Постанова

від 30.06.2020 по справі 420/5388/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5388/19 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И Л А :

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/258ДАБК від 10.06.2019 року, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД061182681407 від 25.09.2018 року Реконструкція частини квартири №5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: м. Одеса, Суворовський район, АДРЕСА_1 Лузанівська, АДРЕСА_2 , квартира АДРЕСА_3 .

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/259ДАБК, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року Реконструкція частини квартири №5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_4 . В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідачем позапланова перевірка достовірності даних у поданій декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД061182681407, яка зареєстрована відповідачем 25.09.2018 року, та декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД14182820657, яка зареєстрована відповідачем 09.10.2019 року, проведена з порушенням процедури, а саме: відсутності позивача, що мало наслідком неможливістю надати пояснення, документи, робити зауваження та вчасно отримати матеріали перевірки для ознайомлення.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що під час комісійного виїзду 23.05.2019 року ним встановлено, що ОСОБА_1 виконано будівельні роботи з будівництва нової двохповерхової будівлі, що підтверджується матеріалами фотофіксації, які виконанні у ході проведення позапланової перевірки. Отже позивач здійснив не реконструкцію частини квартири АДРЕСА_5 5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю, а нове будівництво об`єкту за вищевказаною адресою. Позивач не отримав документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, тим самим порушив приписи Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466. Позивачем наведено недостовірні дані у зареєстрованому повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) № ОД061182681407 та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1) яка зареєстрована № ОД141182820657 від 09.10.2018 року за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вул.Лузанівська, 88, квартира 5-а.

На підставі вищевказаного акту та доповідної записки головного спеціаліста інспекційного відділу, наказами відповідача від 10.06.2019 року скасовані подані позивачем декларації.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема апелянт зазначає, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень про самостійне скасування власного рішення може відповідати ознакам "свавільного" рішення, яке ставить особу в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності. Крім того, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості не підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного будівництва в сулу його узаконення.

В зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

25 вересня 2018 року ОСОБА_1 подано до управління ДАБК Одеської міської ради повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідають) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо реконструкції частини квартири №5 без змін геометричних розмірі фундаментів у плані з виділом АДРЕСА_6 : АДРЕСА_4 , яке 25.09.2019 року зареєстровано за ОД№061182681407 (т.1 а.с.60-63).

08 жовтня 2018 року позивачем до управління ДАБК Одеської міської ради подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо реконструкції частини квартири №5 без змін геометричних розмірі фундаментів у плані з виділом АДРЕСА_6 : АДРЕСА_4 , яка зареєстрована 09.10.2018 року за ОД№141182820657 (т.1 а.с.64-70).

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2018 №143703509 та з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.10.2019 року вбачається, що 30 жовтня 2018 року державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною Альбіною Олександрівною зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД141182820657 від 09.10.2018 року, виданого управлінням ДАБК ОМР(т.1 а.с.35,120-121).

09 квітня 2019 року гр. ОСОБА_2 звернулась до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою щодо перевірки реконструкції та нового будівництва по вул. Лузанівська в м. Одесі за деклараціями ОД№0611826849 та декларації ОД №141182820657, контроль (т.1 а.с. 56-58).

22 квітня 2019 року вказане звернення надійшло до відповідача разом із супровідним листом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, адресованим заступнику міського голови, в якому зазначається, що контроль по зверненню щодо законності будівництва будівель на території загального користування за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 88 покладено на управління ДАБК ОМР (т.1 а.с.55).

З 17 травня 2019 року по 23 травня 2019 року, на підставі направлення на проведення планового (позапланового) заходу від 15.05.2019 року №000934 та наказу №91-13/ДАБК від 02.01.2019 року, головним спеціалістом інспекційного відділу №2 управління ДАБК ОМР Кшановським П.А. здійснено позапланову перевірку на об`єкті: реконструкції частини квартири за адресою: АДРЕСА_4 а щодо дотримання суб`єктом містобудування Пріянчук Н.В. вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт № 000934 (т.1 а.с.16-26;72-93).

Актом перевірки встановлено, що ОСОБА_1 виконано роботи з будівництва нової двоповерхової будівлі. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 наведено недостовірні дані в поданому повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідають) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) ОД№061182681407 від 25.09.2018 року на реконструкцію частини квартири №5-а щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень, чим порушено п.11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466.

ОСОБА_1 також наведено недостовірні дані в зареєстрованій декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) ОД№141182820657 від 09.10.2018 року на реконструкцію квартири АДРЕСА_5 5 без зміни геометричних розмірів фундаментів АДРЕСА_4 , щодо необхідності отримання документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, чим порушено ч. 10 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

24 травня 2019 року головним спеціалістом інспекційного відділу №2 Кшановським П.А. на ім`я в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Авдєєва О.Р. подано доповідну записку, в якій зазначено про виявлені під час позапланової перевірки порушення ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства та прохання розглянути питання щодо скасування повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОД№061182681407 від 25.09.2018 року та декларації про готовність об`єкту до експлуатації ОД№141182820657 від 09.10.2018 року (т.1 а.с.27-28).

Наказом управління ДАБК Одеської міської ради від 10.06.2019 року №01-13/258ДАБК скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення №ОД061182681407 від 25.09.2018 року (т.1 а.с.14-15), та наказом управління ДАБК Одеської міської ради від 10.06.2019 року №01-13/259ДАБК скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) ОД№141182820657 від 09.10.2018 року (т.1 а.с.29-30).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не отримав документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, чим порушив приписи Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, а отже позивачем наведено недостовірні дані у зареєстрованих повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CC1) № ОД061182681407 від 25.09.2018 року, та декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (CC1) № ОД141182820657 від 09.10.2018 року, за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

В процесі такого контролю відповідні органи наділені повноваженнями, зокрема, реєструвати та перевіряти декларацію про початок будівельних робіт, реєструвати або повертати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (ст. 36, 39 Закону № 3038-VI).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною 7 цієї ж статті встановлено підстави скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, до яких, зокрема, належить встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Частина 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до абзаців 9, 10 пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (далі також - Порядок №461, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держархбудінспекція не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про скасування реєстрації декларації вносить до реєстру відповідний запис.

Системний аналіз викладених правових норм дає змогу дійти висновку, що за умови наявності належним чином зареєстрованої декларації, виявлення у цих деклараціях недостовірних даних, які дозволяють кваліфікувати об`єкт як самочинне будівництво (будівництво здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; будівництво здійснюється за відсутності документа, який дає право виконувати будівельні роботи; будівництво здійснюється за відсутності затвердженого проекту або будівельного паспорта), є підставою для скасування реєстрації цих декларацій самою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №815/350/14, від 12.09.2018 у справі №815/7063/14 та №815/7110/14, від 14.05.2019 у справі №826/11727/16.

Підставою для прийняття наказу від 10.06.2019 № 01-13/28ДАБК про скасування права на виконання будівельних робіт, набутих ОСОБА_3 на підставі відповідного повідомлення, є висновки ату перевірки від 23.05.2019 № 000934 про наведення ОСОБА_3 недостовірних даних в поданому повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) ОД№061182681407 від 25.09.2018 року на реконструкцію частини квартири №5-а щодо необхідності отримання містобудівних умов та обмежень, чим порушено п.11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466.

З наказу від 10.06.2019 № 01-13/259ДАБК вбачається, що підставою для скасування декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 09.10.2018 стали висновки того ж акту перевірки про наведення ОСОБА_1 недостовірних даних в зареєстрованій декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) ОД№141182820657 від 09.10.2018 року на реконструкцію квартири АДРЕСА_5 5 без зміни геометричних розмірів АДРЕСА_4 , щодо необхідності отримання документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, чим порушено ч. 10 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності

Тобто відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_1 зазначено недостовірні дані, які є підставою вважати вказаний об`єкт самочинним будівництвом.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який тягне за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт.

З моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпує свою дію та не може бути скасовано.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.08.2018 у справі №804/1510/16, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17 та від 01.10.2019 у справі №826/9967/18.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.11.2018 №143703509 та з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.10.2019 року вбачається, що 30 жовтня 2018 року державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною Альбіною Олександрівною зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 .

Право власності зареєстровано, зокрема, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД141182820657 від 09.10.2018 року, виданого управлінням ДАБК ОМР (т.1 а.с.35,120-121).

Відповідно до частини 9 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації є підставою, серед іншого, для оформлення права власності на нього.

Зі змісту положень статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

З огляду на викладене, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва, у зв`язку з чим такі перевірки можуть здійснюватися і щодо збудованого об`єкту.

Судова колегія наголошує, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключається можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 12.06.2019 у справі № 916/1986/18 та від 01.10.2019 у справі №826/9967/18.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Суб`єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між суб`єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці 2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп.

Ненормативні правові акти суб`єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб`єктом після їх виконання, за виключенням випадків, передбачених законом.

Колегія суддів також наголошує, що у процесі набуття позивачем права власності на об`єкт позивачем держава в особі відповідних органів архітектурно-будівельного контролю брала активну участь, адже такі спочатку зареєстрували декларацію про початок виконання будівельних робіт, а потім прийняли до експлуатації закінчений після будівництва об`єкт, зареєструвавши декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, у зв`язку з чим позивач мав законні сподівання на належність та легітимність відповідних декларацій.

Оскаржуване рішення відповідача суперечить принципу правової визначеності, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень про самостійне скасування власного рішення може відповідати ознакам свавільного рішення, яке ставить особу (суб`єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №815/3172/18.

Колегія суддів зауважує, що після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності всіх визначених ч.1 ст.376 ЦК України підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом, управління ДАБК зобов`язано звернутися з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта (об`єктів) у порядку, встановленому законом.

Тобто ефективним способом захисту за даних обставин є знесення самочинного будівництва за рішенням суду у разі, якщо органом ДАБК буде доведено, що об`єкт за адресою АДРЕСА_4 має ознаки самочинного будівництва.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16, а також постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 815/3172/18, від 01.10.2019 у справі №826/9967/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 816/1085/16.

Судова колегія враховує, що на теперішній час справа № 523/16509/19 за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора та знесення об`єкту нерухомого майна перебуває в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Отже, особу може бути позбавлено її майна лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності повинно бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Європейський суд з прав людини виробив критерії оцінки дотримання статті 1 Першого протоколу. Вони наводяться у багатьох рішеннях. Наприклад, у справі Серявін та інші проти України (заява N 4909/04, пункти 38-39) ЄСПЛ навів загальні принципи застосування статті 1 Першого протоколу:

- ця стаття по суті гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як "окремі", тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою;

- будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним;

- вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права. Хоча проблему відносно тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції.

Щодо мети втручання, то стаття 1 Першого протоколу до Конвенції допускає можливість втручання у право на мирне володіння майном виключно "в інтересах суспільства".

Крім того, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість ("Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеraliа, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").

Крім того, судова колегія враховує, що оскаржувані накази винесені відповідачем на підставі акту, складеного за результатами позапланової перевірки, дії відповідача щодо проведення якої визнані протиправними постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року по справі 420/5388/19, якою скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року).

Порушення процедури проведення перевірки є достатньої підставою для скасування її результатів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №210/3059/17, від 17.07.2019 у справі №822/714/16, від 08.08.2019 у справі №822/712/16, від 08.11.2019 у справі №400/2866/18, від 14.11.2019 у справі №822/680/16.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить висновку щодо протиправності оскаржуваних наказів управління ДАБК.

Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду першої інстанції позивачем сплачено 1536, 80 грн та за подання апеляційної скарги - 2 305,20 грн.

Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 3 842 грн.

Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/258ДАБК від 10.06.2019 року, яким скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД061182681407 від 25.09.2018 року Реконструкція частини квартири №5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: м. Одеса, Суворовський район, вулиця Лузанівська, 88, квартира 5-а .

Визнати протиправним та скасувати наказ управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/259ДАБК, яким скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ОД141182820657 від 09.10.2018 року Реконструкція частини квартири №5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом в самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_4 . Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 3 842 грн (три тисячі вісімсот сорок дві) за рахунок бюджетних асигнувань управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (40199728).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К В.Кравченко