Постанова

від 07.10.2020 по справі 640/11808/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11808/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України до Київської митниці Держмитслужби про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості № 100030/2019/000022/2 від 14.02.2019 р.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України (далі - ТОВ "Фонд агропромислового розвитку України", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (адреса: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8а, ідентифікаційний код 39422888) (далі - відповідач, митний орган), в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення про коригування митної вартості № 100030/2019/000022/2 від 14.02.2019.

В якості підстав позову позивачем зазначено, що відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості за митною декларацією № 100030/2019/397755 у зв`язку з відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим, при застосуванні резервного методу визначення ціни відповідачем не зазначено конкретної інформації та джерел, які ним використовувались. Позивач також зазначив, що відповідачем під час застосування другорядних методів визначення митної вартості товару не проведено процедури консультацій між органом доходів та зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положенням статей 59 та 60 Митного кодексу України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2020 р. позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості № 100030/2019/000022/2 від 14.02.2019.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що подані позивачем документи містять розбіжності, зокрема, декларантом не надано відомостей щодо числових значень складової митної вартості, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу та, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення. Окрім того, всі документи подані декларантом без перекладу. Декларантом не надано договору купівлі-продажу, який має назву Kaufvertrag , страхового полісу DoppelkarteInternational .

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

До суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтовано необхідністю надання додаткового часу для підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, ознайомившись із поданим клопотанням, дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін, колегія суддів ухвалила подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишти без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з замовленням на купівлю вживаного автомобіля Товариством з обмеженою відповідальністю Фонд агропромислового розвитку України придбано у Clopperburg GmbH легковий автомобіль, а саме: BMW 750Ld xDrive Limousine, VIN № НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 2993 см 3 , екологічний клас Euro 6, колір - синій, кількість місць - 4, колісна формула - 4х4, тип кузова седан, рік випуску - 2017, країна виробник - Німеччина, вартість - 69747,90 Євро.

13.02.2019 з метою митного оформлення автомобіля позивачем через уповноважену особу Приватного підприємства Голд Кортланд ОСОБА_1 подано на митний пост Київської митниці ДФС митну декларацію від 14.02.2019 №/2019/397755, відповідно до якої митну вартість визначено за першим методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, в розмірі 69747,90 євро, що еквівалентно 2145455,10 грн.

З графи 44 митної декларації від 14.02.2019 №/2019/397755 та картки відмови № UA100030/2019/00119 вбачається, що на підтвердження митної вартості автомобіля декларантом позивача надано органу доходів і зборів:

рахунок на вживаний автомобіль (інвойс) № 10242002-19 від 02.01.2019;

сертифікат відповідності б/н від 03.01.2019;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.01.2019;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.01.2019;

банківський платіжний документ № COB170119/6536K від 17.01.2019;

документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.02.2019;

договір № 214254 від 15.12.2018;

договір про надання послуг митного брокера № 04/02/19 від 04.02.2019;

акт експертизи № 0002 від 03.01.2019;

довідку № 3251005 836 від 06.12.2016;

довіреність № ННТ321048 від 09.02.2019;

копію митної декларації країни відправлення № 19DE800198972935E4 від 22.01.2019;

копію паспортного документа довіреної особи № НОМЕР_4 від 15.01.2018;

копію паспортного документа довіреної особи № ВН 794205 від 19.03.2011.

Відповідачем направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів щодо оцінюваного автомобіля, документів про його страхування, транспортних документів; документів, що містять відомості про вартість перевезення автомобіля; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів; договору з третіми особами щодо поставки товару.

13.02.2019 декларант повідомив митний орган, що додаткових документів для підтвердження митної вартості придбаного автомобіля надати не може.

За результатами розгляду поданих для митного оформлення документів транспортного засобу відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 14.02.2019 № UA100030/2019/000022/2, відповідно до якого за резервним методом скориговано митну вартість автомобіля на суму 80 050,00 Євро.

Прийняте рішення про коригування митної вартості обґрунтоване відповідачем тим, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не подано додаткових документів, що не дає можливості перевірити обґрунтованість заявленої митної вартості товару.

У зв`язку з прийняттям вищевказаного рішення відповідачем надано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного значення від 04.02.2019 №/2019/00119, якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) придбаного ним транспортного засобу.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київської міської митниці зі скаргою від 25.02.2019 № 1820/10 за результатом розгляду якої, листом від 01.03.2019 № 2080/10/26-70-19-01 Київська міська митниця ДФС повідомила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UA100030/2019/000022/2 та про відмову у задоволенні скарги ТОВ "Фонд агропромислового розвитку України".

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи, зокрема, замовлення № 215254 від 15.12.2018; рахунок на вживаний автомобіль (інвойс) № 10242002-19 від 02.01.2019 (Gebrauchtfahrzrugrechnung) за змістом відповідають вимогам п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України).

Частиною1 ст. 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 п. 1, ч. 6 ст. 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п. 23 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (п.2 ч. 1 цієї статті).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом позивача було надано митному органу для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля при здійсненні його митного оформлення: сертифікат відповідності б/н від 03.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 21.01.2019; банківський платіжний документ № COB170119/6536K від 17.01.2019; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.02.2019; договір № 214254 від 15.12.2018; договір про надання послуг митного брокера № 04/02/19 від 04.02.2019; акт експертизи № 0002 від 03.01.2019; довідку № 3251005 836 від 06.12.2016; довіреність № ННТ321048 від 09.02.2019; копію митної декларації країни відправлення № 19DE800198972935E4 від 22.01.2019; копію паспортного документа довіреної особи № НОМЕР_4 від 15.01.2018; копію паспортного документа довіреної особи № ВН 794205 від 19.03.2011.

З огляду на наведене, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення вищевказані документи, зокрема, замовлення № 215254 від 15.12.2018; рахунок на вживаний автомобіль (інвойс) № 10242002-19 від 02.01.2019 (Gebrauchtfahrzrugrechnung) за змістом відповідали вимогам пунктів 2, 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

При цьому, рахунок на вживаний автомобіль (інвойс) № 10242002-19 від 02.01.2019 (Gebrauchtfahrzrugrechnung) містить необхідні реквізити, умови оплати, згідно яких, оплата здійснюється негайно, без знижок. Поставка і платіж відбуваються згідно умов продажу і поставки Клоппенбург ГмбХ. До остаточної оплати товар залишається власністю ОСОБА_2 . Місцем виконання зобов`язань та розгляду скарг є Білефельд. Період надання послуг тотожний даті замовлення і даті розрахунку.

З банківського платіжного документа № СОВ170119/6536К вбачається, що позивачем здійснено на користь Клоппенбург ГмбХ оплату автомобіля BMW 750Ld xDrive VIN № НОМЕР_5 за замовленням (інвойсом) № 215254 від 15.12.2018 у сумі 69 747,90 Євро.

З приводу вартості транспортування автомобіля позивачем у заяві від 12.02.2019 зазначено, що остання становила 9 200,00 грн., що є еквівалентом 300 Євро, що належним чином було відображено у митній декларації. Таким чином, у митного органу не було необхідності у витребуванні документів, що підтверджують витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

Судом прешої інстанції встановлено, що страхування автомобіля не здійснювалося; відомості про те, що таке за умовами купівлі-продажу повинне було здійснюватися за рахунок позивача з жодних документів не випливає. Тому суд визнав вимогу відповідача щодо надання документів про вартість страхування автомобіля необґрунтованою та за наведених умов не виконуваною, оскільки обов`язок застрахувати цей автомобіль у позивача був відсутній.

Отже, подані декларантом документи сумнівів щодо ціни придбаного товару не викликають.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною 2 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, у ч. 3 цієї ж статті зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що вчинено із порушенням вимог ст. 55 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, відповідно до якої, доводи відповідача про те, що подані декларантом позивача документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, є необґрунтованими, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Разом з цим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять та до суду не надано.

Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UA 100030/2019/000022/2 митну вартість згаданого транспортного засобу визначено відповідачем за резервним методом (ст. 64 Митного кодексу України), джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення його митної вартості - вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE-80050 Євро.

Водночас, відповідач не надав суду доказів про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом було враховано стан транспортного засобу (рік його випуску, показники одометра, які зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від № UA 100030/2019/397699 від 13.02.2019 року.

Наведене у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем подано документи без їх перекладу, оскільки відповідачем така вимога не пред`являлась. При цьому, в матеріалах справи наявні такі документи з їх офіційним перекладом.

Окрім того, колегія суддів вважає необгрунтованим посилання відповідача на відсутність договору купівлі-продажу Kaufvertrag , який на його думку, є обов`язковим для ввезення транспортного засобу з Німеччини, оскільки відсутність такого договору не може бути підтавою для коригування митної вартості товару за наявності доказів понесення декларантом витрат на його придбання та інших документів, які дозволяють визначити митну вартість товару.

В матеріалах справи наявний Висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 25.02.2019 р. № 5203/19-540 за висновками якого, вартість нерозмитненого бувшого у використанні легкового автомобіля марки BMW 750LD XDRIVE , 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , що ввезений на митну територію України, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.02.2019 р., 1Є=30,59 грн, становить: 1 971 207,54 грн, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.02.2019 р., 1Є=30,59, відповідно становить 64 424,64 Є. Автомобіль марки BMW 750LD XDRIVE , 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , виготовлений в Німеччині, країна походження є Німеччина. Країна виробник КТЗ визначена розшифруванням перших трьох знаків VIN-коду, відповідно до міжнародного стандарту ISO 3779-1983 (останні технічні правки 2009 року ISO3779-2009) гармонізованим з ДС України ДСТУ 3524-97. Автомобіль марки BMW 750LD XDRIVE , 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_5 , обладнаний дизельним двгуном об`ємом 2993 см 3 , стандарту Євро 6.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що умови і обставини оплати оцінюваного товару у взаємозв`язку з тими доказами, що подавались позивачем до митного контролю, не давали обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлені неповні чи недостовірні відомості про фактурну вартість оцінюваного товару.

На переконання суду, наведені обставини свідчать про належне підтвердження ТОВ Фонд агропромислового розвитку України заявленої митної (купівельної) вартості вищевказаного автомобіля.

Таким чином, відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень проти застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині непідтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості. Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість оцінюваного товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

Відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час розгляду справи не вказав на документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної деларації.

Таким чином, виходячи із системного аналізу фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки станом на день випуску товарів у вільний обіг надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів, визначені за ціною договору, що відповідачем в суді апеляційної інстанції спростовано не було.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, а отже, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Н.П.Бужак

Л.О.Костюк