Рішення

від 26.06.2020 по справі 640/15270/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/15270/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Ліла Інвест"

про стягнення штрафу у сумі 17000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Грніченка, 3, ідентифікаційний код 38062828) (далі по тексту - позивач, Нацкомфінпослуг) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліла Інвест" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10, ідентифікаційний код 41806993) (далі - ТОВ ФК Ліла Інвест ), в якому просить суд стягнути штраф у сумі 17000,00 грн.

В якості підстав позову позивач зазначив, що відповідачем не надано звітні дані за 2018 рік, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг, а саме п.п. 2 п. 2, п.п. 2 п. 4 розділу 2 та п. 11 розділу 3 Порядку надання звітності фінансовими компаніями, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 26.09.2017 № 3840.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.08.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали для подання відзиву на позов та всіх доказів на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Копія вказаної ухвали була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача та вручена 04.09.2019 (ідентифікаційний номер відправлення - 01051 0426242 9).

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов та додаткові документи до суду не подав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до копії Акту про правопорушення, вчинені ТОВ ФК Ліла Інвест на ринку фінансових послуг № 293/16-2/13 від 20.03.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг встановлено, що Товариством не надано звітні дані за 2018 рік, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

Копія вказаного акту направлена на адресу ТОВ ФК Ліла Інвест листом від 22.03.2019, яким повідомлено керівника Товариства про необхідність з`явитись до приміщення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 10.04.2019 року о 14 годині 20 хвилин для надання пояснень стосовно невиконання вимог законодавства.

Станом на 10.04.2019 ТОВ ФК Ліла Інвест не надано пояснень та звітних даних, що свідчить про порушення останнім вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг.

На підставі вказаного акту 10.04.2019 позивачем прийнято постанову № 180/293/16-2/13-П про накладення на ТОВ ФК Ліла Інвест штрафу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, накладено на Товариство штраф у розмірі 17 000,00 грн. та зобов`язано про виконання або про відмову від добровільного виконання постанови письмово повідомити Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг у термін до 10.05.2019 з одночасним наданням у разі сплати штрафу документів, що підтверджують його сплату.

Копія вказаної постанови направлена на адресу ТОВ ФК Ліла Інвест супровідним листом від 12.04.2019 року за вих. № 2404/16-8 на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте сума штрафних санкцій останнім у встановлений строк не сплачена, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664-ІІІ).

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 28 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Господарським кодексом України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 Господарського кодексу України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 218 Господарського кодексу України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 39 Закону № 2664-ІІІ, у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.

Пунктом 3 частини першої статті 40 Закону № 2664-ІІІ встановлено, що уповноважений орган може накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Уповноважений орган застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 2664-ІІІ).

Судом встановлено, що ТОВ ФК Ліла Інвест не надано пояснень та звітних даних, що свідчить про порушення останнім вимог чинного законодавства у сфері надання фінансових послуг та про наявність підстав для накладення штрафу.

Порядок застосування штрафних санкцій за порушення учасниками ринків фінансових послуг правил діяльності регулюється статтею 42 Закону № 2664-ІІІ.

Штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 41 цього Закону, уповноваженою особою, яка його виявила, складається акт, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи чи фізичної особи - підприємця та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати штраф.

Посадові особи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, визначені у частині першій цієї статті, приймають рішення про накладення штрафу протягом 30 днів після надходження документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Рішення про накладення штрафу оформляється постановою, що надсилається учаснику ринків фінансових послуг.

Як видно з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг дотримано передбачених законодавством вимог при накладенні на відповідача штрафу за порушення правил діяльності на ринку фінансових послуг.

Таким чином, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг в межах своїх повноважень винесено постанову № 180/293/16-2/13-П від 10.04.2019 про застосування штрафу за порушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

На момент звернення до суду сума штрафу в розмірі 17 000,00 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно частини третьої статті 41 Закону № 2664-ІІІ, штрафи, накладені національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, стягуються у судовому порядку.

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягає задоволенню повністю.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Національної комісії, що з цінних паперів та фондового ринку - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліла Інвест" (адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 10, ідентифікаційний код 41806993) штраф у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) до Державного бюджету України, який слід перерахувати на рахунок відкритий в управлінні Державної казначейської служби України за балансовим рахунком 3111 Надходження до загального фонду державного бюджету , по коду бюджетної класифікації 21081100 Адміністративні штрафи та інші санкції символ звітності 106.

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко