Рішення

від 23.06.2020 по справі 179/26/15-ц

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/26/15-ц

2/179/28/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Гаркуша І.О.

представника третьої особи Феленко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди.

Позивач з урахуванням уточнень від 23 травня 2018 року посилається на те, що 15 березня 2000р., на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0233864, виданого позивачеві Магдалинівською райдержадміністрацією 28 травня 1997р. між позивачем та закритим акціонерним товариством Гупалівське в особі голови правління ОСОБА_6 був укладений договір № 362 оренди земельної частки (паю) терміном на 10 років, до 15 березня 2010р. Цей договір зареєстрований у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Гупалівської сільської Ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за № 362. Більше ніяких договорів оренди позивач не укладала і не підписувала.

19.02.2001 р. позивач одержала державний акт І -ДП № 115546 на право приватної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності за МД № 3604.

По закінченню строку дії Договору оренди від 15.03.2000р., позивач у 2010 році хотіла повернути свою земельну ділянку в особисте користування, але не могла цього зробити до кінця 2012 року.

У 2012 року позивач дізналася, що її земельна ділянка знаходиться в оренді у відповідача ОСОБА_5 , який своєчасно у 2012 році не виплатив орендну плату. Його діями і поведінкою позивач була змушена звернутися із письмовою заявою до Магдалинівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Із висновку про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 18.12.2012р. позивач дізналася, що ОСОБА_5 у 2012 році користувався її земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.02.2005 року, який був зареєстрований 26.11.2007 року під № 040712301285 з порушеннями законодавства. З цим договором позивача не ознайомлювали, про його існування вона дізналася в суді 11.02.2015 року. Позивач стверджує, що вказаного договору не укладала з ПП АФ Приорілля і не підписувала, її земельна ділянка була в оренді у ОСОБА_5 у 2012р. обманним шляхом.

Таким чином, позивач вважає договір оренди земельної ділянки від 01.02.2005 р., який був зареєстрований 26.11.2007р. під № 040712301285 є недійсним, оскільки у позивача з ОСОБА_5 та засновниками ПП АФ Приорілля не було жодної домовленості, в тому числі і про оренду земельної ділянки, вказаний договір не укладала і не підписувала.

Згідно висновку про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 від 18.12.2012р. ОСОБА_5 визнав, що він дійсно користувався земельною ділянкою до 26 листопада 2012 року, та згідно договору оренди орендна плата нарахована з розрахунку 3,58% від нормативної вартості земельної ділянки і становить 4 705 грн. та буде виплачена до кінця поточного року згідно вимог договору.

ОСОБА_5 , взяв на себе грошове зобов`язання, проте це зобов`язання до цього часу не виконав.

Індекс інфляції за період прострочення з січня місяця 2013р. по 01 квітня 2018р. складає 6 493, 74 грн. Три проценти річних з січня місяця 2013р. по 01 квітня 2018р. складає 740, 96 грн.

Згідно договору № 362 оренди земельної частки (паю) від 15.03.2000 р. за несвоєчасну сплату орендної плати передбачено сплачувати пеню в розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення.

Згідно умов договору від 01.02.2005 р. також передбачена пеня в розмірі 0,2 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення, яка за період з січня місяця 2013 р. по 01 квітня 2018р. складає 18 029, 56 грн.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_5 самовільно зайняв її земельну ділянку і таким чином обманним шляхом орендував її земельну ділянку у 2012 році. Не прийняв необхідних мір з метою мирного врегулювання спору, не виплатив орендної плати за 2012 рік.

У подвійному розмірі підлягають відшкодуванню орендна плата (збитки) у сумі 4 705 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у сумі 6 493,74 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_5 станом на 01.04.2018р. складає 41 168 грн.

У зв`язку із неправомірними діями зі сторони відповідача позивач зазнала значної моральної шкоди, яка виразилася в емоційних та душевних стражданнях та хвилюваннях, яку визначаю у сумі 5 000 гривень.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає стягнути з відповідача на її користь:

-у подвійному розмірі орендну плату за 2012 рік у сумі 9 410 грн.;

-у подвійному розмірі інфляційні втрати за весь час прострочення виплати орендної плати у розмірі 12 987 грн. 48 коп.;

-три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення у розмірі 740 грн. 96 коп.;

-пеню за весь час прострочення у розмірі 18 029 грн. 56 коп.;

-моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.;

-судові витрати.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що у відповідача з позивачем не існувало будь-яких правовідносин щодо оренди земельної ділянки. Позивач укладала договір оренди земельної ділянки з ПП Агрофірма Приорілля , керівником якого був ОСОБА_5 .

Представник третьої особи Чернеччинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області в судовому засіданні пояснив, що у власності позивача є земельна ділянка позивача знаходиться на території сільської ради.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області пояснила, що між позивачем та ПП Агрофірма Приорілля був укладений 01.02.2005 року договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 26.11.2007 року.

В судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які пояснили, що їм відомо про те, що у 2012 році земельна ділянка, яка належить позивачеві перебувала в користуванні ПП Агрофірма Приорілля керівником, якої був ОСОБА_5 , у 2014 році вказане підприємство ліквідовано.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що на праві приватної власності позивачеві належить земельна ділянка розміром 5,640 га, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ДП № 115546, кадастровий № 1222381500:01:001:0315 (т.1 а. с. 21).

01.02.2005 року між позивачем та приватним підприємством Агрофірма Приорілля укладено договір оренди належної позивачеві земельної ділянки та його зареєстровано 26 листопада 2007 року Магдалинівським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру . Договір укладено строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації (а. с. 98-101).

З листа ПП Агрофірма Приорілля за вих. № 2 від 15.03.2013 року вбачається, що підприємством позивачеві нараховано за 2012 рік орендну плату в розмірі 3 347 грн. 49 коп., яка буде виплачена після звернення ОСОБА_1 (а. с. 60).

Виходячи зі змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач звертається до суду із вимогами про стягнення орендної плати за 2012 рік з ОСОБА_5 , якого вважає землекористувачем земельної ділянки в цей період.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, у відповідності до пунктів 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава(частина друга статті 48 ЦПК України).

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Таким чином, у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Виходячи з вимог процесуального законодавства вбачається, що у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, і позивач не заявляє клопотання про її заміну, суд не вправі з власної ініціативи залучати до участі в справі іншу особу як належного відповідача (співвідповідача).

Судом встановлено, що позов про стягнення заборгованості по орендній платі пред`явлено не до орендаря, який є належним відповідачем, клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не надходило.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання позивача про те, що саме відповідач був орендарем земельної ділянки у 2012 році та який має заборгованість з виплати орендної плати не підтверджується матеріалами справи, оскільки будь-які договори щодо користування земельною ділянкою між сторонами не укладалися. Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання позивача про підтвердження користування її земельною ділянкою відповідачем по справі у 2012 році, а також наявності заборгованості з виплати орендної плати матеріалами перевірки Магдалинівського РВ, оскільки в них містяться пояснення ОСОБА_5 як керівника ПП Агрофірма Приорілля (а. с. 59).

Виходячи з матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що позивачем не наведено обставин і доказів, які б свідчили про порушення її матеріального права відповідачем у справі, що унеможливлює здійснення її судового захисту саме від цього відповідача. Доказів, що відповідач користувався земельною ділянкою, яка належить позивачеві та доказів того, що відповідач має заборгованість з виплати орендної плати суду не надано, у зв`язку із чим право вимоги до відповідача заявлено необґрунтовано. Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи: Чернеччинська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровської області про стягнення орендної плати та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30 червня 2020 року.

Суддя Т.А.Ковальчук