Постанова

від 21.10.2020 по справі 916/3900/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3900/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Діброви Г.І.,

Принцевської Н.М.

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Рязанцева О.О., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства»

на рішення Господарського суду Одеської області

від 17 червня 2020 року (повний текст складено 30.06.2020р.)

по справі № 916/3900/19

за позовом Державної екологічної інспекції в Одеській області

до відповідача: Комунального підприємства «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства»

про стягнення 587 895 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Літвінов С.В.

час та місце винесення рішення: 17.06.2020р., м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 21.10.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2019 року Державна екологічна інспекція в Одеській області (далі - позивач, Інспекція) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» (далі - відповідач, КП «Захарівське ВУЖКГ» , підприємство) про стягнення збитків у сумі 587 895 грн., заподіяних державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив про самовільне використання відповідачем водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі №916/3900/19 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Одеській області задоволені повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що у період з 10.06.2014р. по 05.10.2017р. КП «Захарівське ВУЖКГ» самовільно використовувало водні ресурси за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушило вимоги Водного кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» , а відсутність вини у заподіяній шкоді відповідачем не доведено.

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов пред`явлено у межах строку позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі №916/3900/19 в частині стягнення суми збитків у розмірі 446 952,90 грн. та ухвалити нове рішення у цієї частині, яким у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області щодо стягнення суми збитків у розмірі 446 952,90 відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує, що судом першої інстанції було неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, що в свою чергу призвело до винесення необ`єктивного судового рішення, яким було суттєво порушено права КП "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства".

Так, апелянт зазначає, що порушення, яке було виявлено відповідно до Акту перевірки від 26.03.2019р. №21/10, відбулось за у період з 10.06.2014 року по 05.10.2017 року.

Посилаючись на Роз`яснення Вищого Арбітражного суду від 27.06.2001 року №02- 5/744 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", апелянт звертає увагу, що перебіг строку позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акту про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

Тому, враховуючи, що Державна екологічна інспекція виявила порушення Закону 26.03.2019 року (дата складення акту перевірки №21/10), то саме з цього моменту слід вважати, що сторона дізналася про порушення норм чинного законодавства.

Скаржник вказує, що КП "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" отримало дозвіл на спеціальне водокористування 06.10.2017р., що підтверджується матеріалами справи. А відтак, враховуючи, що позовну заяву було подано до суду 24.12.2019р., та з урахуванням трирічного строку позовної давності у спорі, що виник між сторонами, збитки можуть бути нараховані лише у період з 24.12.2016р. по 05.10.2017р.

У зв`язку з цим, наводячи свій розрахунок збитків, КП «Захарівське ВУЖКГ» вважає, що стягненню підлягають лише збитки у розмірі 140 942,1 грн.

Більш детально доводи КП "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі №916/3900/19; розгляд справи призначено на 07.10.2020р.

18.08.2020р. від Державної екологічної інспекції в Одеській області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить залишити оскаржуване рішення в силі, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2020р. у судовому засіданні оголошено перерву до 21 жовтня 2020 року.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином .

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, участь представників учасників справи у засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою згідно із законом, а відповідно до ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2020р. т від 07.10.2020р. явка представників сторін також не визнавалась обов`язковою.

А тому, враховуючи вищенаведене та з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника Державної екологічної інспекції в Одеській області.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

У судовому засіданні 21.10.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Матеріали справи свідчать, що у період з 13 . 03.2019р. по 26 . 03.2019р. на підставі наказу від 28 . 02.2019р. №134 Державною екологічною інспекцією в Одеській області було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Комунального підприємства «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» , яке здійснює діяльність, зокрема, по забору, очищенню та водопостачанню води; збирання безпечних відходів; каналізація, відведення й очищення стічних вод для населення, підприємств та установ в смт. Захарівка Одеської області.

За результатами даної перевірки, 26.03.2019р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №21/10, який підписаний керівником КП Захарівське ВУЖКГ Корак А.О. без зауважень. (а.с. 13-26).

З даного акту вбачається, що підприємством здійснюється водозабір на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 06 . 10.2017 року за №105/ОД/49д-17 та дозволу на спеціальне водокористування від 21 . 02.2019 року за №765/ОД/49д-19.

Державною екологічною інспекцією в Одеській області встановлено, що попереднім дозволом на спеціальне водокористування був №УКР1296-А/Оде від 26.07.2012р. терміном дії по 09.06.2014р.

Встановлено ліміт забору води 164,25 тис. м3 /рік.

Також, в ході перевірки було встановлено, що за період з 10.06.2014р. по 05.10.2017р. для забезпечення власних виробничих та господарсько - побутових і виробничих потреб водоспоживачів смт. Захарівка Захарівського району Одеської області КП «Захарівське ВУЖКГ» проводило водокористування з підземного водоносного горизонту за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням пункту 9 частини першої статті 44, частини першої статті 49 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України.

В Акті також зазначено, що в період з 10.06.2014р. по 05.10.2017р. водокористування склало 385 тисяч метрів квадратних.

Матеріали справи свідчать, що по вищевказаному факту Державною екологічною інспекцією в Одеській області відносно керівника КП Захарівське ВУЖКГ - Корак А.О. складено протокол від 20.03.2019р. №000411 про адміністративне правопорушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: ст. 44 Водного кодексу України.

В зв`язку з виявленими порушеннями, позивачем, згідно п. 9.1. «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів» , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 розраховано суму заподіяних державі збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водовикористання .

Розрахунок заподіяних державі збитків було направлено на адресу відповідача разом із претензією №65 від 10 . 07.2019р. щодо добровільного відшкодування збитків у розмірі 587 895 грн. (а.с. 35).

Проте, вимоги зазначеної претензії не були добровільно виконані Комунальним підприємством «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» , що стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції в Одеській області з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як було зазначено вище, КП «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» не погоджується лише з періодом нарахування відповідних збитків, посилаючись на перебіг строку позовної давності, який слід визначити з моменту складення акту перевірки від 26.03.2019 року №21/10.

Таким чином, судова колегія переглядає оскаржуване рішення лише у межах вимог апеляційної скарги, які стосуються визначення періоду щодо нарахування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Водокористування без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту виявлення до моменту його усунення.

Таким чином, час порушення природоохоронного законодавства визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення. Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням відповідного дозволу.

Судова колегія зазначає, що така позиція узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та кореспондується з аналогічною правовою позицією, що викладена у постанови Верховного Суду України від 18.11.2015 року № 3-1033гс15.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушено.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення вимог природоохоронного законодавства відповідачем здійснювалося у період з 10.06.2014р. по 05.10.2017р. При цьому, позивачем здійснено перевірку та виявлено порушення у період з 13.03.2019р. по 26.03.2019р. Вказана перевірка була плановою та здійснена на підставі наказу позивача від 28.02.2019р. №134.

У даному випадку позивач не проводив перевірок відповідача раніше, а тому не знав та не міг знати про вчинення відповідачем вказаних вище порушень. Відтак, оскільки Державна екологічна інспекція виявила порушення Закону 26.03.2019р. (дата складення акту), то саме з цього моменту сторона дізналася про порушення норм чинного законодавства.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, КП «Захарівське ВУЖКГ» отримало 06.10.2017р. дозвіл на спеціальне водовикористання. Таким чином, відповідач усунув правопорушення саме 06.10.2017р., а тому нарахування збитків були проведені за період із 10.06.2014р. по 05.10.2017р.

Разом з тим, судова колегія враховує, що позовну заяву подано до місцевого господарського суду 24.12.2019р.

Отже, судова колегія вважає, що з огляду на встановлений діючим законодавством трирічний строк позовної давності, у спорі, що виник між сторонами, збитки можуть бути нараховані у межах цього строку: з 24.12.2016р. по 05.10.2017р.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 року № 3-1033гс15.

Приписами ст.67 Кодексу України про надра встановлено, що підприємства, установи, організації громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Пунктом 1.2. Методики закріплено, зокрема, що вона регулює порядок визначення розмірів відшкодування збитків у разі: самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

У відповідності до п. 9.2. Методики, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Згідно із ч.1 ст. 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Пунктом 1.7. Методики закріплено, що самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Матеріали справи свідчать, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області подано розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водовикористання КП «Захарівське ВУЖКГ» за період з 10.06.2014р. по 05.10.2017р, на суму 587 895 грн. Даний розрахунок здійснений на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.

Однак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідно зазначити про необхідність здійснити нарахування збитків, з урахуванням трирічного строку позовної давності, тобто з 26.03.2016р. по 05.10.2017р., а тому наводить власний розрахунок, з огляду на те, що період нарахування, визначений апеляційним судом, не співпадає ані з періодом, наведеним позивачем, ані з періодом, зазначеним апелянтом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: довідки від 20.03.2019р. №26-1 (а.с.38) та довідки від 12.03.2020р. №30, водовикористання КП "Захарівське ВУЖКГ становило:

За березень 2016 року - 14,3 тис.м3 (14300м3);

За квітень 2016 року - 9,1 тис.м3 (9100м3);

За травень 2016 року - 7,7 тис.м3 (7700м3);

За червень 2016 року - 8,9 тис.м3 (8900м3);

За липень 2016 року - 8,7 тис.м3 (8700м3);

За серпень 2016 року - 8,9 тис.м3 (8900м3);

За вересень 2016 року - 8,2 тис.м3 (8200м3);

За жовтень 2016 року - 8,2 тис.м3 (8200м3);

За листопад 20016 року - 8,2 тис.м3 (8200м3);

За грудень 2016 року - 12,1 тис.м3 (12100м3);

За січень 2017 року - 7,9 тис.м3 (7900м3);

За лютий 2017 року - 8,1 тис.м3 (8100м3);

За березень 2017 року - 8,2 тис.м3 (8200м3);

За квітень 2017 року - 8,2 тис.м3 (8200м3);

За травень 2017 року - 9,1 тис.м3 (9100м3);

За червень 2017 року - 9,4 тис.м3 (9400м3);

За липень 2017 року - 10,2 тис.м3 (10200м3);

За серпень 2017 року - 9,9 тис.м3 (9900м3);

За вересень 2017 року - 8,2 тис.м3 (8200м3);

За жовтень 2017 року - 1,0 тис.м3 (1 000м3).

Таким чином, загальний обсяг використання підземних вод в період з 01.12.2016 року по 05.10.2017 року складає 174,5 тис.м3 (174500м3).

Згідно ставки рентної плати за спеціальне використання води, встановленої пунктом 255.5.2. статті 255 Податкового Кодексу України розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання підземних вод в Одеській області станом на дату виявлення порушення складає 101,8 грн./100м3 (1,018 грн./1м3).

Відповідно до пункту 255.7 статті 255 даного Закону житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Виходячи з вищевикладеного, розрахунок відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування складає:

Зсам = 5 х 147 500 м3 х 1,018 грн./м3 х 0,3 = 225 232,50 грн.

Таким чином, з урахуванням трирічного строку позовної давності, тобто з 26.03.2016р. по 05.10.2017р., сума збитків, заподіяних самовільним використанням водних ресурсів КП «Захарівське ВУЖКГ» складає 225 232,50 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що судом першої інстанції було неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим висновки місцевого господарського суду, наведені в оскаржуваному рішенні, не у повній мірі відповідають обставинам справи. Разом з цим, апеляційний суд не погоджується з визначеним апелянтом періодом для нарахування відповідних збитків.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 року у справі №916/3900/19 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за позовом та апеляційною скаргою покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі №916/3900/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020р. у справі №916/3900/19 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов Державної екологічної інспекції в Одеській області задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Захарівське виробниче управління житлово-комунального господарства" (пров. Ремісний,12,с. Зарівка, Захарівський р-н, Одеська область, 66700, Код ЄДРПОУ 03350539) - суму збитків, заподіяних державі Україна у розмірі 225 232,50 грн./двісті двадцять п`ять тисяч двісті тридцять дві/ грн. 50 коп. на р/р UA388999980000033114331015496 фонду охорони навколишнього природного середовища Захарівської селищної ради Захарівського району Одеської області, код ЄДРПОУ 37564760, Казначейство України (ЕАП), одержувач - УК у Захар. р-н/смт Захарівка/24062100.

3. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 22.10.2020р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Принцевська Н.М.