Рішення

від 30.06.2020 по справі 420/3611/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3611/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування Наказу від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 №ЗВ-9300026882019 від 27 жовтня 2019року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5125481400:01:003:0463, яка розташована на території Одеської області (Ширяївський район) та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів, та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Вказаний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити обґрунтування з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів, та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Таким чином, на думку позивача, доручення Віце-прем`єр-міністра України №37732/0/1-14 від 08.10.2014р., рішення колегії Держземагентства України №2/1 від 14.10.2014р. не є нормативно-правовими актами, а тому не можуть регулювати земельні відносини, підміняючи норми Земельного кодексу України. Також, відповідач є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності, та відповідно наділений повноваженнями на прийняття самостійного рішення з питань, віднесених до його компетенції. Наявність у відповідача вказаних повноважень виключає необхідність участі у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування. До того ж, приписи частини 7 статті 118 Земельного кодексу України не містять такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як відсутність погодження від органу місцевого самоврядування .

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 16.06.2020р. вхід.№23125/20), наголошуючи, зокрема, що відповідно до Доручення Віце-прем`єра міністра-Міністра розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014р. №37732/0/1-14, під час розгляду клопотань про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, необхідно враховувати позицію органів місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки, щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. У зв`язку з чим, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області направлено Лист від 12.11.2019р. №18-15-0.3-10111/2-19 щодо погодження (не погодження) надання Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області земельної ділянки ОСОБА_1 . Однак, станом на час розгляду питання щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, позиція органу місцевого самоврядування з даного питання у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області відсутня.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у справі №420/3611/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування Наказу від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , зобов`язання вчинити певні дії.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства в контексті заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням від 27.10.2019р. про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5125481400:01:003:0463, яка розташована на території Одеської області (Ширяївський район, село Новоукраїнка).

До вищеозначеного клопотання від 27.10.2019р. ОСОБА_1 додано графічні матеріали, на яких вказано бажане місце розташування земельної ділянки.

Судом з`ясовано, що за результатами розгляду вищевказаного клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2019р., відповідно до статей 15-1, 22, 118, 122, 123 Земельного кодексу України, Доручення Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва за житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014р. №37732/0/1-14, Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене Наказом Держгеокадастру від 17.11.2016р. №308 (у редакції відповідно до Наказу Держгеокадастру від 12.11.2019р. №285), Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області винесено Наказ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ, яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої с.Новоукраїнка, Ширяївського району, Одеської області, орієнтовним розміром 2,00га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав відсутності погодження Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області щодо можливості надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Не погодившись з Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 №ЗВ-9300026882019 від 27 жовтня 2019року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5125481400:01:003:0463, яка розташована на території Одеської області (Ширяївський район), та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень, та у спосіб, що встановлені законами України, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у спірному Наказі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою вказано на відсутність погодження Катерино-Платонівської сільської ради Ширяївського району Одеської області щодо можливості надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Згідно з ч.3 ст.78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.3 ст.123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вище окресленими законодавчими приписами чітко встановлено підстави, порядок, та строки передачі земельної ділянки у власність громадян, а також органи, уповноважені розглядати означені питання. Зокрема, вказаними нормами передбачено, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, органи приймають одне з відповідних рішень.

З вищенаведеного також вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що оскаржуваний ОСОБА_1 Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою жодної із законодавчо передбаченої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не містить.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на наявність Доручення Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва за житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014р. №37732/0/1-14, з урахуванням наступного.

Зокрема, судом встановлено, що на виконання Доручення Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва за житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014р. №37732/0/1-14 наказом Держземагентства України №328 від 15.10.2014р. "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України" в дію введено рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014р. (протокол засідання №2) "Про обов`язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності" №2/1, відповідно до п.2 якого начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м.Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014року, забезпечують обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Отже, зазначеним рішення колегії Держземагентства України №2/1 фактично визначено ще одного суб`єкта земельних правовідносин при вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, яким є місцева рада.

З матеріалів справи вбачається, що 12.11.2019р. Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу сільських, селищних міських рад Одеської області надіслано Лист №18-15-0.3-10111/2-19 щодо погодження (не погодження) надання Головним управлінням земельної ділянки у власність.

Однак, не отримавши, за наслідками розгляду вищевказаного Листа від 12.11.2019р. №18-15-0.3-10111/2-19, жодної відповіді, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області винесено оскаржуваний Наказ від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено повноваження, у т.ч., органів виконавчої влади, та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п.1 Положення №333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Підпунктом 13 пункту 4 цього Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, та відповідно наділений повноваженнями на прийняття самостійного рішення з питань, віднесених до його компетенції. При цьому, наявність у суб`єкта владних повноважень вказаних повноважень виключає необхідність участі у спірних правовідносинах органу місцевого самоврядування.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у Постановах від 03 липня 2019року у справі №823/1103/16, від 24 грудня 2019року у справі №823/59/17.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Водночас, з урахуванням системного аналізу статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки жодним чином не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання її у власність, що фактично свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, а також те, що, у даному випадку, суб`єктом владних повноважень, з урахуванням вимог ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявності законодавчо передбачених підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5125481400:01:003:0463, яка розташована на території Одеської області (Ширяївський район), суд дійшов висновку, що оскаржуваний ОСОБА_1 Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що судом задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 №ЗВ-9300026882019 від 27 жовтня 2019року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5125481400:01:003:0463, яка розташована на території Одеської області (Ширяївський район), та прийняти обґрунтоване рішення в межах повноважень, та у спосіб, що встановлені законами України, також підлягає задоволенню, оскільки є похідною.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування Наказу від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , зобов`язання вчинити певні дії, правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відносно вимоги ОСОБА_1 про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн., суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Частиною 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що компенсація судових витрат здійснюється саме за участю особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

При цьому, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, повноважним представником позивача є Кулачко Тарас Миколайович , котрий має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується наявними у матеріалах справи Ордером серії АІ №1032217 від 24.04.2020р., Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5221/10 від 08.10.2014р., Посвідченням адвоката України від 08.10.2014р.

Водночас, судом встановлено, що жодних доказів документального підтвердження наявності витрат на правову допомогу, позивачем до матеріалів даної справи не надано.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інші проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що жодних доказів документального підтвердження наявності витрат на правову допомогу, позивачем до матеріалів даної справи не надано, суд дійшов висновку щодо відсутності законодавчо передбачених підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування Наказу від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.12.2019р. №15-9039/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою .

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 39765871) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) №ЗВ-9300026882019 від 27 жовтня 2019року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5125481400:01:003:0463, яка розташована на території Одеської області (Ширяївський район), та, з урахуванням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016року №333, прийняти відповідне рішення у формі наказу.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 840(вісімсот сорок)грн. 80коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.