Постанова

від 24.06.2020 по справі 440/4123/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 р.Справа № 440/4123/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 23.12.19 року по справі № 440/4123/19

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області , Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення "Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області" 21 сесії 7 скликання від 30.08.2019, яким йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- зобов`язати Виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2019р. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає, що судом було передчасно , безпідставно , з порушенням процесуальних норм , не враховано , що відповідачем порушено строк розгляду його заяви ; на момент розгляду його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою існувало тільки Рішенням 19 сесії 7 Мачухівської сільської ради від 15 лютого 2019 року № 15 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак , тобто дозвільний документ , який може бути реалізований. Судом не витребувано доказів про початок проектних робіт щодо зміни меж . Так , вказує Рішенням 15 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15 лютого 2109 року № 15/УІ1-479 затверджено Генеральний план с. Байрак Полтавського району Полтавської області, згідно якого існуючу площу с. Байрак заплановано збільшити на 6 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5324083200:00:001:0061 (до якої входить обрана для відведення позивачем земельна ділянка). Рішенням 19 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15 лютого 2109 року № 15/УІІ-652 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. Станом на момент прийняття спірного рішення, так і на дату розгляду справи судом завершення процедури приєднання земельної ділянки за кадровим номером 5324083200:00:001:0061 до території населеного пункту с. Байрак у встановленому законом порядку не відбулось, що підтверджується відомостями публічної кадастрової карти України. Так, відомостями публічної кадастрової карти України підтверджено, що земельна ділянка площею 5,8035 га за кадровим номером 5324083200:00:001:0061 має цільове призначення "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та належить до земель комунальної власності. Викладені у спірному рішенні мотиви відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою не узгоджуються зі змістом статті 118 Земельного кодексу України, оскільки суперечать фактичним обставинам, що підтверджується відомостями публічної кадастрової карти України. Вказує , що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували існування об`єктивних перешкод для надання ініціатору звернення дозволу на розробку проекту землеустрою щодо обраної ним для відведення земельної ділянки. Всупереч вимог статті 77 КАС України відповідач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення. Підсумовуючи наведене, вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду було прийнято з порушенням норм матеріального ти процесуального права, судом не в повній мірі

досліджено обставини та матеріали справи, не надано оцінку доказам та за основу взяти ті факти та доводи відповідача, які не реалізовані. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4123/19 від 23.12.2019 і ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги , вказує , що рішенням 15 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від року № 15/УІІ-479 затверджено Генеральний план с. Байрак Полтавського району Полтавської області на території Полтавського району Полтавської області. Вказаний Генеральний план затверджено з існуючою площею с. Байрак площею 44,81 га та загальною запроектованою площею села розміром 50,81 га, до складу яких і увійшла земельна ділянка, у наданні якої відмовлено ОСОБА_1 . Всього земельна ділянка, в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на частину якої сесією сільської ради відмовлено позивачу, складає орієнтовну площу 6 га. Рішенням 19 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 11.06.2019 року № 15/УІІ-652 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, загальною площею 50,81 га, тобто зазначеним рішенням було враховано земельну ділянку орієнтовною площею 6 га, на 2 га з якої просив дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства позивач. Окрім того, рішенням 15 сесії 5 скликання Полтавської районної ради від 08.08.2008 року про зміну меж с. Байрак Мачухівської сільської ради, погоджено встановлення та зміну меж с. Байрак Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області згідно схеми, що додається. Відповідно до доданої схеми в межі с. Байрак Мачухівської сільської ради увійшла земельна ділянка орієнтовною площею 6 га. Таким чином, при встановленні в натурі меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, земельну ділянку площею 6 га, на частину якої претендував ОСОБА_1 , включено в межі населеного пункту Генеральним планом, затвердженим рішенням 15 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15.02.2019 року № 15/УІІ-479. Згідно вищевказаного Генерального плану с. Байрак, межі населеного пункту збільшено на 6 га та ця земельна ділянка запланована як землі для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (житлова забудова). Враховуючи, що зміна меж населеного пункту є тривалим процесом та вартість виготовлення проектної документації становить близько 2 млн. грн. на теперішній час зміна меж с. Байрак не завершена, оскільки триває процес виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, загальною площею 50,81 га. У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що станом як на дату прийняття спірного рішення, так і на дату розгляду справи судом завершення процедури приєднання земельної ділянки за кадастровим номером 5324083200:00:001:0061 до території населеного пункту с.Байрак у встановленому законом порядку не відбулось, що підтверджується відомостями публічної кадастрової карти України). Однак, ним не враховано, що процес цей клопіткий і тривалий. Також, вважає , що стягнення витрат на оплату послуг адвоката є таким, що не підлягає розподілу між сторонами. По-перше, справа проводилась за правилами спрощеного провадження, справа розглядалась без виклику сторін, адвокатом Кумечко подано до суду чотири аналогічні адміністративні позови про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, оскільки вона представляє інтереси З заявників , які одночасно звертались до Мачухіської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 324083200:00:001:0061. Таким чином, фактично адвокат працювала над позовною заявою для 3 осіб, яка має ідентичний зміст за винятком анкетних даних позивачів. Враховуючи викладене, апелянт взагалі ігнорує на зводить нанівець весь процес зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, не розуміючи сукупності всіх факторів, які передують державній реєстрації зміни меж населеного пункту, часу та коштів, які витрачаються. Також, апелянт зазначає , що судом не взято до уваги порушення строків розгляду заяви гр. ОСОБА_1 . Так Верховний суд у постанові від 17.12.2018 по справі № 509/4156/15-а п 59 дійшов таких висновків, що недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення. Просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4123/19 від 23.12.2019 року та повністю. Справу розглядати без їх участі.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ОСОБА_1 , реалізуючи своє право на отримання земельної ділянки у власність відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, 04.07.2019 звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою (зареєстрована 08.07.2019 за №1884/02-23) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

До заяви додав: викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; копії посвідчення учасника бойових дій/інваліда війни; копії паспорту та ідентифікаційного коду .

30.08.2019 двадцять першою сесією сьомого скликання Мачухівської сільської ради було прийнято рішення №21/VII-765 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Рішення мотивоване тим, що передача даної земельної ділянки в приватну власність суперечить затвердженому Генеральному плану с. Байрак Полтавського району Полтавської області.

Не погоджуючись із рішенням Мачухівської сільської ради від 30.08.2019, важаючи його таким, що прийняте з порушенням строків, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради з підстави невідповідності місця розташування спірної земельної ділянки вимогам генерального плану с. Байрак Полтавського району Полтавської області. Саме така підстава як невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів значиться в ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України серед підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Обставини дотримання відповідачем строків розгляду звернень на суть прийнятого рішення не впливають.

Положеннями ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» установлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Тому діяльність органу місцевого самоврядування із планування території відповідного населеного пункту, внесення змін до генерального плану є виконанням встановлених законом владних управлінських функцій, спрямована на забезпечення інтересів громади.

Частинами першою, другою, п`ятою, шостою, десятою статті 17 Закону № 3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Таким чином, місце розташування земельних ділянок повинно відповідати генеральному плану населеного пункту. На його основі розробляються план зонування території. Зазначена документація розробляється відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". У разі невідповідність місця розташування об`єкта (земельної ділянки) генеральному плану, не безпідставним буде стверджувати, що йдеться про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно із положеннями статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Отже, детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

Таким чином, законодавством передбачено відповідну процедуру щодо подання, розроблення, розгляду та затвердження генеральних планів населених пунктів та внесення змін до них.

Відповідно до п. 5.1 вказаного Порядку розроблення містобудівної документації (затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 N290) рішення щодо внесення змін у містобудівну документацію приймається на підставі:

- результатів моніторингу її реалізації, який проводиться відповідно до Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 №170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2005 №1268/20006;

- виникнення умов для зміни масштабів та характеру розвитку населеного пункту; змін у видах функціонального використання окремих територій;

- необхідності вирішення екологічних та інженерних питань;

- виникнення потреби у розміщенні об`єктів державного, регіонального значення, а також таких, що забезпечують громадські інтереси;

- необхідності реалізації інвестиційних програм і проектів.

Необхідність внесення змін до містобудівної документації обґрунтовується відповідним органом містобудуванням (п. 5.2 Порядку № 290).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку проведення містобудівного моніторингу, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.09.2011 №170 завданням моніторингу є отримання показників стану і змін об`єктів містобудування відповідно до містобудівної документації для оцінки та прогнозу впливу на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних та громадських інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

У ч. 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 10 ст. 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність слугувало те , що передача даної земельної ділянки в приватну власність суперечить затвердженому Генеральному плану с. Байрак Полтавського району Полтавської області.

Рішенням 15 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 15.02.2019 року № 15/УІ1-479 затверджено Генеральний план с. Байрак Полтавського району Полтавської області на території Полтавського району Полтавської області.

Рішенням 19 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 11.06.2019 року № 15/УІІ-652 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, загальною площею 50,81 га, тобто зазначеним рішенням було враховано земельну ділянку орієнтовною площею 6 га, на 2 га з якої просив дозволу на виготовлення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства позивач.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час відмови Виконавчим комітетом Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області генеральний план фактично перебував на стадії розроблення, а саме доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області , доказів приєднання земельної ділянки до території с. Байрак тощо до суду не надано .

Тобто , на момент прийняття оскаржуваного рішення Виконавчим комітетом Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області відсутні докази того , що земельна ділянка , на яку позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність , перебувала саме в межах с. Байрак Мачухівської сільської ради.

Крім того , у відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує , що зміна меж населеного пункту є тривалим процесом та вартість виготовлення проектної документації становить близько 2 млн. грн., на теперішній час зміна меж с. Байрак не завершена, оскільки триває процес виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту с. Байрак на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, загальною площею 50,81 га.

Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може були лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено з матеріалів справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність свого рішення.

Наведене не враховано судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для прийняття оскаржуваного рішення та відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність.

В постанові від 30.05.2018 у справі № 826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.

У розвиток цього висновку, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на раду обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність. Рада може відмовити у затвердженні проекту та наданні земельної ділянки у власність з підстав, визначених законом, зокрема у разі невідповідності місця розташування ділянки вимогам генеральних планів населених пунктів.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу належного урядування .

Принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria №. 30985/96).

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 21 сесії 7 скликання від 30.08.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, зобов`язання Виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат про що зазначено в постанові Верховного Суду від 22.05.2018р. по справі №826/8107/16 (провадження №К/9901/26989/18).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано в кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З приводу стягнення вказаних судових витрат, представник відповідача в апеляційній скарзі вказує, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не є співрозмірною зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг. Так, у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувають ідентичні справи, з однаковим предметом позову та змістом позовної заяви, у яких позивачем або представником позивача є ОСОБА_2 , а відповідачем - Максимівська сільська рада. При цьому, у кожній з цих справ позивачем заявлено до відшкодування суму витрат на правничу допомогу, до складу якої включено опрацювання законодавчої бази та складання адміністративного позову.

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 10.07.2019, перелік послуг, що зобов`язується надати адвокат, попередній розрахунок вартості послуг та роботи адвоката Кумечко М.С. за договором від 10.07.2019 , ордер серії ПТ № 168935 від 28.10.2019 на надання правової допомоги, копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_2 , акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.01.2020, копію квитанції № 9 від 21.01.2020 про сплату адвокату коштів у розмірі 8100,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.2 договору від 10.07.2019, укладеного між адвокатом Кумечко М.С. (Адвокат) та позивачем, гонорар адвоката визначається обсягом виконаної роботи та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.21).

Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 20.01.2020 адвокатом надано наступні послуги - опрацювання законодавчої бази та підготовка документів щодо отримання/оформлення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району - 1,5 год. - 500,0грн.; опрацювання законодавчої бази , що регулюють відносини по оскарженню Рішення Мачухівської селищної ради . Формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи/ направлення адвокатських запитів - 2 год - 700,0 грн., складання позову - 6 год - 5000,0грн., складення та подання заяви про стягнення судових витрат в порядку ч.7 ст.139 КАС України - 200,0 грн., складання апеляційної скарги 3 год - 1700,0 грн., послуги надано на загальну суму 8100,0 грн.

З викладеного вище вбачається, що фактично зміст наданої правничої допомоги зводиться до складання адміністративного позову та складання апеляційної скарги.

Опрацювання законодавчої бази , що регулюють відносини по оскарженню Рішення Мачухівської селищної ради , формування правової позиції. Консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи/ направлення адвокатських запитів (2 год- 700,0) грн. фактично відноситься до дій щодо складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії (витрачений час - 6 год., вартість 5000,00 грн).

Факт складання позову включає в себе і необхідність опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції та підготовку відповідних документів (додатків до нього).

Тобто, вказана послуга фактично була надана двічі та вже сплачувалася позивачем, а тому є необґрунтованою.

Понесені позивачем витрати за надання послуг зі складення клопотання про стягнення судових витрат (800,00 грн.) є завищеними та підлягають зменшенню , оскільки клопотання про стягнення судових витрат не вимагало значних зусиль зі сторони адвоката. Крім того , таке клопотання було заявлено в позовній заяві.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що адвокатом Кумечко М.С. було подано до суду чотири аналогічні адміністративні позови про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, оскільки вона представляє інтереси 4 заявників ( ОСОБА_3 справа № 440/3971/19, ОСОБА_4 справа 440/3940/19, ОСОБА_5 справа 440/3939/19, ОСОБА_6 справа 440/3972/19), які одночасно звертались до Мачухіської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324083200:00:016:0066. Таким чином, фактично адвокат працювала над позовною заявою для 4 осіб, яка має ідентичний зміст за винятком анкетних даних позивачів.

Опрацювання законодавчої бази та підготовка документів щодо отримання/оформлення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району (1,5 год. - 500,0грн.) не є діями , які пов`язані з розглядом судової справи , тому оплата таких послуг не є витратами, пов`язаними з розглядом справи в розумінні вимог ст. 134 КАС України .

Отже, беручи до уваги, що дана справа є справою невеликої складності, враховуючи, що обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, є незначним, колегія суддів вважає, що час, який зазначений у акті виконаних робіт як витрачений адвокатом на надання вказаних вище видів правничої допомоги у цій справі, вочевидь не відповідає складності спору та змістовності позовної заяви і доданих до неї документів.

Враховуючи викладене, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Разом з тим, беручи до уваги, що факт складення та подання ОСОБА_2 позовної заяви від імені Головко І.С., адвокатських запитів в інтересах позивача, відповіді на відзив відповідача, участь у судовому засіданні 20.05.2019 по розгляду справи, підтверджено документально, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 4000 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що підготовки договору про правничу допомогу, який буде реалізовано при розгляді адміністративної справи , не може вважатися часом витраченим для надання правової допомоги по справі, оскільки він є підставою надання такої правової допомоги, виключно після його укладення. .

Зазначена категорія справ є незначної складності, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, правове супроводження даної справи адвокатом не здійснювалось.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову та апеляційної скарги , стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 року по справі № 440/4123/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 21 сесії 7 скликання від 30.08.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зобов`язати Виконавчий комітет Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність за рахунок земель, що знаходяться за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 30.06.2020 року