Постанова

від 30.06.2020 по справі 640/14008/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14008/19 Головуючий у І інстанції - Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України, у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення № 1204836/39470230 від 25.06.2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 30.04.2019 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним було подано усі необхідні первинні документи та підтверджено реальність здійснення господарських операцій для реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у Відповідачів не було правових підстав для відмови у їх реєстрації.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25 червня 2019 року № 1204836/39470230 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД №1 від 30 квітня 2019 року.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкову накладну № 1 від 30 квітня 2019 року, подану Товариством з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД (03150, м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, буд. 25, код ЄДРПОУ 39470230) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання - 15 травня 2019 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі вказує на те, що Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 120486/39470230 від 17.04.2018 року про відмову в реєстрації податкових накладних № 1 від 30.04.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, обов`язок доведення реальності господарської операції на яку складено податкову накладну лежить на платнику податків, зокрема, для доведення реальності господарської операції необхідно надати довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції.

Також, разом з апеляційною скаргою представником Головного управління ДПС у м. Києві подано клопотання про заміну Відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, оскільки припинена діяльність органів Державної фіскальної служби України.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДФС у м. Києві про заміну Відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України було утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Водночас, установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 846 уряд погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відтак, вказаною особою підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни Відповідача її правонаступником.

Колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну Відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, як платник податку на додану вартість.

25 лютого 2019 року Позивач та Акціонерне товариство Таврійська будівельна компанія уклали Договір про надання послуг.

На виконання умов вказаного договору Позивач надав Акціонерному товариству Таврійська будівельна компанія послуги з подрібнення та подальшого сортування гірничої маси, в тому числі за договором від 25 лютому 2019 року: в квітні місяці 2019 року було виконано послуг з подрібнення та сортуванню гірничої маси в кількості 7 245 тон на суму 714 050,37 грн. (сімсот чотирнадцять тисяч п`ятдесят гривень 37 коп.), в т.ч. ПДВ - 119 008,40 грн., що відображено в Акті № 6 від 30 квітня 2019 року.

При цьому, AT Таврійська будівельна компанія 15 березня 2019 року на підставі рахунку № 2 від 14.03.2019 року зробило попередню оплату за послуги з подрібнення та сортуванню гірничої маси в сумі 200 000,00 (двісті тисяч гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн. (було зареєстровано 29.03.2019 року ПН № 3 від 15.03.2019 року) платіжному дорученню № 12875 від 15 березня 2019 року.

Таким чином, після підрахувань об`єму виконаних послуг за березень-квітень 2019 року та отриманої попередньої оплати, Позивачем 15.05.2019 року, за правилом першої події було виписано та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну (далі - ПН) від 30.04.2019 року № 1 на суму 567 005,03 грн., в якій ПДВ - 94 500,84 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, Позивачем було підготовлено та подано до контролюючого органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 30 квітня 2019 року, реєстрацію якої було зупинено, запропоновано надати письмові пояснення та необхідні документи, які були надані Позивачем 12 червня 2019 року.

За результатом розгляду наданих Позивачем пояснень, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 25.06.2019 року № 1204836/39470230 про відмову у реєстрації податкової накладної № 1 від 30.04.2019 року.

Позивачем на вказане рішення про відмову у реєстрації податкової накладної подано до Державної фіскальної служби України відповідну скаргу, за наслідками розгляду якої у задоволенні скарги Товариства відмовлено, а рішення залишено без змін.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління ДФС у м. Києві не навело жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, яка із шести перелічених у підпункті 1.6 пункту 1 критеріїв, що наведені у листі Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 відноситься до Позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України № 1204836/39470230 про відмову у реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД № 1 від 30.04.2019 року; зобов`язання Державну податкову служби України зареєструвати податкову накладну № 1 від 30.04.2019 року подану Товариством з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД в Єдиному реєстрі податкових накладних - датою її фактичного подання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

За приписами абзацу 1 пункту 201.1 розділу V ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Абзацом 5 пункту 201.10 статті 2 01 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 - 1.3 і 200 - 1.9 статті 200 - 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно з пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (надалі - Порядок № 117), Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту пункту 10 Порядку № 117 Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Пунктом 21 Постанови № 117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної та бути обґрунтованим.

Наведене в сукупності свідчить про те, що у будь-якому випадку контролюючий орган повинен був в оскаржуваному рішенні чітко вказати які копії документів не було надано позивачем та які з наданих документів складені з порушенням законодавства та, норми якого закону порушені при складанні документів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач отримав квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, відповідно до яких податкова накладна від 30 квітня 2019 року № 1 прийнята, але її реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних критеріям оцінки ризиків, що визначені підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків.

Разом з тим, податковий орган повинен був у квитанції чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв, а і відповідне рішення, відповідно до якого Позивача внесено до переліку ризикових платників.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що Позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операцій по цим податковим накладним.

Однак, в порушення вимог законодавства, з оскаржуваних рішень неможливо встановити, копії яких документів досліджувались Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Крім того, оспорюване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податків документів без конкретизації (підкреслення, як того вимагає форма такого рішення) конкретного переліку документів, яких, на думку Комісії, не вистачає, що повністю нівелює принцип визначеності, прозорості та обґрунтованості рішення.

Проте, Головним управлінням ДФС у м. Києві не наведено жодного правого обґрунтування щодо підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, яка із шести перелічених у підпункті 1.6 пункту 1 критеріїв, що наведені у листі Державної фіскальної служби України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18 відноситься до Позивача.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України № 1204836/39470230 про відмову у реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД № 1 від 30 квітня 2019 року, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання зареєструвати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну від 30.04.2019 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує здійснення платником податків господарських операцій та наявності дати виникнення події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.

Крім того, пунктом 28 Порядку № 117 передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в ЄРНП було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій, зокрема якщо набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

Відповідно до пункту 20 Порядку ведення ЄРНП, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, приписами чинного законодавства чітко зазначено про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП у разі набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права Позивача є зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 30 квітня 2019 року подану Товариством з обмеженою відповідальністю А.С. ТРЕЙД в Єдиному реєстрі податкових накладних - датою її фактичного подання.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункті 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Відтак, зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені вище податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко