Рішення від 25.06.2020 по справі 926/296/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

25 червня 2020 року Справа № 926/296/20

Суддя Ковальчук Т.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/296/20

за позовом Приватного підприємства-Фірми "Торгбуд-Сервіс", м. Здолбунів Рівненської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фінанс Груп-1", смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області,

про стягнення заборгованості в сумі 216924,49 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін :

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився (не викликалися),

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство-Фірма "Торгбуд-Сервіс", м. Здолбунів Рівненської області, звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фінанс Груп-1", смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області, про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна № 16/04-19 від 16.04.2019 товар - бетонозмішувачі, в сумі 216924,49 грн., у тому числі 207000,00 грн. основного боргу та 9924,49 грн. 3% річних за користування чужими коштами за період прострочення платежу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору № 16/04-19 від 16.04.2019 позивач передав відповідачеві у власність два бетонозмішувачі загальною вартістю 542000,00 грн., оплату за які відповідач здійснив не в повній сумі, заборгувавши 207000,00 грн., у зв`язку з чим позивачем також нараховано 3% річних за користування чужими коштами на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 14.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 05.03.2020 за участю представників сторін.

Ухвалою від 05.03.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 31.03.2020 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду Рівненської області.

05.03.2020 відповідач подав відзив на позов, в якому визнав вимоги позивача в частині суми основного боргу, вимоги щодо стягнення 3% річних відхилив з посиланням на те, що 3% річних носять компенсаційний характер і пов`язані із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, однак оскільки протягом 2019 року інфляційні процеси були відсутні, нарахування 3% річних є неправомірним.

У відповіді на відзив від 12.03.2020, який надійшов до суду 17.03.2020, позивач не погодився із запереченнями відповідача і зазначив, що 3% річних мають компенсаційний характер у розумінні отримання кредитором компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, у зв`язку з відсутністю інфляційних процесів у 2019 році позивач не нараховував інфляційні втрати на суму боргу та не заявляв такі до стягнення.

Ухвалою від 31.03.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено за клопотанням представників сторін та у зв`язку із встановленням на території України карантину, пов`язаного зі спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, ухвалено повідомити сторони про дату і час наступного судового засідання додатково.

09.06.2020 електронною поштою до суду надійшло клопотання представника позивача від 09.06.2020, в якому він, з огляду на послаблення карантину та задля вирішення спору протягом розумного строку, просив призначити справу до розгляду в судовому засіданні та провести це засідання в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити Господарському суду Рівненської області.

Ухвалою від 09.06.2020 розгляд справи в судовому засіданні призначено на 25.06.2020, явку представників визначено на власний розсуд, за клопотанням позивача ухвалено провести судове засідання 25.06.2020 у режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручити Господарському суду Рівненської області.

У судове засідання 25.06.2020 представники сторін не з`явилися, представник позивача надіслав клопотання від 24.06.2020 про розгляд справи за його відсутності в зв`язку з неможливістю прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференції через зайнятість в іншому судовому процесі.

Відповідач клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилав.

Враховуючи, що сторони належно повідомлені про дату, час і місце судового засідання 25.06.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у справі наявні відзив на позов і відповідь на позов, які відображають процесуальну позицію сторін, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору в судовому засіданні 25.06.2020 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

16 квітня 2019 року між Приватним підприємством-Фірмою "Торгбуд-Сервіс" (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Фінанс Груп-1" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу рухомого майна № 16/04-19 (далі - Договір купівлі-продажу, а.с. 8-9).

Предметом цього Договору у пункті 1.1 визначено зобов`язання Продавця (позивача) передати у власність Покупця (відповідача) бетонозмішувач-С MAN F13 шасі WMAF1321600L009510 і бетонозмішувач-С MAN 32.322 шасі WMAF132191М180497 (далі - майно) та зобов`язання Покупця прийняти майно у власність і сплатити Продавцю грошову суму, визначену Договором.

У пунктах 1.2, 2.1 Договору купівлі-продажу загальна вартість майна визначена в розмірі 542000,00 грн.

Згідно з пунктом 2.2, 2.3 Договору купівлі-продажу повний розрахунок між сторонами має бути проведений не пізніше 18 травня 2019 року, право власності на майно переходить в момент підписання акту приймання-передачі майна.

Визначене Договором купівлі-продажу майно - два бетонозмішувачі, позивач передав відповідачеві по актах прийому-передачі товару від 18.04.2019 № 1 (бетонозмішувач-С MAN F13 шасі WMAF1321600L009510) та № 2 (бетонозмішувач-С MAN 32.322 шасі WMAF132191М180497), претензій та зауважень та стану і кількості товару згідно цих актів немає (а.с. 10-11).

Сторонами також оформлено видаткові накладні на передачу майна: № 3 від 18.04.2019 на суму 295200,00 грн. (бетонозмішувач-С MAN F13 шасі WMAF1321600L009510) та № 4 від 18.04.2020 на суму 246800,00 грн. (бетонозмішувач-С MAN 32.322 шасі WMAF132191М180497 ) (а.с. 12-13). Загальна вартість переданого позивачем відповідачеві майна становить 542000,00 грн. (295200,00 грн. + 246800,00 грн.)

09.07.2019 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату заборгованості з оплати вартості майна на суму 542000,00 грн., переданого за договором купівлі-продажу рухомого майна № 16/04-19 від 16.04.2019 (а.с. 18).

Відповідач листом від 17.07.2019 № 5 повідомив позивача, що визнає існуючу заборгованість у розмірі 542000,00 грн. і гарантує оплату по укладеному договору протягом 30 календарних днів (а.с. 19).

У подальшому відповідач здійснив оплату майна на загальну суму 335000,00 грн. наступними платежами: 20000,00 грн. платіжним дорученням № 209 від 08.08.2019, 10000,00 грн. платіжним дорученням № 231 від 05.09.2019, 5000,00 грн. платіжним дорученням № 238 від 11.09.2019, 50000,00 грн. платіжним дорученням № 15 від 11.10.2019, 15000,00 грн. платіжним дорученням № 24 від 29.10.2019, 25000,00 грн. платіжним дорученням № 34 від 08.11.2019, 100000,00 грн. платіжним дорученням № 58 від 21.12.2019, 110000,00 грн. платіжним дорученням № 75 від 29.01.2020, (а.с. 14-17).

Доказів сплати відповідачем решти боргу в сумі 207000,00 грн. матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно положення частини 1 статті 691 Цивільного кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного вище прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати товару за видатковими накладними від 18.04.2019 розпочалося 19 травня 2019 року.

Згідно позовної заяви позивач нарахував відповідачеві 9924,49 грн. 3% річних від сум простроченого грошового зобов`язання за період з 19.05.2019 по 02.02.2020 за вирахуванням сум здійснених відповідачем платежів відповідно до вказаних вище платіжних доручень.

Перевіривши даний розрахунок позивача, суд встановив, що періоди прострочення позивачем визначені вірно і правильно нараховані 3% річних в розмірі 9924,49 грн.

Суд відхиляє заперечення відповідача, що у зв`язку з відсутністю в 2019 році інфляційних процесів проценти річних, які мають компенсаційний характер, не підлягають нарахуванню.

Розмежування 3% річних та інфляційних нарахувань як видів компенсаційних платежів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, наведено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 10 липня 2014 року № 6.

Так згідно з пунктом 3.1 вказаної постанови пленуму інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата ж трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пункт 4.1 постанови пленуму ВГСУ).

Тобто, право кредитора нараховувати проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, не залежить від наявності інфляційних процесів у державі, а є самостійним способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За результатами розгляду справи суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, керуючись законом, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача відшкодування здійснених позивачем витрат на оплату судового збору.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката, подавши попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які поніс та планує понести позивач (а.с. 7).

У клопотанні від 24.06.2020 позивач повідомив суд, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн. будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, в зв`язку із відповідною заявою позивача суд не вирішує питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 20, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства-Фірми "Торгбуд-Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фінанс Груп-1" про стягнення заборгованості в сумі 216924,49 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фінанс Груп-1" (вул. Припрутська, 42, смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області, 59330, код ЄДРПОУ 42206532) на користь Приватного підприємства-Фірми "Торгбуд-Сервіс" (вул. Шкільна, 30-А, м. Здолбунів Рівненської області, 35700, код ЄДРПОУ 32785198) 207000,00 грн. основного боргу, 9924,49 грн. 3% річних та 3257,87 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 256 ГПК України , продовжується на строк дії такого карантину (п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України).

Повний текст рішення підписано 30 червня 2020 року.

Суддя Т.І. Ковальчук