Постанова

від 26.06.2020 по справі 400/3591/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3591/19 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський комбінат хлібопродуктів до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування приписів від 08.10.2019 року № 81, № 81/1 та постанови від 10.10.2019 року № 35-771/22.02-12, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморський комбінат хлібопродуктів" звернулося з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 10.10.2019 р. № 35-771/22.02-12, приписів від 08.10.2019 р. № 81 і № 81/1.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він не є ані замовником, ані підрядником будівництва, по якому відповідачем встановлено порушення. Перевірка проведена за відсутності одного зі спеціалістів, на якого видавалося направлення. Місцезнаходження суб`єкта господарювання вказано невірно. Позивачу не належить об`єкт, який перевірявся за адресою: вул. Індустріальна, 7-А, м. Миколаїв, а належить об`єкт нерухомого майна по вул. Індустріальна, 7/1 м. Миколаєва. Під час перевірки ОСОБА_1 надавався технічний паспорт на належні позивачу будівлі. Недобудови, про які зазначено в акті перевірки, розпочаті будівництвом у 1983 р. і не мають статусу самочинного будівництва. На дату проведення перевірки жодних будівельних робіт позивачем не велося. Позивач у 2016 р. придбав частину нежитлового об`єкта, що відображено в договорі купівлі-продажу. Недобудови у загальну характеристику об`єктів нерухомого майна не входили, так як не були введені в експлуатацію. Висновки щодо порушення по демонтажу будівель позивач вважає помилковими, оскільки на будівельні роботи по знесенню будівель не потрібно дозвільних документів. У приписі № 81/1 відповідач зазначив усунути порушення шляхом отримання документів, які дають право виконувати підготовчі/будівельні роботи, однак позивач не має речового права на земельну ділянку. Викладене в сукупності свідчить про неправомірність оскаржуваних документів.

28.11.2019 року відповідач подав відзив на позов (а.с.55-59), в якому вказав, що перевіркою встановлено здійснення позивачем будівельних робіт за відсутності затвердженої проектної документації, чим порушено п.1 ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон № 687). Акт перевірки, приписи та постанова у повній мірі відповідають Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (далі - Порядок № 553). Відповідачем виключно в межах повноважень та в порядку, встановленому чинним законодавством, вжито заходи щодо притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають як безпідставні.

За клопотанням представника позивача справу розглянуто в письмовому провадженні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський комбінат хлібопродуктів" (пр. Перемоги, 62-Б, м. Київ, 03113, ідентифікаційний код 40634282) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 41256954) про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 10.10.2019 р. № 35-771/22.02-12 та приписів від 08.10.2019 р. № 81 і № 81/1 - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про накладення штрафу від 10.10.2019 р. № 35-771/22.02-12 та приписи від 08.10.2019 р. № 81 і № 81/1. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 41256954) судовий збір у сумі 5763,00 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 00 коп.) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський комбінат хлібопродуктів" (пр. Перемоги, 62-Б, м. Київ, 03113, ідентифікаційний код 40634282).

На вказане рішення суду Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, у зв`язку з чим, на думку апелянта, рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно до вимог ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.09.2019 року до відповідача надійшло звернення Заводського районного відділу м. Миколаєва Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності для прийняття рішення в межах компетенції (а.с. 62).

12.09.2019 року відповідачем видано наказ №375 про проведення позапланової перевірки на об`єкті "Будівництво будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Миколаїв АДРЕСА_2 " (а.с. 70).

Направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 12.09.2019 року № 235 видано на ім`я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 25).

Однак перевірка проведена лише ОСОБА_1 у присутності представників позивача.

08.10.2019 року складено акт № 177/2019 (а.с. 16-24), в якому зафіксовано, що позивач є замовником та підрядником будівництва на об`єкті "Будівництво будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 ". Під час перевірки встановлено, що виконуються будівельні роботи:

- з демонтажу матеріального складу літ. Д;

- знесено будівлю складу матеріалів 2 групи літ. Р;

- самочинно збудована будівля невизначеного призначення розмірами 4,6х4,7 м;

- розпочато будівництво будівлі невизначеного призначення (на момент перевірки виконані роботи з влаштування фундаменту, бетонування монолітних залізобетонних стін, змонтовані металеві ферми), орієнтовні розміри в плані 19,2х60 м;

- виконуються будівельні роботи з бетонування залізобетонної основи відкритого майданчика орієнтовними розмірами довжиною 60 м, шириною від 21,6 до 39,5 м;

- встановлене (не в повному обсязі) обладнання стаціонарного вагового комплексу;

- розпочате будівництво залізобетонних ємностей циліндричної форми діаметром 7,8 м та залізобетонної ємності прямокутної форми, орієнтовними розмірами у плані 5,95х6,0 м.

За інформацією замовника під час перевірки демонтаж будівлі літ. Д здійснюється внаслідок пожежі, будівлю складу матеріалів 2 групи літ. Р знесено через відсутність в її необхідності, проектна документація на вказані роботи відсутня. Викладене є порушенням п.1 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", п.13 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, ч.1 ст.9 Закону № 687.

За результатами перевірки відповідачем видано приписи від 08.10.2019 року № 81 про зупинення виконання підготовчих та будівельних робіт на об`єкті до оформлення відповідних документів, які дають право виконувати такі роботи, і № 81/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті шляхом отримання відповідних документів, які дають право виконувати підготовчі/будівельні роботи (а.с. 14-15).

Крім того, 08.10.2019 року відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (а.с. 71-72).

10.10.2019 року позивач подав заперечення на акт перевірки (а.с. 26-29).

Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідачем прийнято постанову від 10.10.2019 року № 35-771/22.02-12, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 72 252,00 грн. (а.с. 13).

Не погоджуючись з прийнятими приписами та постановою про накладення штрафу позивач звернувся з даним позовом до суду.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Спірні правовідносини у даній справі регулюються Законом України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року №687-XIV(далі - Закон №687-XIV), Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI (надалі - Закон № 3038), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (надалі - Порядок № 553).

Згідно зі статтею 10 Закону України від 20 травня 1999 року №687-XIV "Про архітектурну діяльність" (далі - Закон №687-XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно до вимог ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів будівництва регламентована Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553.

Відповідно до вимог п.5 Порядку №533 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно до вимог п.7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до вимог п.9, п.12, п.13 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва. Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема, ознайомлювати суб`єкта містобудування чи уповноважену ним особу з результатами державного архітектурно-будівельного контролю у строки, передбачені законодавством.

Суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Водночас, п.13 Порядку №533 встановлені права суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль має бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Згідно до вимог п.16 Порядку №533 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У п.18 Порядку №533 зазначено, що акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб`єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Відповідно до вимог п.21 Порядку №533 якщо суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід`ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Пунктами 2, 3 частини третьої статті 41 Закону №3038-VI передбачено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

У разі виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, містобудівних умов та обмежень, затвердженого проекту або будівельного паспорта забудови земельної ділянки видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Згідно з пунктом 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У приписі обов`язково встановлюється строк для усунення виявлених порушень згідно з додатком (у разі передачі замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об`єкті, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, будівельних норм, стандартів і правил.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вже зазначалось, відповідно до вимог п.9 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

В акті перевірки вказано, що позивач є замовником та підрядником будівництва об`єкту по вул. Індустріальна, 7-А м. Миколаєва.

Однак, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитловий об`єкт по вул. Індустріальна, 7-А (19 основних будівель, службових будівель, огорож та споруд) зареєстровано за ТОВ "Миколаївметалооптторг-1", а за позивачем зареєстровано нежитловий об`єкт по вул. Індустріальна, 7/1.

Так, за договорами купівлі-продажу від 06.10.2016 року позивач придбав у ОСОБА_3 та ТОВ "Миколаївська Ера" частину нежитлового об`єкту по вул. Індустріальна, 7 м. Миколаєва (а.с. 30-34).

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, єдиний майновий комплекс по вул. Індустріальна, 7 м. Миколаєва було продано частинами та поділено між різними суб`єктами господарювання, у тому числі й позивачем, з присвоєнням окремих юридичних адрес. Призначаючи позапланову перевірку, відповідач не пересвідчився, що об`єкт по вул. Індустріальна, 7-А належить саме позивачу. Відтак, зазначення в акті перевірки, що позивач є замовником та підрядником будівництва, суперечить фактичним обставинам справи. Водночас, п.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачає відповідальність виключно для замовників та підрядників будівництва.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказане порушення при призначенні та проведенні позапланової перевірки - є суттєвим і таким, що має наслідком визнання протиправними та скасування рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, під час перевірки посадовою особою відповідача не досліджено надані позивачем технічні паспорти об`єктів нерухомого майна до укладення договору купівлі-продажу 06.10.2016 року та після реєстрації об`єкту за позивачем (а.с. 36-41). У технічному паспорті станом на 2006 р. пунктирними лініями нанесені об`єкти, що не були введені в експлуатацію та мали статус недобудови, серед яких і літ. 1Г-5 і літ.Ц-2, зазначені в акті перевірки як будівля невизначеного призначення, стаціонарний ваговий комплекс і прямокутна ємність. У технічному паспорті станом на 09.10.2019 року вказані будівлі зазначені як літ. 1Г1 та літ. Ц. Згідно з довідкою КП Миколаївського МБТІ від 09.10.2019 року будівлі літ. 1Г1 та літ. Ц (початок побудови 1983 р.) - не добудовано (а.с. 35). Таким чином, на час зведення вказаних будівель, вони не мали статусу самочинного будівництва, а лише недобудов. Позивач право власності на такі будівлі не оформив, про що свідчать дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а земельна ділянка, на якій будівлі знаходяться, у власності чи в оренді позивача не перебуває.

Стосовно бетонування залізобетонної основи відкритого майданчика колегія суддів зазначає, що до зареєстрованих за позивачем об`єктів належить покриття - І. Як зазначив позивач, в окремих місцях покриття асфальтове, в інших - бетонне, стан його різний в залежності від місця розташування. Доказів того, що будівельні роботи по бетонуванню покриття, яке відповідач вказує як майданчик, проводить саме позивач, відповідач не наводить. А тому відсутні підстави вважати, що вказані будівельні роботи здійснюються позивачем або за його замовлення.

Щодо самочинно збудованої будівлі невизначеного призначення розмірами 4,6х4,7 м та початку будівництва залізобетонних ємностей відповідач також не довів, що вказані об`єкти розміщені на території позивача та ним використовуються. Вони не ввійшли до переліку об`єктів, право власності на які зареєстроване за позивачем.

Стосовно демонтажу матеріального складу та знесення будівлі складу матеріалів відповідач не врахував, що відповідно до вимог п.8 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 406, знесення і демонтаж будівель та споруд без подальшого будівництва, які не є підготовчими роботами, та без порушення експлуатаційної придатності інших будівель і споруд не потребує дозвільних документів.

Будь-яких доказів та доводів, які б заперечували підстави, вказані позивачем у позові, апелянтом не наведено.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суб`єктом владних повноважень не доведено, що позивач є суб`єктом відповідальності за п.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", а також наявності в його діях складу перелічених в акті перевірки порушень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.