Рішення

від 26.06.2020 по справі 640/11808/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року м. Київ № 640/11808/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України

до Київської міської митниці ДФС

про коригування митної вартості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України (адреса: м. Київ, провулок Киянівський, 7А, ідентифікаційний код 40867615) (далі - ТОВ Фонд агропромислового розвитку України , позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (адреса: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8а, ідентифікаційний код 39422888) (далі - відповідач, митний орган), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 100030/2019/000022/2 від 14.02.2019.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості за митною декларацією № 100030/2019/397755 у зв`язку з відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим, при застосуванні резервного методу визначення ціни відповідачем не зазначено конкретної інформації та джерел, які ним використовувались. Позивач також зазначив, що відповідачем під час застосування другорядних методів визначення митної вартості товару не проведено процедури консультацій між органом доходів та зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положенням статей 59 та 60 Митного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про необґрунтованість позову у зв`язку з тим, що заявлена позивачем митна вартість автомобіля не може бути визнана через наявність розбіжностей щодо його вартості та відсутність усіх необхідних відомостей щодо його дійсної вартості. Зокрема, зазначив про ненадання декларантом позивача:

банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики), які містять відомості щодо вартості транспортного засобу, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення, що підтверджується відомостями із графи 44 митної декларації;

страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України;

транспортних документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, як передбачено п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

перекладу наданих документів.

При цьому, відповідач зазначив, що для визначення митної вартості застосовано відомості офіційного довідника ринку Європи каталогу Schwacke.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з замовленням на купівлю вживаного автомобіля Товариством з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України придбано у Clopperburg GmbH легковий автомобіль, а саме: BMW 750Ld xDrive Limousine, VIN №H01000G495407, об`ємом двигуна 2993 см 3 , екологічний клас Euro 6, колір - синій, кількість місць - 4, колісна формула - 4х4, тип кузова седан, рік випуску - 2017, країна виробник - Німеччина, вартість - 69747,90 Євро.

13.02.2019 з метою митного оформлення автомобіля позивачем через уповноважену особу Приватного підприємства Голд Кортланд Косовським О.С . подано на митний пост Київської митниці ДФС митну декларацію від 14.02.2019 №/2019/397755, відповідно до якої митну вартість визначено за першим методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, в розмірі 69747,90 євро, що еквівалентно 2145455,10 грн.

З графи 44 митної декларації від 14.02.2019 №/2019/397755 та картки відмови № UA100030/2019/00119 вбачається, що на підтвердження митної вартості автомобіля декларантом позивача надано органу доходів і зборів:

рахунок на вживаний автомобіль (інвойс) № 10242002-19 від 02.01.2019;

сертифікат відповідності б/н від 03.01.2019;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.01.2019;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.01.2019;

банківський платіжний документ № COB170119/6536K від 17.01.2019;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.02.2019;

договір № 214254 від 15.12.2018;

договір про надання послуг митного брокера № 04/02/19 від 04.02.2019;

акт експертизи № 0002 від 03.01.2019;

довідку № 3251005 836 від 06.12.2016;

довіреність № ННТ321048 від 09.02.2019;

копію митної декларації країни відправлення № 19DE800198972935E4 від 22.01.2019;

копію паспортного документа довіреної особи № FK951634 від 15.01.2018;

копію паспортного документа довіреної особи № ВН 794205 від 19.03.2011.

Відповідачем розпочато процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів щодо оцінюваного автомобіля, документів про його страхування, транспортних документів; документів, що містять відомості про вартість перевезення автомобіля; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів; договору з третіми особами щодо поставки товару.

13.02.2019 декларант повідомив митний орган, що додаткових документів для підтвердження митної вартості придбаного автомобіля надати не може.

За результатами розгляду поданих для митного оформлення документів транспортного засобу відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 14.02.2019 № UA100030/2019/000022/2, відповідно до якого за резервним методом скориговано митну вартість автомобіля на суму 80050,00 Євро.

Прийняте рішення про коригування митної вартості обґрунтоване відповідачем тим, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не подано додаткових документів, що не дає можливості перевірити обґрунтованість заявленої митної вартості товару.

У зв`язку з прийняттям вищевказаного рішення відповідачем надано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного значення від 04.02.2019 №/2019/00119, якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) придбаного ним транспортного засобу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київської міської митниці зі скаргою від 25.02.2019 № 1820/10 за результатом розгляду якої листом від 01.03.2019 № 2080/10/26-70-19-01 Київська міська митниця ДФС повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UA100030/2019/000022/2 та про відмову у задоволенні скарги ТОВ Фонд агропромислового розвитку України .

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої пункту 1, частини шостої статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже встановлено судом, декларант в інтересах позивача надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля при здійсненні його митного оформлення: сертифікат відповідності б/н від 03.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 21.01.2019; банківський платіжний документ № COB170119/6536K від 17.01.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.02.2019; договір № 214254 від 15.12.2018; договір про надання послуг митного брокера № 04/02/19 від 04.02.2019; акт експертизи № 0002 від 03.01.2019; довідку № 3251005 836 від 06.12.2016; довіреність № ННТ321048 від 09.02.2019; копію митної декларації країни відправлення № 19DE800198972935E4 від 22.01.2019; копію паспортного документа довіреної особи № FK951634 від 15.01.2018; копію паспортного документа довіреної особи № ВН 794205 від 19.03.2011.

З огляду на наведене, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення вищевказані документи, зокрема, замовлення № 215254 від 15.12.2018; рахунок на вживаний автомобіль (інвойс) № 10242002-19 від 02.01.2019 (Gebrauchtfahrzrugrechnung) за змістом відповідали вимогам пунктів 2, 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, рахунок на вживаний автомобіль (інвойс) № 10242002-19 від 02.01.2019 (Gebrauchtfahrzrugrechnung) містить необхідні реквізити, умови оплати, згідно яких, оплата здійснюється негайно, без знижок. Поставка і платіж відбуваються згідно умов продажу і поставки Клоппенбург ГмбХ . До остаточної оплати товар залишається власністю Клоппенбург ГмбХ . Місцем виконання зобов`язань та розгляду скарг є Білефельд. Період надання послуг тотожний даті замовлення і даті розрахунку.

З банківського платіжного документа № СОВ170119/6536К вбачається, що позивачем здійснено на користь Клоппенбург ГмбХ оплату автомобіля BMW 750Ld xDrive VIN № НОМЕР_3 за замовленням (інвойсом) № 215254 від 15.12.2018 у сумі 69747,90 Євро.

З приводу вартості транспортування автомобіля позивачем у заяві від 12.02.2019 зазначено, що остання становила 9200,00 грн., що є еквівалентом 300 Євро, що належним чином було відображено у митній декларації. Таким чином, у митного органу не було необхідності у витребуванні документів що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

Судом встановлено, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомості про те, що таке за умовами купівлі-продажу повинне було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає. Тому вимога надати документи про вартість страхування автомобіля є необґрунтованою та за наведених умов не виконуваною, оскільки обов`язок застрахувати цей автомобіль у позивача був відсутній.

Отже, подані декларантом документи сумнівів щодо ціни придбаного товару не викликають.

Суд зазначає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно з частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до частини 2 статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з частиною 1 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, у частині 3 цієї ж статті зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, що митний орган приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, відповідно до якої, доводи відповідача про те, що подані декларантом позивача документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, є необґрунтованими, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, у Графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Разом з цим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять та до суду не надано.

Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Аналогійний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 13 лютого 2018 у справі № 803/1112/17 та в постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16, а також у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №330/333/19 від 16.07.2019 року.

Згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UA 100030/2019/000022/2 митну вартість згаданого транспортного засобу визначено відповідачем за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України), джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення його митної вартості - вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE-80050 Євро.

Водночас, відповідач не надав суду доказів про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом було враховано стан транспортного засобу (рік його випуску, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від № UA 100030/2019/397699 від 13.02.2019 року.

Наведене у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем автомобіля, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому рішення про коригування митної вартості № 100030/2019/000022/2 від 14.02.2019 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 4500,00 грн., що підтверджується квитанцією від 25.06.2019 № 43.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача здійснені ним судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 4500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 100030/2019/000022/2 від 14.02.2019.

3. Присудити з бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (адреса: 03680, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8-а, ідентифікаційний код 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України (адреса: м. Київ, провулок Киянівський, 7А, ідентифікаційний код 40867615) понесені ТОВ Фонд агропромислового розвитку України витрати по сплаті судового збору у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко