Ухвала

від 30.06.2020 по справі 540/1669/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 червня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1669/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Матрица" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу,

встановив:

26 червня 2020 року Приватне виробничо - комерційне підприємстве "Матрица" (далі - позивач, ПВКП "Матрица") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкову вимогу № 6716-10 від 12 червня 2020 року, видану ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату податкового боргу, сума якого станом на 11 червня 2020 року становить 14 111,25 грн., в тому числі 10044,00 грн. сума основного платежу податку на доходи фізичних осіб та 3021,00 суми штрафних санкцій, а також 837,00 грн. основного боргу військового збору та 209,25 грн. штрафних санкцій;

- рішення № 6717-10 від 12 червня 2020 року про опис майна в податкову заставу, видане начальником управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить:

- зупинити дію податкової вимоги № 6716-10 від 12 червня 2020 року, видану ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату податкового боргу, сума якого станом на 11 червня 2020 року становить 14 111,25 грн., в тому числі 10044,00 грн. сума основного платежу податку на доходи фізичних осіб та 3021,00 суми штрафних санкцій, а також 837,00 грн. основного боргу військового збору та 209,25 грн. штрафних санкцій:

- зупинити дію рішення №6717-10 від 12 червня 2020 року про опис майна в податкову заставу, видане начальником управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі;

- заборонити ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі приймати в подальшому під час розгляду судових спорів в Верховному Суді по справі № 2140/1634/18 рішення про опис майна в податкову заставу та вимоги про сплату неузгоджених зобов`язань за наслідками акту проведеної перевірки податковими органами № 35/21-22-13-16/31293895 від 04.06.2018 р.

Ухвалою суду від 26.06.2020 р. заяву ПВКП "Матрица" про забезпечення позову прийнято до розгляду в порядку письмового провадження.

Як вбачається зі змісту вказаної заяви, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийняті за неузгодженими грошовими зобов`язаннями у розумінні ст. 56 ПК України, що свідчить про очевидну їх протиправність. Крім того, позивач вказує, що наслідком не оскарження таких рішень є примусове їх виконання шляхом арешту коштів та майна ПВКП "Матрица", а тому останньому доведеться вживати додаткових зусиль, щоб відновити своє становище. При цьому, позивач стверджує, що ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі після оскарження податкових повідомлень рішень та податкових вимог виносить нові податкові вимоги та рішення про опис майна платника податків з тих самих підстав, проте за новими датами та номерами, що змушує ПВКП "Матрица" звертатися до суду, нести додаткові судові витрати. Отже, за позицією позивача невжиття заходів забезпечення позову призведе до прийняття нових вимог зі стягнення неузгодженого зобов`язання.

Надаючи правову оцінку доводам та аргументам позивача, викладеним у заяві про забезпечення позову на предмет їх обґрунтованості, суд вказує наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, зупиненням дії індивідуального акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - заявників в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 826/5233/18.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень слідує, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Як зазначалось вище, одним із доводів позивача щодо необхідності забезпечення позову є те, що оскаржувані рішення ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі про сплату податкового боргу та опис майна в податкову заставу є очевидно протиправними, оскільки прийняті відповідачем в порушення вимог Податкового кодексу, а саме, за неузгодженими грошовими зобов`язаннями, нарахованими за наслідками акту проведеної перевірки податковими органами № 35/21-22-13-16/31293895 від 04.06.2018 р., що підтверджується справою № 2140/1634/18, яка на теперішній час перебуває на розгляді у Верховному Суді.

Отже, вказаний довід позивача зводиться до невідповідності оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства, що становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи. Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду клопотання про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог.

Щодо доводу позивача про те, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача внаслідок можливого арешту коштів та майна ПВКП "Матрица", то суд вказує про таке.

За положеннями статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі ( пункт 95.1 . цієї статі ПК України).

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Пунктом 95.4. статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Будь-яких доказів звернення контролюючого органу до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна або готівки ПВКП "Матрица" , що перебуває у податковій заставі позивачем не надано.

Отже, доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим відновити попереднє становище позивача внаслідок задоволення позову останнім також надано не було.

Крім того, суд відмічає, що відповідно до ст. 59, 89 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право пред`являти податкові вимоги та приймати рішення про опис майна у податкову заставу.

З огляду на вказане, суд вважає, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати в подальшому під час розгляду судових спорів у Верховному Суді по справі 2140/1634/18 рішення про опис майна у податкову заставу та вимоги про сплату неузгоджених грошових зобов`язань за наслідками акту № 35/21-22-13-16/31293895 від 04.06.2018 р., є фактично забороною контролюючому органу виконувати покладені відповідно до законодавства повноваження.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми, судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову з підстав, які наведені заявником, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

При цьому, суд зазначає, що постановою КМ України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25.03.2020 р. № 239, від 22.04.2020 р. № 291 та від 04.05.2020 р. № 343, а також постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", зі змінами, внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 р. № 500, на усій території України запроваджено карантин до 31 липня 2020 р.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 р., розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Керуючись статтями 150-154,241,243,248 КАС України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні заяви Приватного виробничо-комерційного підприємства "Матрица" про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, але не пізніше 15-денного строку з дня закінчення карантину. При цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна