевірка КП Захарівське ВУЖКГ не проводилась.

Отже, момент виявлення порушення є початком перебігу строку позовної давності у таких спорах, що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Державною екологічною інспекцією в Одеській області в період з 13.03.2019 по 26.03.2019 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства тексту КП Захарівське ВУЖКГ

Вказаний акт Відповідач отримав в останній день перевірки 26.03.2019 року про, що свідчить підпис директора у відповідній графі акту та відтиск печатки підприємства на кожному аркуші акту.

Отже, моментом виявлення порушення є дата складення Акту перевірки №21/10 - 26.03.2019.

Позовну заяву про стягнення збитків Інспекцією подано 27 грудня 2019 року.

Тобто, позов пред`явлено у межах строку позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Відповідно до Роз`яснення Вищого Арбітражного суду від 27.06.2001 року N 02-5/744 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища перебіг строку позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Аналогічні висновки наводяться і в постанові Верховного суду № 910/10452/17 від 12.06.2018р.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже з урахуванням наведеного вище, суд доходить висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факту порушення Державним підприємством "Одеський авіаційний завод" умов договору №22/МТЗ-16 від 02.02.2016р., в зв`язку позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державної екологічної інспекції в Одеській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" (пров. Ремісний,12,с. Зарівка, Захарівський р-н, Одеська область, 66700, Код ЄДРПОУ 03350539) - суму збитків, заподіяних державі Україна у розмірі 587 895/п`ятсот вісімдесят сім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять/грн. 00 коп. на р/р НОМЕР_1 фонду охорони навколишнього природного середовища Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 37564760, Казначейство України (ЕАП), одержувач - УК у Захар. р-н/смт Захарівка/24062100.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" (пров. Ремісний,12,с. Зарівка, Захарівський р-н, Одеська область, 66700, Код ЄДРПОУ 03350539) на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області (пр.Шевченка,12,Одеса,Одеська область,65058, код ЄДРПОУ 38017120) судовий збір у розмірі 8818 (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 42 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 30 червня 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов