Ухвала

від 26.06.2020 по справі зпп/320/18/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

26 червня 2020 року №ЗПП/320/18/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подане до подання позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради про визнання протиправними дій та рішень,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, поданою до пред`явлення позову, у якій просить суд заборонити виконавчому комітету Вишгородської міської ради здійснювати демонтаж паркану, крану стрілового типу марки "Condecta", модель "Eurokran 3610", заводський номер НОМЕР_1 та інших об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:186:0701 та на прилеглій до цієї земельної ділянки території та доручати здійснення таких дій іншим підприємства, установам, організаціям.

Обґрунтовуючи вказану заяву, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 пояснила, що вона на підставі укладеного з ПрАТ "Дніпрожилбуд" договору є замовником будівництва на об`єкті "реконструкція з надбудовою в існуючих габаритних розмірах з торгово-офісними приміщеннями над існуючим (завершеним будівництвом та введеним в експлуатацію першим поверхом) паркінгом за адресою: АДРЕСА_5.

Будівництво здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:186:0701, яка була надана у користування Вишгородською міською радою Київської області ЗАТ "Дніпрожилбуд" на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.03.2011.

Заявник зазначив, що з боку Вишгородської міської ради Київської області вчинюються дії, направлені на створення перешкод для здійснення будівельних робіт на вказаному об`єкті.

Так, секретар Вишгородської міської ради Київської області ОСОБА_5 на своїй сторінці у соціальній мережі "Facebook" повідомила про те, що будівництво за адресою: АДРЕСА_5, є незаконним, з огляду на відсутність паспорту будівництва, самовільне зайняття та огородження заявником парканом відповідної земельної ділянки та падіння баштового крану. Також ОСОБА_3 повідомлено про відкриття кримінальних проваджень щодо заявника за ч.3 ст.197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво) та ч.1 ст.272 КК України (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою).

За заявою вказаної особи до Єдиного реєстру досудового розслідування було внесено відомості №12020110150000736 від 09.06.2020 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.272 КК України. 10.06.2020 до Вишгородського районного суду Київської області надійшло клопотання про арешт майна, а саме: поворотного крану стрілкового типу, що використовується ФОП ОСОБА_1 , та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , однак ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15.06.2020 у справі №363/2170/20 у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Заявник зазначив, що 17.06.2020 присутня на засіданні Комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Вишгородської міської ради Бражнікова Т. О. публічно заявляла про відсутність декларації про початок будівництва в єдиному реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а також повідомила, що нею було подано звернення до Виконавчого комітету Вишгородської міської ради з вимогою розглянути питання про демонтаж паркану навколо об`єкта будівництва.

Крім того, заявник повідомив, що 24.06.2020 журналіст ОСОБА_4 на своїй сторінці у соціальній мережі "Facebook" опублікував проект рішення від 25.06.2020 про демонтаж самовільно встановленого паркану та інших об`єктів у місті Вишгороді, відповідно до якого Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради доручено Комунальному підприємству "Благоустрій-Вишгород" Вишгородської міської ради демонтувати самовільно встановлений паркан та інші об`єкти на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:186:0701 та на прилеглій до цієї земельної ділянки території.

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до можливості здійснення Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради демонтажу паркану та обладнання ФОП ОСОБА_1 , що зумовить зупинення будівельних робіт на об`єкті будівництва та ускладнить поновлення порушених прав заявника.

Крім того, заявник зазначив, що демонтаж паркану на об`єкті будівництва може призвести до завдання шкоди життю та здоров`ю громадян, оскільки відсутність паркану дозволить стороннім особам потрапити на об`єкт будівництва та отримати травми будівельними матеріалами, арматурою та устаткуванням.

У зв`язку з цим, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про забезпечення позову.

При цьому, заявник зазначила, що у майбутньому вона планує звернутися до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Вишгородської міської ради щодо демонтажу паркану та обладнання ФОП ОСОБА_1 , а також визнання незаконними дій Виконавчого комітету Вишгородської міської ради щодо демонтажу паркану та обладнання.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін та за результатом розгляду цієї заяви суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 78022699).

У заяві про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом заборони виконавчому комітету Вишгородської міської ради здійснювати демонтаж паркану, крану стрілового типу марки "Condecta", модель "Eurokran 3610", заводський номер НОМЕР_1 та інших об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:186:0701 та на прилеглій до цієї земельної ділянки території та доручити здійснення таких дій іншим підприємства, установам, організаціям.

Водночас, заява не містить переконливих доводів щодо існування на момент звернення з цією заявою очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам ФОП ОСОБА_1 без вжиття заходів забезпечення позову.

Так, у вказаній заяві ФОП ОСОБА_1 не наведено доводів, які б свідчили про вчинення виконавчим комітетом Вишгородської міської ради Київської області дій, спрямованих на демонтаж відповідного паркану та обладнання на об`єкті будівництві за адресою: АДРЕСА_5, зокрема, прийняття органом місцевого самоврядування рішення про вчиненні дій по демонтажу тощо.

При цьому, відеозапис виступу секретаря Вишгородської міської ради ОСОБА_5 на засіданні Комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Вишгородської міської ради з вимогою розглянути питання про демонтаж паркану навколо об`єкта будівництва, а також розміщення на сторінці у соціальній мережі "Facebook" публікацій стосовно об`єкта будівництва не є доказом існування загрози інтересам ФОП ОСОБА_1 як замовника будівництва, оскільки такі дії фактично є лише оприлюдненням (висловлюванням) позиції конкретних людей щодо певної ситуації, що слід кваліфікувати як оціночні судження.

Заявником не надано суду доказів існування рішення Вишгородської міської ради або її виконавчого комітету стосовно демонтажу паркану та обладнання на вищевказаному об`єкті будівництва, а наданий заявником відеозапис засідання виконавчого комітету Вишгородської міської ради 25.06.2020 не є допустимим доказом, оскільки не може замінювати собою відповідний акт органу місцевого самоврядування. Крім того, заявник у клопотанні, поданому до суду 26.06.2020, безпосередньо підтвердила, що наразі відсутнє підписане головою виконавчого комітету рішення стосовно демонтажу паркану та обладнання.

Суд звертає увагу на положення пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Враховуючи відсутність існування рішення органу місцевого самоврядування щодо демонтажу паркану та обладнання на об`єкті будівництві за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., м. Вишгород, пл. Шевченка, буд.3 "А", суд вважає, що подана ФОП ОСОБА_1 заява про забезпечення позову є передчасною та необґрунтованою, а обраний заявником спосіб забезпечення позову є недопустимим.

При цьому, суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику, що у випадку прийняття Вишгородською міською радою або її виконавчим комітетом рішення про демонтаж паркану та обладнання на вищевказаному об`єкті будівництва, а також подальшого оскарження цього рішення у судовому порядку, належним, співмірним та адекватним способом забезпечення позову буде зупинення дії оскаржуваного рішення.

Також суд звертає увагу на те, що у заяві про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 зазначила в якості відповідача Вишгородську міську раду, у той час як вимога про вжиття заходу забезпечення позову звернута до виконавчого комітету Вишгородської міської ради Київської області. Наведене свідчить про суб`єктну розбіжність між способом забезпечення позову та майбутнім позовом, який має на меті пред`явити заявник. При цьому, посилання заявника на неможливість набуття виконавчим комітетом Вишгородської міської ради статусу відповідача в адміністративному процесі суд вважає непереконливими з огляду на таке.

Частиною першою статті 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно з частинами першою та третьою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з пунктами 7 та 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною третьою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Суд звертає увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України, на відміну від Господарського процесуального кодексу України, не вимагає наявності у відповідача статусу юридичної особи для набуття адміністративної процесуальної дієздатності, тобто можливості бути особою, до якої звернуті позовні вимоги в адміністративному процесі. Отже, у випадку, якщо права, свободи чи інтереси ФОП ОСОБА_1 порушуються виконавчим комітетом Вишгородської міської ради, саме ця особа має виступати як відповідачем за пред`явленим позовом, так і суб`єктом, до якого звернуті вимоги, пов`язані із забезпеченням такого позову.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 та Вишгородській міській раді (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд

Суддя Дудін С.О.